Фінансовий план Маріуполя в еміграції: значні суми витрачаються на "пам’ятки", в той час як люди залишаються без даху над головою.

Маріупольці розсіяні по всій території України та за її межами. Проте в міській раді, яка перебуває в вигнанні, діяльність не згасає: зарплати підвищуються, проводяться закупівлі, а автопарки модернізуються.

Куди йдуть мільйони з бюджету Маріуполя? Чому, незважаючи на втрати міста, склад міської ради не лише залишається незмінним, а й отримує підвищення окладів? Чому закупівлі в умовах вигнання іноді виглядають більше як піар-акції перед війною, ніж реальна допомога людям? Про це йдеться в розслідуванні проєкту Хапуга.ua.

▶ На каналі ТСН на YouTube ви можете знайти відео за цим посиланням: ШОК! Чому зарплати українських чиновників Маріуполя стали в рази вищими після втрати міста?

Маріупольці, яким вдалося втекти від окупації, тепер живуть у гуртожитках або орендують тимчасове житло, намагаючись відновити своє життя з нуля. У той час як одні починають все спочатку, інші, перебуваючи в екзилі, мають доступ до мільярдних бюджетів. І саме в той момент, коли серце стискається від руйнувань навколо, стає відомо, що деякі особи підписують контракти на охорону з озброєними людьми, купують сувенірні блокноти за сотні тисяч гривень і виплачують мільйонні зарплати.

Отже, давайте розпочнемо з найосновнішого — того, що завжди турбує людей: які суми вони отримують на руки. З 2022 року доходи заступників міського голови в еміграції значно зросли, подвоївшись, а в деяких випадках навіть потроївшись.

Міський голова Маріуполя, Вадим Бойченко, отримує досить невелику зарплату – 42 тисячі гривень на місяць, що помітно менше, ніж у його заступників. У відповідь на запит Маріупольська міська рада повідомила, що чисельність штату була зменшена більше ніж на 94%, що призвело до нібито зниження витрат на зарплати на 90%. Однак, при цьому навантаження на кожного співробітника зросло, і це стало підставою для підвищення заробітних плат.

Схожа ситуація спостерігається і в комунальних підприємствах. Цим питанням обурювався Максим Бородин, депутат Маріупольської міськради, у своїх соціальних мережах. Можливо, частина з цих підприємств була переміщена в регіони, контрольовані Україною, щоб мати можливість продовжувати свою діяльність. Але навіть якщо вони виконують деякі функції на нових територіях, виникає питання: чому зарплати їхніх керівників зросли в кілька разів, тоді як обсяги роботи, навпаки, зменшилися у порівнянні з довоєнним періодом у Маріуполі?

Наприклад, Віталій Донєв, який очолює МТТУ у 2024 році, заробив більше мільйона гривень, незважаючи на те, що в Маріуполі вже давно немає тролейбусів та відповідної інфраструктури. Крім основної зарплати, Донєв також отримує доходи від своєї підприємницької діяльності через польську компанію, яка надає аудиторські та консалтингові послуги, і яка, до речі, виграла державний тендер у 2018 році на суму більше 40 мільйонів гривень.

Директор підприємства "Зеленбуд" Сергій Кесарев отримав 764 тисячі гривень у місті, де під окупацією були знищені парки, сквери та дерева. Крім того, він також мав доходи від діяльності в інших комунальних підприємствах - "Ритуальна служба" та "Маріупольський міський соціальний гуртожиток". У 2023 році Кесарев придбав автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2013 року випуску за 700 тисяч гривень, а його дружина у 2024 році заробила понад 700 тисяч гривень, при цьому не відмовляючись від отримання допомоги для внутрішньо переміщених осіб у розмірі 10 тисяч гривень.

Сергій Марчук, директор департаменту ЖКГ Маріуполя, заробив 833 тис. грн за рік -- і це у місті без українських комунальних служб.

Костянтин Пісмарьов, керівник комунального підприємства "Маріупольтепломережа", отримав прибуток у розмірі 1 мільйон 348 тисяч, незважаючи на відсутність українських тепломереж у місті.

Олексій Травінчев, який очолює комунальне підприємство "Міське управління капітального будівництва", підвищив свій дохід з 535 тисяч гривень у 2023 році до 1,075 мільйона гривень у 2024 році. Крім того, його родина також отримувала підтримку для внутрішньо переміщених осіб.

