Єгор Чернєв, народний депутат, висловив думку: "Трамп здатен завершити конфлікт всього за шість місяців".

#Політика

"Трамп буде використовувати економічні та політичні засоби тиску. Не виключаю і військових дій"

В одному з ваших дописів ви зазначили: "Трамп прийшов не для того, щоб зберегти існуючий світовий порядок, а щоб його зруйнувати. Тому справа не обмежиться лише Канадою, Гренландією чи Панамським каналом. Ведеться боротьба за домінування на наступні 100 років, і це битва не на життя, а на смерть". Ви також вказали, що стратегія Трампа буде базуватися на принципах сили. Які, на вашу думку, інструменти він переважно використовуватиме? Буде це економічний та політичний тиск чи, можливо, він вдасться до військових дій?

Чому Дональд Трамп виявляв інтерес до Гренландії? Яка роль у цьому Китаю?

Я думаю, це буде комбінація. Але відразу потрібно зробити ремарку. Що буде робити Трамп, знає тільки Трамп. Що ми бачимо точно -- настрої в його оточенні кардинально інші, ніж у демократів. Принцип м'якої сили, яка властива демократам, буде замінений на досить прямі вимоги або тиск з боку адміністрації Трампа. І тут питання, як він будуватиме діалог з партнерами. Реагуватиме на загрози. Наприклад, такі, як Китай.

З того, що нам відомо, Трамп налаштований на ризиковані дії та пряму ескалацію. Події, пов’язані з Гренландією та Канадою, вказують на те, що це ще одна форма спілкування. Він намагається збільшити напруженість якомога швидше, щоб згодом висунути більш м'яку пропозицію, яка буде легше сприйнята.

Зображення: EPA/UPG Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп проводить виступ у залі Рузвельта Білого дому в Вашингтоні, 21 січня 2025 року.

Отже, я вважаю, що спочатку Трамп, найімовірніше, застосовуватиме економічні та політичні інструменти тиску, хоча й не варто повністю відкидати можливість військових дій. Однак, на мою думку, малоймовірно, що військові операції відбуватимуться у співпраці з союзниками, такими як Данія в контексті Гренландії або Канада.

Проте важливо також зрозуміти логіку дій Трампа. Він прагне примусити Європу зайняти більш активну позицію в рамках НАТО, щоб зменшити дисбаланс відповідальності серед західних держав. Протягом останніх трьох десятиліть США фактично виконували роль безпекової опори. Після падіння Берлінської стіни та колапсу Радянського Союзу європейські країни значно зменшили свої збройні сили, оборонні бюджети й військові замовлення, інвестуючи заощаджені кошти в економічний розвиток. Звісно, звинувачувати Європу в цьому не варто — всі прагнуть покращити свої умови життя. Проте настав час взяти на себе відповідальність за власну безпеку. Вимоги до Канади та Гренландії більше стосуються необхідності витрачати 5% ВВП на оборону для держав-членів НАТО, ніж територіальних претензій. Це питання перебалансування сил, щоб бути готовими до складніших викликів у протистоянні з Китаєм і Росією.

Сполучені Штати, зрештою, самі передали економічні важелі влади Китаю. Тепер, в умовах глобальної економіки, Китай має вплив на весь світ і також активно підтримує Росію з політичної точки зору.

Два роки тому в Давосі ми піднімали це питання. Протягом багатьох років західні країни підтримували Росію та Китай. Росія отримувала допомогу через закупівлю нафти і газу, тоді як Китай вигравав від перенесення виробництв і торгівлі. Світ постачав ресурси агресору, який накопичував кошти, зароблені завдяки Заходу, і інвестував їх у своє військове оснащення, яке тепер спрямоване проти вільних країн. Це ілюструє парадокс глобалізації, яка обернулася проти демократичного світу.

Зображення: facebook/Єгор Чернєв Єгор Чернєв

Вашингтонський консенсус насправді не сприяв розвитку Західного світу. Натомість Китай і Росія отримують значно більше вигод від тих правил, які були створені для підвищення добробуту країн Заходу.

