Ветеран разом із партнером розвиває бізнес на дикорослих травах та ягодах, постачає сировину за кордон та розбудовує власний бренд чаю, який за кілька років перетворився на окремий напрям компанії.
Підприємці з Луцька займаються закупівлею трав і ягід, їх сушінням, переробкою та експортом сировини, зокрема для німецьких виробників чаю. Використовуючи свої знання про цей ринок, партнери вирішили заснувати власний бренд TRAVKA. Тепер вони не лише постачають інгредієнти для інших компаній, а й самостійно створюють унікальні суміші, працюють над дизайном упаковки та просувають свій готовий продукт на ринку.
Велика війна суттєво вплинула на діяльність підприємства: Антон Сосінський вирушив на фронт добровольцем і отримав поранення. Після повернення до мирного життя він знову приєднався до роботи над розвитком компанії.
Як підприємство, яке спеціалізується на зборі дикорослих рослин, прагне утвердитися на ринку готових чаїв? Які кроки необхідно зробити, щоб українські трави перетворилися з сировини для зарубіжних компаній на самостійний продукт під власним брендом?
Від редакції. Малі підприємства відіграють ключову роль у формуванні новітньої економіки. Їхні засновники зазвичай не мають можливості отримати значні фінансові ресурси, проте вони сповнені рішучості досягти успіху незважаючи на всі перешкоди.
Європейська платформа поділяє цінності, які властиві ветеранам-підприємцям: відповідальність, стійкість і прагнення до змін. Тому наша команда прагне висвітлити історії людей, які використали свій бойовий досвід для створення справ, що приносять користь іншим та сприяють зміцненню країни. Це розповіді про тих, хто продовжує служити Україні, але вже в сфері бізнесу.
Від дитячого захоплення до бізнесу на експорт
Антон Сосінський знайомий зі світом лікарських рослин ще з дитинства. Тоді він, як і багато інших дітей, збирав рослини та ягоди й здавав їх заготівельникам. Через роки це захоплення перетворилося на бізнес. У 2014 році він разом із партнером Володимиром Ольховиком почав працювати з дикорослими ягодами та травами.
Вони не починали бізнес з нуля. Партнери придбали компанію, яка діяла з 2006 року. Її колишня власниця втратила можливість розвивати підприємство, проте добре знала всі тонкощі роботи в цій галузі, адже займалася цим ще за часів Радянського Союзу. "Вона давала нам кілька порад, оскільки була залучена до системи кооперації ще з 70-х років," - ділився своїми враженнями Сосінський.
Старі машини врешті-решт були модернізовані, і на підприємстві встановили нові сушарки, що мали забезпечити вищу ефективність. Проте основою бізнесу стали не лише обладнання та приміщення, а й широка мережа постачальників сировини.
Збір дикорослих рослин в Україні здійснюється через кілька етапів. Місцеві жителі зборують ягоди та трави в лісових масивах та інших дозволених зонах, після чого передають сировину на спеціалізовані пункти заготівлі. Далі цю сировину забирають оптові торговці або підприємства, що займаються переробкою. На заводі Сосінського рослини сушать, за необхідності нарізають та підготовляють відповідно до специфікацій замовників. "Сотні тисяч людей беруть участь у зборі та заготівлі," - зазначає підприємець.
Він характеризує цю модель як можливість для людей, що проживають у сільській місцевості та мають обмежені шанси на працевлаштування. Деякі збирають бузину, інші - обрізають кропиву, а хтось інший приносить малину чи чорницю. Процес збору триває не лише в літній період: певні рослини, такі як кора і бруньки, також заготовляються в зимові місяці.
"Ми, по суті, працюємо як розподільчий центр, який отримує гроші з Європи і розподіляє бідним верствам населення", - пояснює Сосінський.
Як приклад він наводить чорницю. Коли вперше спробував збирати її сам, три літри ягід збирав кілька днів. Згодом він дізнався, що в Україні щороку збирають близько 20 тис. тонн чорниці. За словами підприємця, окремі заготівельники можуть заробляти на зборі 2-5 тис. грн на день. Це його оцінка, а фактичний заробіток залежить від сезону, обсягу зібраного та закупівельної ціни.
На початку своєї діяльності підприємці зосередилися переважно на експорті. Основними замовниками стали німецькі чайні компанії, зокрема родинні бізнеси з багатим історичним спадком. Українські виробники постачали їм сушені ягоди та різноманітні рослини, які використовувалися у їхньому виробничому процесі.
Як підприємці шукали свою сировину
Перші роки роботи були періодом експериментів. Підприємці перевіряли, які рослини можна сушити, як досягти потрібної якості й кому потім продавати готову сировину.
"Пам'ятаю перший рік, коли ми сушили все, що в тому селі росло", - пригадує Сосінський. У списку були подорожник, різні трави, стулки квасолі та інші рослини. Частину сировини допомагали збирати навіть місцеві школярі: вони могли приносити подорожник і заробляти гроші на власні потреби.
