Чому Трамп змінив свою позицію стосовно Росії? Вплив Китаю.

Дональд Трамп запровадив свої перші санкції проти Росії під час свого президентства. Він висловився про Tomahawk, хоча й не надав їх, але сама згадка була знаковою. Відмовився від Будапештського формату: якщо немає сенсу в обговореннях, то зустрічі не буде. Що стало ключовим фактором у його рішенні? Можливо, це були дії Європи чи українські удари по російських нафтопереробних підприємствах? Є аспекти, які не так очевидні, але могли суттєво вплинути на його позицію - можливо, це був Китай.

Коли йдеться про російсько-українську війну, в уявленнях переважної більшості спостерігачів вже досить тривалий час вона існує як глобальне геополітичне зіткнення, де над битвою проглядаються дві великі тіні: США за Україною, та Китай - за Росією. Від політичної кризи у США під кінець 2023 року роль Америки стала відчутно меншою, тоді як внесок Китаю у підтримку кремлівського рашизму тільки зростав та міцнішав. У забезпеченні виживання України естафетну паличку перехопила Європа, для якої екзистенційна війна української нації одного дня стала боротьбою за збереження statusquo континенту та власну суб'єктність. Ерзац-підтримку Україна таким чином отримала. Однак тінь США Європа замінити досі не може.

Восени 2025 року президент Трамп виявився в дивній ситуації, яка загнала його та Сполучені Штати в небезпечну пастку економічного конфлікту з Китайською Народною Республікою. На фоні різкого загострення відносин між США і Китаєм спостерігалося помітне загострення ситуації навколо війни між Росією та Україною. Дехто навіть почав вбачати можливість близького розв'язання конфлікту. Однак питання, яке раніше стосувалося "коли", перейшло в площину "як". З часом все більше політиків усвідомлюють, що для завершення війни необхідно спочатку вирішити основну суперечку між Вашингтоном і Пекіном. Вершина цього конфлікту вже отримала назву "тарифно-рідкісноземельного загострення", але насправді мова йде про глибокі, системні розбіжності у поглядах на новий світовий порядок.

Сі Цзіньпін і Дональд Трамп на зустрічі в китайській столиці, листопад 2017 року, зображення: gettyimages.

Розглянемо, якими маневрами користувалися учасники та як сьогодні виглядає розстановка сил на геополітичному полі, якщо провести паралель із шаховою грою.

До жовтня цього року, внаслідок суперечливих і часто непослідовних дій американської адміністрації, Пекін зміг впевнено переважити Вашингтон. Вершиною цього прихованого суперництва стало фактичне визнання Китаю другим полюсом сили, що може зрівнятися з США. До "другого терміну" Трампа у Білому домі Сі Цзіньпін лише обмірковував свою стратегію, і лише в листопаді 2023 року наважився запропонувати президенту Байдену поділити світ на сфери впливу. Однак у вересні 2025 року, під час успішного для себе саміту ШОС, він уже відкрито кидали виклик. Вересневий військовий парад, на якому демонструвалися сучасні ракети та дрони, а також численні фотографії з підкореним Путіним, Кім Чен Ином та навіть контрольованим китайськими ракетами Нарендрою Моді, мали на меті закріпити беззаперечне право Сі на нову, більш значну роль у глобальному розподілі впливів. Це, не в останню чергу, стало можливим завдяки використанню режиму Путіна для підриву західного табору та безпосередньо США.

китайський БПЛА під час військового параду в Пекіні, 3 вересня 2025 року, фото: gettyimages

Зрозуміло, що у Вашингтоні не можуть ігнорувати важливість такого альянсу. Американських аналітиків серйозно турбує, що перед важливими переговорами Трампа з Сі Цзіньпіном, які ретельно готуються, використання китайським лідером Путіна як підконтрольного союзника стає надзвичайно небезпечним для всього західного світу. Особливо з огляду на те, що гібридні атаки на Європу з використанням російських дронів вже показали вразливість цього регіону. Немає сумнівів, що ініціатором таких дій може бути саме Пекін.

