Післявоєнний колапс в Україні: як міжнародне співтовариство реагуватиме на міграційні виклики та які нові хвилі мігрантів можна очікувати з Азії та Європи.

Для відновлення України після завершення війни необхідно залучити трудових мігрантів. Фахівці підкреслюють, що це неминучий крок, проте важливо ретельно обміркувати стратегію імплементації іноземної робочої сили.

Тож скільки робочих рук нам потрібно, і з яких саме країн на них чекати, як повернути додому наших громадян з Європи і чому кордони України мають бути відкритими.

У своєму інтерв'ю для ТСН.ua Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, поділився своїми думками з цього приводу.

Не так давно медіа опублікували тривожну новину, яка швидко виявилася неправдою: йшлося про можливе переселення жителів Гази до Сирії та України. Чи дійсно варто очікувати на значний потік трудових мігрантів в Україну, особливо з огляду на те, що вони можуть мати іншу культуру та релігійні погляди?

-- Перше, що потрібно нам всім розуміти -- люди, це не тварини. Говорити, що їх можна завантажити на кораблі чи посадити до вагонів та повезти кудись проти їх волі -- це нонсенс. Таке навряд чи відбудеться. А якщо хтось на таке зважиться і зробить умисно, то завезені люди не будуть залишатися у такій країні. Вони просто будуть з неї втікати.

-- Які є наразі потреби у залученні трудових мігрантів до України?

Демографічна ситуація в Україні викликає серйозну занепокоєність. Щорічно населення країни зменшується на 250-300 тисяч осіб. Це еквівалентно втраті цілого міста або навіть обласного центру. Важливо зазначити, що цей процес почався ще на початку 2000-х років.

З початком війни ця тенденція посилилися завдяки міграційним процесам, коли з України виїхало близько 7 мільйонів громадян. Окрім того, майже 5 мільйонів українців опинилися у статусі внутрішньо переміщених осіб.

Тому так, ми дійсно будемо потерпати від нестачі робочих рук, від нестачі платників податків, нестачі споживачів товарів та послуг, що виробляються в Україні. Вже зараз ми маємо готуватися до того, що будемо залучати до України трудових мігрантів з інших країн.

-- Щодо залучення мігрантів виникає багато суперечливих питань. Багато експертів схиляється до думки, що спочатку потрібно змінити законодавчу базу. Як ви гадаєте, які зміни потрібні?

Організація, яку я представляю, у співпраці з Інститутом демографії та проблем якості життя НАН України, займається розробкою нової міграційної стратегії для України на період до 2035 року. На даний момент ми проводимо оцінку реалізації чинної міграційної стратегії, затвердженої у 2017 році, яка буде діяти до кінця 2025 року.

Фактично відбувається оцінка її виконання. А вже далі будемо надавати пропозиції щодо змін, які будуть необхідні. Якщо все добре складеться, то десь у червні-липні цього року приступимо до написання нової міграційної стратегії України.

Цей документ буде складатися з чотирьох основних розділів:

Проте ключовим завданням стратегії є виявлення відповідей на три найважливіші запитання:

Чи справді Україні необхідні сотні тисяч трудових мігрантів?

З одного боку, економічні реалії вказують на те, що Україні знадобляться нові робочі руки. Зрозуміло, що без залучення додаткових трудових ресурсів країні не обійтися. Однак стверджувати, що одночасно до України прибудуть сотні тисяч мігрантів з інших держав, було б перебільшенням.

Треба зрозуміти, що зараз робочих рук не вистачає у Європі. Робочих рук не вистачає навіть у Росії, яка веде проти нас війну, там ті ж самі демографічні проблеми. Демографічні труднощі з'явилися навіть у Китаї. І перспективи такі, що за трудових мігрантів у світі буде тривати справжня боротьба.

Отже, коли умовний трудовий мігрант розглядатиме можливість працевлаштування в Україні, Польщі чи Німеччині, він зверне увагу на такий важливий показник, як мінімальна зарплата. В Україні цей показник становить 8 тисяч гривень, у Польщі — 48 тисяч гривень, а в Німеччині — понад 100 тисяч гривень. Відповідно, можна констатувати, що, на жаль, з економічної точки зору, наша країна не є достатньо привабливою для кваліфікованих трудових мігрантів.

-- Яка кількість трудових мігрантів потрібна Україні?

З точки зору математики, якщо населення України зменшується щорічно на 250-300 тисяч осіб, нам слід залучати таку ж кількість трудових мігрантів. Однак це не обмежується лише робочою силою. Як я вже згадував, ми також будемо відчувати нестачу споживачів товарів і послуг, а також платників податків.

У цьому контексті важливо зосередитися на створенні таких умов, які б завадили приїзду людей, що можуть стати лише负担ом для нашої країни. Нам необхідні ті, хто готовий працювати і вносити свій вклад у розвиток держави через сплату податків. Тому імміграція без належних критеріїв – це неправильний підхід.

З яких країн можуть приїжджати до нас трудові мігранти?

Все визначається тим, якою Україну ми прагнемо створити після завершення війни.

