Північна Корея перетворила кіберзлочинність на інструмент державної політики. Як Пхеньян створив одну з найпотужніших кіберармій світу і на що витрачає викрадені гроші?
Північну Корею часто уявляють країною, яка застрягла в минулому. Закрита від світу посттоталітарна держава зі слабкою економікою, де значна частина населення живе в бідності, а сільське господарство досі подекуди спирається на примітивні знаряддя праці.
На фоні цього Пхеньян постійно організовує військові паради, проводить випробування міжконтинентальних балістичних ракет і виставляє на показ свою ядерну зброю. Проте за зовнішньою демонстрацією військової сили прихована ще одна, менш очевидна, але не менш важлива сила режиму.
У країні, де переважна більшість населення не має доступу до інтернету, а замість нього користується обмеженою внутрішньою мережею на 73 сайти, виросла одна з найактивніших державних кіберармій. Поки звичайні північнокорейці отримують іноземні фільми, книжки та новини на флешках, хакери режиму проникають у комп'ютерні системи західних корпорацій, атакують банки та викрадають мільярди доларів із криптовалютних бірж.
Деякі з них роками дистанційно працюють програмістами в американських та європейських компаніях, приховуючи своє походження за вигаданими біографіями. Роботодавці можуть навіть не підозрювати, що їх секрети можуть вкрасти, а зарплата їхнього співробітника зрештою опиняється в розпорядженні північнокорейського режиму.
Як країна, де 99% населення не має доступу до глобального інтернету, створила одну з найпотужніших кіберармій світу? Чому її хакери перейшли від шпигунства до викрадення мільярдів доларів і як Пхеньян готує їх ще зі шкільної лави?
Як КНДР "вирощує" хакерів
У більшості держав світу існують спеціалізовані кіберпідрозділи, які займаються захистом інформаційних систем, розслідуванням кіберзлочинів, збором розвідданих та проведенням військових операцій у кіберсфері. На фоні цього функціонують злочинні хакерські групи, які займаються крадіжкою коштів, шантажем компаній і використанням викрадених даних для власного збагачення. Хоча іноді вони можуть мати певну співпрацю з державними органами, здебільшого їхні дії спрямовані лише на задоволення власних інтересів.
В Північній Кореї державні органи контролюють злочинні аспекти в сфері інформаційних технологій. Ці ж структури здатні здійснювати розвідувальні місії, красти фінансові ресурси та виконувати політичні завдання, які ставить перед ними режим. Крім того, Пхеньян вже на етапі навчання в школі починає виявляти та підготовлювати майбутніх фахівців для виконання таких завдань.
З самого раннього віку держава виявляє учнів з особливими математичними талантами. Ці діти отримують можливість навчатися в спеціалізованих закладах та математичних класах, де їх готують на більш високому рівні.
Найталановитіші представляють Північну Корею на міжнародних олімпіадах і нерідко здобувають призові місця. Серед них, наприклад, був Рі Чон Йоль, який чотири рази здобував срібло на міжнародній математичній олімпіаді у 2013-2016 роках.
Після змагань 2015 року молодий чоловік дізнався, що представники таємної державної організації цікавляться його родичами та знайомими. Рі почав підозрювати, що його можуть залучити до діяльності військового хакера або до ядерної програми Північної Кореї. За його словами, відмовитися від такого призначення було б неможливо.
У наступному році, коли 18-річний математик прибув на олімпійські ігри в Гонконг, він втік від делегації Північної Кореї та звернувся за притулком до консульства Південної Кореї. Згодом хлопець перебрався до Сеула, де продовжив своє навчання в університеті.
Історія Рі є одним із рідкісних прикладів того, як Пхеньян намагається знайти нових спеціалістів для своїх кібернетичних програм. Хоча інформації про цю систему в публічних джерелах не так вже й багато, існує значно більше відомостей про її інституційну структуру.
У середині 1980-х років у Пхеньяні заснували спеціалізований навчальний заклад Мірім, призначений для підготовки програмістів для потреб військових та розвідувальних організацій. Першими викладачами були радянські експерти в галузі інформатики, але після розпаду Радянського Союзу їх змінили північнокорейські випускники радянських військових академій.
