В американській політичній культурі існує певна закономірність: партія, яка висуває кандидата, що виграє президентські вибори, зазвичай втрачає популярність на виборах до Конгресу, що відбуваються через два роки.
Вперше за останні 50 років результат виборів виявився таким вражаючим. На проміжних виборах, що пройшли минулого тижня, демократи здобули більшість у обох палатах Конгресу - як у Сенаті, так і в Палаті представників.
На думку Джорджа Кента, екс-дипломата США з більш ніж тридцятирічним досвідом, результати голосування є безпосереднім наслідком дій Дональда Трампа та його прагнень "знову зробити Америку великою". Це, зокрема, відбувається і через конфлікт з Іраном.
Пан Кент має глибоке розуміння американської політики, оскільки його кар'єра охоплює роботу під п'ятьма президентами США. Він обіймав посаду спеціального асистента заступника Державного секретаря з політичних питань та виконував обов'язки старшого координатора з питань боротьби з корупцією в Європейському бюро Державного департаменту.
Окрім цього, він має глибоке розуміння ситуації в Україні, оскільки спочатку обіймав посаду заступника політичного радника в Києві після Помаранчевої революції, а згодом виконував обов'язки заступника глави місії в Києві з 2015 по 2018 рік, в період після Революції гідності, анексії Криму та початку збройного конфлікту на Донбасі.
Остання роль Кента полягала у виконанні обов'язків посла США в Естонії під час президентства Джо Байдена. У січні 2025 року він був звільнений Дональдом Трампом і наразі насолоджується пенсійним життям.
В інтерв'ю "Українській правді" Джордж Кент розповідає про причини "блакитного цунамі", про рух MAGA, про майбутню співпрацю оновленого складу Конгресу та адміністрації Трампа, про американсько-українські відносини та перспективи перемовин між Україною та РФ в Абу-Дабі.
Повну версію розмови дивіться на YouTube-каналі "Кляті питання":
Республіканська партія асоціювала себе з політикою Дональда Трампа, яка стала надзвичайно непопулярною.
Підготовляючись до цього інтерв'ю, я натрапив на вислів Нейта Коуна, журналіста з "Нью-Йорк Таймс". Він зазначає, що це є найбільшою перемогою однієї політичної сили за результатами загальнонаціонального голосування щонайменше з 1976 року, після скандалу "Вотергейт". Чи поділяєте ви цю думку?
- Так, погоджуюся. Коли він говорить про найбільше коливання голосів з 1976 року, це, власне, показує, наскільки демократи чи якась одна партія перевершили іншу. В США 50 штатів і дуже багато виборців. Так, цього тижня проголосувало понад 124 мільйони американців.
В умовах такої кількості різноманітних громад навіть мале коливання у голосуванні між двома політичними силами може призвести до значної перемоги. І ця різниця була аж ніяк не незначною. Вона склала понад 13 відсоткових пунктів на національному рівні.
І ми побачили, що демократи здобули перемогу не лише в так званих хитких регіонах, де можуть виграти як демократи, так і республіканці. Вони перемогли там, де за демократів не голосували десятиліттями, а у випадку з Канзасом - взагалі з 1932 року.
Я розумію, чому виборці змінили свою думку. Чинний сенатор не був сильною постаттю - його вважали корумпованим. Фермери були обурені, вони втрачали свої ферми.
Торгові тарифи, введені Трампом, призвели до закриття китайських ринків для американської сої та сорго, а згодом його власний вибір війни в Ірані спричинив підвищення цін на дизельне паливо, що негативно вплинуло на фермерів під час збору врожаю. Таким чином, минулого року вони не були готові до таких викликів, але після ще одного року невдалої політики Трампа навіть фермери з Канзасу та Айови вирішили не підтримувати республіканців на виборах.
- Республіканці акумулювали чимало коштів на передвиборчу кампанію. Були спроби маніпуляції виборчими округами. Демократи виглядали дещо деморалізованими після поразки на президентських виборах, але в підсумку вони виграли.
Що саме зробили демократи і чого не зробили республіканці? І як політика Трампа вплинула на провал його партії?