Зрештою, Трамп усвідомив, що традиційний світовий порядок більше не існує. Китай і Росія розпочали процес його переосмислення, прагнучи створити багатополярний світ. Це стало серйозним викликом для західного співтовариства. Демократія, яку пропагує Байден, намагається зашити розриви у світовій системі, тоді як Трамп налаштований на те, щоб зруйнувати її та зібрати заново, ставлячи інтереси США на перше місце.

Отже, Трамп планує проводити політику, спрямовану на ослаблення Росії та Китаю? Але як на це реагуватиме той же Ілон Маск, чий бізнес залежить від виробництва в Китаї? Це може стати для нього важливим фактором, пов'язаним зі зниженням витрат на продукцію?

По-перше, варто зазначити, що ціни вже не такі низькі, як раніше. Ринок праці в Китаї втратив свою приманливість, як це було 20 років тому. По-друге, ми спостерігаємо зворотний рух, коли європейські та американські компанії починають повертатися назад. Бізнес усвідомлює, що напруженість між США та Китаєм може призвести до введення санкцій і підвищення мит. Це робить ведення справ у Китаї економічно невигідним. Тому я вважаю, що питання часу, коли виробництва знову зосередяться у західних країнах.

Проте, з іншого боку, я вважаю, що це також виступає стримуючим чинником для Китаю. Адже він усвідомлює, що санкції з боку ЄС і США, хоча б на тому ж рівні, що й для Росії, здатні завдати серйозної шкоди його економіці. Тому Китай обережно підходить до формування своєї зовнішньої політики. Всі ці військові навчання поблизу Тайваню є лише елементами геополітичної гри та тиску. Я маю великі сумніви, що Китай в найближчому майбутньому вирішить на військову ескалацію зі Сполученими Штатами, знову ж таки, через істотні економічні взаємозв'язки.

Фото: japantimes.co.jp Китайський військовий вертоліт на авіаносці під час навчань у водах навколо Тайваню.

Яка роль відводитиметься Україні в цьому новому глобальному контексті?

Ми зробили свій цивілізаційний вибір ще 14 року й підтвердили його 22 року. Але 10 років тому Захід ще не сприймав нас як частину свого світу. Зараз ЄС і США змінили своє ставлення. Вони визнають, що Україна -- це вже частина європейського, демократичного, Західного світу. І наш шлях до ЄС у тому числі підтверджує це сприйняття.

Але чи буде цей шлях легким? Однозначно ні. Нам ще належить довести, що ми є невід’ємною частиною західного світу. Попереду чекає чимало завдань, пов'язаних із реформами, боротьбою з корупцією, підвищенням ефективності державного управління та багатьма іншими аспектами.

"За пів року Трамп може закінчити війну"

Уже зрозуміло, що обіцянки Трампа закінчити війну Росії проти України протягом 24 годин не справдилися. Ви писали, що цей процес займе роки.

Я мав на увазі, що процес інтеграції України в Західний світ вимагатиме чимало часу. На сьогоднішній день, на жаль, все ще існують держави, які сприймають Україну як буферну зону між демократичними цінностями Заходу та авторитаризмом Сходу. Вважаю, що мине чимало років, перш ніж зникнуть останні сумніви щодо нашої приналежності до Західної спільноти. Нам потрібно підтверджувати це не лише словами чи гаслами, а через конкретні дії.

Зображення: кадр з відео Єгора Чернєва

Коли ж Трамп зможе сприяти завершенню конфлікту?

На мою думку, за ті пів року, про які згадує сам Трамп, це цілком реально. Існує кілька причин для цього. По-перше, Трамп має продемонструвати результати своєї діяльності. Перші 100 днів його президентства мають велике значення як для України, так і для США. Це важливо для будь-якої влади. Поки триває медовий місяць з виборцями і вони готові його підтримувати, варто втілювати в життя свої обіцянки. Я вважаю, що це може стати однією з причин для завершення конфлікту.

По-друге, зараз ведеться робота над умовами можливих мирних переговорів. І в Штатах будуть розуміти необхідність вкластися в ці шість місяців.

