Чому майстри зброярства шукають прихисток за межами країни?

Якщо в Україні не буде створено умови, подібні до тих, що існують у Європейському Союзі, не слід дивуватися, якщо наші виробники зброї почнуть обирати ЄС.

В останні місяці український оборонно-промисловий сектор став символом прогресу: тисячі волонтерів і інженерів, безліч нових підприємств, технології, що виникали прямо на передовій. Хоча обставини були далеко не ідеальними, енергія, почуття мети та потреби Збройних сил України сприяли значному розвитку.

Ситуація наразі трансформується. Незважаючи на зростаючий інтерес міжнародної спільноти до української оборонної технологічної екосистеми, виробничі компанії активно шукають можливості для юридичної та фізичної присутності поза межами України. Вони реєструють нові підприємства в Естонії, переводять дослідження і розробки до Литви, розвивають виробничі потужності в Румунії та налагоджують партнерські відносини у Великій Британії.

У 2024 році асоціація "Технологічні сили України" провела опитування серед виробників військової продукції стосовно їхніх планів щодо переміщення виробництв за кордон. З'ясувалося, що 85% учасників опитування розглядають можливість перенесення частини своїх підприємств за межі України або вже здійснили такі кроки.

Це не просто бізнес-оптимізація чи спроба вийти на зовнішні ринки. Відплив оборонних підприємств - це не поодинокі кейси, а тренд, який матиме наслідки і для нашої економіки, і для національної безпеки. Щоб його зупинити, недостатньо патріотичних гасел, потрібна чесна розмова про внутрішні барʼєри, глобальну конкуренцію за таланти й технології і те, чому Україна поки програє цю боротьбу.

Звісно, свою роль відіграє "геополітична привабливість": стабільність, членство в НАТО або ЄС, доступ до фінансування, механізми захисту інвесторів. Проте головне - це прагнення передбачуваності. Саме її бракує в українській системі: нестабільна податкова політика, складна бюрократія, ризики для фізичної безпеки виробництв, відсутність чітких державних гарантій. Інші країни цим користуються.

Данія першою оголосила про програму прямого фінансування українських виробників. Швеція не лише надала понад 8,4 млрд євро допомоги, а й інвестує у виробництво українських дронів. Велика Британія уклала безпекову угоду і пропонує довгострокові контракти. Фінляндія виділила понад 2,5 млрд євро оборонної допомоги, а кожен другий її виборець підтримує ідею направлення військових у разі програшу України. Латвія стабільно спрямовує до 0,25% свого ВВП на підтримку України, а Естонія передала 600 млн євро, зокрема для ВМС.

Усе це - сигнали: тут вам раді. Тимчасом відплив компаній - це не тільки втрачена виручка. Це втрачені податки, робочі місця, ноу-хау, команди R&D. Це ослаблення технологічного суверенітету і це реальна загроза нашій обороноздатності. Війна - це не лише питання кількості зброї, а й здатності її створювати на власній землі. Кожен завод, що переїхав, - це мінус у стратегічній автономії.

Українська рада виробників зброї виявила три ключові проблеми, що сприяють процесу релокації.

Безпека виробничих потужностей: нестача ясного плану для захисту критично важливих об'єктів оборонної інфраструктури та постійна небезпека атак.

Регуляторні перешкоди: складнощі в отриманні ліцензій, повторення процедур і надмірний нагляд за валютними транзакціями.

Невизначеність: нестача тривалих угод з боку уряду, раптові зміни в умовах ведення бізнесу, обмежений доступ до фінансування в сфері оборони.

Інші держави формують конкуруюче середовище. Вони усвідомлюють, що українські компанії – це не лише джерело інвестицій, а й потужний стимул для розвитку їхнього оборонного сектору.

Швеція: 8,4 мільярда євро підтримки, десятирічна угода про безпеку та вкладення в українські безпілотники.

Фінляндія: 2,5 млрд євро допомоги, потужна суспільна підтримка України, активне посилення власного ОПК.

Естонія: 600 мільйонів євро, підтримка санкцій, безпосередня допомога військово-морським силам.

Латвія: надійна підтримка (0,25% від ВВП), один із засновників коаліції дронів.

Сполучене Королівство: стабільні угоди, військова допомога, співпраця в сфері виробництва.

Крім двосторонніх ініціатив, ЄС запускає масштабні програми, до яких включена Україна. Наймасштабніша з них - SAFE (Strategic Autonomy and Forward Engagement). Це новий оборонний інструмент ЄС з бюджетом 150 млрд євро, який фінансує спільні закупівлі і розширення виробництва озброєнь. Українські компанії можуть брати в ньому участь на рівних умовах з країнами-членами.

Спеціальна ініціатива EDIP (Програма Європейської Оборонної Промисловості) передбачає виділення 1,5 мільярда євро для підтримки оборонного комплексу України. Це стосується не лише грантів на спільне виробництво та придбання зброї, а також механізмів, що знижують інвестиційні ризики для європейських партнерів. Ця сума має потенціал для значного збільшення, зокрема завдяки доходам від заморожених активів Росії.

Цей тренд - не вирок. Якщо хочемо втримати інновації, треба діяти негайно.

Забезпечити безпеку підприємств: впровадити ефективну систему протиповітряної оборони та перенести їх у більш захищені райони.

Оптимізація регулювання: зменшити адміністративні перешкоди, впровадити систему довіри замість постійного нагляду.

Податкові стимули: пільги на прибуток, експорт, R&D.

Інституційна допомога: встановити аналог агентства з розвитку виробництв для оборони, наділивши його повноваженнями у сфері підтримки, надання грантів та ліцензування.

Державне замовлення: тривалі угоди, авансові платежі, очікуване навантаження на виробничі потужності.