- Опитування перед голосуванням показали: рівень незадоволення президентом Трампом був найвищим з часів Другої світової війни. Тобто ще до початку голосування було зрозуміло, що американці обурені.
Що ж демократи зробили правильно? Вони виставили конкурентоспроможних кандидатів практично в усіх можливих округах. І я вважаю це критично важливим, адже це не були загальнонаціональні вибори. Люди голосували за кандидатів, які представляють їхні місцеві громади та штати.
Що республіканці зробили не так? Вони пов'язали себе з політикою Дональда Трампа, яка була неймовірно непопулярною.
На мою думку, рівень кандидатів, які вони представили, був, зізнаюся, дещо гіршим. Є й інші аспекти, які не стосуються безпосередньо політичних партій, а більше пов'язані з загальною ситуацією в державі.
Окрім того, президент Трамп дуже непопулярний. Питанням номер один в опитуваннях була корупція. Переважає думка, що Дональд Трамп особисто, члени його партії та його оточення використовують посади для власного збагачення.
Корупція в США є незаконною, так само як і в багатьох інших державах. На мою думку, в майбутньому ми можемо очікувати численних розслідувань з цього питання.
Другий фактор - це інфляційні процеси та рівень витрат на життя.
І хоча республіканці намагалися перекласти провину на Джо Байдена, який уже кілька років не є президентом, реальність полягає в тому, що високі ціни для американців - це результат двох речей: мита Дональда Трампа, які виявилися невдалим кроком і створили проблеми у відносинах з нашими союзниками, а також непотрібна війна в Ірані.
І тому люди, які очікували покращення економіки після приходу Трампа, були глибоко розчаровані. Війна також мала й інший ефект. Вона підняла ціни, особливо на дизель і бензин.
Але якщо подивитися на виборчу базу MAGA - людей, які віддані Трампу, - вони щиро вірили його обіцянкам поставити Америку на перше місце, зупинити війни та зосередитися на внутрішніх проблемах. Натомість він будував бальний зал, займався іншими марнославними проєктами й розпочав війну, хоча багатьом із них не хотілося, щоб США мали таку масштабну військову операцію за кордоном.
Тому деякі з його прихильників вирішили залишитися вдома і не брати участі у голосуванні. Таким чином, проблема полягала не стільки у діях політичних партій, скільки в обставинах, які виникли через помилкові рішення президента Трампа, а також у бажанні громадян виразити своє невдоволення і надіслати відповідний сигнал.
Якщо дозволите, я хотів би підкреслити ще один аспект: Трамп зміг привернути нових виборців на минулих виборах. Три категорії, які він успішно переконав підтримати Республіканську партію, включають молодих людей, котрі раніше надавали перевагу демократам, латинськоамериканську спільноту та білих представників робітничого класу.
На минулих виборах (2 роки тому) стався цікавий прецедент: за Дональда Трампа й республіканців проголосувало більше членів профспілок, ніж за Демократичну партію, яка традиційно має тісні зв'язки з профспілковим рухом. І ця коаліція Трампа 2024-го розпалася менш ніж за 2 роки.
Серед молоді, навіть серед молодих білих чоловіків, орієнтовно 65% проголосували за демократів, а не за Трампа.
Латиноамериканська громада, яка на попередніх виборах виявила практично рівний розподіл голосів, цього разу висловила свою підтримку демократам приблизно на 70%.
Це відбулося, зокрема, внаслідок застосування Міграційної та митної правоохоронної служби (ICE) для жорстокого ставлення до латиноамериканців та темношкірих громадян. Незалежно від того, чи їх депортували, чи піддавали насильству, створювалося відчуття, що безвинні особи стають жертвами беззаконня.
Щодо афроамериканців, особливо в південних штатах, мали місце спроби повернутися назад у розвитку виборчих прав, які були здобуті за останні півстоліття.
Тому ми побачили вищу явку афроамериканців. Отже, молодь, латиноамериканці, темношкірі - все це ключові групи виборців, в залученні яких Трамп і республіканці раніше мали успіх.
Проте цього разу всі демографічні категорії, незалежно від статевої приналежності, расової ідентичності, географічного розташування, віку чи рівня освіти... абсолютно всі групи виявили тенденцію підтримувати демократів.