Проте не всі експерименти виявилися очевидними з точки зору їх потенційного застосування в майбутньому. Одне з відкриттів особливо запам'яталося — пирій, бур'ян, від якого городники зазвичай намагаються позбутися. "Кожного разу, коли я працюю на городі, я вириваю цей пирій і спалюю його. Він настільки впертий, що його важко викорінити. Але, виявляється, це цінна фармацевтична сировина", — ділиться він.
На пирій був попит, тож рослина, яку багато хто вважає непотребом, могла стати товаром. Для підприємства це було одним із прикладів того, як багато залежить від знання ринку: сама наявність рослини ще не означає, що її можна вигідно продати, але іноді звичайна сировина має несподіване промислове застосування.
Спочатку партнери розпочали свій шлях, застосовуючи підхід проб і помилок. Вони активно експериментували зі способами сушіння, обмінюючись думками з клієнтами та іншими українськими виробниками. З часом їм вдалося визначити ключові напрямки, на яких можна зосередитися для досягнення більшої стабільності.
"Ми випробували безліч варіантів для сушіння, а потім сіли і замислилися: що ж тепер робити з усім цим?" - розповідає Сосінський.
Серед оригінальних складових, які використовують підприємці, є й мухомори. Як зазначає Сосінський, їхня компанія не реалізує ці гриби як самостійний інгредієнт, а інтегрує їх у один із своїх чайних напоїв під маркою "Червона магія". Бізнесмен вважає, що цей продукт має зв’язок з мікродозингом і стверджує, що мухомори можуть сприяти заспокоєнню.
Попри експерименти, сушіння залишається технологічно складною частиною виробництва. Різні рослини потребують різних умов, а результат має відповідати вимогам покупця. Додатковий виклик - контроль якості сировини ще до того, як вона потрапляє на підприємство.
Сосінський зазначає, що в аграрному секторі досить часто застосовують пестициди. Ці хімічні речовини здатні переноситися вітром і забруднювати підземні води, тому компанія ретельно моніторить території збору та взаємодію з постачальниками, щоб запобігти таким ситуаціям.
Війна, поранення і повернення до роботи
Перед початком великої війни компанія поступово розширювала свою діяльність: модернізувала виробничі процеси, шукала нових клієнтів та орієнтувалася на європейський ринок. У 2021 році партнери замовили в Польщі обладнання для переробки, але його встановлення вдалося реалізувати лише восени 2022 року.
З початком масштабного конфлікту компанія призупинила свою діяльність на декілька місяців. Сосінський вирішив добровільно вступити до лав армії. Залишки коштів на рахунках підприємства були використані для виконання поточних зобов'язань та сплати податкових внесків.
У травні 2022 року він отримав травму. Після цього його чекали непрості хірургічні втручання та тривала реабілітація, частина якої відбулася в Данії. Підприємець згадує, що після операцій йому було важко зосередитися та мислити, тому він не міг повноцінно займатися роботою.
Поки він лікувався після поранення, тягар бізнесу ліг на плечі партнера. "Володимир, мій компаньйон по бізнесу, почав його потрохи відновлювати. Восени 2022 року він встановив обладнання, і підприємство знову запрацювало", - розповідає Сосінський.
У 2023 році він відновив свою діяльність у тилових підрозділах. У 2024 році через проблеми зі здоров'ям його звільнили в запас, і згодом він поступово повернувся до підприємницької діяльності.
Як виникла TRAVKA
У 2024 році підприємство ухвалило рішення розширити свою діяльність за межі постачання сировини і розробити продукт, орієнтований на українського споживача. Так народилася торгова марка TRAVKA.
Компанія вже має досвід співпраці з німецькими виробниками чаю. Партнери надавали підтримку в тестуванні рецептів та створенні нових продуктових ліній. Для свого бренду було обрано акцент на травах і ягодах, harvested in Volhynia. Проте не всі інгредієнти можливо знайти в Україні; наприклад, лемонграс необхідно імпортувати.
Запуск нового напрямку вимагав не лише сировини та техніки, а й значних зусиль у сфері брендингу. Команда активно взаємодіяла з маркетинговими агентствами, спільно обираючи назву та створюючи візуальну концепцію. Варіант TRAVKA миттєво завоював симпатії всіх учасників процесу.
"Трохи провокативно, але дуже легко запам'ятовується. Було стовідсоткове попадання", - каже Сосінський.
За створенням дизайну стояли залучені фахівці з маркетингу та графічного дизайну. Внаслідок їхньої роботи компанія здобула яскраву і запам'ятовувану назву, а також візуальний стиль, що суттєво відрізняється від звичних асоціацій, пов'язаних із трав'яними зборами.
Компанія не відмовилась від основного бізнесу заради нового бренду, навпаки, чай став окремим напрямом, а експорт сушених ягід і трав залишився головною діяльністю. На чайному напрямку, за словами Сосінського, працюють троє людей. Загалом у команді близько 15 працівників.
