Єгипет перебуває на порозі можливої нової революції. Це лише один із можливих варіантів розвитку подій у державі, яка, незважаючи на економічний розвиток і зменшення рівня безробіття, все більше відчуває наслідки авторитарного управління військової влади.
Єгипет знаходиться на межі двох континентів та є важливим вузлом для морських шляхів. Суецький канал, що перебуває під управлінням Каїра, забезпечує 64% торгівлі між Європейським Союзом та Китаєм, а також 15% глобального обсягу торгівлі. Ще одним важливим джерелом іноземної валюти для країни є туризм. Відомий своїми величними пірамідами та курортами в Хургаді та Шарм-ель-Шейху, Єгипет планує досягти рекорду в 20 мільйонів туристів до кінця 2026 року.
Проте країна, яка п'ятнадцять років тому під час Арабської весни скинула диктаторський режим Хосні Мубарака, цьогоріч встановить ще один рекорд: за кількістю політв'язнів. Іноземці, які приїжджають на єгипетський all inclusive, навряд чи замислюються над тим, що режим у цій країні тримається на репресіях, страху, пропаганді та культі особи президента-узурпатора Абдул-Фаттаха Ас-Сісі.
Як виникла диктатура одного з генералів Мубарака в Єгипті? Яким чином Ормузька криза вплинула на доходи від Суецького каналу? Чому Ас-Сісі не проявляє активності у підтримці Саудівської Аравії в боротьбі з єменськими хуситами?
Від одного автократа до іншого.
У 2011 році єгиптяни вийшли на протести проти 30-річного авторитарного правління Хосні Мубарака, закликаючи до "хліба, свободи та соціальної справедливості". За часів його правління країна перебувала в стані надзвичайного (по суті, військового) контролю: незалежні засоби масової інформації і політичні суперники зазнавали переслідувань, представників опозиції часто заарештовували і катували, а жорстокість з боку поліції стала звичайною справою.
Економіка країни була слабкою, залежала від іноземної допомоги і кредитів МВФ та Світового банку. ВВП на душу населення формально зростав, проте майже чверть 80-мільйонного населення у 2011 році жила в бідності.
Напередодні Туніс скинув режим диктатора Зіна аль-Абідіна Бен Алі. Перемога туніської Жасминової революції викликала сплеск протестів проти корупції та економічної нерівності в регіоні, що стало відправною точкою для Арабської весни, яка охопила й Єгипет.
Спробуючи зупинити революційний рух, режим Хосні збільшив масштаби репресій. Неподалік від табору демонстрантів на площі Тахрір у Каїрі військові створювали катівні та "медичні кімнати", де здійснювали гінекологічні "перевірки на невинність", що фактично були актами сексуального насильства над жінками-протестувальницями.
Пропагандистські наративи тоді стверджували, що всі жінки, які беруть участь у протестах, є повіями, а "тести на невинність" нібито мали підтвердити цю думку. Суспільство, як і очікувалося, не повірило в ці заяви, і влада спробувала змінити свій підхід. З'явилася нова версія: перевірки нібито проводяться лише для того, щоб підтвердити, що затримані не стали жертвами сексуального насильства з боку правоохоронців чи військових.
Озвучити цю тезу доручили одному з генералів, які боролися з протестами. Це був Абдул-Фаттах Ас-Сісі. Саме цьому діячу, який тоді очолював військову розвідку, Мубарак доручив "задавити" протести, але йому це не вдалося.
Протестуючі досягли успіху в революції, що тривала 18 днів. 11 лютого 2011 року Хосні Мубарак подав у відставку та покинув країну. Єгиптяни здобули безпрецедентну на той момент свободу. Відбулися перші (і, як з'ясувалося пізніше, останні) демократичні вибори: ісламістські партії здобули більшість місць у парламенті, а представник "Братів-мусульман" Мухаммед Мурсі став першим цивільним президентом, обраним на демократичних засадах.
Мухаммед тоді побачив у відносно молодому (у 2011 році йому було 56 років) і явно релігійному генералі Ас-Сісі свого союзника та призначив його на пост головнокомандувача збройних сил. Однак правління Мурсі тривало всього трохи більше року. Військові під керівництвом Ас-Сісі, скориставшись суспільним невдоволенням, яке виникло через указ Мухаммеда, що захищав його рішення від будь-яких судових оскаржень, вчинили державний переворот і захопили контроль над країною.