З цієї причини, а не через симпатію Трампа до України, він прагне знайти хоча б якийсь, навіть нестійкий, мир. Саме тому він погодився на продовження переговорів з кремлівським лідером, попри те, що рішення щодо постачання Україні сучасних ракет було призупинене, щоб чинити тиск на Москву.

Дійсно, спільна позиція Пекіну та Москви робить слабкою переговорну позицію Вашингтону. У Трампа усвідомлюють, що Китай прагне нескінченної війни в Україні задля виснаження Заходу, однак у США є економічні важелі для китайської економіки, яка задихатиметься без ринків Європи та США. Росія як ринок для Китаю не здатна виступити замінником, тому компроміси Пекіну і, відповідно, Москви можливі за умов адекватного тиску.

Малоймовірно, що введення Трампом з 1 листопада 100-відсоткових тарифів на китайські товари стане вирішальним етапом. Експерти вважають цю ситуацію безкомпромісною торгівельною війною, яка навряд чи призведе до однозначних результатів.

Безумовно, справжнє ембарго на продукцію з Китаю викликає занепокоєння в Пекіні. Проте, здається, що Сі Цзіньпін знайшов геніальний вихід із ситуації.

Це рішення полягає у впровадженні суворих обмежень на експорт рідкоземельних металів і магнітів. Експерти авторитетного Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) вже висловили побоювання щодо серйозних наслідків для оборонної та напівпровідникової промисловості США. Рідкісноземельні метали є надзвичайно важливими для виготовлення винищувачів F-35, підводних човнів класу Virginia і Columbia, ракет Tomahawk, радіолокаційних систем, безпілотників Predator та високоточних бомб JDAM. Суть у тому, що обмеження, накладені Китаєм, фактично унеможливлюють використання його матеріалів у будь-яких військових проєктах, що підвищує стратегічну вразливість США на фоні стрімкого збільшення оборонних можливостей КНР. Тож наразі ще рано говорити про переваги США у глобальному економічному протистоянні.

Ракетний комплекс JDAM інтегрований на бойовий літак F-15EX, зображення: gettyimages.

І в цю мить Трамп вирішив розкрити свій найпотужніший козир.

Цей туз - можливість передачі Україні ракет Tomahawk за європейські гроші. Хоч українська сторона піднімала питання щодо отримання цих ракет ще з 2023 року, ймовірність рішення стало неочікуваним фактором для Кремля. З військової точки зору це історія не про надання переваги Силам оборони України, а лише про створення рівних можливостей у протистоянні агресору. Але агресору може бути боляче, особливо внаслідок того, що інтереси Києва та Вашингтону ситуативно збіглися. Чи буде позитивним для України остаточне рішення після зустрічі Трампа зі своїм головним опонентом у Південній Кореї - невідомо. Однак вже самі розмови про далекобійні американські ракети свідчать про підвищення ставок.

Крилата ракета "Tomahawk", изображение: Getty Images.

Близько половини доходів бюджету Росії, що фінансують війну, надходять саме з енергетики. Тому чимало фахівців наполягають, що єдиний шлях до переговорів та зупинки війни - це безкомпромісний удар по фінансових джерелах Кремля. Жорсткі санкції проти Китаю та Індії як головних покупців російської нафти, блокування "тіньового флоту" та збільшення ударів по НПЗ на території злодійської держави.

Потрібно лише з’ясувати, чи зможе Трамп у протистоянні з Сі Цзіньпіном пожертвувати Путіним, деструктивним поведінкою якого він насправді заздрить.