Третій чинник полягає в тому, що 2025 рік є критично важливим для Російської Федерації. Це усвідомлюється у світлі економічної ситуації в країні. Financial Times опублікувала аналіз позабюджетного фінансування російської армії, що свідчить про серйозну нестачу ресурсів. Якщо санкції посиляться, зокрема, якщо на нафтовий сектор буде чинитися додатковий тиск, це суттєво обмежить можливості Росії фінансувати свої збройні сили. Крім того, Трамп вже закликає: відкривайте клапани, буріть нові свердловини, що може призвести до зниження світових цін на нафту, і це ще більше погіршить стан російської економіки.

Фото: EPA/UPG Збірка САУ на заводі в Єкатеринбурзі, РФ.

10 січня у своїй резиденції у Флориді Дональд Трамп заявив, що він планує зустріч з Путіним. Але про нашого президента Володимира Зеленського не згадав. Хіба це не загроза, що доля України буде вирішуватися без України?

По-перше, Трамп уже зустрічався з нашим президентом. По-друге, я не бачу необхідності зустрічатися втрьох Трампу, Зеленському й Путіну. Нам немає про що говорити з Путіним. І чесно кажучи, обидві сторони не хочуть цього. Та й заборона прямих переговорів з агресором усе ще чинна.

Отже, я вважаю, що ми станемо свідками застосування човникової дипломатії в стилі Кіссінджера, коли Трамп веде діалоги з нами, а також з Європою і своїми консультантами. Лише після цього він вийде на переговори з Путіним. Такий підхід цілком логічний і виправданий. Трамп вислухає Путіна і його побажання, але це не означає, що він зобов'язаний виконувати їх.

"Відсутність України в НАТО не аксіома. Не червона ганчірка для Трампа"

Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що мирні переговори можливі лише за умови надання чітких гарантій безпеки для України. Водночас Дональд Трамп висловив думку, що в найближчому майбутньому членство України в НАТО не відбудеться. Тож які ж тоді можуть бути ці гарантії безпеки?

Я спілкувався з республіканцями, які мають зв'язки з командою Трампа. Вони зазначили, що виключення України з НАТО не є незмінним фактом. Це не є приводом для занепокоєння для Трампа. Наразі він не спостерігає практичних вигод від членства України в НАТО, але водночас усвідомлює ризики, пов'язані з можливим провокуванням Путіна до агресивніших дій, зокрема до ядерної війни або іншої ескалації конфлікту.

Зображення: facebook/Єгор Чернєв Єгор Чернєв

Тут варто звернути увагу на фон, з якого походить Трамп. Він належить до покоління, яке чітко усвідомлює напруження між Сполученими Штатами та Радянським Союзом, коли загроза ядерного конфлікту була надзвичайно актуальною.

Коли я спілкувався з американцями, я запитав: "Ви дійсно вважаєте, що Путін може розпочати ядерну війну?" І виявилося, що багато хто з них в це вірить, що стало для мене несподіванкою. Але справа не лише в цьому. Важливо усвідомлювати, що Трамп демонструє більшу гнучкість, ніж демократи, зокрема Байден. Ми вже спостерігали, як протягом останніх років Трамп здатен швидко змінювати свій курс. Наприклад, він може налагоджувати стосунки з Кім Чен Ином, а потім одночасно називати його диктатором. Тому я не виключаю, що Україна може стати членом НАТО або отримати запрошення до альянсу.

На даний момент таке запрошення відсутнє. Які можуть бути альтернативні гарантії безпеки, що замінили б НАТО?

Я б виокремив кілька рівнів гарантій безпеки. На першому місці, безумовно, стоїть п'ята стаття Вашингтонського договору, яка є найсильнішою гарантією для нас. Друге місце займають двосторонні безпекові угоди зі Сполученими Штатами, які мають, наприклад, Південна Корея та Тайвань. Ці угоди передбачають не лише постачання озброєнь, а й готовність до військового втручання. Третім рівнем я б визначив безпекові гарантії від Європейського Союзу, до яких ми, на мою думку, обов’язково прийдемо. Четвертий рівень – це миротворчі місії, хоча вони слугують більше як доповнення, ніж основна гарантія. І, нарешті, п'ятий рівень включає вже існуючі угоди про безпеку, що охоплюють фінансову та військову допомогу, санкції, передачу військових технологій тощо, але без присутності іноземних військ на нашій території. Для нас найприйнятнішими залишаються перший або другий рівень, де Сполучені Штати чи НАТО забезпечують цю безпеку.