Всі вони не просто залишилися на своїх посадах, а й отримують зарплати, що перевищують довоєнні в кілька разів. І все це -- з бюджету міста, яке вони давно не можуть обслуговувати за прямим призначенням. Більше того -- підконтрольні їм підприємства практично не проводять закупівлі, відповідно -- жодної активності. Проте це не заважає зростати статкам, накопиченням та заробітним платам керівників.

"Якщо підрахувати всі витрати на утримання окупованих територій, то мова йде вже про мільярди, а не про мільйони. Як можна фінансувати те, що фактично не існує? Які комунальні послуги, лікарні або школи можуть бути там? Про що ви говорите? Було б краще, якби ці кошти, якщо їх не бажають віддавати на потреби Збройних Сил, перенаправили на допомогу внутрішньо переміщеним особам. У нас є велика кількість людей, які змушені були покинути свої домівки, і що вони отримують від держави, від України?" – зазначила Ганна Скороход, народна депутатка України.

Міська рада пояснила такі зарплати. Також у відповіді зазначили, що кожен із перелічених керівників виконує інші завдання: "Костянтин Пісмарьов, директор "Маріупольтепломережі", задіяний в оборонному проєкті з будівництва фортифікацій на Донеччині. Сергій Кесарев, директор Зеленбуду, очолює мережу соціальних гуртожитків "ЯМаріуполь. Затишок". Віталій Донєв, керівник тролейбусно-транспортного управління, відповідає за ремонт і передачу техніки для ЗСУ, а також організовує логістику для центрів "Ямаріуполь". Сергій Марчук замість управління житлово-комунальним господарством керує мережею "ЯМаріуполь" та департаментом по роботі з персоналом".

У міській раді підкреслили, що, попри те що комунальні служби не здійснюють пряму діяльність у Маріуполі, керівники цих служб нібито займаються питаннями підтримки громади в процесі евакуації, беручи участь у гуманітарних, оборонних та логістичних проектах. Однак для втілення цих ініціатив необхідні фінансові ресурси. Місто перебуває під окупацією, економічна ситуація є критичною, але кошти все ж є. Яким чином вони надходять?

Згідно з інформацією, що представлена на державному веб-порталі бюджету для громадян Open Budget, у 2025 році Маріупольська громада отримає з бюджету близько мільярда гривень — 946 мільйонів 298 тисяч гривень.

На даний момент з річного бюджету вже використано одну третину — 330 мільйонів. Найзначнішими статтями витрат є економічна діяльність, соціальний захист та освіта. Витрати на утримання державних службовців, що охоплюють загальнодержавні функції, склали 49 мільйонів, витрати на житлово-комунальні послуги становлять 13 мільйонів 95 тисяч, а на охорону здоров'я та культуру — по 9 мільйонів кожен.

Цікаво, що під широким заголовком "культура та спорт" приховані й більш специфічні витрати. Наприклад, на концерти та циркові вистави влада окупованого міста виділила 2 млн 501 тис., що, безсумнівно, мало на меті забезпечити розваги для глядачів у місті-привиді. Ще 896 тис. було витрачено на клуби, а 3 млн 932 тис. – на медіа. І це лише третина всього бюджету.

Щорічно місто витрачає близько мільярда гривень. Ці кошти, зокрема, йдуть на закупівлі, які здійснює міська рада в екзилі. Однак не завжди йдеться про медичні препарати чи соціальні ініціативи. Іноді це можуть бути брендові товари на мільйони. Такі тендери організовує комунальне підприємство "м.ЄХАБ", яке підпорядковується мерії.

Поки переселенці підраховують кошти на оренду житла, міська рада вирішила витратити 959 тисяч гривень на 14 тисяч брендованих керамічних чашок. Однак після того, як інформація про це стала відомою та викликала хвилю обурення, тендер був тихо скасований. Заступник мера Маріуполя намагається пояснити цю закупівлю з іншої перспективи.

