Монетарна статистика початку 2026 року демонструє парадокс української економіки
З одного боку, фінансова система виглядає стабільною: зростають міжнародні резерви, збільшуються депозити, розширюється грошова маса. З іншого -- ця стабільність дедалі більше залежить від зовнішньої фінансової допомоги і не трансформується у реальне економічне зростання. Навіть зменшення обсягів виробництва, зокрема -- у промисловості.
Січневі показники монетарного сектору фактично підтверджують: фінансова система країни працює у режимі підтримки макрофінансової стабільності, але не у режимі стимулювання розвитку економіки.
На кінець січня 2026 року облікова ставка Національного банку досягла 15%, що є дещо нижчим за грудневий показник у 15,5%. Це може виглядати як перша ознака послаблення монетарної політики. Проте, якщо проаналізувати співвідношення між ставкою та інфляцією, ситуація виглядає зовсім інакше.
Різниця між обліковою ставкою та споживчою інфляцією досягла 7,6 відсоткових пунктів, продовжуючи зростати вже впродовж восьми місяців. Це свідчить про те, що реальна вартість грошей в економіці є однією з найвищих за останні роки. Як наслідок, ставки за новими кредитами піднялися до 19,2%, тоді як депозитні залишаються на рівні 9,2%. Різниця між кредитними та депозитними ставками перевищує 10 в.п., що не сприяє активізації економічної діяльності. Навпаки, така ситуація забезпечує банківському сектору стабільний дохід від процентної маржі, тоді як реальний сектор стикається з високими витратами на кредитні ресурси.
Досліджуйте додатково: Які проблеми з цінами та чи вірно діє Національний банк України?
Незважаючи на жорстку політику щодо процентних ставок, обсяги кредитування в економіці продовжують зростати. На кінець січня 2026 року загальний обсяг кредитів, наданих резидентам, склав 1,21 трлн грн, що на 9,7% перевищує показники минулого року. Проте структура цього зростання є проблемною. Кредитування корпоративного сектора зросло лише на 3,4%, в той час як споживче кредитування збільшилося на 25,1%. Банки активно фінансують попит споживачів, тоді як інвестиції в виробництво залишаються на другому плані. Це свідчить про те, що фінансова система поступово переходить від підтримки економічного зростання до фінансування особистих витрат. Додатковим підтвердженням цього є вплив державної програми "5-7-9%". На початок 2026 року обсяг укладених кредитних угод досяг 466,5 млрд грн, а поточна заборгованість складає 152 млрд грн. Частка цих кредитів у гривневому фінансуванні бізнесу перевищує 40%. Таким чином, велика частина кредитування підприємств сьогодні залежить від державних програм, а не від ринкових механізмів.
Паралельно спостерігається швидке розширення грошової маси. Станом на кінець січня 2026 року вона досягла 3,96 трлн грн, що на 16,1% більше, ніж рік тому. Готівка поза банками зросла на 17,1%, що свідчить про збереження високого рівня недовіри до фінансової системи та значну частку готівкової економіки. Депозитна база також збільшується. Обсяг депозитів у банках досяг 3,17 трлн грн, що на 16,4% більше, ніж у січні 2025 року.
Однак це підвищення в значній мірі обумовлено державними витратами та міжнародною фінансовою підтримкою.
Досліджуйте також: Облікова ставка НБУ: зовнішній вигляд без суті.
На початок січня 2026 року обсяг міжнародних резервів України досягнув 57,7 мільярда доларів — це найвищий показник за останні роки. Проте причини такої стабільності є очевидними: основним джерелом виступає зовнішня фінансова підтримка. Валютний ринок фактично функціонує за схемою контрольованого курсу. Національний банк компенсує структурний дефіцит валюти шляхом проведення інтервенцій.
З початку 2026 року від'ємне сальдо валютних інтервенцій становило 5,7 млрд доларів, що практично відповідає рівню минулого року. Інакше кажучи, валютна стабільність підтримується не стільки ринковими факторами, скільки зовнішнім фінансуванням.
Українська фінансова система сьогодні демонструє стабільність. Але ця стабільність має одну принципову особливість -- вона значною мірою залежить від зовнішніх ресурсів.
Модель, що базується на формуванні резервів через міжнародну допомогу, де банки отримують значні прибутки від процентних інструментів, а кредитування підприємств підтримується державними ініціативами, не може слугувати стабільною основою для тривалого економічного розвитку.
Монетарна політика у своїй суті намагається вирішити лише одну проблему — підтримання умовної макрофінансової стабільності. Однак для відновлення країни після війни цього явно недостатньо. Україні необхідні доступні довгострокові кредити, стимули для інвестицій у виробничий сектор, а також розвиток внутрішнього фінансового ринку. Без цих компонентів навіть значні резерви та стабільний курс валюти не зможуть гарантувати тривале економічне зростання.
В результаті, монетарні дані на початку 2026 року ілюструють парадоксальну ситуацію: фінансова структура України виглядає стабільною, проте ця стабільність все більше покладається на зовнішні джерела підтримки.
Сьогоднішня ключова проблема полягає не лише у контролі за інфляцією чи захисті валютного курсу, а в здатності монетарної політики виступити як важіль для економічного зростання.
Якщо не змінити стратегії процентної політики та не активізувати кредитування реального сектора, українська економіка може опинитися в ситуації стабільності, але без жодного зростання.
Ексклюзивно для Еспресо.
Автор: Богдан Данилишин, академік Національної академії наук України.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
#Інфляція #Національний банк України #Економіка #Україна #Економічне зростання #Інвестиції #Бізнес #Академік #Банк #Економіка України #Валютний ринок #Готівка #Фінансова система #Національна академія наук України #Депозитний рахунок #Облікова ставка НБУ #Дефіцитне фінансування #Грошово-кредитна політика #Espreso TV #Курс валют #Джерело #Баланс (бухгалтерський) #Грошова маса
