Цифрова нація з грошовими звичками.

Перспективи розвитку платіжного сектору тісно переплітаються зі штучним інтелектом.

"Ми занадто швидко просунулися вперед, і тепер опинилися в ситуації, коли потрібно визначити наші подальші кроки." Цю думку я висловив під час круглого столу "Фінансового клубу", і, на мою думку, вона найбільш точно відображає реалії українського ринку платежів у 2026 році.

В Україні цифри говорять самі за себе. Ми займаємо одне з провідних місць у Європі за обсягом безготівкових розрахунків: 97% операцій з картками - це не зняття готівки, а здійснення платежів. Готівка вже не є головним засобом для фінансових розрахунків, принаймні у статистичних даних.

Ще один вражаючий показник - це поведінка споживачів в офлайн-режимі: 60% платежів у POS-терміналах здійснюється не за допомогою карток, а через смартфони (Apple Pay, Google Pay, токенізовані гаманці). Іншими словами, традиційні пластикові картки не встигають за сучасними потребами користувачів, які вже давно перейшли на нові технології.

Це не просто випадковість, а наслідок тривалих років змагання, капіталовкладень і безперервного поліпшення якості послуг. На ринку існує безліч учасників, що надає мерчантам можливість вибору, а користувачі все більше звикають до високої швидкості обслуговування, внаслідок чого їхні очікування постійно зростають. Ми справді швидко подолали перший етап – основну диджиталізацію процесів оплати.

Є інша реальність, трохи складніша. Попри ці 97%, частка готівки в реальному житті залишається стабільною. Наприклад, якщо подивитися на такий універсальний індикатор, як оплату за доставку посилок "Новою поштою".

Це вельми специфічний показник для ринку безготівкових платежів, адже доставкою користуються різноманітні клієнти. У цьому сегменті представлені всі можливі канали та сценарії оплати: мобільний додаток, онлайн-оплата, каса, готівка, картка в смартфоні, POS-термінали, а також Tap-to-Phone у кур'єрів. Від початку війни я не спостерігаю зменшення використання готівки. Більше 40% всіх транзакцій все ще здійснюються готівкою.

Чому це відбувається? Причини не стільки в технологічних нововведеннях, скільки в ситуації, що склалася: війна, нестабільність; відключення електроенергії та довіра до готівки; тіньові ринки; звички, які формувалися протягом багатьох років. Таким чином, парадокс полягає в тому, що інфраструктура вже є цифровою, але поведінка людей ще не адаптувалася. Це свідчить про те, що наступний етап прогресу полягає не в "збільшенні швидкості", а в "поглибленні" процесів.

Україна - це країна, де можна легко розрахуватися за допомогою смартфона всього за два кліки, але водночас тут можна зіткнутися з труднощами в повсякденних справах без готівки. Від’їхавши всього на 100 км від Києва і з'їхавши з основних трас, ви відчуєте, що цифрові технології стають менш доступними. А якщо спробувати відчути себе поза цифровим світом навіть у столиці, наприклад, коли ви намагаєтеся забрати автомобіль з штрафмайданчика, вам швидко нагадають, що процес диджиталізації в Україні не є рівномірним.

Це не стільки технологічна проблема, скільки питання охоплення різноманітних сценаріїв. Виникає слушне запитання: чи розвиваємо ми ринок у тих напрямках, які справді необхідні, або ж змагаємось у найбільш очевидних сегментах? Є певні спотворення, і ринку варто прагнути не лише до найпопулярніших ніш, а й шукати оптимальний баланс. На сьогодні конкуренція переважно зосереджується на ціні, сервісі, інтеграціях і партнерствах, однак справжнє зростання можливе там, де наразі відчувається "незручність".

Трансформація платіжного сектору неминуче вплине на розвиток штучного інтелекту. Це не просто модний вислів для панелей обговорень, а реальні зміни, які вже відбуваються в платіжних системах: у процесах скорингу, запобігання шахрайству та персоналізації пропозицій. Користувачі скоро отримають інноваційні рішення, про які навіть не здогадуються. Цей процес відбудеться набагато швидше, ніж можна було б очікувати.

Наступний значущий крок не полягає в оновленні інтерфейсу, а в трансформації підходу до процесу покупки. Наприклад, я витратив дві години на пошуки потрібного товару на різних платформах, тоді як ChatGPT, отримавши зрозумілий запит, впорався з цим за всього пʼять хвилин. Якщо б у той момент він ще мав можливість здійснити оплату, питання "де придбати" стало б остаточно вирішеним.

Цим займаються глобальні гравці на кшталт Visa та Mastercard - agentic payments, де рішення і транзакція стають одним процесом. Це не історія з майбутнього, горизонт - один-три роки. Ми побачимо це спочатку за кордоном, а потім в Україні, бо це потребуватиме стандартизації та регуляції. У ЄС це вже відбувається.

Тут діє простий принцип: перемогу здобуде той, хто опиниться серед найбільш успішних трьох.

Ми успішно завершили наш перший марафон. Україна реалізувала диджиталізацію фінансових транзакцій швидше і на більш глибокому рівні, ніж багато країн Європи. Другий етап вже розпочався, і в ньому діють нові правила: штучний інтелект у процесах закупівель, перекази з IBAN на IBAN, а також нові покоління споживачів, які не звикли до автоматичної лояльності.