"Особливо у 2024 році ми помітили, що з огляду на те, що люди, ймовірно, більше закріпилися на певних територіях, у них виникли нові потреби, зокрема в посуді. Коли було оголошено про закупівлю в рамках програми, а внутрішній аудит дійшов до цієї сфери, ми зіштовхнулися з певними викликами через централізацію та контроль з боку двох служб: антикорупційного органу та органу, що займається закупівлями, а також контролю комунальних підприємств. Коли ми з’ясували, що в документації щодо чашок навіть назва була неправильно вказана, і, зрештою, усвідомили, що реалізувати цей проєкт протягом бюджетного року виявилося неможливо, ми вирішили його закрити," – зазначив Денис Кочубей, заступник міського голови Маріупольської міської ради.

Щоправда, дивно чути про набори посуду, адже в технічній специфікації цієї закупівлі навіть прописали, якого розміру має бути чашка та малюнок на них. А от про набори посуду ані слова.

Проте й інші покупки здійснилися, і вони виглядають не менш загадково:

"Це – Прометей, монументальна творча інсталяція, яку ми мали в нашому Приазовському державному технічному університеті. Ми виготовили обмежену серію виробів для наших ключових партнерів. Якщо ви готові пожертвувати 100 тисяч євро або мільйон доларів на підтримку внутрішньо переміщених осіб, на забезпечення житлом або на іншу конкретну допомогу, ми обов'язково висловимо вдячність нашим найбільшим партнерам через цю ексклюзивну колекцію. Це наша традиція – відзначати партнерів і висловлювати їм свою вдячність", – зазначив Денис Кочубей, заступник міського голови Маріуполя.

У міськраді кажуть -- частина друкованої та сувенірної продукції виготовляється для міжнародних партнерів, аби привернути їхню увагу до трагедії Маріуполя, продемонструвати візії відбудови міста та залучити фінансування.

За словами Кочубея, така продукція використовується як звіти, промоційні продукти для конференцій і виставок, а також символічна подяка великим донорам. Водночас він визнає, що без контексту такі закупівлі можуть виглядати суперечливо -- але саме через "специфічність" ситуації, вважає, такі витрати є виправданими.

Всього за один рік КП "м.ЄХАБ" організувало 21 тендер, загальна вартість яких становила близько 4 мільйонів гривень. Окрім продукції з брендовими логотипами, що є важливою для мешканців Маріуполя, міська рада також здійснює закупівлю автомобілів. Варто зазначити, що їх обслуговування фінансується з бюджету.

У 2025 році "Маріупольтепломережа" планує придбати легковий автомобіль, ціна якого перевищує 25 тисяч доларів. Представники міської ради зазначають, що ця покупка пов'язана з оборонним фортифікаційним проектом.

Не можна не згадати про випадок з двома Toyota Land Cruiser, які громада офіційно бере в оренду та утримує за рахунок бюджетних коштів.

Журналісти та опозиційні парламентарі не раз звинувачували мера Вадима Бойченка у тому, що він застосовує ці автомобілі для особистих потреб.

У відповіді на запит зазначається, що ці автомобілі не є службовими, оскільки вони необхідні для технічних потреб мобільних груп "ЯМаріуполю", а також для логістичних операцій, евакуації, доставки гуманітарної допомоги та обладнання.

Ще одна помітна стаття витрат -- охорона. В цьому році тендер на понад 9 мільйонів. Формально -- для об'єктів громади та гуртожитків. Та й у відповідь на запит редакції вказано -- охороняють не мера, а майно громади -- зокрема, гуртожитки для ВПО, які розміщено в Дніпрі.

Проте, якщо міська рада оголошує свою мету як захист соціальних установ та гуртожитків, то опозиційні сили мають іншу думку. Депутати висловлюють звинувачення на адресу мера, стверджуючи, що під маскою охорони громадських заходів і об'єктів він щорічно забезпечує собі особисту охорону.

Тепер звернемо увагу на об'єкти, які офіційно визнані такими, що потребують захисту. Одним з них є гуртожиток у Дніпрі, призначений для переселенців з Маріуполя. У зв'язку з повною відсутністю програм житлового забезпечення для внутрішньо переміщених осіб, ініціатива щодо його реконструкції виявилася вкрай актуальною. Витрати на ремонт та облаштування цього приміщення склали для громади не менше 42,9 мільйона гривень, а з урахуванням додаткових донорських внесків ця сума зросла до 52 мільйонів.

Східний офіс Держаудитслужби перевірив проєкт і зафіксував переплати понад 1 млн грн і завищення вартості робіт близько 600 тис. грн; міськрада частину висновків намагалася оскаржити, але значна частина зауважень залишилася чинною.