Ас-Сісі "віддячив" Мухаммеду за довіру, засудивши того до довічного ув'язнення за довгим списком злочинів, головним із яких назвали держзраду. Перший і поки що останній демократично обраний президент Єгипту помер за ґратами у 2019 році.
Ас-Сісі, позиціонуючи себе "рятівником нації", почав жорстоку розправу над "Братами-мусульманами", ліберальними активістами та незалежними медіа, звинувачуючи їх у тероризмі та наклепі. Політичних в'язнів набралося так багато, що за цим показником Єгипет став світовим лідером, обійшовши Сирію (після падіння режиму Асада Дамаск звільнив десятки тисяч ув'язнених).
Більшість з тих, хто був затриманий 13 років тому, досі перебувають під вартою, а деякі – без судового вироку. За інформацією правозахисних організацій, в Єгипті налічується від 50 до 70 тисяч політичних в'язнів.
Одразу після приходу Ас-Сісі до влади у 2013 році стало очевидно, що він, як і свого часу Мубарак, готується до тривалого персоналістського правління. Зокрема, режим почав будувати тюрми для опонентів та всіх нелояльних.
У державі стартувала кампанія, мета якої - перетворити раніше непомітного Ас-Сісі на "незамінного мудреця, без якого країна неминуче зазнала б катастрофи". Яскравим прикладом культу нового диктатора є пісня голови профспілки музикантів Мустафи Камеля, що прославляє героїзм армії в цілому та Ас-Сісі зокрема.
Генерала в пісні на ім'я не називають, там фігурує безіменний "герой, який пожертвує всім заради батьківщини". Аби всі зрозуміли, про кого йдеться, у кліпі кожні кілька секунд показують Ас-Сісі. Зараз це відео має 38 млн переглядів.
Ас-Сісі зробив акцент на реалізації масштабних проєктів. У 2025 році в столиці, після двох десятиліть будівництва, відбудеться відкриття Великого єгипетського музею. Цей музей був фінансований переважно за рахунок японських кредитів і обійшовся у 1 мільярд доларів. Наступні вибори заплановані на 2030 рік. До цього часу Ас-Сісі та його уряд мають намір переїхати в нову, поки що безіменну столицю, яка будується в пустелі на відстані 45 км від Каїра.
Офіційно нову столицю створюють з метою зменшити перенаселеність Каїра, а також очистити його від забруднення та заторів. Проте це місто буде мати кілька унікальних рис, які вказують на побоювання влади щодо можливого спалаху нової революції.
Там не буде кварталів для середнього класу чи робітників - головних учасників революції 2011 року. Замість вузьких вулиць - лише широкі проспекти, які неможливо перегородити барикадами. Кожна площа облаштовується так, щоб скупчення людей на них можна було розігнати кулеметним вогнем з дахів. Самі будівлі з'єднані між собою підземними ходами. Крім того, нова столиця не буде зв'язана лініями громадського транспорту з Каїром та іншими містами.
Проте навіть активна пропаганда, грандіозні проєкти та ув'язнення практично всіх можливих суперників не сприяють утриманню популярності правителя. У 2023 році, коли Абдул-Фаттах вирішив продовжити своє правління на третій термін, Єгипет охопила хвиля протестів, під час яких вимагали відставки узурпатора та спалювали плакати з його зображенням.
Громадяни виходили на протести внаслідок стрімкого зростання цін, безробіття та нехтування з боку влади долею своїх співвірян із Сектора Гази, які опинилися в заручниках унаслідок конфлікту між Ізраїлем та ХАМАСом.
В період Арабської весни економічні труднощі спонукали людей виходити на вулиці, закликаючи до соціальної справедливості та гідної оплати праці. Минуло 15 років, а ті ж самі соціально-економічні проблеми все ще залишаються в центрі уваги, і на горизонті не видно жодних реалістичних можливостей для покращення ситуації в найближчій та середньостроковій перспективах.
Невдоволення режимом Ас-Сісі не знижується. Навпаки - аналітичний центр CES Intelligence оцінює ймовірність початку масових протестів у Єгипті до кінця 2026 року у 15-20%. Ніщо не обіцяє, що в майбутньому ця тенденція піде на спад: валюта девальвує, а економічне зростання не поліпшило рівень життя. Можливо, революційна ситуація ще не дозріла, але в найближчі роки все може змінитися.