Британські і французькі миротворці та гарантії безпеки

Нам уже гарантували безпеку меморандумом у Будапешті.

Будапештський меморандум дещо відрізняється від Вашингтонського договору, бо другий усе ж таки діє. А що стосується, наприклад, двосторонніх безпекових гарантій, то вони діють у Південній Кореї та Тайвані. І навіть у Японії вони є. І це гарантії від Сполучених Штатів.

Знімок: Дмитро Соколов. Лідери Росії Борис Єльцин, Сполучених Штатів Білл Клінтон та України Леонід Кравчук підписують Будапештський меморандум. Дата: 5 грудня 1994 року.

Ви цілком праві. Відсутня відповідальність за недотримання міжнародних угод. Це лише створює репутаційні ризики для тих, хто їх ігнорує. Ніхто не має змоги примусити їх дотримуватись умов. Отже, ми можемо покладатися лише на обіцянки. Можливо, на угоду, яку ратифікував національний парламент. Це, в певному сенсі, могло б забезпечити нас від розірвання таких угод у разі зміни влади в країнах-партнерах.

"У США і Трампа є багато важелів примусити Путіна піти на певні поступки, сісти за стіл переговорів"

Ви помітили, що Трамп може переглянути свою позицію, і Україна, можливо, все ж увійде до складу НАТО. Проте Путін навряд чи змінить свої погляди. Чи не спробують змусити Україну знову прийняти позаблоковий статус?

Путін постійно наполягав на позаблоковому статусі України. Більше того, у грудні 2021 року він висловив вимогу до НАТО повернутися до кордонів, що існували в 1997 році. Натомість, він отримав вступ Швеції та Фінляндії до НАТО. Тепер альянс опинився значно ближче до меж Росії та Москви, ніж це було до початку повномасштабного вторгнення.

У Сполучених Штатах, під керівництвом Трампа, існує безліч інструментів, які можуть примусити Путіна піти на компроміси і сісти за стіл переговорів, зокрема в контексті питання членства України в НАТО. Трамп має широкий спектр можливостей для посилення санкцій, які можуть торкнутися як атомної енергетики, так і фінансової сфери, а також нафтогазового сектору — останній залишається важливим джерелом фінансування для російської армії та військових дій. Таким чином, важелі впливу дійсно присутні.

На жаль, поки що США не мають бажання застосувати всі ці важелі.

Знімок: EPA/UPG Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп і президент Російської Федерації Володимир Путін на саміті G20, що проходив в Осаці, Японія, 28 червня 2019 року.

Угорщина також створює перепони, але її вплив не настільки значний.

Чи пригадуєте, як Угорщину вдалось переконати ухвалити рішення про виділення нам фінансування з ЄС? Орбан вирушив на каву під час голосування. Я впевнений, що компроміси можна буде досягти. Найголовніше — знайти підтримку в Берліні та Вашингтоні.

"Допомога Сполучених Штатів Україні не зникне. Але вона може зменшитися"

Які, на вашу думку, можуть бути зміни або стабільність в політиці Трампа щодо військових поставок Україні? Чи існує ймовірність дозволу на використання далекобійної зброї для ударів вглиб території Російської Федерації?

Я сумніваюся, що допомога Україні буде повністю зупинена. Цей висновок я зробив на основі спілкування з представниками республіканської партії. Вони також усвідомлюють, що програш України в цій війні суперечить інтересам Сполучених Штатів. По-перше, всі пам'ятають, як закінчилася історія з Афганістаном, і вони прагнуть уникнути повторення тієї ж помилки. По-друге, для них важливо зберегти репутацію Сполучених Штатів: інакше це може свідчити про їхню слабкість і неспроможність бути лідерами у захисті демократії та західних цінностей.

Тому я не думаю, що повністю зникне допомога Сполучених Штатів Україні. Але вона може зменшитися. Вона може бути переглянута. Перш за все це може стосуватися прямої фінансової допомоги нашому бюджету. Не виключаю, що або її не буде, або вона буде переведена в кредит.

Щодо військової підтримки, ймовірно, що це не стане значним окремим пакетом допомоги, як у 2024 році.