Згадуються висловлювання Трампа, який зазначав, що якби його ім'я фігурувало в бюлетені, результати виборів могли б бути зовсім іншими...
Отже, йому не вистачає здатності до самокритики. Насправді, перед проміжними виборами його рейтинг підтримки був найнижчим серед діючих президентів з 1946 року, коли на цю посаду обирався Гаррі Трумен. Згідно з різними опитуваннями, його рейтинг коливався між 35 і 37%, а для перемоги на виборах необхідно мати не менше 30%.
Яким чином це вплине на рух MAGA?
- Рух MAGA ніколи не становив більшості. Якщо подивитися на цифри 2024 року, президент Трамп здобув 49,8% голосів за явки 64%. Тобто лише один із трьох американських виборців підтримав Трампа, і далеко не всі з них належать до ядерного електорату MAGA.
Прихильники MAGA не становлять єдину спільноту, проте їх об'єднує тенденція до ізоляціонізму. Багато з них виступають проти фінансових витрат США на іноземні проекти, оскільки самі часто переживають економічні труднощі.
Ідея про те, що політика США має бути зосереджена виключно на американцях і покращенні їхнього життя - ось що для них означало гасло "Зробимо Америку знову великою". Але для Дональда Трампа це означало зовсім інше.
Дональд Трамп продав їм щось на кшталт своїх збиткових бізнес-проєктів, а потім збагачувався на державній посаді. Він не виконав свою частину угоди. Тому я вважаю, що в русі MAGA ніколи не було достатньої кількості послідовників для довгострокового успіху без реальних результатів.
Навіть якщо Джей Ді Венс або інша особа намагатиметься захопити цей тренд, для здобуття перемоги на наступних виборах президента голосів буде недостатньо.
- А якщо говорити про MAGA-крило в Республіканській партії - що зміниться після поразки?
Чимало з цих осіб займалися політичною діяльністю ще до приходу Дональда Трампа.
Вони адаптували риторику MAGA та змінили свою палітру. Тісний зв'язок з Трампом під час його президентства зробив для них майже неможливим відмовитися від підтримки його невдалих політичних рішень. Це створює можливості для республіканців поза межами Вашингтона переглянути основи республіканської ідеології.
Це те, що ми будемо спостерігати серед республіканських кандидатів у президенти впродовж найближчих двох років. Ймовірність того, що республіканці зможуть виграти президентські вибори у 2028 році, є вкрай низькою, оскільки Дональд Трамп залишиться на посаді президента ще на два роки. Країна продовжить підпорядковуватися його політичному курсу, а сам Трамп не зазнає змін.
Я не впевнений, що він вчиться на своїх помилках, тому в нього можуть виникнути нові невдачі. В результаті, кандидату від Республіканської партії буде дуже складно отримати перемогу на виборах у 2028 році.
"Трамп відмовлявся працювати з Конгресом навіть тоді, коли більшість була республіканською"
Чи зможе Трамп налагодити співпрацю з демократами у Конгресі? Нещодавно він охарактеризував себе як "містер вето".
- За нашою Конституцією він справді має право накладати вето на закони, ухвалені Конгресом. І я не бачу жодних ознак того, що протягом наступних двох років він збирається співпрацювати в позитивному й конструктивному руслі.
Протягом останніх двох років він систематично ігнорував практично всі існуючі закони, в тому числі й ті, які були підтримані самими республіканцями. У 2022 році, після безпрецедентного вторгнення Росії, Конгрес, за участю як республіканців, так і демократів, прийняв закон, що забороняє імпорт російської нафти до Сполучених Штатів.
Тож Трамп анонсує угоду щодо дизельного пального з Росією. Це є порушенням закону.
Це всього лише один з численних законів, які Трамп обрав для порушення. Виникає природне запитання: якщо Трамп ігнорує закони та відмовляється взаємодіяти з Конгресом, навіть коли його партія має більшість, чому він повинен співпрацювати з демократичною більшістю?