Як Ормузька криза позначається на економічних процесах
25 лютого 2026 року, за кілька днів до початку війни США та Ізраїлю проти Ірану, МВФ завершив об'єднані п'ятий та шостий перегляди програми кредитування Єгипту сумарно на 8 млрд дол. Чергова чотирирічна кредитна програма від МВФ, мільярди євро допомоги від ЄС та кредити від Китаю в рамках його "кабальної" програми "Один пояс, один шлях" свідчать, що проблема залежності Каїра від зовнішнього фінансування, яка почалася в часи Мубарака, досі актуальна.
Головна вимога МВФ не змінюється роками: зменшення впливу уряду та військових на держпідприємства задля залучення іноземних інвестицій.
"Фонд зазначає, що спроби зменшити вплив держави, включаючи поступ у реалізації приватизаційної програми, відбуваються повільніше, ніж очікувалося. Високий рівень державного боргу (що перевищує 90% ВВП) та значні потреби в зовнішньому фінансуванні продовжують чинити негативний вплив на середньострокові перспективи економічного зростання."
Початок війни на Близькому Сході ще більше оголив структурні слабкості економіки Єгипту. Як і для решти світу, стрімко зросла вартість енергоносіїв. У березні уряд оголосив стан економічної тривоги, а Міністерство нафти підвищило ціни на пальне на 15-22%, хоча обіцяло не робити цього протягом року.
Країна значною мірою залежить від імпорту газу для виробництва електроенергії. Якщо до лютого щомісячні витрати на такий імпорт становили 560 млн дол., то в перший місяць конфлікту на Близькому Сході вони підскочили до 1,65 млрд дол. Ситуацію погіршило те, що Ізраїль, який постачає 15-20% газу до Єгипту, призупиняв роботу родовища Leviathan, аби убезпечити його від іранських дронів.
Заради економії електроенергії уряд у березні запровадив по всій країні дострокове закриття всіх некритичних підприємств: о 21:00 у будні та о 22:00 у вихідні. Також зменшили вуличне освітлення та підсвічування реклами.
Дострокове закриття магазинів, кафе та ресторанів залишило багатьох єгиптян без доходів. Через місяць ці заходи скасували, визнавши, що збитки для економіки та нічного життя країни виявилися більшими за отриману вигоду.
Експорт продукції та послуг з Єгипту, що складає 20% його валового внутрішнього продукту, зазнав серйозних труднощів через збільшення витрат на страхування та транспортування. У перші місяці після початку конфлікту обсяги поставок до основних партнерів, таких як ОАЕ та Саудівська Аравія, різко знизилися.
Крім того, у Каїра є своя "ахіллесова п'ята": постійний бюджетний дефіцит, який намагаються покрити через продаж облігацій іноземним інвесторам. Але в часи конфліктів ці "гарячі гроші" зазвичай залишають економіки, що розвиваються.
Так сталося і з Єгиптом: з країни вивели 20 млрд дол., що значно скоротило її резерви. "Ми отримали урок: не можна покладатися лише на цей вид інвестицій. Щойно трапляється потрясіння, інвестори залишають країну", - визнавав тодішній міністр фінансів Мохамед Маїт. Проте висновків його наступники не зробили.
Найбільш актуальними питаннями залишалися проблеми в енергетичному секторі, тому Каїр розпочав пошук нових шляхів постачання. Незважаючи на те, що в квітні 2026 року Ізраїль відновив поставки газу, Єгипет у тому ж місяці придбав 40 партій зрідженого природного газу, частину з яких була закуплена у США.
Каїр має всі шанси стати ключовим енергетичним центром Східного Середземномор'я: згідно з угодою з Qatar Energy, він постачатиме морський газ до ЄС, видобутий поблизу Кіпру. Крім того, країна планує залучити інвестиції на суму 8,5 мільярдів доларів від компанії Eni, яка має намір пробурити 30 розвідувальних та 200 експлуатаційних свердловин.
