Дональд Трамп позбавив американський імідж усієї його "моральної справедливості".

Після Другої світової війни США перестали бути лише економічним гігантом. Вони підняли на знамена гасла глобальних цінностей. У момент, коли світ став біполярним, столицею колективного Заходу став Вашингтон

Падіння радянської системи лише укріпило цей статус. Демократія і свобода більше не були лише однією з можливостей, а стали основним шляхом. Світ нагадував Comic Con, де країни вдавалися до костюмів тріумфатора та переймали його принципи. Вашингтон став символом, який не мав жодної альтернативи.

Гілберт Честертон зазначав, що Рим не був обожнюваний через свою велич, а, навпаки, здобув свою велич завдяки любові людей. Сполучені Штати не завоювали серця громадян світу завдяки джинсам чи кока-колі, а завдяки "неземному образу" цих речей. Голлівуд мав перевагу над іншими центрами кінематографії, адже створювати міф про країну набагато простіше, коли у вас є гарантовані шанувальники.

Світ знав, куди біжить Форрест Ґамп: він біжить до глобалізації, свободи та першого темношкірого президента. Світ розумів, чому рятують рядового Раяна: тому що ленд-ліз, план Маршалла та Західний Берлін. Світ бачив, навіщо потрібні ковбої: адже їхньою спадщиною були право власності та торжество закону.

Від кожного героя американської літератури, від кожного персонажа кінематографа можна було протягнути символічну нитку в сучасність, щоб потім оголосити цю лінію маршрутним листом до свободи. Герої "Титаніка" пливли до Америки Кеннеді та Рейгана. Індіана Джонс шукав артефакти минулого як представник світлого майбутнього. А Джон Макклейн приваблював не лише особистою харизмою, а й декораціями країни, яку він з разу в раз рятував на Різдво.

Символічний образ неможливий без надійної основи. Протягом останніх п'ятдесяти років весь символічний капітал США базувався на реаліях американського життя. У цій реальності поєднувалася сучасна технологія, така як айфон, з демократичними цінностями, жувальна гумка – з свободою слова, а чизбургер – з боротьбою за права. Ми існували в епоху, де всього 41 рік відділяв Барака Обаму від Мартіна Лютера Кінга, що дозволяло нам говорити про успіхи останнього. Таким чином, ми могли згадувати й про досягнення Гарві Мілка, Ерін Брокович, Джанґо, Альдо Райна, Тоні Старка та Стіва Роджерса.

З будь-якої етапу американської історії простягалася пряма, що вела до відомого нам майбутнього, гарантуючи щасливий фінал. Кожен герой кіно ставав прообразом сучасності, тому навіть у випадку невдачі він все одно залишався переможцем в очах глядачів. Символічна роль Сполучених Штатів слугувала аргументом для всіх викривлень їхнього минулого, даруючи кожному прихильнику рятівне "зате". Зате тепер США підтримують нужденних. Зате сьогодні вони захищають тих, хто слабший. Зате зараз протистоять авторитаризму.

Тепер це вже стало частиною історії.

Дональд Трамп порушив не лише усталені традиції публічних висловлювань. Він також змінив логіку взаємин із союзниками та авторитарними режимами. Більш того, він фактично знищив весь той символічний капітал, який країна накопичувала протягом багатьох років.

Дональд Трамп позбавив американський образ його "моральної справедливості", яка спиралася на роль і значення США у світовій спільноті. Ця моральна справедливість дозволяла відчувати співчуття до таких персонажів, як Скарлетт О'Гарі, Джон Рембо, Клінт Іствуд та Мартін Ріггс.

Знищуючи символічний капітал в ім'я економічних вигод, Дональд Трамп стирає все з лиця землі. Американська мрія більше не поєднується з моральними цінностями. Джинси втратили статус дрес-коду демократії. Сполучені Штати більше не мають ідеалу для наслідування. І навіть якщо на наступних виборах чинний президент поступиться своїм місцем опоненту, пам'ять про те, що 77 мільйонів американців підтримали курс Дональда Трампа, залишиться.

У світу був хороший маяк. На жаль, він згас.