"Дійсно, існувало чимало чуток про можливе завищення вартості робіт на цьому об'єкті. У зв'язку з цим була проведена всебічна перевірка Державної аудиторської служби України. За її підсумками жодних порушень не виявлено, а вартість виконаних робіт відповідає середньоринковим показникам, обсяги фактично виконаних робіт збігаються з тими, що зазначені в контрактах. Отже, ця інформація не знайшла підтвердження", - зазначає Андрій Ремпель, тимчасово виконуючий обов'язки заступника міського голови Маріуполя.

У гуртожитку наразі проживає 35 сімей. Якщо розділити кошти, витрачені на ремонт і облаштування, на всіх мешканців, виходить, що на кожну родину припадає приблизно 1,5 мільйона гривень. Ці кошти могли б бути використані для придбання повноцінної квартири або, принаймні, для внесення значної суми за житло в кредит. Проте, як зазначають представники міськради, завдяки цьому гуртожитку вдалося залучити увагу міжнародних донорів.

Іноді для демонстрації цього "пілотного проєкту" потрібен серйозний захист. Згідно з технічними вимогами тендеру, охоронці гуртожитку для маріупольців повинні бути озброєні, як у бойовому фільмі. Серед необхідного оснащення - пістолет Макарова з патронами, бронежилет не нижче 4-го класу захисту, каска та кобура для прихованого носіння. До того ж, охоронці повинні мати сльозогінний газ, наручники, гумовий кийок і бодікамеру для документування всіх подій. І все це — для забезпечення безпеки місця проживання переселенців з окупованих територій.

Чи були ці закупівлі життєво необхідними для маріупольців, які змушені винаймати кімнати або жити у гуртожитках? Питання відкрите. А ще більш цікаво -- хто саме і за яким принципом погоджує такі витрати, коли в країні триває війна, місто в окупації, а бюджетні ресурси для переселенців рахуються на копійки? Щоб відповісти на це, треба подивитися, хто сьогодні реально керує Маріуполем -- і чому саме ця людина продовжує розпоряджатися бюджетом громади.

Очолює цю раду Вадим Бойченко, який з 2015 року обіймає посаду мера Маріуполя і раніше працював на високих посадах у "Метінвесті" Ріната Ахметова. Після початку повномасштабного вторгнення місто потрапило під окупацію, проте Бойченко залишається його формальним керівником. Незважаючи на те, що цього року президент підписав указ про утворення Маріупольської міської військової адміністрації, нового голови досі не призначили.

Таким чином, контроль над містом продовжує залишатися у мера та міської ради, які опинилися у вигнанні. Наразі його декларація недоступна для загального ознайомлення через чинне законодавство, що дозволяє родичам військових не розкривати свої фінансові активи.

Одночасно у відкритих реєстрах доступна інформація про власність дружини: квартира в історичному центрі Львова, два гаражі та два приміщення в житловому комплексі Park Avenue VIP, розташованому в Києві. Вартість квартир у цьому районі починається від кількох сотень тисяч доларів. Також на ім'я Галини Бойченко зареєстрований будинок у Хмельницькому та квартира, яка була придбана в 2023 році.

Згідно з інформацією зі старих декларацій, дружина Бойченка, після його призначення на посаду мера, почала працювати в компанії "Метінвест". Її річний дохід в цій компанії зріс з кількох мільйонів до більш ніж 12 мільйонів гривень.

Ця оповідь — лише невеликий фрагмент великої картини влади Маріуполя в умовах вигнання. Справа не лише в доходах родини мера, а й у мільйонах, які щороку проходять через руки його команди. А якщо бути точним, то це майже мільярд гривень щороку. Закупівлі, багатомільйонні зарплати, охорона, автомобілі, сувеніри. Формально — все це спрямовано на громаду, яка втратила своє рідне місто. Але чи дійсно ці витрати покращують життя тих, хто вимушений починати все з нуля після окупації? Маріупольці сподіваються на відновлення, на житло, на реальну підтримку. А поки містом у вигнанні управляє команда, яку ніхто не переобирає, і яка лишається поза реальним контролем. Чи зміниться ситуація з приходом військової адміністрації — покаже лише час. Але наразі складається враження, що вигоду з цієї ситуації отримують лише ті, хто має доступ до бюджетних коштів.