Мінімальна зарплата в Молдові становить близько 16 тис. грн. Це значно менше, ніж у всіх країнах Європейського Союзу, однак, майже вдвічі перевищує показник в в Україні. При цьому, середня заробітна плата в Молдові у перерахунку на гривні дорівнює приблизно 37 тис. грн і лише на 13% менша за українську.
У 2027 році, згідно з проектом бюджету, Кабінет Міністрів має намір зберегти за Україною позицію країни Європи з найнижчими показниками мінімальної заробітної плати. Протягом наступного року цей соціальний стандарт підвищиться лише з 8647 до 9546 гривень.
На сьогоднішній день фактичний прожитковий мінімум, що представляє собою суму, необхідну для забезпечення основних фізіологічних потреб людини, досягнув 12 105 грн. Усі українці, які отримують мінімальну зарплату, виявилися за межами бідності, і в найближчому майбутньому ця тривожна ситуація лише посилиться.
Яка мінімалка мала б бути в Україні
Європейські та міжнародні норми встановлюють, що мінімальна заробітна плата повинна становити не менше 50% від середнього доходу в країні. З одного боку, це співвідношення забезпечує певну стабільність показника, оскільки воно відображає реальні умови в національній економіці. З іншого боку, така сума здатна гарантувати громадянам гідний рівень життя, який є мінімально необхідним для задоволення основних потреб.
Згідно з проєктом держбюджету на 2027 рік, середня зарплата в країні прогнозується на рівні 34 409 грн. Відповідно, справедлива мінімальна зарплата мала б становити близько 17,2 тис. грн. Натомість український уряд заклав у головний документ країни трохи більше ніж 9,5 тис. грн, що приблизно на 80% менше за обґрунтовані стандарти.
Розмір мінімальної зарплати на наступний рік розраховується Міністерством економіки на основі макроекономічних прогнозів. Логіка профільних чиновників базується на тому, що підвищення мінімальних виплат неминуче призведе до збільшення витрат підприємств на оплату праці та суттєвого зростання навантаження на державний бюджет.
З одного боку, уряд добре розуміє важливість адекватної оплати праці на державній службі, аби залучати та утримувати висококваліфіковані кадри. Однак, з іншого боку, чомусь виконавчі органи не поширюють цю державну підтримку на величезну кількість звичайних працівників бюджетного сектору. Фактично, співробітники бюджетних організацій змушені працювати лише за офіційно встановлену мінімальну зарплату, без жодних додаткових виплат у конвертах. Серед них є чимало висококласних фахівців, багато з яких мають повну вищу освіту.
Яскравим прикладом може слугувати ситуація в Одеському зоопарку, де з 7 вересня було оголошено про відкриття 26 вакансій. Ураховуючи запропоновані умови праці, шанси керівництва знайти кандидатів на ці посади виглядають вельми мізерними. Адже така робота через невисокі зарплати більше нагадує волонтерську діяльність з компенсацією витрат на проїзд і скромний обід. Наприклад, старшому лаборанту, який повинен мати вищу освіту, пропонують лише 5032 грн «на руки» після всіх податкових вирахувань. Що стосується фельдшера ветеринарної медицини, то його зарплата дещо вища — 6003 грн.
Щоб одразу дати вичерпні відповіді на запитання щодо подібних фінансових пропозицій, представники зоопарку публічно нагадали: мінімальна зарплата в Україні становить 8647 грн, проте безпосередньо з цієї суми держава стягує 18% податку на доходи фізичних осіб (а це 1556,46 грн) та додатково 5% військового збору (432,35 грн).
Численні заклади культури, державні музеї, ботанічні сади та наукові установи регулярно пропонують своїм кваліфікованим співробітникам виплати на рівні мінімалки. При цьому, на таких посадах часто працюють фахівці з багаторічним досвідом та вищою освітою, які тримаються на робочих місцях завдяки чистій відданості справі й ентузіазму. Попри те, що для підвищення соціальних стандартів простих громадян уряд постійно знаходить десятки причин і нібито не бачить фінансових ресурсів, утримання високого державного апарату чомусь фінансується зовсім за іншими масштабами.
Статистика свідчить, що влітку 2026 року в державному апараті України налічувалося 165,4 тис. штатних працівників, причому середня заробітна плата в ключових центральних відомствах становила 66,2 тис. грн.
Найбільші доходи традиційно спостерігаються в Національній комісії, що здійснює контроль у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), Апараті Верховної Ради України, а також в Національному агентстві з питань запобігання корупції (НАЗК). Тут середні щомісячні доходи перевищують 100 тисяч гривень, що в основному зумовлено високими зарплатами та преміями для керівників.
Міністерство фінансів офіційно пояснює, що такі високі показники зарплат зумовлені також додатковими виплатами, зокрема матеріальною допомогою на соціально-побутові потреби та значними компенсаціями за невикористані відпустки. Яскравим прикладом є офіційна декларація голови НКРЕКП Юрія Власенка, чия середня місячна зарплата в минулому році становила близько 391,4 тисячі гривень до оподаткування.
Звісно, попри колосальне фінансове навантаження на державну скарбницю, повністю обійтися без послуг чиновників і працівників держорганів неможливо, оскільки саме вони забезпечують базове функціонування державних інституцій. Однак, в умовах гострого та хронічного дефіциту бюджету оптимізація роздутого штату та радикальний перегляд несправедливої системи оплати праці є абсолютно логічними, неминучими кроками.
Ситуація виглядає абсурдною: під час фінансової кризи одні категорії працівників отримують від держави зарплату, що значно нижча за межу біологічного виживання, тоді як іншим забезпечуються розкішні й надзвичайно високі доходи.
Які можуть бути наслідки збільшення мінімальної заробітної плати?
Обговорення впливу підвищення мінімальної заробітної плати на макроекономічні індикатори та бюджет країни можна було б завершити, спираючись на досвід 2017 року. Тоді мінімальна зарплата в Україні була підвищена вдвічі - з 1600 до 3200 гривень. Керівництво Національного банку України того часу виступало категорично проти цього кроку, попереджаючи суспільство про можливі ризики посилення інфляційного тиску та відсутність реального підґрунтя для зростання продуктивності економіки.
Однак усі тривоги та песимістичні прогнози з боку регулятора виявилися безпідставними, адже в результаті минулого року інфляція зросла лише на 1,3 процентних пункти, а вже в наступному періоді успішно повернулася до цільового значення, яке не перевищує 5%. Більш того, цей рішучий крок дав потужний імпульс економічному зростанню, забезпечивши додаткові 0,5% приросту ВВП, що суттєво підвищило загальні податкові надходження та на третину поповнило місцеві бюджети громад.
Безумовно, підвищення мінімальної заробітної плати неминуче накладає додатковий тягар на легальний бізнес і бюджетні витрати. Однак ці витрати швидко компенсуються зростанням податкових надходжень на всіх рівнях. Важливо також усвідомлювати, що внаслідок підвищення мінімалки найбільше постраждає той бізнес, який досі практикує приховування реальних доходів працівників, виплачуючи лише мінімальні суми офіційно, а іншу частину грошей надаючи у конвертах.
#