Тож ви чули, як у першу добу після виборів лунали голоси демократів про те, що їм варто серйозно скористатися цією можливістю: ухвалювати закони, справді важливі для американського народу, зокрема етичні норми для запобігання корупції та ініціативи, що реально допоможуть пересічному американцю.
Якщо Трамп вирішить накласти вето на ці рішення, він має таку можливість і, швидше за все, скористується нею. Однак у такому разі Республіканська партія вийде на вибори з тягарем незатверджених ініціатив, що є важливими для американського населення.
Я повністю поділяю думку, що Трамп не буде готовий до співпраці, оскільки вважає себе лідером і домінуючою особистістю. Він сподівається, що всі будуть приходити до нього з повагою і пропозиціями, немов до мафіозного ватажка або султана.
Він абсолютно не усвідомлює, ані в глибині, ані на поверхні, яким чином має виконуватися роль президента країни, де проживає більше 340 мільйонів осіб.
Чи зможе Демократична партія, зміцнивши свої позиції в Конгресі, якось вплинути на зовнішню політику Сполучених Штатів?
Зовнішньою політикою займається виконавча влада, а саме адміністрація, до якої входять президент та його оточення. У незалежності від складу Конгресу або губернаторів, саме адміністрація формує зовнішньополітичний курс країни.
Марко Рубіо продовжує виконувати обов'язки держсекретаря, хоча для участі у виборчій кампанії йому знадобиться залишити цю посаду. Тим часом Піт Гегсет займає керівну позицію в Пентагоні.
Функції Конгресу можна поділити на два основні напрямки. Першим із них є прийняття бюджету, що охоплює фінансування для Державного департаменту та міжнародних програм. Другим напрямом є контрольні функції. Внаслідок цього, представники Конгресу часто здійснюють поїздки за кордон.
Багато з них приїжджають до України, щоб краще розуміти ситуацію й ставити влучні запитання уряду. Сумна реальність полягає в тому, що зовнішня політика США лишатиметься курсом Трампа до січня 2029 року.
Це впливає на стосунки між США та Україною. Адміністрація Трампа ухвалила рішення не призначати посла в Україні. Фактично, зовнішньою політикою управляють з Вашингтона дві неофіційні особи, які не мають офіційних посад і доступу до державних таємниць: Стів Віткофф, бізнес-партнер, та Джаред Кушнер, зять Трампа, обидва є девелоперами з Нью-Йорка та Нью-Джерсі.
Ці особи не займають державні посади, але мають вплив на питання, що стосуються Ізраїлю, Гази, Ірану, Росії та України. Навіть президент і державний секретар не можуть самостійно впоратися з таким обширним спектром відповідальності, а професійні дипломати практично не беруть участі в цих процесах.
Це піднімає суттєві питання про здатність інститутів. Також варто звернути увагу на питання кваліфікації. Зовнішня політика Трампа демонструє значну відсутність професіоналізму. Щодо Марко Рубіо, його некомпетентність є наслідком особистого вибору, а не вроджених рис.
Трамп і Рубіо кардинально змінили вплив, авторитет та лідерство Сполучених Штатів на міжнародній арені, як це не робила жодна інша адміністрація раніше. І ця ситуація збережеться ще протягом наступних двох років.
Втім, позитивний сигнал виборів полягає в тому, що американське суспільство голосно заявило про свою позицію.
Громадяни США висловлюють бажання, щоб їхній уряд посилив підтримку Україні. Протягом двох років я проїхав тисячі миль на велосипеді, подорожуючи по всій країні — від Орегону до Вашингтона і від Канади до Кі-Веста.
Під час спілкування з багатьма людьми в консервативних регіонах, я зрозумів, що навіть ті, хто підтримує MAGA, вважають за необхідне надавати допомогу Україні. Це є бажанням американського народу, незважаючи на те, що поточна політика уряду цьому не відповідає.
Трамп демонструє антагоністичне ставлення до України, водночас проявляючи незрозумілу відданість Росії.
Яким чином ви бачите сучасні стосунки між Україною та США?
Протягом багатьох років я займався укріпленням зв'язків між США та Україною. Я є дипломатом у відставці та активістом, який організовує фінансування для українських військових підрозділів через платформу NAFO.