Студенти вивчали програмування, технічну розвідку, пошук вразливостей у комп'ютерних системах і моделювання кібервійни. За оцінками американської розвідки, заклад підготував близько 1300 хакерів для державних операцій КНДР.
У 1990-ті роки південнокорейські розвідувальні служби вже звертали увагу на активність цього навчального закладу. Згідно з їхньою інформацією, щороку коледж випускав близько ста фахівців, які отримували навички у створенні комп'ютерних вірусів, проникненні в захищені мережі та програмуванні систем управління озброєнням. Тим часом, американські чиновники на початку 2000-х років визнавали, що не мають можливості самостійно підтвердити ці дані.
Протягом наступних десятиліть система підготовки фахівців у галузі кібербезпеки зазнала значного розвитку. На сьогоднішній день основними навчальними закладами, з яких Пхеньян набирає майбутніх експертів, є Університет імені Кім Ір Сена та Технологічний університет імені Кім Чхека. Також варто згадати про Мірім, який є військовим навчальним закладом, що займається підготовкою в сфері кібербезпеки, хоча відомостей про його сучасну діяльність залишається досить обмаль.
Частина перспективних студентів проходить додаткову підготовку в Китаї та Росії, де може отримати доступ до сучасних технологій і практичних знань. Надалі найкращих випускників залучають до державних кіберпідрозділів, які працюють на армію та розвідку.
Водночас Пхеньян активно розвивав свою цивільну технологічну інфраструктуру. У 1986 році був відкритий Інформаційний центр Пхеньяна, що займався розробкою програмного забезпечення та засобів контролю інформації. Зокрема, у 2001 році центр створив міжмережевий екран, який покликаний був ізолювати внутрішню мережу Кванмьон від світового інтернету.
Група Lazarus
Незважаючи на її славу однієї з найактивніших країн у проведенні кібератак, Північна Корея залишається практично повністю відокремленою від світового інтернет-простору. Згідно з даними DataReportal, більше 99% громадян країни позбавлені можливості користуватися міжнародними веб-ресурсами, а число тих, хто теоретично має доступ до них, не перевищує 100 тисяч людей.
Замість цього для внутрішнього використання в країні була розроблена окрема мережа Кванмьон, яка ізольована від глобального Інтернету. Ця мережа інтегрує державні інформаційні ресурси, освітні платформи та інші дозволені сервіси. У національному домені .kp на 2026 рік зареєстровано лише 73 веб-адреси.
У 2024 році південнокорейська армія зафіксувала близько 8 400 осіб, зайнятих у кібернетичних структурах Північної Кореї. Протягом останніх двох років їхня чисельність збільшилася приблизно на 20%. Серед цих фахівців є не лише хакери, які здійснюють атаки, але й програмісти, аналітики та інші експерти. Важлива частина цієї кібернетичної системи підпорядковується Головному управлінню розвідки КНДР (RGB), яке відповідає за зовнішню розвідку та секретні операції.
Найбільш відомою складовою цієї групи є Lazarus Group. Саме з нею асоціюють злом Sony Pictures, крадіжку коштів з Центрального банку Бангладеш та великомасштабні викрадення криптовалют. Проте під назвою Lazarus часто об'єднують декілька хакерських угруповань, що діють на користь режиму.
Серед цих груп можна виділити APT38, також відому як BlueNoroff, яка спеціалізується на атаках на фінансові організації та компанії, що працюють у сфері криптовалют. Ще одна група, Andariel (APT45), зосереджується на атаках на оборонні компанії, урядові структури та технологічні фірми, намагаючись отримати доступ до конфіденційної інформації.
У 2024 році американські правоохоронці виявили незвичайну схему діяльності групи Andariel. Зловмисники інфікували комп'ютерні системи лікарень у США програмами-вимагачами, прагнучи отримати гроші за відновлення доступу до них. Здобуті кошти вони використовували для оренди серверів, з яких потім здійснювали атаки на оборонні підприємства та державні установи США. Таким чином, лікарні стали мимоволі фінансовою основою для операцій, спрямованих проти власної країни.
Ще одна група, Kimsuky, яку також відстежують під назвою APT43, діє менш помітно. Її цікавлять політики, дипломати, науковці та експерти, які мають доступ до важливої для Пхеньяна інформації. Замість масштабних зламів вони часто використовують підроблені електронні листи, видаючи себе за журналістів, дослідників або представників відомих організацій.
