Цей текст виник в рамках ініціативи групи "Глобальна Україна", що є неформальним об'єднанням українських експертів, які прагнуть знайти рішення для глобальних викликів, що стоять перед Україною. Одним із найактуальніших питань є проблема історичної пам'яті. Війна між Росією та Україною в значній мірі є конфліктом навколо історії, де однією з основних тем російських маніпуляцій є належність перемоги у Другій світовій війні. Ми вважаємо, що українська держава та суспільство повинні об'єднатися для активних дій, щоб відстояти право українців на своє минуле, сучасність і майбутнє.
У травні 2025 року весь світ святкуватиме 80-річчя тріумфу над нацизмом. Хоча у Східній Європі українці та інші народи опинилися під гнітом комуністичного тоталітаризму, ця перемога допомогла уникнути загрози повного знищення та колонізації, яку несли плани Гітлера. Водночас на Заході тріумф над нацизмом став відправною точкою для перетворення колись агресивної частини європейського континенту на регіон співпраці та миру.
У сучасній Європі важко уявити конфлікти між Великою Британією та Францією, Францією та Німеччиною чи Німеччиною та Польщею, хоча в минулому ці країни вели запеклі війни один з одним. Падіння комунізму відкрило можливості для розширення зони миру на Схід, і незалежна Україна прагнула стати частиною цього простору. Проте її спроби були "покарані" новою війною, запровадженою тоталітарним режимом, що відновився в Росії під керівництвом Путіна. Конфлікт між Росією та Україною поставив під загрозу не лише саму Україну, а й всю євроатлантичну архітектуру безпеки.
У війні проти України та західного світу Росія активно використовує історичну пропаганду. По-перше, вона прагне зняти з себе відповідальність за воєнну агресію, намагається переконати росіян та легковірів-неросіян, що загроза воєн завжди виходила із Заходу, а Росія тільки й те робила, що захищала та рятувала себе чи весь світ від цієї загрози.
По-друге, Росія прагне цілковито узурпувати заслуги союзників у перемозі над Гітлером, ніби саме вона відіграла головну роль у боротьбі з нацизмом та понесла найзначніші втрати. У цьому контексті вона йде слідами Сталіна, який під час святкування в Кремлі 24 травня 1945 року підняв тост за здоров’я російського народу — "найзначнішої нації серед усіх", яка, на відміну від інших, ніколи не зраджувала радянському уряду в найскладніші часи. Відповідно, Путін стверджує, що Росія могла б здобути перемогу у Другій світовій війні самостійно, без підтримки союзників та інших народів.
По-третє, наголошуючи на своїй виключній ролі у перемозі над нацизмом, Кремль відвертає увагу від своїх злочинів як у минулому, так і в теперішній війні проти України.
На жаль, потрібно визнати, що кремлівська пропаганда демонструє свою ефективність. Це тривале проникнення російських наративів та культури в західний світ, нерозуміння різноманітності національних складових радянської імперії та внеску інших народів, зокрема України, в боротьбу проти нацизму. Існує давня традиція європейської вдячності радянським визволителям. Крім того, значна частина західних еліт прагне знайти можливості для нового "перезавантаження" відносин з Росією і повернення до стану, який було порушено українською стійкістю.
В Україні сьогодні активно обговорюється роль країни у Другій світовій війні, і нам необхідно як конструктивного діалогу, так і остаточної суспільної злагоди в цьому питанні.
Традиційний радянський комуністичний наратив, який сьогодні підживлюється Росією, представляє російський народ як головного переможця над нацизмом. Вважається, що його втрати, жертви та досягнення є найбільшими, що надає йому право на визнання як єдиному спадкоємцю Великої Перемоги. У цьому контексті український народ часто зображається як другорядний, незначний для досягнення перемоги у війні, а акцент робиться на перебільшених колабораційних зв'язках з нацистами. Цей наратив активно просувається російською пропагандою і сприймається багатьма західними спостерігачами як безсумнівний.
В Україні існує паралельний наратив, де ХХ століття сприймається як період, коли країна була під окупацією Радянського Союзу. У цьому контексті український народ виступає жертвою двох тоталітарних режимів, а центральним елементом Другої світової війни є національно-визвольний рух, який вів боротьбу одночасно проти комунізму та нацизму. Радикальні прихильники цього наративу ігнорують внесок українців у складі Червоної армії, наполягаючи на необхідності знищити пам'ятники та згадки про ці події. Це, в свою чергу, позбавляє Україну визнання у перемозі над нацизмом, приписуючи всі заслуги Росії.
