Гевко: Конфлікт як хореографія двох чорних дір у безмежному космосі під час їхнього колапсу | Еспресо

Мобілізаційний примус в Україні дійсно може сприяти російським інтересам, але не в звичному розумінні, враховуючи соціальну кризу та ослаблення державних інститутів. Це явище присутнє, проте його вплив є незначним у порівнянні з потенційними наслідками.

Гадаю, що справді небезпечним козирем, який Путін може витягнути з кишені, є не застосування ядерної зброї, а тотальна примусова мобілізація росіян на війну. Не через контракти та шалені гроші, а просто, прийшли й забрали, дали зарплату пару тисяч рублів або і просто, "за родіну, за Путіна". Це ж було уже (с).

У 2022 році Росія спробувала провести мобілізацію, але стикнулася з прихованим невдоволенням серед своїх громадян. Тому швидко змінила стратегію, обравши менш ризикований шлях для поповнення своїх військових лав — пропаганду та фінансові стимули. Вони випустили злочинців з в'язниць, залучили корейців і пропонували контрактникам великі грошові винагороди. Путін побоювався примусової мобілізації як невідомого інструменту, адже ніхто не міг спрогнозувати, до чого це призведе. Водночас, український досвід став для них корисним, і я впевнений, що вони уважно спостерігають за нашими процесами примусової мобілізації, щоб запозичити найкращі практики. Ми вчимося один в одного, хоча війна не приносить нічого доброго.

Зараз найближче, на що всі чекають на горизонті як надію -- що в Росії завершаться гроші на війну. Але це ситуація дуже схожа із тою, коли наша розвідка рахувала російські ракети й казала, що там ще на пару ударів. І це справді було так, але чомусь всі зробили з цих даних хибний висновок -- що Росія достріляє свої ракети й перестане. Ні, вона достріляла свої ракети, купила в Ірану і Північної Кореї, й стріляє далі купленими.

Ознайомтеся також: Нам слід досягати успіху завдяки раціональному використанню людських ресурсів.

Аналогічно, стосовно економічного виснаження Росії: коли в держави закінчаться кошти на військові виплати, існує велика ймовірність, що солдатів не лише не відпустять додому, а й змуслять продовжувати службу безкоштовно. Можливе закриття кордонів та виведення автобусів на вулиці. Якщо така практика, хоч і з труднощами, діє в Україні, що залишається демократичною країною, то чому вона не могла б спрацювати в Росії?

Необхідно усвідомити, що в Україні примус існує через відсутність нафти. Примус – це свого роду українська "нафта", але й його ресурси далеко не безмежні. Якщо Росія зіштовхнеться з закінченням своїх нафтогазових запасів, вона може стати на шлях примусу. Але куди звернемося ми, якщо наш примус вичерпається? Це риторичне запитання. В Україні та Росії за роки конфлікту сформувалася система мобілізації військових для фронту: в Росії – для здійснення агресії, в Україні – для захисту. Залишається лише питання, чия система виявиться більш витривалою, а чия швидше дасть збій.

Процеси руйнування, які спостерігаються між двома державами, що ведуть між собою боротьбу, втрата демократичних цінностей та зростання порушень прав людини -- це не просто наслідок дій окремих осіб. Це є природним результатом війни, яка не лише завдає шкоди людському життю, але й підриває основи державних інститутів.

Читайте також: Росія ефективно карає саму себе.

Повільний дрейф України у бік авторитаризму -- це теж наслідок війни. І найбільша проблема -- що ці процеси будуть лише набувати масштабу та швидкості.

У обох країнах ситуація складна. Мені здається, що навіть у Путіна вже немає можливості швидко закінчити війну. По-перше, це стосується його особистої безпеки, а по-друге, перехід російської економіки на військовий режим зробив Росію залежною від війни як процесу. Тому їй зовсім невигідно різко зупинятися, адже це може призвести до дефолту та обвалу всього, що можливо обвалити. Путін ризикує бути скинутим, і на його місце може прийти хтось молодший. Навіть якщо продовження конфлікту повільно знищує Росію як державу, що, безсумнівно, відбувається, то його завершення призведе до миттєвого краху. Отже, Росія, очевидно, зіштовхнеться з руйнуванням в будь-якому сценарії, але справжня проблема, яка хвилює всіх, полягає в тому, як не дати їй потягнути Україну за собою в прірву.

Це трохи нагадує танець двох чорних дір у космосі під час колапсу, які кружляють одна навколо одної, роздирають на частини й викидають назовні величезну купу енергії. Власне, збоку це видно чудово і наївний Трамп навіть придумав собі, що зможе зупинити це взаємне роздирання матерії країн. Але складно зупинити щось, що дуже велике і дуже сильно розкрутилось вже. У випадку чорних дір - неможливо. Чи можливо у випадку України та Росії? Ай донт нов.

Витоки

Про автора: Володимир Гевко — фахівець у сфері маркетингу та активний блогер.