Чому підтримка України є найперспективнішою інвестицією: огляд інформаційних кампаній за 7 листопада 2024 року.

"Центр стратегічних комунікацій" можна перефразувати як "Агенція стратегічних комунікацій".

Оригінал публікації на сайті "Центру стратегічних комунікацій" за посиланням

Росія не задоволена "планом Трампа", опублікованим у WSJ.

Під час передвиборчої кампанії Дональд Трамп неодноразово заявляв, що до 20 січня, тобто до дня інавгурації, зупинить війну в Україні. Втім йому доведеться обирати між кількома варіантами реалізації цієї обіцянки, які пропонують йому радники, пише видання The Wall Street Journal.

Поки західні медіа аналізують можливі дії Трампа, їх вже критикують на Z-ресурсах. Основний меседж російської пропаганди полягає в тому, що всі ці роздуми "абсолютно не враховують інтереси Росії". Коментатори на Z-ресурсах наполягають, що "це всього лише повторення мінських угод, які слугували затишшям для постачання ЗСУ новою технікою та озброєнням". Вони також зазначають, що "...Запоріжжя та Херсон юридично є частиною Росії, і це питання повністю проігноровано в планах [Трампа]".

Насправді, божевільна Z-публіка не прийме жоден варіант майбутнього, окрім повної та безумовної капітуляції України. Очевидно, що жодна адміністрація США не розглядає такий спосіб завершення конфлікту. Враховуючи це, Кремль не відчуває особливої радості від можливого приходу Трампа до влади.

Коли мова йде про міста, які російські агресори вперто вважають "своїми", останній удар по Запоріжжю призвів до загибелі та поранень більше тридцяти людей. Це, на думку послідовників Z, є уявленням про "захист" і "визволення".

Досліджуйте також: Чому Росія обстрілює "своє" місто Херсон?

Проте на російських пропагандистських ток-шоу вже виникають питання щодо того, скільки українців насправді висловлюють підтримку Росії. З огляду на те, що тільки за минулий тиждень РФ скинула на Україну 900 бомб, запустила близько 30 ракет і використала 500 "шахедів", відповідь стає зрозумілою.

А що стосується сценаріїв закінчення війни, опублікованих WSJ, їх вже прокоментував Офіс Президента України. "Справжні плани президентів навряд чи анонсуються в газетах. А російських вкидів у газетах завжди багато", - заявив радник президента Дмитро Литвин.

Не ту державу Захарова охарактеризувала як "бананову".

А тимчасом Російське МЗС продовжує дрейф від дипломатії до пропаганди. Так, Марія Захарова несподівано назвала Німеччину "банановою країною". А все - через урядову кризу в ФРН, яка може призвести до дострокових виборів до Бундестагу.

На справді, такі заяви ще раз свідчать про те, що Росія не лише не готова до переговорів, але й до будь-якого конструктивного діалогу. Тим часом, російські посадовці, такі як Медведєв, Захарова, Лавров та Володін, продовжують вигадувати нові образливі висловлювання стосовно України та Заходу. Варто зауважити, що термін "бананова республіка" вперше з'явився у творах американського письменника О. Генрі, який використав його в своїй повісті "Королі і капуста" вже 120 років тому.

За визначенням О. Генрі, "бананова республіка" характеризується істотною нерівністю в розподілі національного багатства, слабкою інфраструктурою, освітою та економічними показниками, значною залежністю від іноземних інвестицій, високою інфляцією, бюджетним дефіцитом, а також авторитаризмом і корупційними схемами. Складно навіть уявити, наскільки невідповідно цей термін застосовується до Німеччини, і як він цілком точно описує ситуацію в Росії.

Допомога Україні для Німеччини є значно менш витратною, ніж відмовлення від такої підтримки.

А приводом урядової кризи в Німеччині стала відставка міністра фінансів Крістіана Лінднера. Як зазначає видання Berliner Zeitung, однією з причин стало те, що, коли канцлер Олаф Шольц висунув вимогу надати Україні 3 млрд євро, Лінднер "відмовив, вказавши на складну фінансову ситуацію" і натомість запропонував надати Києву крилаті ракети Taurus.