Перший наратив є абсолютно хибним, тоді як другий містить часткові неточності. Обидва з них шкодять Україні та вигідні Росії. Якщо ми виключимо українців із числа переможців над нацизмом і зосередимося на їх ролі лише як жертви конфлікту між двома режимами, ми можемо позбавити Україну її суб'єктності та гідного місця серед європейських народів.
Історичні дані підтверджують:
Закликаємо українське суспільство й державу прийняти таке бачення й активно поширювати його через усі можливі канали до західних суспільств. Професійні дискусії й публікації, виставки й інші події, вуличні акції та дипломатичні саміти в найближчі місяці мають ствердити роль українського народу як одного з переможців нацизму й протистояти російській пропаганді.
Ярослав Грицак, доктор наук, викладач Українського Католицького Університету.
Володимир В'ятрович — український історик та депутат Верховної Ради.
Богдан Панкевич — співзасновник та учасник Політради Української Галицької партії.
Валерій Пекар – викладач бізнес-шкіл kmbs та Українського католицького університету, а також голова правління громадської організації "Деколонізація".
Олександр Алфьоров – історик та капітан Збройних сил України.
Сергій Андріяш, очільник Благодійної організації "Фонд підтримки молодіжних ініціатив".
Давид Арахамія, український народний депутат, виступає на посаді голови фракції політичної партії "Слуга Народу".
Сергій Бабак, депутат Верховної Ради України, займає посаду голови Комітету з питань освіти, науки та інновацій.
Марина Бардіна, депутатка Верховної Ради України.
Олександр Батанов, доктор юридичних наук, професор і провідний науковий фахівець Інституту держави та права імені В.М. Корецького Національної академії наук України.
Сергій Бенедисюк – аспірант Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, юрист і спеціаліст з питань персональних та галузевих санкцій.
Валентина Білан, аспірант Інституту держави і права Імені В.М. Корецького НАН України, журналіст міжнародник
Мартина Богуславець, виконавчий директор Антикорупційного центру "Межа"
Ярина Бойчук, керівниця UCU Business School.
Тарас Бородач — фахівець у сфері комунікаційних та політичних технологій.
Геннадій Боряк – архівіст та історик, доктор історичних наук, а також член-кореспондент Національної академії наук України.
Володимир Бугров, керівник Київського національного університету, названого на честь Тараса Шевченка.
Леся Василенко, народна депутатка України, співголова міжпарламентських зв'язків зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії
Ірина Вахович є доктором економічних наук, професором і ректором Луцького національного технічного університету.
Микола Величкович, народний депутат України, історик
Наталія Веселова, депутат Верховної Ради України восьмого скликання.
Вікторія Войціцька, депутатка Верховної Ради України восьмого скликання.
Валерій Галан, автор та директор Музею становлення української нації
Олена Ганцяк, представниця Українського центру "Простір Гідності"
Андрій Герус, депутат Верховної Ради України, займає посаду голови Комітету з питань енергетики та житлово-комунального господарства.
Євген Глібовицький, керівник Інституту Frontir.
Юрій Головач — вчений-фізик, академік Національної академії наук України.
Ганна Гопко є засновницею та головою правління громадської організації "Мережа захисту національних інтересів "АНТС"", а також народною депутаткою України восьмого скликання і очільницею Комітету з закордонних справ.
Ярослав Грибальський, керівник громадської організації "Реабілітація людей з інвалідністю".
Людмила Гриневич, провідна наукова співробітниця Інституту історії України НАН України, директорка Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору, докторка історичних наук
Владислав Гриневич, історик, кандидат історичних наук, доктор політичних наук
Роман Грищук, народний депутат України
Гелінада Грінченко, доктор наук та викладачка в університеті Олеся Гончара в Дніпрі.
Оксана Гудзовата, викладачка в Бізнес-школі Українського католицького університету.
Богдан Гудь – історик, що займає посаду професора в Львівському національному університеті імені Івана Франка та Варшавському університеті.
Ігор Гузь, депутат Верховної Ради України.
Орися Демська, доктор філологічних наук, професорка Національної академії Служби безпеки України.
Андрій Держалюк, фахівець Асоціації українських юристів.
