Фінансовий "Титанік": причини провалу української ініціативи BlackRock.

Компанія BlackRock вирішила не брати участі в управлінні Фондом відновлення України та не формувати групу інвесторів для його фінансування. Які мотиви стоять за цим кроком найбільшого у світі портфельного інвестора?

Цю інформацію оприлюднило агентство Bloomberg. Зокрема, аналітики зазначили, що "BlackRock призупинила пошуки інвесторів для Фонду відновлення України на початку року через брак інтересу на фоні зростаючої невизначеності щодо майбутнього України". Як стало відомо, BlackRock Inc. зупинила пошук інвесторів для підтримки багатомільярдного Фонду відновлення України на початку року, оскільки перемога Дональда Трампа на президентських виборах викликала негативну реакцію США щодо цієї східноєвропейської держави, повідомляють джерела, обізнані з ситуацією.

...Фінансування Фонду розвитку України передбачало отримання щонайменше 500 мільйонів доларів від країн, банків розвитку та інших грантодавців, а також 2 мільярдів доларів від приватних інвесторів, заявив минулого року Філіпп Гільдебранд, віцеголова BlackRock, який був серед фінансистів, що вели переговори.

На той час Гільдебранд повідомляв, що це може об'єднати консорціум інвесторів у акціонерний і борговий капітал, які могли б профінансувати роботи з реконструкції в Україні на суму щонайменше 15 мільярдів доларів...

Представник BlackRock повідомив, що компанія завершила безкоштовні консультації для Фонду розвитку України на 2024 рік і наразі не має жодних активних угод з українським урядом. "Єдині чинники, що впливають на наші рішення, — це зв'язки з клієнтами", — зазначив представник фірми.

Згідно з інформацією від ряду джерел Bloomberg, компанія BlackRock планувала анонсувати фонд в Італії в рамках цьогорічної Конференції з відновлення України, яка відбулася 10-11 липня.

Також відомо, що Франція в даний час розробляє пропозицію щодо створення нового фонду, який має замінити скасовану ініціативу BlackRock. Проте, як зазначає агентство Bloomberg, "неясно, наскільки дієздатним буде новий проект без підтримки Сполучених Штатів".

Цікаво, що тільки Bloomberg активно висвітлювало цю тему. Якщо детально розглянути новину цього видання (джерела якого зазвичай відзначаються високою інформативністю та актуальністю), можна сформулювати кілька загальних висновків.

Як видно, Фонд відновлення України, що знаходиться під управлінням BlackRock, планував стати центральною фігурою конференції, яка відбудеться в Римі 10-11 липня 2025 року. Експерти компанії "Чорна скеля" повинні були поділитися з учасниками вражаючими презентаціями та слайдами, на яких були б представлені вражаючі цифри інвестицій на десятки мільярдів доларів. Проте, майбутній масштабний успіх з якихось причин перетворився на тиху невдачу.

Існує кілька факторів, які змусили BlackRock не включати українські проекти у свої плани. Дві ключові причини можна визначити як стратегічну та тактичну.

Тактична причина -- зміна політичних еліт в США. Ініціатива щодо залучення BlackRock належала адміністрації Байдена. Керівник компанії Ларрі Фінк -- член Демократичної партії протягом усього свого життя та фундатор кількох університетських програм, зокрема у царині захисту екології.

З іншого боку, бізнесово він входить до умовного клубу великих бізнес-"менагерів", учасником якого був колись і Дональд Трамп. Подейкують, що особисті стосунки із Трампом у нього більш ніж гарні. Як бачимо, цього виявилося недостатньо -- адміністрація Трампа дистанціювалася від проєктів "Чорної скелі" в Україні, обравши інший акцент управління українськими активами -- через міждержавний Фонд відновлення, в управління якого мають бути передані найважливіші природні ресурси України та інші матеріальні активи.

Таким чином, адміністрація Трампа впровадила квазідержавний механізм управління природними ресурсами України, у той час як демократична адміністрація Байдена віддала перевагу стимулюванню приватних інвестицій у нові бізнес-проекти в нашій країні.

Причиною для переосмислення підходів до відновлення України є стратегічна необхідність оновлення основної парадигми взаємин між США та Україною.

Ця стратегічна причина пов'язана з "зростаючою невизначеністю стосовно майбутнього України", виходячи з цитати з матеріалу Bloomberg. У рамках політкоректного обговорення цієї делікатної теми можна окреслити механізм змін у підходах американської адміністрації.

Якщо перспективи України у контексті війни (відповідно до оцінок Вашингтона) прозорі, то капіталізація української економіки зростатиме, а отже, приватні інвестиції в Україну отримають бажаний інвестиційний мультиплікатор.

Умовно, вкладені 100 млн дол. інвестицій через п'ять років на ринку коштуватимуть 500 млн дол.

Проте, якщо майбутні перспективи вважаються умовно невизначеними (знову ж таки, згідно з оцінками з Білого дому), то капіталізація приватних інвестицій в Україну не зазнає жодних змін на краще.

Візуально уявіть, що інвестиції в розмірі 100 мільйонів доларів, вкладені в Україну сьогодні, за кілька років можуть знизитися до 50 мільйонів доларів. Це свідчить про те, що інвестиційний мультиплікатор може бути від'ємним.

У цих обставинах можливий лише підхід, який передбачає "обмін зброї на природні ресурси". Варто зазначити, що саме ця концепція була покладена в основу створення Інвестиційного фонду згідно з угодою між США та Україною.

