Бізнес в умовах війни: важливість місії та її реальність.

Що, крім війни, заважає бізнесу розвиватися?

Форум "Економічної правди" щодо можливостей інвестицій у країні залишив позитивне враження і відкрив нові горизонти для подальших обговорень. Чи достатньо зусиль прикладає уряд для підтримки бізнесу в умовах війни? Які додаткові заходи можна запровадити, щоб підприємства не лише продовжували демонструвати неймовірну стійкість, але й відчували мотивацію залишатися та розвиватися в Україні?

Безумовно, порівнювати економічні показники в умовах війни з періодом пандемії чи до початку великого вторгнення не є доцільним. У бізнесі, так само як і в родині, щастя відчувається по-різному: коли все добре, всі раді, а коли виникають труднощі, кожен переживає їх по-своєму.

Однак те, що ми обговорюємо інвестиції в умовах найжорстокішого конфлікту, свідчить про те, що держава і бізнес в цілому успішно виконують свої обов'язки. На щастя, до розриву їхніх стосунків ще далеко.

ОЕСР пропонує, щоб частка переробної промисловості в економіці країн становила близько 20% від ВВП, що свідчить про їх економічну стабільність. До початку війни в нашій країні цей показник складав 10%, а тепер знизився до 8%. Тому основним завданням уряду в цій сфері є збільшення обсягу переробної промисловості.

Виробництво, інвестиції та експорт — це ключові напрямки, на які націлені Президент, уряд та Верховна Рада. Основні законодавчі ініціативи, що сприятимуть цьому процесу, були затверджені парламентом в нинішньому скликанні.

Це стосується програм локалізації, які акцентують увагу на підтримці українських виробників при здійсненні державних закупівель. Також передбачені різні види компенсацій для виробників сільгосптехніки, електротехніки, ліфтів та колісних виробів, які коливаються в межах від 15% до 25%. Завдяки цим заходам вдалося вдвічі збільшити обсяги локального виробництва зазначених товарів.

Інші програми уряду, на кшталт доступних кредитів 5-7-9 та індустріальні парки вже підняли рівень ВВП на 1%. Я вважаю, що окрім підняття економіки, ці програми ще й стимулюють вихід бізнесу з тіні. Адже, щоб отримати грант уряду чи дешевий кредит, або ж запустити виробництва на умовах індустріального парку, офіційна середня зарплата на підприємстві має відповідати ринковій по галузі. Наразі 1 гривня, вкладена державою, приносить 6 гривень інвестицій.

Президент України Володимир Зеленський з самого початку повномасштабного вторгнення відправив світу правильні меседжі: ми не тільки воюємо, ми й паралельно відновлюємось, ми ведемо бізнес і залучаємо міжнародну допомогу. Численні конференції в Лугано чи Лондоні може і не принесли, на перший погляд, глобальних ефектів, але дали сигнал міжнародним інвесторам: заходьте, у нас відкрито, ми працюємо.

Незважаючи на численні криваві атаки, в нас бум в будівельній галузі, на належному рівні працює аграрний сектор, машинобудування і, природньо, оборонка. Постійна потреба у швидкому відновленні додає азарту інвесторам і міжнародним організаціям, вони хочуть везти сюди проєкти та мають гроші під них: свої чи запозичені. Працює страхування воєнних та політичних ризиків. Відповідний мандат Експортно-кредитному агентству надано Верховною Радою. Тож грошей достатньо.

Згідно з інформацією, наданою заступником голови НАЗК Дмитром Калмиковим, в Україні функціонує 121 державний орган. Це досить велика кількість. Усі ці установи виконують 6444 різноманітні функції, що є надмірним. Багато з цих функцій перетинаються, а іноді самі органи намагаються розширити свої повноваження, що не завжди відповідає їхньому законодавчо визначеному мандату. Наприклад, для зміни цільового призначення землі з сільськогосподарського на промисловий потрібно витратити два роки та підготувати величезну кількість документів.

За словами народного депутата Дмитра Кисилевського, Комітет Верховної Ради, відповідальний за економічні питання, має намір зробити процедуру зміни цільового використання більш простою, скоротивши її до максимум двох місяців. Надмірна регуляція та бюрократія в цих процесах очевидно не сприяють розвитку бізнесу.

Корупція на місцях. У мене на окрузі в Бучанському районі великий ритейлер задумав збудувати завод. Почувши про це, депутати місцевої ради почали скупляти хати навколо, а комунальну землю приватизовувати шляхом "активізації" роботи місцевої земельної комісії. Щоб інвестору довелось купити землю "з рук" і дорожче.