Крім того, Єгипет активно працює над прискоренням запуску великих сонячних та вітрових електростанцій. До 2030 року планується, що частка відновлюваних джерел енергії досягне 42%. Однак війна в Ірані спонукає прискорити реалізацію цих ініціатив. Конфлікт також виявив, що єгипетська армія, чисельністю 1,2 млн осіб, відстає від Ізраїлю та Ірану, що стало причиною підписання угоди з Туреччиною на постачання зброї на суму 350 млн доларів.
"Після Ізраїлю, Туреччина володіє найсильнішим та найсучаснішим військово-промисловим комплексом у регіоні. Зброя, що виробляється в Туреччині, зазвичай є значно доступнішою у порівнянні з американськими або європейськими варіантами, а також Анкара не ставить багато додаткових умов. Тому придбання турецької зброї може стати порівняно швидким способом для Єгипту на шляху до відновлення своєї військової сили", - зазначають експерти Middle East Institute.
У 2026 році очікується зростання економіки на 4,6%. Туристичний сектор, на який припадає 13% робочих місць, до кінця року очікує прийняти рекордні 20 млн осіб.
Інші джерела валютних надходжень, такі як Суецький канал та грошові перекази, демонструють стабільність. У фінансовому році 2025-2026 доходи від Суецького каналу збільшилися на 23%, досягнувши 4,5 мільярда євро, хоча до початку конфлікту в Газі Каїр щорічно отримував 8,7 мільярда євро.
Кількість суднопроходів та обсяги вантажів також збільшилися, але ще один тривалий збій здатен швидко знищити ці досягнення. Крім того, Ас-Сісі оцінив загальні втрати від конфлікту в Газі для каналу в 10 мільярдів доларів.
Замість цього, грошові переводи від єгиптян, що трудяться за межами країни, досягли історичного максимуму - 47,3 мільярда доларів. Однак варто зазначити, що обидва показники є нестабільними.
Напади єменських хуситів на кораблі в Червоному морі можуть негативно вплинути на фінансові надходження від каналу. При цьому важливо зазначити, що значна частина грошових переказів надходить від єгиптян, які трудяться в країнах Перської затоки. Економічний спад у цьому регіоні стане причиною зменшення числа працівників, які здатні відправляти кошти додому.
Економічний стан Єгипту також відзначається збільшенням його залежності від імпортних поставок з Росії. У 2026 році Москва підвищила експорт на 15%, досягнувши 6 мільярдів доларів. Крім того, Китай активно нарощує свої "кабальні" інвестиції, поступово зміцнюючи свій вплив у Каїрі в різних сферах, таких як інфраструктура, технології, оборона та торгівля.
2 квітня Путін запропонував створити на території Єгипту "зерновий та енергетичний хаб". Логіка його створення для РФ очевидна: західні санкції щодо російського експорту аграрної та енергетичної продукції вимагають інфраструктури для їх обходу в більш "безпечних" юрисдикціях. До того ж, Каїр - найбільший у світі імпортер пшениці, який у 2025 році купив понад 8 млн тонн російського зерна.
Президент Володимир Зеленський намагався залучити Єгипет на свій бік. Він повідомив, що Ас-Сісі дав обіцянку не приймати зерно, яке експортується з окупованих українських територій Росією, і висловив зацікавленість у збільшенні імпорту української пшениці.
Демографічний аспект також відіграє важливу роль у економічному становищі Єгипту. Перед початком Арабської весни населення країни складало 83 мільйони осіб, рівень безробіття досягав 12%, а валовий внутрішній продукт на душу населення становив 2 590 доларів США. Курс долара становив 5,8 єгипетського фунта.
Через 15 років населення зросло на 37 млн осіб до 120 млн. Рівень безробіття становить 6,4%, а ВВП на душу населення - 3 339 дол. Долар коштує 47 єгипетських фунтів, що значно знижує купівельну спроможність громадян.
Більше ніж половина населення Єгипту становить молодь до 24 років, яка активно шукає роботу. За даними Economic Research Forum, країні потрібно щорічно створювати 1,5 мільйона нових робочих місць, але протягом останніх двадцяти років вдавалося забезпечити лише близько 600 тисяч робочих місць щороку.
Не тільки посередник, а й мета.