Але північнокорейські спеціалісти далеко не завжди займаються зламами. Частина з них влаштовується програмістами до цілком легальних іноземних компаній. Щоправда, роботодавці часто навіть не підозрюють, кого наймають.
Ці працівники вигадують фіктивні біографії, підробляють різні документи, проходять онлайн-інтерв'ю і отримують віддалені вакансії під іменами людей з інших країн. Вони можуть протягом місяців займатися програмуванням, брати участь у робочих нарадах і виконувати стандартні обов'язки розробників. Головна відмінність полягає в тому, що значна частина зароблених коштів потрапляє до північнокорейського режиму.
У Microsoft називають таку діяльність Jasper Sleet. Іноді справа не обмежується винятково зарплатнею, отримавши доступ до внутрішніх систем роботодавця, такі працівники можуть викрадати корпоративні дані або використовувати їх для шантажу.
Згідно з оцінками міжнародної моніторингової групи MSMT, у 2025 році в Китаї знаходилося від 1 000 до 1 500 IT-спеціалістів з Північної Кореї. Аналогічні мережі функціонували також у Росії, Лаосі, Камбоджі та на африканському континенті.
У жовтні 2026 року Міністерство юстиції США оголосило про розкриття шахрайської схеми, яка торкнулася більш ніж 70 компаній у країні та забезпечила північнокорейським програмістам прибуток у розмірі приблизно 3 мільйонів доларів.
Організатори заходу проявили турботу навіть у питанні, щоб роботодавці могли спостерігати за американськими IP-адресами своїх співробітників. Для цього посередники в США зберігали корпоративні ноутбуки у себе вдома, а справжні виконавці підключалися до них дистанційно з інших країн. Під час розслідування правоохоронці виявили та вилучили приблизно 187 ноутбуків та інших цифрових пристроїв.
При цьому встановити точну кількість хакерів у кожній групі практично неможливо. Lazarus, APT38, Andariel, Kimsuky та інші назви здебільшого використовують західні дослідники для позначення різних операцій і пов'язаних із ними виконавців.
Часто це навіть не завжди окремі підрозділи з чіткими межами. Їхні учасники можуть працювати над спільними завданнями, користуватися тією самою інфраструктурою та переходити від шпигунства до фінансових крадіжок.
Основні валютні надходження країни
Кім Чен Ір, батько теперішнього керівника Північної Кореї, вбачав у кіберпросторі нову арену боротьби з Західними країнами. Його амбіцією було сформувати власну кібервійсько, яке б могло вторгатися в інформаційні системи супротивника, викрадати конфіденційні дані та виводити з ладу важливу інфраструктуру. Для підготовки таких кадрів Пхеньян протягом багатьох років інтенсивно розвивав спеціалізовані навчальні заклади, військові академії та дослідницькі інституції.
З моменту, коли Кім Чен Ин узяв владу в свої руки, ці можливості почали активно використовувати для отримання прибутку. Від близько 2014 року хакери з Північної Кореї стали значно частіше здійснювати атаки на банки, фінансові організації та різні установи з метою крадіжки коштів.
У лютому 2016 року вони проникли в комп'ютерну мережу Центрального банку Бангладеш і через міжнародну платіжну систему SWIFT ініціювали перекази на підконтрольні рахунки 951 млн дол. Більшість підроблених транзакцій вдалося зупинити, але 81 млн дол. все ж зник. За даними Міністерства юстиції США, лише у 2015-2019 роках північнокорейські хакери намагалися викрасти з банків різних країн понад 1,2 млрд дол.
Для Пхеньяна, що вже багато років підлягає міжнародним обмеженням, ці операції стали способом отримання іноземної валюти, минаючи фінансові заборони. Крім того, нові санкції навряд чи суттєво вплинули б на ситуацію в країні, яка і так опинилася в стані глибокої міжнародної ізоляції.
Північнокорейським хакерам навіть не обов'язково перебувати на території КНДР. За даними американського аналітичного центру CSIS, вони використовують інтернет-інфраструктуру інших держав, зокрема Китаю та Росії. Це дозволяє працювати поза обмеженнями внутрішньої мережі країни та ускладнює встановлення походження атак.