Якщо ми хочемо будувати аграрну Україну, яка буде використовувати технології колишнього СРСР, де найкращим гербіцидом вважалася "бабця з сапкою", тоді нам потрібна виключно низько-кваліфікована робоча сила. У такому випадку до нас будуть їхати люди з найбідніших країн світу. Умовні -- Бангладеш, Індія, Пакистан та Африка.

Якщо ми прагнемо створити державу, в якій основними пріоритетами стануть інноваційні та високотехнологічні сектори економіки, такі як виробництво літаків, ракет, суден і сучасних технологій, то нам знадобляться фахівці з високим рівнем кваліфікації. Це означає, що ми будемо орієнтуватися на кадри з Європи, Америки та Великої Британії.

Тож виходячи з цього і буде визначатися контингент, який буде потрібен нашій країні.

Яким чином може виглядати ринок праці в умовах післявоєнного часу, і які кроки слід вжити для його реформування?

-- Насправді український ринок праці не потребує перебудови після війни. Просто держава повинна створити рівні правила гри для всіх. Вони мають бути чіткими та зрозумілими. Якщо це буде відбуватися, тоді бізнес сам відрегулює ситуацію, яка склалася.

-- А яка зараз ситуація на ринку праці?

У нашій країні налічується від 1,5 до 2 мільйонів людей, що не мають роботи, що свідчить про наявність структурного безробіття.

Після завершення війни, люди, ймовірно, повернуться до своїх попередніх місць проживання або ж знайдуть нове життя на тих територіях, де вони наразі перебувають. У післявоєнний час ринок праці вимагатиме значної кількості робітників, зокрема у будівельній сфері. Якщо країна отримуватиме інвестиції, це сприятиме зниженню рівня безробіття та поступовому підвищенню реальних зарплат.

Існує думка, що однією з серйозних труднощів після завершення війни стане те, що багато чоловіків вирушать за кордон до своїх дружин, що призведе до роз'єднання сімей. Як ви вважаєте, які можна вжити заходи, щоб запобігти цьому або хоча б зменшити такі демографічні зміни?

На мою думку, коли війна завершиться і кордони стануть відкритими, не слід розраховувати на швидке економічне відновлення.

Отже, в Україні можуть з’явитися фінансові вливання та інвестиції, на це варто сподіватися. Проте я вважаю, що після закінчення бойових дій близько одного, а можливо й 1,5 мільйона українців, як чоловіків, так і жінок, вирушать за межі країни в пошуках заробітку.

-- А звідки у вас такі цифри?

Це, по суті, та кількість осіб, яка виїжджала на роботу за кордон до початку війни, а це приблизно 2-2,5 мільйона. У цьому процесі не було нічого негативного. Люди часто виїжджали на термін до трьох місяців або півроку, працювали, отримували доходи, а потім поверталися додому в Україну. Якщо така форма трудової міграції збережеться, я не вважаю, що це становитиме серйозну загрозу для демографічної ситуації.

Проте, коли мова йде про еміграцію на постійне місце проживання, де ці сім'ї залишаться після возз'єднання на тривалий термін — дорослі займатимуться трудовою діяльністю, а діти відвідуватимуть місцеві школи — це може стати серйозною демографічною проблемою.

Ми маємо на меті трансформувати нашу країну так, щоб возз'єднання українців відбувалося не за межами, а саме в Україні. Важливо, щоб українські сім’ї мали можливість жити та працювати тут. Для цього необхідні радикальні зміни. Наразі ми не в змозі економічно конкурувати з такими сусідами, як Польща, Чехія, і, тим більше, Німеччина. Нам слід шукати нові прогресивні ідеї, які справді зможуть стати основою для повернення українців на батьківщину.

-- Що саме ви маєте на увазі?

Нам потрібно створити "країну вільних можливостей". Державу, де панує свобода слова, право на вибір, можливість вільно пересуватися, а також свобода в економічній та підприємницькій діяльності. Якщо ми досягнемо цього, то кількість громадян, які покидають Україну, зменшиться, і багато хто захоче повернутися додому самостійно. Вони побачать, що на відновленні країни можна заробити, а ті, хто здобув нові знання за кордоном, з радістю повернуться, щоб реалізувати свої амбіції та побудувати успішну кар'єру. Люди повернуться.

Якщо ж все відбуватиметься навпаки, як, наприклад, заявив один експерт, мовляв, треба закрити кордони на 2-3 роки після закінчення війни аби люди не виїздили з України. То це обернеться щонайменше катастрофою. Якщо подібні "думки" будуть реалізовуватися, тоді нам можна одразу забути про українців, які зараз за кордоном. Який їм сенс повертатися в один бік?

У таких обставинах продовжиться тенденція вивозу дітей за кордон, що вже відбувається в значних масштабах. Варто зазначити, що за межі країни виїжджають не лише хлопчики, а й дівчата. Корупція лише зростатиме — люди шукатимуть можливості виїзду за гроші. Якщо ми залишимось закритою країною, для багатьох це стане свідченням того, що війна триває і може відновитися в будь-який момент. Які тоді можуть бути мова про інвестиції чи розвиток? Держава повинна вселяти надію людям, а не занурювати їх у відчай.

Попередньо ТСН.ua повідомляв про концепцію молодості до 45 років: науковець розкрив, які наслідки це матиме для демографічної ситуації в Україні.