Після атаки ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року та початку конфлікту в Секторі Гази, Ас-Сісі взяв на себе роль посередника між Тель-Авівом, Вашингтоном і Газою. Єгипетська розвідка налагодила зв'язки з ХАМАСом, що зумовлено наявністю спільного кордону.
Протягом наступного року тодішній державний секретар США Ентоні Блінкен здійснив сім візитів до Єгипту, що є найвищим показником для будь-якої країни, окрім Ізраїлю. У 2025 році в Шарм-ель-Шейху відбулося підписання угоди про припинення вогню в Газі.
Проте, роль Єгипту як посередника у конфлікті між США та Іраном є значно меншою: її переважили Пакистан, Туреччина та держави Перської затоки, зокрема Саудівська Аравія, ОАЕ та Катар. Найсильніша армія арабського світу також не виявила особливої активності у захисті своїх заможних сусідів, хоча ті надали Каїру десятки мільярдів доларів у формі допомоги після приходу до влади Ас-Сісі у 2013 році.
Щоб заручитися підтримкою сусідів, Абдул-Фаттах запевняв їх, що буде "на відстані одного кроку" у разі небезпеки. Нині ж у Каїрі стверджують, що держави Перської затоки отримують підтримку від своїх партнерів, тоді як Єгипет самостійно стикається із викликами на своїх кордонах.
Сучасна пасивність Ас-Сісі викликає розчарування серед союзників. У березні Об'єднані Арабські Емірати, які на той момент стали однією з основних цілей Ірану, висловили своє обурення, зазначивши, що "значні арабські держави залишаються без дій". "Де ви зараз, коли настають випробування?" - риторично запитували шейхи.
У травні Каїр відправив до Об'єднаних Арабських Еміратів винищувачі Rafale. Водночас Єгипет не став частиною угоди про взаємну оборону, укладеної Саудівською Аравією з Пакистаном і Туреччиною. Саудитам здається, що Каїр може приєднатися до цього пакту в майбутньому.
Позиція Єгипту не гарантувала йому безпеку: у липні іранський дрон атакував сховище СПГ в порту Дамієтта. Каїр став не лише посередником, а й ціллю.
Незважаючи на те, що Єгипет швидко посилив свої заходи безпеки, ризик для морського транспорту в Суецькому каналі та Баб-ель-Мандебській протоці, а також для об'єктів, що займаються СПГ, залишається значним. Це особливо актуально у світлі активності хуситів і піратів у водах Червоного моря.
Коли хусити розпочали наступ вздовж берегів Ємену, Ер-Ріяд, який до липня залишався осторонь конфлікту, вирішив підтримати міжнародно визнаний уряд Ємену в його військових зусиллях щодо відновлення контролю над втраченими територіями.
Які дії може вжити Каїр? З військової перспективи - не так вже й багато, особливо враховуючи, що хусити поки що лише опосередковано загрожують єгипетським інтересам. "Військова спроможність Єгипту є обмеженою. Каїр формально входить до коаліції проти хуситів, очолюваної Саудівською Аравією, але його участь носить більше символічний характер", - зазначив керівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Каїрі Штеффен Крюгер.
Де-факто це підтверджують результати переговорів між саудівським принцом Мухаммедом ібн Салманом та Ас-Сісі у вересні. Ер-Ріяд цілком логічно шукає підтримки для захисту судноплавства в Червоному морі, і Єгипет, з огляду на його економічну залежність від Суеца, виглядає найочевиднішим партнером.
Проте, згідно з висловлюваннями Андреаса Кріга з King's College London, повноцінна участь Каїра в операціях проти хуситів малоймовірна. Співпраця, скоріш за все, обмежиться обміном розвідувальною інформацією, морським моніторингом та підвищеною координацією. Кріг підкреслює, що Єгипет має "дуже чітку межу" в питанні втручання: "Каїр віддасть перевагу захисту морської системи, не беручи на себе відповідальність за ситуацію в Ємені".
У цій політиці Ас-Сісі важливу роль відіграє колективна пам'ять. Єгипетська інтервенція в Ємені в період з 1962 по 1967 рік була сповнена кровопролиття та принесла незначні результати. Дослідники часто називають цю подію "єгипетським В'єтнамом". На думку Кріга, "Ємен став уроком для єгиптян, демонструючи, що навіть на перший погляд незначне втручання може швидко перетворитися на стратегічну пастку".
#