Фото: EPA/UPG Кіт Келлог

Давайте обговоримо команду Трампа. Кіт Келлог, спеціальний представник США з питань України, наразі вирішив відкласти свій візит до Києва. Проте він пообіцяв приїхати після інавгурації Трампа. Чи знайомі ви з ним особисто? Не виникнуть у нього тенденції до більшої лояльності щодо Росії?

Ні, я не думаю, що Кіт Келлог буде лояльним до Російської Федерації. Кіт досить обізнаний із ситуацією в Україні. Він бував в Україні неодноразово. Питання в тому, що він не буде людиною, яка одноосібно приймає рішення. Він спецпредставник, посланець Трампа, аби зрозуміти ситуацію та передати її Трампу та, можливо, порадити.

Але лише сам Трамп вирішуватиме, як і що робити.

Причини, чому він не з'явився на інавгурації, цілком зрозумілі. Це спільна стратегія команди Трампа, щоб запобігти будь-яким витокам інформації. Адже наразі ще не визначені чіткі позиції та бачення, яких вимог потребують ці переговори.

Проте Кіт Келлог не має проросійських поглядів. Підкреслю, що фінальне слово залишиться за Трампом.

"Запитів на зменшення віку мобілізації ні від Генерального штабу, ні від Міністерства оборони не надходило."

Майкл Волц, новопризначений радник Трампа з національної безпеки, висловив думку, що для початку переговорів необхідно спочатку стабілізувати ситуацію на фронті. Це, в свою очередь, може бути досягнуто через зменшення призовного віку в Україні. На засіданнях комітету з національної безпеки та оборони ви регулярно отримуєте інформацію від представників Генерального штабу та Міністерства оборони. Яка позиція нашого військового командування щодо пропозиції знизити призовний вік до 18 років?

Я дозволю собі дещо суперечити майбутньому раднику Трампа з нацбезпеки. Протягом трьох років повномасштабного вторгнення ми стільки разів мали затримки з озброєнням, з рішенням надати нам дозвіл бити по території Російської Федерації. Це все нам коштувало величезної кількості людських життів, досвідчених військових.

Зображення: facebook/Єгор Чернєв Єгор Чернєв

Тому вважаю невірним перекладати всю відповідальність на нас щодо нестачі 18-річних. Справжня проблема не лише в людських ресурсах, хоча вона і має місце. Головним чином, існує проблема з постачанням озброєння. Адже навіть за відсутності 18-річних ми не завжди можемо забезпечити військових, які вже служать у армії. Наприклад, є чотири сформовані бригади, але їх не можна використовувати на передовій через брак озброєння.

Таким чином, це питання стосується переважно забезпечення зброєю, а не людських ресурсів.

На даний момент ні Генеральний штаб, ні Міністерство оборони не надсилали нашому комітету жодних запитів стосовно зменшення віку для мобілізації.

Обговоримо військовослужбовців, які вже близько трьох років перебувають на передовій без можливості демобілізації. Під час сесії запитань до уряду у Верховній Раді представники Міністерства оборони зазначили, що законопроєкт щодо демобілізації вже на фінішній прямій. Коли ж його винесуть на розгляд депутатів?

Я його ще не бачив.

Які, на вашу думку, повинні бути визначені норми щодо тривалості служби?

Є питання до Міністерства оборони та Генерального штабу, адже саме вони найкраще обізнані з ситуацією на фронті. Під час розробки нового закону про мобілізацію ми врахували також положення щодо демобілізації.

Зображення: EPA/UPG військові інженери з 24-ї окремої механізованої бригади працюють над розчищенням допоміжного маршруту до міста Часів Яр у Донецькій області, Україна, 13 січня 2025 року.

Однак вони були вилучені з остаточної версії.

Так, їх усунули за запитом Генерального штабу та Міністерства оборони. Ми, у свою чергу, пропонували різноманітні компромісні рішення. Наприклад, демобілізацію для військовослужбовців, які відслужили 2 роки, з яких 12 місяців – на передовій. Це значно зменшує кількість осіб, які підлягають демобілізації, адже служба в окопах і в тилу – це зовсім різні виклики. Також звучали пропозиції про демобілізацію після 18 місяців безперервної служби на нулі. Ми закликали до пошуку компромісів, оскільки усвідомлюємо, яке це велике навантаження. Навіть добровольці, які були налаштовані та мотивовані у 2022 році, тепер відчувають втому. Це, безумовно, впливає на обороноздатність.

