Однією з ключових тем цього року на Всесвітньому економічному форумі в Давосі стало питання штучного інтелекту та зміни в структурі робочої сили. Експерти вважають, що для максимальної реалізації можливостей штучного інтелекту організаціям необхідно переосмислити і адаптувати свої кадрові ресурси.
Організація, будь то бізнес чи інша структура, що активно впроваджує штучний інтелект, повинна розпочати трансформаційний процес з чітким усвідомленням того, як ШІ здатен змінити та покращити функціонування всієї організації, а не лише визначити, які інструменти слід використовувати. Лідери цих організацій мають усвідомлювати, як будуть змінюватися ролі працівників в умовах інтеграції ШІ в повсякденні процеси, а також як нові методи навчання допоможуть їм перейти від використання ШІ як простого сервісу до виконання більш складних завдань і створення інтелектуальної власності.
На думку фахівців з Давосу, працівники все більше усвідомлюють, що постійне навчання стало невід'ємною частиною їхньої професійної діяльності. Вони прагнуть отримати чітке визначення критично важливих навичок, доступ до відповідних навчальних програм та реальні можливості для їх застосування. Від навчання, спрямованого на виконання конкретних завдань, до розвитку компетенцій, які можуть бути інтегровані в нові рішення, – саме в цьому напрямку штучний інтелект починає трансформувати ринок праці.
Спостерігається зростаючий інтерес до фахівців у сфері штучного інтелекту, аналітики даних та архітектури рішень, спеціалізованих на конкретних галузях. Водночас залишається актуальною потреба в лідерських навичках, аналітичному мисленні та соціально-емоційній компетентності. За словами експертів, це призводить до формування команд, які очолюють люди та використовують штучний інтелект, де підвищення ефективності досягається через співпрацю, а не шляхом заміни працівників.
Автори дослідження "Чотири сценарії майбутнього ринку праці в новій економіці: штучний інтелект і таланти у 2030 році" зазначають, що у бізнес-спільноті існує значна розбіжність у поглядах на вплив та розвиток штучного інтелекту. Згідно з опитуванням, яке охопило понад 10 тисяч керівників, очікування бізнес-лідерів стосовно впливу ШІ на трудову силу та ринок праці виглядають наступним чином:
54% людей вважають, що штучний інтелект може замінити традиційні позиції на ринку праці.
24% людей вважають, що штучний інтелект призведе до виникнення нових вакансій.
* 45% сподіваються на зростання доходів компанії.
Лише 12% респондентів очікують зростання зарплат.
Автори дослідження зазначають, що до 2030 року ринок праці переживатиме глобальні зміни. Зокрема, прогнозується створення 170 мільйонів нових робочих місць по всьому світу, водночас 92 мільйони вже існуючих вакансій зникнуть. Хоча загальна кількість робочих місць зросте, це не означає, що працівники зможуть легко перейти з однієї позиції на іншу. Навіть за умов появи нових вакансій, вони вимагатимуть інших навичок, можуть бути в зовсім інших секторах або навіть регіонах. Це ставить перед працівниками серйозні виклики в плані перекваліфікації і необхідності переміщення між містами чи країнами.
Використання ШІ в компаніях зросло: якщо у 2022 році 55% компаній використовували ШІ хоча б в одній функції, то у 2025 році вже 88% компаній використовують ШІ. Компанії, які не впроваджують ШІ, ризикують втратити конкурентоспроможність. Але така швидкість, на думку авторів дослідження, створює проблему: системи освіти, регуляторні рамки й соціальний захист не встигають адаптуватися до таких темпів змін.
Дослідження вказує на зростаючу потребу в знаннях про штучний інтелект, адже попит на фахівців з цієї галузі збільшився на 70% з 2024 по 2025 рік (дані LinkedIn). Таким чином, навіть найсучасніші технології штучного інтелекту залишаться лише інструментами, якщо люди не знатимуть, як їх ефективно застосовувати. Успішне впровадження ШІ на 80% залежить від людського фактора: готовності працівників освоювати нові технології, розуміння принципів їх функціонування та здатності адаптувати свої робочі процеси. Без широкомасштабного перенавчання робочої сили навіть найкращі рішення в сфері ШІ не принесуть очікуваних економічних вигод.
Компанії готові платити високі зарплати за ШІ-навички, але не можуть знайти достатньо кандидатів. Проблема в тому, що система освіти і професійного навчання не встигає за темпами розвитку технологій. Університети ще формують навчальні програми, коли технології вже змінилися. Традиційна освіта займає роки, а технології оновлюються щомісяця. Це створює "розрив навичок" (skills gap), коли попит на певні компетенції значно перевищує їхню пропозицію на ринку праці. Для вирішення цієї проблеми потрібні нові, більш гнучкі формати навчання.
При цьому роботодавці потребують людей як із "жорсткими" навичками (hard skills), пов'язаними безпосередньо з роботою з технологіями ШІ: промпт-інжиніринг, робота з даними, інтеграція ШІ-інструментів, критична оцінка результатів ШІ й автоматизації процесів, так і з людиноцентричними "м'якими" навичками, які найскладніші для автоматизації й цінуються роботодавцями: креативність, інноваційність та адаптивність.
Всесвітній економічний форум у Давосі ініціював програму "Learning-to-Earning Sandbox" ("Пісочниця навчання для заробітку"), мета якої полягає в об'єднанні університетів, компаній та державних структур для спільної розробки масштабованих моделей. Ці моделі інтегрують освітні процеси з оплачуваною працею, включаючи освітні програми, що поєднують теорію з практикою, стажування та модульне навчання. Це дозволить безпосередньо пов'язати розвиток навичок із можливостями працевлаштування та створити ефективні практики, які можна адаптувати в різних галузях і регіонах.
Поєднання освіти з оплачуваною роботою - модель освіти, яка руйнує традиційну межу між навчанням і роботою через дуальні програми (освітній ступінь інтегрований із роботою), стажування й короткі модульні курси. На дуальних програмах студенти одночасно навчаються і працюють, застосовуючи теорію на практиці, а роботодавці частково фінансують освіту своїх працівників. Стажування передбачає навчання безпосередньо на робочому місці й оплачувану роботу під час навчання для "отримання" потрібного фахівця роботодавцю. Короткі модульні курси передбачають сертифікаційні програми, які потребують тижнів чи місяців навчання, а не років, із фокусом на конкретних вміннях і навичках. Такі програми дозволять швидко адаптувати свої навички під вимоги ринку і збирати свою освіту по частинах.
Постає питання, чи готові українські університети адаптуватися до нових реалій і трансформувати свою освітню модель. Окрім традиційної схеми "навчання чотири-шість років - пошук роботи - початок заробітку", необхідно запровадити альтернативу "навчайся - працюй - заробляй паралельно - постійно вдосконалюй свої навички". Це є надзвичайно актуальним в епоху штучного інтелекту, коли навички швидко втрачають актуальність, і людям необхідно безперервно навчатися, не відриваючись від своєї професійної діяльності.
Якщо ви виявили помилку в написанні, будь ласка, повідомте нас.
#Економіка #Бізнес #Швидкість #Робоча сила #Ринок праці #Штучний інтелект #Модель #Автоматизація #Інженер #Університет #Конкуренція (компанії) #Всесвітній економічний форум #Давос #Сертифікація #Інтелектуальна власність #Робоче місце #Креативність #Заробітна плата #Зайнятість #Система освіти
