Хто вважався заможним століття тому: які активи мали заможні особи

Атрибути розкоші в минулому столітті мали багато спільного з тими, що існують сьогодні.

Багаті люди завжди існували, існують і, безумовно, будуть існувати в майбутньому. Проте ознаки заможності змінюються з часом. Те, що сьогодні вважається багатством, сто років тому могло здаватися лише мрією, схожою на вигадки з романів Бредбері, а через сто років, ймовірно, стане повсякденністю для багатьох. Проте людство завжди прагне до минулого, тому давайте розглянемо, кого можна було вважати заможними в минулому столітті.

У попередніх матеріалах ми ділилися інформацією про найбагатших людей планети на сьогоднішній день.

Команда видання Grunge досліджує епоху "ревучих двадцятих" і виявляє, що найпоширеніший міф, який існує у сучасників про той період, полягає у враженні про значний добробут населення. Фільми на кшталт "Великого Гетсбі" формують уявлення, що більшість людей, особливо в США, жили в розкоші та достатку.

Насправді, це не зовсім так - для того, щоб розуміти, хто був найбагатшою людиною 20 століття і що взагалі означало "бути багатим", необхідно зануритися в атмосферу минулого століття. У період розвитку економіки та технологічного прогресу збільшити свої статки могли тільки ті люди, які мали джерела доходу в різних нішах. Багаті ставали ще багатшими, а люди із середнього класу і нижче ледве-ледве зводили кінці з кінцями.

Наприклад, до 1928 року 1% найбагатших родин у США отримував близько 25% всіх доходів до сплати податків, тоді як 90% найбільш незабезпечених сімей мали лише трохи більше половини від цього. У той період понад 40% американців жили на менш ніж 1500 доларів на рік, що в сучасних умовах відповідало б приблизно 27 000 доларів.

Справжній аналіз 20-х років показує, що ключовою характеристикою цього періоду стало одне очевидне спостереження: значна частка національного доходу зосереджувалася в руках найбагатших, тоді як життєвий рівень інших соціальних груп залишався майже незмінним.

Згідно з інформацією, опублікованою Grunge, у 2025 році кількість мільйонерів перевищить 57 мільйонів, з яких приблизно половина мешкає в США. Для порівняння, у 1928-1929 роках у Великій Британії налічувалося лише близько 319 осіб, які могли б претендувати на цей статус. Важливо зазначити, що термін "мільярдер" тоді ще не використовувався, але першим, хто отримав цей статус, став Джон Рокфеллер.

9 вересня 1916 року вартість його акцій, що належать Standard Oil Company, перевищила 1 мільярд доларів. З поправкою на інфляцію це відповідає приблизно 30,6 мільярда доларів за сьогоднішніми мірками. До кінця життя Рокфеллера 1937 року його статки, за наявними даними, сягнули близько 1,4 мільярда доларів, що становило близько 1,5% ВВП США того року. Деякі історики, однак, заперечують це твердження. Біограф Рокфеллера Рон Черноу стверджує, що статки нафтового магната досягли свого піку - приблизно на 100 мільйонів доларів менше за мільярд - трьома роками раніше.

Деякі фахівці вважають Генрі Форда першим справжнім володарем титулу "Найбагатша людина Америки" у 20-х роках. У 1927 році видання "Нью-Йорк Таймс" навіть проголосило Форда "першим мільярдером в історії".

Безперечно, як Рокфеллер, так і Форд були серед найбагатших осіб на планеті в 1920-х роках. Проте, окрім відомих мільярдерів, існували й інші "непристойно заможні" особи, які також забезпечували собі унікальний рівень комфорту.

Будинки, харчування, прислуга

Заможні люди оселялися в таунхаусах або елітних віллах, часто зводячи кілька резиденцій, щоб змінювати своє місце проживання у пошуках комфорту від палючої спеки або морозних зим.

У минулі часи те, що сьогодні вважається ознакою багатства, свідчило про добробут людей — фінансисти, промисловці та бізнесмени мали можливість не лише жити в розкішних домах, але й насолоджуватися якісним харчуванням. Багато престижних готелів Нью-Йорка забезпечували своїм відвідувачам обслуговування найвищого ґатунку, пропонуючи вишукані страви за високими цінами. Окрім того, американська еліта могла насолоджуватися алкогольними напоями в приватних клубах навіть у часи, коли діяв сухий закон.

Практично всі заможні американці мали у своїх домах допоміжний персонал, незалежно від того, проживав він з ними чи ні. Цікаво відзначити, що інтерес до такого виду праці зріс після Першої світової війни, а на початку 20-х років кожен четвертий з десяти домашніх працівників був афроамериканцем.

Розваги

Стрімкий розвиток технологій у "ревучих двадцятих" дозволив багатіям використовувати новомодні пристрої. У той момент, коли середньостатистичний американець міг послухати музику тільки по радіо, заможні люди відвідували приватні вечірки, бали і спортивні змагання в заміських клубах. Представники вищого класу також мали можливість потрапити до закритого клубу. Члени таких спільнот часто розважали себе полюванням, грою в гольф або теніс, а також іншими варіантами дозвілля.

Вбрання

Вбрання також був одним з атрибутів заможної людини - заможні американці шили одяг на замовлення, обирали вбрання "від кутюр", керуючись останніми модними тенденціями. Наявність речей із преміальних, на той час, матеріалів - тонкого шовку та якісної вовни - були явною ознакою приналежності дівчини до вищого класу. Чоловіки ж носили костюми з твіду, вовни або фланелі. Крім того - якщо у людини, незалежно від статі, була шуба з натурального хутра, це також свідчило про її фінансову спроможність.

Транспортні засоби

Життя в містах у 20-х роках XX століття спонукало американців переходити на автомобільний транспорт, і багато з них могли дозволити собі принаймні якийсь засіб пересування. Проте заможні верстви населення витрачали значні кошти на розкішні, потужні автомобілі. Особливою популярністю серед еліти користувалися так звані "таун-кари", які мали відкриту водійську частину та закритий пасажирський салон.

Цей стильний дизайн акцентував наявність помітної "прірви" у статусі між обслугою та власником автомобіля, що, в свою чергу, підвищувало ціну "таун-кара". В цілому, заможні американці, обираючи авто, часто надавали перевагу таким брендам, як Rolls Royce, Packard, Pierce-Arrow, Cadillac, Mercedes, Maybach і Duesenberg.

Важливо розуміти - незалежно від того, хто був найбагатшою людиною 20 століття і як поводився, багатьох "зірок" минулого століття буквально змило хвилею Великої депресії. У 1929-му крах своїх імперій бачили тисячі бізнесменів, деякі з них навіть зводили рахунки з життям, залишаючи своїм спадкоємцям лише багатомільйонні борги.