Єдиною перевагою є те, що в Росії ситуація подібна. Там також не так багато людей, які бажають брати участь у війні. Саме через це вони щоразу підвищують компенсації за укладення першого контракту.

Ми з нетерпінням очікуємо на розгляд законопроєкту щодо демобілізації, постійно порушуючи це питання. Це стосується загальної проблеми несправедливості та неефективності, пов'язаної з ТЦК, ВЛК і МСЕК, які видавали неправдиві групи інвалідності. Так, ми закрили ці МСЕК, але, чесно кажучи, завжди можна знайти тих, хто готовий скористатися ситуацією, коли існує хтось, хто пропонує. І якщо це не буде ВЛК, МСЕК чи ТЦК, з'явиться якийсь інший орган.

Як ви вважаєте, хто несе найбільшу відповідальність за невдачу мобілізації?

Це дійсно важливе питання. Я вважаю, що причина полягає в наявності нерівності. Коли деякі люди мають можливість "домовитися", наприклад, через військові комісії, медичні комісії чи інші канали, тоді як інші змушені йти на фронт. Це і є ключова проблема.

Незважаючи на те, що відповідні органи постійно контролюють діяльність ТЦК, ВЛК та інших установ, в медіа регулярно з’являються повідомлення про затримання корумпованих чиновників. Проте все ще є ті, хто намагається вирішити свої питання "по-дружньому". Це бажання "порішать" і є основною перешкодою для успішної мобілізації.

Фото: novyny.live Робота ТЦК та СП.

А як ви вважаєте, чи була ця інформаційна кампанія успішною?

Відверто кажучи, інформаційна кампанія, по суті, відсутня. Весь процес розробки нового закону про мобілізацію коментував я та кілька інших представників нашого комітету. Хоча це була відповідальність Міністерства оборони, яке, вочевидь, зберігало мовчання. Вони мали б змогу чітко сформулювати та донести свою точку зору до суспільства.

Додатковим чинником несправедливості є те, що на сьогоднішній день заблоковано майже мільйон громадян. Непояснено, чому до категорії критично важливих потрапили цирки, оркестри та служби доставки.

Отже, це дійсно велика кількість осіб. Проте, не можна стверджувати, що кожен з них насправді зайнятий в критично важливих інфраструктурах. Саме тому ця ситуація буде піддана перегляду. Вже зараз триває процес оцінки.

2025 рік дає надію на завершення війни

В одному зі своїх дописів ви давали оптимістичний прогноз. Зокрема, що 2024 рік був дуже складним для України. Але 2025 рік буде легшим. Чому?

Рік 2025 обіцяє можливість завершення конфлікту. До 5 листопада минулого року, коли результат виборів у США ще не був визначений, ми спостерігали за ймовірністю продовження курсу президента Байдена. Допомога надходила маленькими порціями, щоб ми не опинилися в критичній ситуації.

Після того, як Трамп став президентом, стало очевидно, що все зміниться. Його мета полягає в тому, щоб завершити цю війну.

Фото: EPA/UPG Дональд Трамп під час церемонії інаувнурації 20 січня 2025 року.

Також важливо усвідомлювати, що в Російській Федерації ситуація далека від стабільності. Проблеми існують як в економічній сфері, так і в військовій. РФ намагається зміцнити свої позиції перед переговорами, прагнучи захопити якомога більше територій. Однак цей процес супроводжується величезними втратами. Згідно з даними з відкритих джерел, лише в некрологах зафіксовано 90 тисяч підтверджених загиблих за останні три роки, що, ймовірно, є лише мінімальною частиною реальних цифр. За 2024 рік загинуло близько 50 тисяч осіб. Отже, їхні спроби захопити частину наших територій минулого року обернулися для них значними втратами. Вони кидали в бій величезну кількість солдатів.

Вони також втомлені.

Відкритість Трампа, виснаження супротивника та безперервна підтримка з боку наших партнерів - все це створює підстави для певного оптимізму. Можливо, цьогоріч буде легше.