Олександр Вернигора є керівником компанії "Intecracy Deals" та очолює ІКТ Комітет Спілки українських підприємців (СУП).
Новий перелік Держспецзв'язку показує: цифрові ризики реальні, відповідальність зростає
Цифрова безпека в умовах війни: які зміни несе новий список заборонених програмних продуктів від Держспецзв'язку.
9 січня 2026 року Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України оприлюднила новий перелік забороненого програмного забезпечення та обладнання. Йдеться про відкрито опублікований перелік, який формалізує підхід держави до оцінки цифрових ризиків в умовах війни. Це рішення виходить за межі суто ІТ-регулювання і безпосередньо стосується національної безпеки, стабільності бізнес-процесів та цифрової стійкості держави.
Тема програмного забезпечення вже давно вийшла за межі чисто технічних аспектів. Сьогодні вона охоплює питання безпеки даних, забезпечення безперебійної роботи важливих інфраструктур та формування довіри до цифрових технологій в цілому.
Чому програмне забезпечення -- це більше, ніж інструмент
Сучасна держава та економіка функціонують через цифрові сервіси: документообіг, фінанси, логістику, зв'язок, управління. Будь-яке програмне забезпечення, що має залежність від країни-агресора або непрозору модель управління, автоматично створює системний ризик.
Мова йде не лише про можливість витоку даних. Також серйозними є загрози, пов’язані з віддаленим втручанням, саботажем операцій, блокуванням доступу до інформації або таємним збором даних. У часи війни ці ризики стають надзвичайно важливими, незалежно від того, чи це стосується державної організації, чи приватного бізнесу.
Яке значення має опублікований список?
Перелік, оприлюднений Держспецзв'язку, є офіційною позицією держави щодо неприйнятності використання окремих програмних продуктів та обладнання. Передусім він стосується органів влади, державних підприємств і об'єктів критичної інфраструктури, однак його значення значно ширше.
Для бізнесу цей перелік є орієнтиром під час проведення ІТ-аудитів, сигналом щодо майбутніх регуляторних вимог та підставою для планування переходу на альтернативні рішення. Важливо, що перелік є відкритим і динамічним та може оновлюватися залежно від розвитку кіберзагроз і технологій.
Правовий контекст та обмеження регуляції законодавства
Оприлюднення переліку забороненого програмного забезпечення ґрунтується на чинному законодавстві у сфері кібербезпеки та захисту інформації. Насамперед ідеться про Закон України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України", який надає державі повноваження визначати ризики для критичної інформаційної інфраструктури та встановлювати обмеження щодо використання окремих технологічних рішень.
На сьогодні в Україні немає спеціального законодавства, яке б чітко визначало процедуру та терміни переходу від забороненого програмного забезпечення до альтернативних рішень для приватного сектору. Наразі ці питання регулюються підзаконними актами, галузевими нормами та рішеннями відповідних органів.
У цьому контексті слід зазначити законопроєкт № 13505, який був зареєстрований у Верховній Раді України. Цей документ має на меті запровадження законодавчої заборони на використання та поширення ворожого програмного забезпечення і засобів інформатизації, а також встановлення критеріїв, за якими такі продукти можуть бути класифіковані як небезпечні. Важливо зауважити, що наразі законопроєкт знаходиться на етапі розгляду і не передбачає обов'язкових термінів чи механізмів міграції для приватного сектора. Проте, він має потенціал стати основою для більш комплексного правового регулювання в галузі цифрової безпеки.
Важливість бізнес-спільноти в даному контексті
Тема відмови від російського програмного забезпечення активно обговорюється в професійних і бізнесових колах протягом тривалого часу. Бізнес-асоціації та галузеві об'єднання постійно піднімають це питання у своїх переговорах з державними органами, акцентуючи увагу на важливості комплексного підходу для зменшення технологічних ризиків та підвищення рівня кібербезпеки.
У контексті бізнесу дане питання аналізується не лише з точки зору формальних заборон, а й через призму організованого та прогнозованого переходу на безпечні альтернативи. Мова йде про знаходження компромісу між потребами державної безпеки та реальними можливостями підприємств. Повна заміна окремих рішень вимагає часу, фінансових інвестицій та наявності ефективних альтернатив, тому вкрай важливо, щоб ці процеси супроводжувалися відкритим спілкуванням, зрозумілими правилами та чіткими механізмами переходу.
Гармонія між захистом і фінансовою ефективністю.
Одним із основних викликів є необхідність уникнення випадкових рішень. Різке введення заборон без належної підготовки та перехідних етапів може призвести до значних ускладнень, зокрема для малих і середніх підприємств. З іншого боку, нехтування безпековими ризиками є ще більш небезпечним варіантом.
Публікація оновленого списку заборонених програмних продуктів варта уваги як початковий, але важливий етап у створенні комплексної стратегії цифрової безпеки. Це дозволяє підприємствам заздалегідь усвідомлювати майбутні зміни та ефективно планувати свою адаптацію до нових умов.
Резюме
Сьогодні цифрова безпека стала ключовим елементом національної безпеки. Рішення Державної служби спеціального зв'язку, ухвалене 9 січня 2026 року, свідчить про перехід від теоретичних моделей до реальних механізмів управління ризиками. Для держави це означає зменшення можливих загроз, а для бізнесу – ясний сигнал та шанс завчасно адаптуватися до нових умов.
У сучасних умовах питання програмного забезпечення -- це питання відповідальності.
#Росія #Економіка #Бізнес #Логістика #Інфраструктура #Ризик #Національна безпека #Модель #Програмне забезпечення #Сигнал #Комп'ютерна безпека #Державне підприємство #Бізнес-процес #Передача інформації #Захист інформації #Фінансові ресурси #Держава (політика) #Державна спеціальна служба зв'язку України #Регулювання #Теорія систем #Інформатизація