Я вважаю, що за ці півтора року діяльності адміністрації Трампа важливо чітко відокремлювати погляди звичайних американців від рішень, що приймаються в Білому домі.
Американці в основному підтримують Україну та щиро бажають вашої перемоги. Вражає, як багато українських прапорів все ще можна побачити по всій країні, навіть через чотири з половиною роки після початку повномасштабної агресії.
В Україні основна проблема полягає в тому, що важливі рішення приймаються не індивідуальними особами, а державними структурами.
З лютого 2025 року, коли Сполучені Штати почали голосувати в ООН разом із Росією проти України, після надзвичайно напруженої зустрічі в Овальному кабінеті стало зрозуміло: Трамп демонструє вороже ставлення до України і водночас виявляє незрозумілу відданість Росії.
І цю позицію американський народ не підтримує. Недавнє опитування показало, що навіть серед республіканців MAGA лише 5% чи 6% виступають за добрі відносини з Росією. Більшість підтримує добрі відносини з Україною.
І все ж саме таку лінію адміністрація Трампа послідовно стверджує під час голосувань в ООН та в міжнародній дипломатії: це й блокування законопроєкту Грема-Блюменталя щодо санкцій та мит проти РФ, і підписання дизельної угоди, і навіть ініціативи із запрошення росіян на саміти G20.
Також варто зазначити про скорочення програми Starshield, зменшення постачання зброї до рівня, який існував під час президентства Байдена, а також зупинку значної частини економічної та іншої життєво важливої підтримки.
Рішення приймаються поступово, крок за кроком. І за майже два роки важко сприймати це інакше, як відверту підтримку проросійських настроїв. Така позиція суперечить національним інтересам США, що викликає запитання: а які інтереси насправді захищаються?
Коли мова йде про Трампа, корисно дотримуватись принципу "думай, кому це приносить вигоду". Протягом двох термінів його адміністрації було створено міцні відносини з державами Перської затоки. Очевидно, що сім'я Віткоффів, яка стоїть за криптовалютним бізнесом, що приносить прибуток Віткоффам, Кушнерам та Трампу, отримала свої початкові інвестиції саме з цього регіону.
Тепер вони активно розвивають економічні угоди з Росією. Володимир Путін, колишній агент КДБ, майстерно володіє техніками вербування та мотивації. У суспільному просторі постійно з'являються нові ініціативи: активи компанії "Лукойл", проєкт "Північний потік-2", освоєння арктичних територій Росії, а також залучення російських інвестицій у газові родовища на Алясці.
Головними бенефіціарами цих угод майже напевно стануть члени родини або близькі соратники Трампа. Жодної користі для США в цьому немає. На жаль, саме ці приватні інтереси й формують вектор американської дипломатії на переговорах із РФ та Україною.
Однак, незважаючи на всі виклики, Україні потрібно активізувати свою дипломатичну діяльність і щоразу наголошувати команді Трампа на тому, що партнерство з Україною відповідає прагматичним інтересам Сполучених Штатів. Це непросте завдання, яке щоденно ставить перед президентом Зеленським та українськими дипломатами необхідність налагодження контактів з американськими чиновниками.
Чи вважаєте ви, що новий етап переговорів здатен сприяти встановленню миру?
Україна продовжує виявляти адаптивність, відповідаючи на різноманітні пропозиції та визначаючи свої власні пріоритети.
А росіяни лише твердять своє "ні" та намагаються загарбати ще більше земель. У цьому й полягає складність дипломатичного фронту для України. Подібні переговори - це лише бутафорія, вони не спрямовані на досягнення реального миру.
Ці дії лише служать для формування ілюзії переговорів для міжнародної спільноти. У той же час російські збройні сили систематично прагнуть до захоплення нових земель і вчиняють терористичні атаки на мирні українські міста, що є явним порушенням міжнародного права.
Їхня мета - повна ліквідація української держави. Тому кожен український посадовець зобов'язаний стояти на захисті суверенітету України.
Враховуючи цю ситуацію, я вважаю, що ми станемо свідками численних дискусій, проте жодна справжня мирна угода не буде досягнута.
#