Андрій Длігач, д.е.н., засновник Advanter Group, Kyiv Foresight Foundation
Олексій Дніпров, ректор Київського національного університету будівництва і архітектури
Петро Долганов, дослідник історії Голокосту в Україні, Центр сучасної історії імені
Антон Дробович, доктор філософських наук, очільник Центру з прав людини та увічнення пам’яті про війну при Київській школі економіки.
Микола Гаєвий (Університет Християнської України), факультет педагогічних технологій (Рівненський обласний інститут подальшої педагогічної освіти)
Орест Друль, редактор, Zbruč
Тарас Дурбак обіймає посаду операційного директора у Благодійному фонді "Міжнародна асоціація підтримки України".
Володимир Єрмоленко, мислитель та філософ.
Руслан Забілий — дослідник історії, представник музею "Тюрма на Лонцького" та сержант Збройних Сил України.
Андрій Загороднюк, голова правління Центру оборонних стратегій
Іван Заремба, експерт Асоціації українських правників
Олександр Зінченко, історик, публіцист
Йосиф Зісельс, представник Асоціації єврейських організацій та спільнот України, а також член ініціативної групи "Першого грудня".
Дмитро Золотухін є виконавчим директором громадської організації "Інститут постінформаційного суспільства".
Олеся Ісаюк, кандидат наук з філософії, спеціалістка в галузі історії, працює в Центрі досліджень визвольного руху при Національному музеї-меморіалі "Тюрма на Лонцького".
Анна Ісламова, представниця ВГО "Територія жінок", активістка мистецької сотні "Гайдамаки", волонтерка та благодійниця.
Елвін Кадиров, спеціальний консультант Асоціації українських юристів, що займається питаннями захисту прав людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь.
Сергій Квіт, президент Національного університету "Києво-Могилянська академія"
Вахтанг Кебуладзе — філософ, літератор та майстер перекладу.
Оксана Кісь — доктор історичних наук і керівник відділу соціальної антропології в Інституті народознавства Національної академії наук України.
Юлія Клименко, депутатка Верховної Ради України.
Іванна Климпуш-Цинцадзе — депутатка Верховної Ради України та очільниця Комітету з питань інтеграції України в Європейський Союз.
Олександр Ковалів, доктор економічних наук, займає посаду віце-президента в Асоціації агроекології України.
Валерія Козлова, викладач UCU Business School, дружина ветерана останньоі війни Росії з Україною
Олена Кондратюк, віце-спікерка Верховної Ради України.
Олексій Копитько, координатор команди "Інформаційний спротив".
Євгенія Кравчук, народна депутатка України, голова комітету ПАРЄ з питань культури, науки та медіа (2023)
Наталія Кривда, доктор філософських наук, професор у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, займає посаду голови Українського культурного фонду.
Ігор Крупка - доктор економічних наук та професор Львівського національного університету імені Івана Франка.
Владислав Кубальський, доктор юридичних наук, доцент та старший науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України.
Сергій Левчук, активіст, один із засновників благодійної організації "На Часі".
Святослав Літинський, доцент ЛНУ ім.І.Франка, голова ГО "Незалежні"
Олександр Лисенко – дослідник історії, що працює в Інституті історії України Національної академії наук України.
Роман Лозинський, народний депутат України, голова підкомітету деколонізаціі, ветеран ЗСУ
Данило Лубківський, дипломат, директор Київського Безпекового Форуму
Ігор Мамонтов — кандидат юридичних наук, визнаний заслужений юрист України та професор у Київському національному університеті будівництва і архітектури, який спеціалізується на дослідженні історії держави і права в Україні.
Мирослав Маринович, відомий публіцист та президент Інституту релігії і суспільства Українського католицького університету.
Микола Марченко, кандидат юридичних наук, провідний експерт Асоціації українських правників з конституційного та виборчого права
Олег Марцеляк, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, віце-президент Асоціації українських правників
Марія Мезенцева-Федоренко, депутатка Верховної Ради України, займає посаду голови Тимчасової спеціальної комісії, яка відповідає за розробку основних принципів державної політики України в контексті співпраці з національними рухами малих і корінних народів Російської Федерації.
Олександр Мережко, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва
Севгіль Мусаєва, головна редакторка видання "Українська правда"
Дмитро Наталуха, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку
Олександр Новіков обіймає посаду голови Національного агентства з протидії корупції в період з 2020 по 2024 рік.