Насправді, незважаючи на розпад коаліції, Німеччина планує продовжувати фінансову підтримку України й у 2025 році, оскільки виділені кошти є окремим асигнуванням, яке не залежить від загального бюджету, - повідомляє Reuters. Більш того, навіть у випадку теоретичного припинення допомоги Україні, це не зменшить навантаження на бюджет ФРН, а навпаки, може призвести до збільшення витрат.

Згідно з останніми даними Кільського інституту світової економіки, з лютого 2022 року до серпня поточного року Україні було виділено допомогу на суму 10,6 мільярдів євро, що становить приблизно 0,1% від валового внутрішнього продукту Німеччини.

У випадку, якщо Росія здобуде перемогу, це могло б призвести до суттєвого збільшення військових витрат Німеччини, сплеску кількості біженців, а також втрати економічних зв'язків з Україною та інвестицій. У такій ситуації Німеччині довелося б витрачати в 10-20 разів більше ресурсів, ніж ті, що вона нині витрачає на підтримку Києва, щоб впоратися з наслідками цих викликів.

ОЗНАЙОМТЕСЯ ДОДАТКОВО: П'ятдесят відтінків "червоних меж" Росії

Щодо загальноєвропейських витрат, то британський економіст Тімоті Еш задається цілком слушним питанням "Що станеться, якщо фінансування України з боку США у 2025 році різко скоротиться? Чи готові інші західні союзники в такому випадку втрутитися, щоб не тільки покрити нинішню нестачу плюс дефіцит фінансування з боку США, а й вийти за рамки цього, надати додаткові $50 млрд, щоб довести фінансування до позначки в $150 млрд?". За висновками Еша, це малоймовірно.

Проте Еш підкреслює, що витрати на підтримку України слід порівнювати з ціною відмови від цієї допомоги. Якщо розглядати це в числах, то країни Європи, що є членами НАТО, повинні досягти цільових 2% від свого ВВП на оборону до 2024 року, що відповідатиме загальному обсягу витрат у $380 мільярдів цього року. Зростання до 3% призведе до додаткових $190 мільярдів. Ця сума може подвоїтися, якщо США вирішать також підвищити свої витрати на 1% від ВВП, аби врахувати нові загрози з боку Росії.

"Отже, щорічна підтримка України на суму $150 млрд протягом кількох років, що може призвести до економії у $400 млрд (не враховуючи додаткові витрати), виглядає як надзвичайно вигідна інвестиція для Заходу в його власну безпеку," - зазначає Еш.

"Епохальна" порожнеча на Валдаї

На завершення варто згадати про ще одну "епохальну" промову Путіна, яку він виголосив на засіданні Валдайського клубу, як її охарактеризували в Росії. Проте насправді нічого надзвичайного не відбулося. Диктатор знову повторив звичні тези про боротьбу за "справедливий світопорядок" та "західний гегемонізм", а також представив своє бачення причин війни в Україні, зокрема звинувативши НАТО, яке він охарактеризував як "відверте анахронізм". Хоча він кілька разів заявив про свою "готовність до мирних переговорів", водночас підкреслив, що "тиск на Росію є марним, з нею слід вести переговори".

Власне, Путін не мав можливості висловити щось нове — адже Кремль не пропонує жодних оригінальних ідей.

Наприклад, він зазначає, що:

- "Росія не сприймає західну цивілізацію як ворога". І це в той час, коли Кисельов ще 30 вересня осипав Лондон ядерним попелом, Медведєв це робить ледь не щоранку, а Караганов взагалі тупцює під "сходами ядерної ескалації".

- "Використання інтернету має бути засноване на суверенних алгоритмах". Але при цьому зізнається, що користується мережею "дуже примітивно - натискаю кілька кнопок".

Розробка платіжної системи "Мир" є безсумнівним досягненням. Проте, слід відзначити, що її повноцінний розвиток стримується західними санкціями та іншими штучними бар'єрами.

"Не слід вважати модель однієї країни єдино можливим варіантом для інших", проте далі стверджується, що "конфлікт між Росією та Україною надав Сполученим Штатам можливість зміцнити свою лідируючу позицію в Європі".

Подібну взаємосуперечливу маячню Путін ніс протягом усього свого виступу. І це лише вчергове підкреслює, що його світовий біполярний розлад, про який всі дізналися у Мюнхені у 2007-му, за цей час лише посилився. Питання лише в тому, коли міжнародна спільнота нарешті візьметься за "лікування" цього недугу, адже його наслідки вже зачіпають декілька континентів світу.