Із розвитком криптовалют перед ними відкрилися значно більші можливості. Замість традиційних банківських рахунків дедалі частіше цілями ставали криптобіржі, цифрові гаманці та блокчейн-платформи, на яких зберігалися активи на мільярди доларів.
У березні 2022 року група Lazarus здійснила крадіжку близько 620 мільйонів доларів із блокчейн-мережі Ronin, яка має зв'язок з відомою грою Axie Infinity. У 2024 році фахівці ООН повідомили про проведення розслідування 58 можливих кібератак, що їх скоїли північнокорейські хакери на криптовалютні компанії в період з 2017 по 2023 роки. Загальна вартість вкрадених активів оцінювалася приблизно в 3 мільярди доларів.
У лютому 2025 року Федеральне бюро розслідувань (ФБР) звинуватило Північну Корею у крадіжці з криптобіржі Bybit, внаслідок чого було втрачено близько 1,5 мільярда доларів. Потім, у жовтні 2026 року, кіберзлочинці здійснили атаку на Binance, викравши понад 6,3 мільярда доларів у криптовалюті. ФБР встановило зв'язок між цією атакою і північнокорейським хакерським угрупованням під назвою TraderTraitor.
Загальний обсяг криптовалютних крадіжок, пов'язаних з Північною Кореєю, становить приблизно 12,8 мільярда доларів. Після ряду відомих випадків заморожування активів, які належали злочинцям, залишалося до 10 мільярдів доларів. Проте, точна сума, яку Пхеньян зміг фактично отримати та використати, залишається невідомою.
За інформацією, отриманою експертами ООН від держав-членів, ці гроші допомагають Пхеньяну фінансувати військові програми, зокрема розробку ядерної зброї та балістичних ракет.
Як викрадені кошти потрапляють в КНДР
Вкрадені мільярди ще потрібно перетворити на гроші, якими режим зможе скористатися. Саме тут у північнокорейських хакерів виникають труднощі. Наприклад, під час пограбування Центробанку Бангладеш 81 млн дол. спочатку переказали на чотири рахунки у філіппінських банках, відкриті на вигадані імена. Звідти вони потрапили до компанії Philrem, яка конвертувала значну частину суми у філіппінські песо.
Наступна частина коштів — приблизно 29 мільйонів доларів — була спрямована в Solaire, а ще 21 мільйон доларів потрапили до компаній, пов'язаних з казино Midas. Орієнтовно 30 мільйонів доларів було передано готівкою посереднику, який займався організацією азартних ігор для багатих клієнтів.
У Solaire частину викрадених грошей обміняли на спеціальні фішки, призначені винятково для ставок. Після гри їх можна було перетворити на звичайні фішки, а ті знову на гроші. Так кошти, викрадені з банку за тисячі кілометрів, проходили через казино й поверталися у фінансову систему вже під виглядом гральних виплат.
Усе це відбувалося завдяки прогалині у філіппінському законодавстві. На той момент казино не підпадали під такі самі вимоги щодо протидії відмиванню коштів, як банки. Поки слідчі розплутували ланцюжок рахунків, посередників і гральних операцій, більша частина грошей уже зникла. До 2020 року Бангладеш вдалося повернути лише близько 15 млн дол. із викрадених 81 млн дол.
Криптовалютні схеми мають свою складність. Викрадені активи розподіляються по багатьом цифровим гаманцям, обмінюються на різні токени та проходять через спеціалізовані сервіси, відомі як криптовалютні міксери, що значно ускладнює процес відстеження транзакцій.
Так, після атаки на Ronin у 2022 році понад 20 млн дол. викрадених коштів пройшли через міксер Blender.io. Наступного року американський Мінфін запровадив санкції проти сервісу Sinbad, який також використовувало угруповання Lazarus.
Після того як Bybit піддався пограбуванню в 2025 році, злочинці оперативно почали перетворювати викрадені кошти та розподіляти їх серед тисяч криптовалютних адрес.
Американські правоохоронці намагаються перехоплювати ці гроші ще до того, як вони потраплять до Північної Кореї. У листопаді 2025 року Мін'юст США повідомив про вилучення понад 15 млн дол. у криптовалюті, які були пов'язані з угрупованням APT38, і домагається її конфіскації.
#