Отже, замість того щоб реалізувати земельну ділянку інвестору через відкритий аукціон і спрямувати отримані кошти на потреби громади, а згодом використати їх для покращення інфраструктури селища, вони вчинили, як бізнесмени з 90-х років. Лише завдяки рішучим діям вдалося зупинити цю аферу. А скільки ще подібних ситуацій існує по всій країні? У країні, що в цей час занурюється в хаос і насильство.

Непрозорість фіскальних та правоохоронних органів -- про це не кричить тільки німий. Символічно, що за дві хвилини до початку дискусії на "ЕП", я отримала від одного з найбільших інтернет-провайдерів Київщини повідомлення: "Alarm! Мені заблокували податкові накладні, внесли в ризикові два підприємства!" За що? За те, що купляв облицювальну плитку і акумулятори.

А нічого, що це підприємство, яке розташовується в Бучі, було повністю знищене росіянами і долало наслідки відновлюючи свої офіси? А нічого, що акумулятори його закликало купувати Міністерство цифрової трансформації для забезпечення безперебійного обслуговування абонентів в умовах кризи з електроенергією? Дзвониш в податкову, а там відповідь: в нас сотні тисяч платників, ми не можемо з усіма розбиратися, у кого які проблеми. Ми заблокували, а там далі будемо розбиратись. Нехай дзвонить на гарячу лінію...

Ось вам приклад ситуації з митницею. Ввезення товарів для військових потреб не підлягає оподаткуванню ПДВ. Чомусь митники про це забувають. Вони зупинили термінову доставку. Коли телефонуєш на митницю, тобі відповідають: "Ой, це просто непорозуміння, ми все виправимо". Але в цей час підприємець змушений платити за простій вантажу. І скільки разів трапляється так, що підприємець не може зв'язатися з потрібними людьми?

Один мій знайомий, який займається підприємництвом, вирішив спробувати себе у ролі фуд-блогера. Він швидко здобув популярність, отримуючи сотні тисяч переглядів, коли демонстрував, як готує піцу або смажить м’ясо на грилі. Коли я запитав його: "Чому ти це робиш?", він відповів без вагань: щоб контролюючі органи не наважувались наближатися. Адже в гастрономічному світі він може опублікувати повідомлення про візит чергових інспекторів, пожежників чи антимонопольників.

У період з січня по листопад цього року було зафіксовано 4853 кримінальні провадження. До суду з обвинувальними актами потрапила лише третина з них. Яка ж доля решти двох третин? Це масові обшуки, арешти рахунків та майна, які приносять великий стрес для бізнесу? І все це без належних підстав!

Я була однією з тих, хто стояв за створенням закону про Бюро економічної безпеки. Відчуваю провину за це. Спочатку ми планували БЕБ як єдиний орган, відповідальний за розслідування економічних злочинів. Проте, непрозорі процедури відбору керівництва та співробітників, нестача кваліфікованих спеціалістів і конкуренція між відомствами призвели до того, що наша ідея перетворилася на ще один правоохоронний орган. Тепер він, разом із Національною поліцією, СБУ, ДСР, АМКУ, ДБР та Держаудитслужбою, створює серйозні труднощі для бізнесу.

Які дії вживає бізнес? У ситуації, коли війна створює шалений тиск, багато компаній не витримують навантаження з боку правоохоронних органів, закривають свої виробництва та виїжджають за межі країни. Тут вже не допоможуть жодні міністерські ініціативи. Необхідно, щоб кожен чиновник, який своїми діями чи бездіяльністю завдає шкоди бізнесу, поніс відповідальність, щонайменше у вигляді штрафів або втрати премій.

Можна створити найвдаліші закони у світі та призначити державним установам будь-які заробітні плати, але поки в країні зберігається вплив на формування керівників цих органів, контроль над досудовими розслідуваннями та тиск на бізнес, ситуація не зміниться. Це призводитиме до подальшої демотивації та виснаження людського потенціалу.

Але найбільший бич сталого розвитку бізнесу, а з ним і держави -- у відсутності довіри один до одного. Подрібнення великого бізнесу на ФОПи, міскодинг, зарплати в конвертах, фіскальне ухилянтство теж існує, давайте дивитись правді в очі.

Це викликає в уряду прагнення ще більше контролювати інвесторів та підприємців, змінюючи правила гри тричі за рік і вносячи ризики вночі, а вранці влаштовуючи обшуки з масками. В свою чергу, бізнесмени мають підстави підозрювати чиновників у намірах створити штучні бар'єри для отримання хабарів, і часом справді простіше дати гроші "на лапу", ніж пояснити, чому цього не слід робити.