Чи готова Україна до впровадження чотириденного робочого тижня? Розглянемо можливості цього експерименту.

Автор Владислав Обух має понад 30 років досвіду в журналістиці. Його кар'єра розпочалася на радіо, а згодом він також працював з друкованими та електронними засобами масової інформації. З 2018 року Владислав приєднався до команди Укрінформу.

В Україні активно обговорюється ідея переходу на чотириденний робочий тиждень. Зокрема, мова йде про можливість впровадження цього формату як добровільного експерименту для окремих професій та бізнесів. Інтерес до цієї ініціативи, про яку говорять ще з кінця 2010-х років, зріс після новин про запуск подібного експерименту в Польщі, де роботодавці можуть пропонувати працівникам альтернативні моделі тривалості та інтенсивності робочого часу. Чотириденний робочий тиждень вже успішно тестувався в таких країнах, як Ісландія, Велика Британія, та Бельгія, а також в ряді інших країн.

Та чи на часі це для України, яка потерпає від повномасштабної агресії, а після закінчення війни потребуватиме максимального залучення ресурсів -- зокрема людських -- для відбудови?

Причини для запровадження чотириденного робочого графіка є різноманітними.

Негативний і вимушений сценарій полягає в тому, що роботодавець не здатний надати своїм працівникам належне навантаження та оплату за повноцінний робочий тиждень.

Українці, наприклад, пережили не один період, коли їх примусово переводили на чотириденний або триденний робочий тиждень. Навіть сьогодні все ще трапляються випадки, коли працівників переводять на 0,75, 0,5 або навіть 0,2-0,25 ставки. Це, безсумнівно, негативно впливає як на роботодавців (адже їхній бізнес не може розвиватися, а продуктивність праці залишається на низькому рівні), так і на самих працівників, які отримують неповну заробітну плату, що відповідає відпрацьованому часу.

Таке можуть дозволити собі заможні країни та "круті" компанії. Зі скороченим робочим тижнем експериментувало, скажімо, представництво Microsoft в Японії. З'ясувалося, що показник продуктивності праці при цьому зріс на 40%. Адже за збереження необхідних обсягів робіт (завдань) працівники самостійно оптимізували свої час і зусилля, аби впоратися з ними не за п'ять, а за чотири дні.

Крім того, додатковий день без роботи вважається ефективним засобом боротьби з професійним вигоранням, особливо в умовах, коли завдяки месенджерам робочі питання вирішуються далеко за межами офісу та восьмигодинного робочого дня.

Відповідно до спостережень численних фахівців, можна зробити висновок, що оптимізація балансу між професійною діяльністю та приватним життям сприяє підвищенню продуктивності у більшості осіб, які мають гнучкий робочий графік.

Найбільш популярним підходом, який, безумовно, варто розглянути і в Україні, є перерозподіл "класичних" 40 годин робочого часу на тиждень на меншу кількість днів. Наприклад, співробітники можуть працювати не п'ять днів по вісім годин, а чотири дні по десять годин.

Кілька країн, зокрема європейських, вже офіційно запровадили чотириденний робочий тиждень без скорочення зарплатні. Переважно не як обов'язковий, а як можливий варіант для роботодавців та працівників. Поміж піонерів у впровадженні нововведення -- Ісландія, Нова Зеландія, Бельгія.

Наприклад, в Ісландії з 2015 по 2019 рік проводився наймасштабніший у світі експеримент щодо впровадження 35-36-годинного робочого тижня з збереженням повної зарплати. Наразі близько 90% трудоспособного населення країни працює за умовами скороченого робочого дня або тижня.

З 2022 року бельгійці отримали можливість самостійно обирати, скільки днів на тиждень їм працювати — чотири чи п'ять.

Кілька років тому в Великій Британії був проведений успішний експеримент із впровадження чотириденного робочого тижня у десятках компаній. Сьогодні ця концепція починає отримувати ширше визнання.

В Німеччині, Португалії, Іспанії та кількох інших країнах продовжуються пілотні тестування.

Сусідня Польща має намір до 2027 року реформувати трудове законодавство, впровадивши або чотириденний робочий тиждень, або семигодинний робочий день.

В Україні в 2019 році ІТ-компанія Brighta намагалася реалізувати аналогічний пілотний проєкт.

"Перші результати після переходу на чотириденний робочий тиждень були оптимістичними -- працівники стали щасливішими, а рівень вигорання знизився. Проте зрештою за деякими напрямками рівень продуктивності впав, і компанія переглянула свій підхід до визначення тривалості робочого тижня. Цей результат не є чимось новим. Багато країн та компаній, які перейшли на чотири робочі дні, зазначають, що попри краще самопочуття працівників, зменшення стресу й вигорання надто часто спостерігається падіння продуктивності. Особливо це помітно в умовах погодинної оплати праці", -- коментують у Державній службі зайнятості України.

Таким чином, ще до початку повномасштабного конфлікту наш "перший млинець" виявився не зовсім вдалим. Проте це не виключає можливості, що в майбутньому Україна зможе запозичити успішні практики з-за кордону.