Наталія Оніщенко, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, заступник директора Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України
Роман Орищенко, кандидат історичних наук, офіцер ЗСУ, радник голови Верховної Ради України (2016-2019)
Олеся Островська-Люта, культурологиня, директорка Національного культурного-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал"
Андрій Павлишин – це історик, який також займається перекладацькою діяльністю та є активним учасником Українського ПЕН.
Олександр Пагіря — історик та капітан Збройних сил України.
Олексій Панич — це філософ, який займається перекладацькою діяльністю та викладає в Українській євангельській теологічній семінарії.
Тетяна Пастушенко, дослідниця історії, працює в Інституті історії України Національної академії наук України.
Іван Патриляк — історик, професор та майор Збройних сил України.
Андрій Піддубняк, військовослужбовець Збройних сил України та активіст у сфері екології.
Вікторія Подгорна, депутатка Верховної Ради України.
Микита Потураєв, депутат Верховної Ради України, очолює Комітет з гуманітарної та інформаційної політики.
Олександр Радченко, доктор юридичних наук, доцент у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Ярослав Рущишин, народний депутат України
Юрій Савчук займає посаду генерального директора Національного музею історії України, присвяченого подіям Другої світової війни.
Віталій Сич є головним редактором видання NV.
Олександр Скрипнюк є доктором юридичних наук, професором і керівником Інституту держави і права імені В.М. Корецького при НАН України. Він також обіймає посаду віце-президента Національної академії правових наук України.
Наталя Старченко, докторка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Олександр Сушко, генеральний директор Міжнародного фонду "Відродження".
Ростислав Тістик, депутат Верховної Ради України.
Юлія Тичківська, одна з засновниць Відкритого Університету Майдану та Центру Вільної економіки імені Бендукідзе.
Ярослав Файзулін, історик, архівіст
Наталія Федорович, очільниця громадської організації "Центр суспільних ініціатив 'Перспектива'".
Анатолій Хромов — фахівець в галузі історії та архівної справи.
Тетяна Циба, представниця Верховної Ради України.
Єгор Чернєв, український народний депутат.
Микола Чернотицький, керівник правління Суспільного Мовлення.
Рефат Чубаров є головою Меджлісу кримськотатарського народу та істориком.
Тарас Шамайда, координатор руху "Простір свободи"
Юрій Шаповал, доктор історичних наук, професор
Лілія Шевченко, лідерка Всеукраїнської громадської організації "Територія Жінок".
Оксана Юринець, професорка Львівської політехніки, також була народною депутаткою України VIII скликання.
Володимир Юрченко, керівник громадської організації "Український Альянс", спеціаліст у сфері міжнародних зв'язків.
Ярослав Юрчишин, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова
Олександр Яковлєв, мер захопленого Скадовська.
#Європейський Союз #Європа #Росія #Україна #Українці #Народний депутат України #Верховна Рада #Сполучене Королівство #Кремль (фортифікаційна споруда) #Збройні сили України #Росіяни #Радянський Союз #Володимир Путін #Західна Європа #Західний світ #Друга Польська Республіка #Суспільство #Реклама #Нацистська Німеччина #Організація громади #Слуга народу (політична партія) #Ректор (академії) #Луцьк #Дніпро #Друга світова війна #Комунізм #Нацизм #Історія #Адольф Гітлер #Національна академія наук України #Луганська область #Київський національний університет імені Тараса Шевченка #Євреї #Ярослав Грицак #Доктор наук #Севастополь #Олександр Зінченко (політик) #Йосип Сталін #Ганна Гопко #Данило Галицький #Кандидат наук #Володимир В'ятрович #Український католицький університет #Розповідь #Тоталітаризм #Автономна Республіка Крим #Давид Арахамія #Аспірантка #Львівський університет #Львівська політехніка #Верховна Рада України 8-го скликання #Інститут історії України #Корець #Пекар Валерій Олександрович #Величкович Микола Романович #Національна академія правових наук України #Шаповал Юрій Іванович #Юринець Оксана Василівна #Інститут народознавства НАН України #Олена Кондратюк #Харківський національний університет внутрішніх справ #Сергій Квіт #Мирослав Маринович #Йосип Зісельс #Олесь Гончар #Київський національний університет будівництва і архітектури #Рефат Чубаров #Михайло Грушевський #Варшавський університет #Національний університет "Києво-Могилянська академія #Скадовськ