Підприємці отримали грант від українського ветеранського фонду на 1,5 млн грн, який дозволив закупити обладнання. А завдяки німецькій грантовій програмі вони отримали 10 тис. євро, за які створили маркетингову стратегію та сайт бренду TRAVKA.
Сосінський каже, що команда сама п'є власний чай і дарує його знайомим та родичам. Для нього це частина ставлення до продукту. "Як можна щось продавати, не люблячи свій продукт?", - запитує він.
Чайна економіка
Згідно з інформацією від Сосінського, річний дохід від реалізації чаю становить близько 4 мільйонів гривень. Спостерігається виражена сезонність продажів: найбільший попит спостерігається восени та взимку, а також у грудні, коли чай часто купують в якості подарунків. Компанія створює подарункові набори та пропонує свою продукцію як для приватних покупців, так і для бізнес-клієнтів.
Чай продають через власні онлайн-канали, зокрема сайт та Instagram, а також через партнерів - кафе, ресторани і готелі. Продукція представлена й у роздрібній торгівлі, зокрема в мережі "Сільпо".
У складі рецептур TRAVKA органічно поєднуються м'ята, меліса, ромашка, чебрець і кропива з ягодами чорниці, малини, брусниці та шипшини, а також зі смаком яблука, квітами бузини, липи та волошки.
Наприклад, до "Дикого лісу" входять м'ята, листя обліпихи, шипшина, яблуко, листя малини й ожини та брусниця. В "Альпійському лузі" поєднуються яблуко, шипшина, лемонграс, меліса, ромашка і волошка, а в "Червоній магії" - квіти бузини, меліса, звіробій, яблуко, квіти акації та волошка з додаванням мухомора. Крім готових сумішей, компанія продає окремі трави, зокрема ромашку, липу й квіти бузини.
В нашому каталозі, окрім різноманітних сумішей, ви також знайдете окремі види трав, такі як ромашка, що пропонується в упаковці по 50 г за ціною 95 грн. Вартість фасованих чаїв варіюється в залежності від їх складу, ваги та формату. Наприклад, чай "Дикий ліс" можна придбати за 150 грн за 50 г або 230 грн за 100 г. Чаї, що упаковані в жерстяні банки, коштують від 360 до 399 грн. Подарункові набори, які включають п'ять різних смаків по 30 г, продаються за 499 грн, а набори з восьми смаків - за 699 грн.
Одночасно компанія не прагне швидко розширювати чайний сегмент за будь-яку ціну. Для масштабування необхідні надійні постачання сировини, наявність працівників, електроенергія та чітко налагоджена логістика. Всі ці аспекти стали складнішими в умовах війни.
Основна база підприємства розташована в Берестянах, приблизно за 60 км від Луцька. Там сушать і переробляють сировину. За словами Сосінського, компанія планує збільшувати виробництво, однак нестача працівників і невизначеність з енергопостачанням стримують ці плани.
Часткову підтримку підприємству забезпечують сонячні панелі потужністю приблизно 30-40 кВт, які були встановлені на даху виробничого приміщення в рамках грантового проєкту. Як зазначив Сосінський, їхня робота допомагає підприємству, проте не усуває всі ризики, пов'язані з електропостачанням.
Існує також інша залежність - від погодних умов. Компанія не завжди має можливість точно оцінити, скільки сировини їй вдасться зібрати чи виростити. Сосінський розповідає, як фермери спеціально вирощували декоративні сорти соняшника для підприємства, прагнучи отримати пелюстки, але через посуху врожай не вдалося зібрати.
Ця залежність впливає не лише на виробництво чаю. Сушені ягоди й трави, які компанія експортує, також потребують сезонної заготівлі та координації багатьох людей і постачальників. Якщо сировини недостатньо або її якість не відповідає вимогам покупця, підприємство не може просто замінити її будь-якою іншою рослиною.
Експорт накладає додаткові витрати та створює логістичні виклики. Сосінський зазначає, що процес митного оформлення і організація транспортування вимагають ресурсів, незалежно від маси вантажу. Саме тому компанія прагне збирати різноманітні види сировини в більші партії та відправляти їх до Польщі, звідки вони далі постачаються клієнтам або безпосередньо покупцям у Німеччині.
Готовий чай продають лише в Україні. Вихід на закордонні ринки поки не планується, тому що там доведеться конкурувати з виробниками, які вже мають налагоджені канали збуту. "Бажання завжди є продавати по всьому світу, але треба дивитися на речі реально", - каже він.
Отже, в даний момент компанія зосередила свої зусилля на двох ключових напрямках: відновленні експортних операцій та розвитку власного чаю на внутрішньому ринку. "Навіщо кудись поспішати, якщо наш домашній ринок має велику привабливість", - зазначає Сосінський.
#