На даний момент керівництво Білого Дому ще не готове до рішучих дій, але вже відчуває посилення як внутрішнього, так і зовнішнього тиску. Зокрема, комітет Сенату США з міжнародних справ готується затвердити три законопроєкти, які дозволять двопартійній групі сенаторів створити умови для збільшення тиску на Кремль з боку Конгресу США. Серед ініціатив — визнання Росії державою-спонсором тероризму за викрадення українських дітей, введення економічних санкцій проти Китаю за його підтримку російської агресії, а також перерозподіл заморожених російських активів у США з метою регулярних переказів коштів Україні кожні 90 днів. Уряд вже почав вживати заходів: США запровадили санкції проти компаній "Роснєфть" і "Лукойл", а також їх дочірніх підприємств.

Україна та Європейський Союз працюють над 12-пунктовим планом, спрямованим на завершення конфлікту. Цей документ категорично відкидає вимоги Путіна щодо територіальних поступок, а також включає питання безпекових гарантій та фінансування відновлення України. Без участі Москви у відновленні після війни, Київ не зможе отримати $300 мільярдів заморожених активів. У той же день, 22 жовтня, генеральний секретар НАТО Марк Рютте повідомив, що зброя на кілька мільярдів доларів, профінансована європейськими партнерами, вже була відправлена зі США в Україну.

Свою лепту вносять і впливові медіа. Напевно, президент відчуває незадоволення через повідомлення CNN про те, що мирний план Трампа для України зазнав невдачі, і це подобається Путіну.

Отже, незважаючи на свої ілюзії, Трамп явно не відчуває себе господарем ситуації. При цьому варто зазначити, що майбутнє глобальної безпеки буде формуватися під впливом найбільш деструктивних особистостей цього історичного періоду.

У ставках на Китай Путін не є новатором: ще його наставник у чекістському середовищі, Юрій Андропов, у 1983 році, після того як Рональд Рейган охарактеризував СРСР як "імперію зла", наголосив на важливості зближення з Китаєм. Проте менш ніж за рік Андропов помер, і невідомо, яких результатів він міг би досягти. До того ж, Китай у той час ще не був таким, як сьогодні.

Піднесення Китаю розпочалося в 2000-х роках, коли, в період з 2006 по 2009 рік, Пекін суттєво скоротив традиційні закупівлі військової техніки у Москви — місцеві технології почали перевершувати російські. У 2024-2025 роках російські озброєння, такі як "літак 5-го покоління" Су-57 та гіперзвукові ракети, викликали в Китаї лише іронічну усмішку. У березні 2024 року навіть американські експерти визнали, що Китай випереджає США в області гіперзвукової зброї. "Китай має перевагу над Росією не лише в кількості таких систем, але й в інфраструктурі, необхідній для їхнього функціонування", — зазначив провідний науковий співробітник DIA Пол Фрейстлер.

У контексті російсько-українського конфлікту Китай, надаючи суттєву економічну підтримку, а також постачаючи мікроелектроніку, сучасні верстати та компоненти для ракет, фактично став лідером об'єднаної боротьби авторитарних урядів проти України та західних країн. Влітку 2025 року Китай, за фактом, офіційно визначив свою позицію у війні, попередивши Захід про неприпустимість поразки Росії. Цю заяву, яку, можливо, й не було, приписують міністру закордонних справ Китаю Ван Ї, щонайменше, її процитувала газета South China Morning Post, що має близькі зв'язки з урядом.

Путін і Сі Цзіньпін, жовтень 2023, зображення: gettyimages.