Які аспекти слід мати на увазі в цьому випадку?

За загальними висновками, поміж основних переваг такого підходу -- згадані вже підвищення продуктивності та покращення психологічного стану працівників, а також зменшення витрат на утримання робочих місць і глобально -- зростання привабливості компаній-учасниць експериментів на ринку праці.

Серед недоліків можна відзначити труднощі в організації робочих процесів, особливо в тих сферах і секторах, де необхідно регулярно взаємодіяти з клієнтами або приймати термінові рішення. Це також може призвести до ймовірного зменшення швидкості виконання завдань.

Ця модель має значний потенціал для ІТ-сектору та інших творчих галузей. Однак адаптувати новий графік роботи в таких сферах, як торгівля, банківська справа та послуги, є досить складно. Зменшення робочого тижня для співробітників вимагає збільшення кількості працівників, що може бути невигідно для підприємців.

Ілля Несходовський, керівник аналітичного напрямку мережі захисту національних інтересів АНТС, висловив сумніви щодо можливості переходу на чотириденний робочий тиждень у бюджетному секторі. Він зазначає, що це може призвести до збільшення витрат, яких і так не вистачає, а також до потреби у залученні додаткової робочої сили, з якою в країні існують проблеми.

"Як можна зробити чотириденний робочий тиждень, наприклад для вчителів та медиків, інших бюджетників, котрі працюють безпосередньо з громадянами? Адже потік людей, які потребують такого обслуговування, залишається достатньо великим. Тоді що, наймати нових працівників, нарощувати бюджетні видатки? Тому ця пропозиція для бюджетного сектора не на часі", -- каже економіст у коментарі ZN.UA.

Щодо приватного сектора, то за умови взаємної згоди усіх учасників трудових відносин, зміна тривалості робочого тижня для певних підприємств і компаній може бути здійснена навіть у часи війни.

Зокрема, учасники можуть укласти угоду про те, щоб зберегти сорокагодинний робочий тиждень, але з можливістю розподілу робочих годин на чотири дні, або ж вибрати інший зручний формат без втручання державних органів.

Погоджується з цим і Несходовський: "На мою думку, такі рішення не повинні йти від уряду чи від парламенту. Зараз у нас договірні відносини. Трудовим кодексом визначено максимальну межу навантаження. Там немає жодного слова про те, що ти не маєш права працювати менше. Так, зараз переважає сорокагодинний робочий тиждень. Але ніхто не забороняє бізнесу розглянути можливість і 36-, і 32-, і 28-годинного. Тим паче розподілити "законні" 40 годин на чотири дні. Усе залежить від домовленостей між роботодавцем та працівником, згідно з якими і встановлюється графік, який буде комфортним для обох сторін".

Водночас в Державній службі зайнятості вважають, що обговорення переходу на чотириденний робочий тиждень у період війни є недоцільним. Проте в умовах мирного часу така тема може бути актуальною, на їхню думку.

Ілля Несходовський вважає, що навіть якщо буде досягнуто згоди щодо широкого впровадження чотириденного робочого тижня, реалізація цієї ідеї залишається вельми віддаленою перспективою.

За його словами, питання не лише в доцільності прийняття таких рішень у часи війни (хоча це безумовно має велике значення), а скоріше в рівні економічного розвитку країни. Коли у людини достатні доходи, які дозволяють їй задовольняти основні потреби, виникає можливість зосередитися на власному відновленні, приділяти більше часу сім'ї, відпочинку та саморозвитку. Проте, якщо заробітна плата особи вдвічі нижча за мінімальну в європейських країнах, такий перехід не принесе їй жодних переваг.

На думку фахівця в галузі економіки, це може призвести лише до значного збільшення тиску на співробітників. Отже, про реалізацію сподіваного результату, коли українці відчуватимуть себе щасливими на своїх робочих місцях, не може бути й мови.

Водночас у разі досягнення середньоєвропейських параметрів економічного розвитку країни, збільшення кількості високооплачуваних робочих місць, нормалізації демографічної ситуації такий перехід буде для України абсолютно доцільним і корисним, вважає керівник аналітичного напрямку мережі АНТС.

На завершення він акцентує увагу на неприємному аспекті, який стосується нашої країни, а саме на скороченні робочого тижня у сусідніх державах: запровадження такого експерименту, а згодом і перехід на скорочений робочий тиждень у Польщі, можуть стати ще одним засобом для "переманювання" робочої сили.

"Українці добре знають, як оцінити свої можливості. У Польщі заробітки вдвічі або навіть втричі вищі, існує кращий соціальний захист та багато інших переваг. До того ж, робочий тиждень там коротший. Наявність таких умов в інших країнах може стимулювати трудову міграцію з України. Проте, навіть усвідомлюючи ці ризики, ми поки що не можемо дозволити собі впровадження подібних ініціатив," – підкреслив Ілля Несходовський.