Управління новим фондом відновлення України переймає Франція, але незрозуміло, як такий фонд "монтуватиметься" з уже створеним Інвестиційним фондом (США -- Україна)? Можливо, французький фонд буде спеціалізуватися виключно на соціальних проєктах? Відповіді на це запитання поки немає.

Протягом близько року інтенсивної діяльності BlackRock в Україні, а також у контексті позитивних очікувань з боку певних українських фахівців, аналітики компанії вели переговори з керівництвом кількох українських державних стратегічних підприємств, серед яких "Укрзалізниця" та "Укрнафта".

Окрім цього, BlackRock має досвід приватних інвестицій в українську економіку, зокрема, вона придбала акції бізнес-групи Полтавського ГЗК. Враховуючи недавні події, пов'язані з компанією та чутками про можливу націоналізацію, можна стверджувати, що цей досвід виявився неуспішним, що, як неофіційно визнано, підтверджує і сама компанія.

А тепер давайте поринемо в роздуми в дусі "що якби". Чи могла б BlackRock насправді виконати роль дієвого посередника в процесі відновлення України, і чи є можливі альтернативні сценарії, які могли б бути не менш ефективними?

BlackRock -- це одна з найбільших американських, а отже, і світових фінансових компаній, під управлінням якої перебувають активи обсягом понад 10 трлн дол. Передусім ці активи сформовано за рахунок клієнтських фондів, а не власного капіталу компанії.

Отже, BlackRock є компанією, орієнтованою на потреби своїх клієнтів, яка займається лише тими справами, що приносять їм вигоду та очікуваний прибуток. В умовах такої діяльності вона не здатна реалізовувати альтруїстичні геополітичні ініціативи, такі як інвестиції в країну з невизначеною перспективою завершення конфлікту.

Насправді, відсутність BlackRock у процесі відновлення України є більше позитивним фактором для країни, ніж негативним.

Суть у тому, що Україні знадобляться два різні підходи до відновлення: один можна уподібнити до ремонту військового корабля під час його рейсу, а інший — до довгострокового плану капітального ремонту в сухому доку.

В даний момент ми спостерігаємо постійний процес відновлення, що нагадує цикл "зруйновано – відновлено – знову зруйновано... і знову відновлено". Потрібно безперервно ремонтувати пошкодження в бортовій обшивці та виводити забортну воду з відсіків.

Тільки в майбутньому цей корабель зможе пройти через сухий док для капітального ремонту та модернізації, що включатиме заміну двигунів і систем управління.

Тобто зараз Україна має здійснювати поточне відновлення активів, які вже завтра можуть бути знову зруйновані, а економіка дедалі більше трансформується до специфіки військового часу.

Безумовно, навіть у таких умовах є можливість для інвестицій, зокрема в оборонні підприємства, які мають гарантовані державні контракти. Проте, ці інвестиції, як правило, реалізуються в рамках "закритих клубів" осіб, що володіють інсайдерською інформацією та мають тісні зв’язки з ухвалювачами рішень. Це можна вважати умовно закритим акціонерним товариством, де доступ до акцій обмежений відповідно до затвердженого списку осіб.

У цей сегмент доходів під час війни не було залучено 90% українських підприємств і 99% громадян. Механізм краудфандингу в Україні розвинувся лише в напрямку збору великих пожертв, тоді як концепція народних інвестицій залишається незадіяною.

У цих умовах очікувати на приплив іноземних інвестицій безглуздо, адже внутрішні інвестори відчувають себе покинутими.

Інший формат відновлення — це період після війни, але ніхто не може передбачити, коли саме почнеться цей етап.

Фактично, BlackRock ніколи не мала досвіду в реалізації масштабних девелоперських проектів на рівні цілих країн та в контексті "будівництва окремих держав".

Більше того, сама природа роботи BlackRock перебуває в явному конфлікті з основними принципами формування потужної держави в умовах війни. Ця компанія є втіленням неоліберальних і лібертаріанських ідей, які абсолютно не відповідають викликам війни та потребам відновлення після неї.

Насамперед інвентаризацію потенціалу, який залишився, та оцінку масштабів відновлення. Далі -- перескладання системи розміщення продуктивних сил: матеріальних, людських, інноваційних тощо.

Отже, необхідно створити нову таксономічну структуру української економіки, де всі основні компоненти розвитку продуктивних сил взаємодіють у гармонії: енергетичний сектор відповідає вимогам промисловості, освітня система відповідно реагує на запити реального економічного сектора, наукові дослідження продукують інновації, які, у свою чергу, сприяють виникненню нових видів продукції, а транспорт та логістика забезпечують ефективне функціонування всієї системи і так далі.

Після закінчення Другої світової війни основною формою розміщення продуктивних сил стали територіально-економічні райони та виробничо-промислові комплекси. Наразі акцент робиться на кластерному підході до організації економіки, а також на розвитку географічних і міжгалузевих кластерів.

Звісно, що аналітики BlackRock не спеціалізуються на інструментах і методології розміщення продуктивних сил, адже працюють з тим, що вже є. Але це ще пів біди.

Справжня проблема полягає в тому, що навіть серед членів українського уряду немає фахівців, які не лише розуміли б, а хоча б мали б уявлення про таку дисципліну, як географія продуктивних сил.

Отже, Україні наразі потрібно буде закривати прогалини та сподіватися на створення інституту-девелопера, для якого концепція розміщення продуктивних сил не буде просто формальністю.