У 2025 році відбулося багато епізодів, що набули рис військової підтримки, зокрема у вигляді офіційних поставок товарів подвійного призначення. У жовтні російські зенітники почали використовувати китайський комерційний радар у комбінації з FPV-перехоплювачами для боротьби з українськими дронами. Крім того, Китай надавав Росії супутникові розвідувальні дані, що допомагали планувати ракетні удари по Україні. У серпні китайсько-російська компанія PGI Technology представила оптоволоконний кабель, укріплений кевларом, який значно покращив здатність дронів маневрувати на полі бою, особливо в складних умовах. У липні китайські двигуни потрапили до виробника безпілотників у Росії під виглядом "промислових холодильників", що дало змогу підприємству "Купол" збільшити виробництво ударних дронів "Гарпія А1", незважаючи на західні санкції. У травні стало відомо, що російські військові отримали китайську лазерну систему ППО Silent Hunter для знищення українських безпілотників, про що свідчили відеоматеріали, опубліковані російськими "воєнкорами". Це лише частина подій, але вони яскраво демонструють значні трансформації, які відбулися у 2025 році. Співпраця між Росією та Китаєм може навіть включати виробництво китайської зброї на російській території.

Проте основним фактором залишається економічна підтримка Москви — саме цю складову Вашингтон вважає ключовою у своїй боротьбі. Отже, від підсумків переговорів та здатності США виглядати переконливо залежатиме можливість досягнення перемир'я в затяжному конфлікті Росії з Україною. Також визначено час і в значній мірі умови, за яких може відбутися його завершення.

Ракети Tomahawk у цій грі можуть стати важливим політичним козирем. З суто воєнної точки зору вони могли б призвести до змін винятково у комплексних постачаннях зброї - разом із іншими високоточними засобами ураження, про які чимало згадувалося раніше. Це передусім крилаті ракети сімейства AGM-158 JASSM із дальністю ураження у 980 км і більше (JASSM-ER, JASSM XR) для літаків F-16, балістичні ракети ATACMS дальністю дії 300 км для реактивної системи залпового вогню M142 HIMARS та їх нової версії - ракет Precision Strike Missile (PrSM). Що стосується ракет Tomahawk, то складно собі уявити їх масові поставки - якщо б Україна отримувала 20 - 30 ракет щомісяця, це могло б викликати значні зміни на театрі військових дій - внаслідок знищення низки ключових військових заводів та КБ.

Пуск ракети Tomahawk з комплексу Typhon, фото: gettyimages

Проте політично-сакральна роль ракет Tomahawk є ще більш значущою, оскільки вони усувають всі обмеження на військову підтримку України. Це відкриває двері не лише для безмежної допомоги з боку європейських країн НАТО, але й для участі навіть тих партнерів, які раніше були обережними, таких як Австралія, Японія та Південна Корея. Такий підхід міг би свідчити про перехід до глобальної конфронтації демократичних держав із країнами "осі зла", очолюваними Китаєм.

Чи може ситуація розвиватись до такого сценарію? Очевидно, що це стане зрозумілим після зустрічі Трампа та Сі Цзіньпіна.

Сі Цзіньпін і Дональд Трамп на зустрічі в китайській столиці, листопад 2017 року, зображення: gettyimages.

Сьогодні реальність така, що Росія - це вже досить ослаблена і нестабільна країна, яка явно перебуває в стадії занепаду. Безсумнівно, що РФ втратила вплив у Центральній Азії, на Близькому Сході та в Європі. Вражає, що поряд з підтримкою, Китай активно сприяє виснаженню ресурсів Росії. Іноді він відверто маніпулює Москвою без жодних пояснень, наприклад, на початку жовтня цього року обмежив експорт високотехнологічного обладнання, зокрема зупинив постачання високоточних верстатів до РФ. В цілому, вже можна спостерігати багато ознак того, що потенціал агресора знижується швидше, ніж це хотів би Кремль. Проте, Росія все ще здатна чинити тиск на Україну та Європу, особливо в умовах зростання підтримки з боку Китаю.

Тому партія, якщо продовжувати аналогію з шахами, й далі буде складною. Чи переходить вона в ендшпіль? Цього поки що не розуміє ніхто. Зрозуміло лише, що від цього залежать долі мільйонів людей. І дуже хочеться вірити, що Дональд Трамп й далі намагатиметься грати в шахи. Тобто, думати не на один хід наперед. А принаймні на кілька.