Масаші Накаґоме, надзвичайний і повноважний представник Японії в Україні.

Японія та Україна в майбутньому зможуть перейти до відносин взаємодопомоги

У серпні 2024 року Володимир Зеленський оголосив про досягнення Україною справжнього стратегічного партнерства з Японією. Тоді, мабуть, мало хто сумнівався в щирості японської підтримки України в контексті завершення російської агресії і встановлення справедливого та тривалого миру. З тих пір минуло два роки, і Зеленський знову звернувся до теми співпраці з Японією, зазначивши, що результати цієї взаємодії не є настільки значними, як можна було б сподіватися, і що це необхідно виправити.

І справді, останнім часом Токіо робить кроки, які викликають в Україні запитання. Японія нещодавно відправила економічну місію до Москви. Міністр закордонних справ Японії поспілкувався зі своїм російським колегою. У серпні відновиться урядова програма, за якою японські студенти вперше за сім років зможуть поїхати в Росію на навчання. Японські експерти називають такий підхід "заграванням із Росією". Так чи інакше, сьогодні ми бачимо певні кроки Токіо щодо Москви, яких два роки тому не було.

Одночасно японський уряд продовжує надавати підтримку Україні та утримує санкції стосовно Росії. Таким чином, наразі немає підстав для розмов про зміну напрямку у відносинах між Японією та Україною.

Протягом останніх двох років послом Японії в Києві був Масаші Накаґоме, який нещодавно завершив свою місію в Україні. Напередодні його від'їзду було цікаво дізнатися, як Японія оцінює перспективи подальшого розвитку відносин з Україною на фоні війни. Укрінформ звернувся до пана посла з проханням підсумувати цей період та обговорити зміни, що відбулися в українсько-японських стосунках. Він також висловив думку про причини підтримки Японією діалогу з Росією, можливість надання нової енергетичної допомоги Україні, важливість антикорупційних реформ для Токіо та реалістичність отримання летального озброєння з Японії. (Це інтерв'ю було проведено до візиту Путіна на японський острів Еторофу, який окупований Росією).

Протягом останніх двох років наші стосунки значно розвинулися в різних напрямках.

Я не сподівався, що рішення щодо вашої заміни буде прийнято так оперативно.

У Міністерстві закордонних справ Японії тривалість каденції посла зазвичай складає близько двох-трьох років, рідко перевищуючи цей термін. Це відповідає стандартній літній ротації. В умовах, коли в Україні триває війна, ймовірно, було прийнято рішення, що у такій ситуації не доцільно залишати дипломата на тривалий період.

- У серпні 2024 року Президент України Володимир Зеленський оцінював партнерство з Японією як взірцеве. Проте 3 серпня цього року він зазначив, що порівняно з очікуваннями від уряду Санае Такаїчі "результати поки що не такі великі". На вашу думку, що змінилося в українсько-японських відносинах за ці два роки? Чи це просто розбіжності в оцінках та різні підходи сторін?

Я не вважаю, що між нами виникли якісь серйозні розбіжності чи непорозуміння. Навпаки, багато людей висловлювали думку, що на самому початку війни вони навіть не могли уявити, що Японія надасть Україні настільки значну підтримку. Тому, напевно, два роки тому існувало відчуття, що допомога Японії перевищує всі очікування. Оскільки за цей час наші стосунки стали ще міцнішими, можливо, з’явилося бажання досягти ще більшого.

Насправді за ці два роки наші взаємини просунулися вперед у багатьох сферах. Якщо говорити про головні події, то торік в Японії відбулася Конференція з питань протимінної діяльності в Україні (UMAC), а на Expo в місті Осаці вдалося створити чудовий український павільйон, через який ми змогли надіслати важливий сигнал усьому світу.

Останні кілька місяців стали свідками значного збільшення візитів державних діячів. У червні Київ відвідали заступник міністра економіки, торгівлі та промисловості Кенджі Ямада та заступниця міністра закордонних справ Аяно Куніміцу, а згодом до них приєднався заступник міністра юстиції Хідехіро Мітані. У найближчому майбутньому заплановано ще багато візитів та місій.

Я вважаю, що найяскравішим прикладом поглиблення економічних відносин є державно-приватне співробітництво. Коли я працював у Токіо, проходила Японсько-українська конференція зі сприяння економічному зростанню та відбудові. Тоді багато журналістів запитували мене: "Чи є компанії, які хочуть вести бізнес у країні, де йде війна?". А сьогодні, окрім тих 40 компаній, які раніше працювали в Україні, ще 90 нових японських підприємств пробують себе в різних напрямах бізнесу з Україною.

ПОЗИЦІЯ ЯПОНІЇ ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ САНКЦІЙ У КОНТЕКСТІ СПІВПРАЦІ З G7 ЗАЛИШАЄТЬСЯ НЕЗМІННОЮ.

Останні дії японського уряду, які виглядають як спроби покращити зв'язки з Росією, викликають занепокоєння в Україні. Зокрема, представники Міністерства економіки, торгівлі та промисловості, а також Міністерства закордонних справ Японії і японського приватного сектору відвідали Росію. Міністр закордонних справ Японії Тошіміцу Мотеґі зустрівся зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим у Манілі, і японська сторона неодноразово запрошувала спецпредставника Кремля Михайла Швидкого. Такі дії японського уряду, як в Україні, так і в Японії, викликають у деяких колах думки про "загравання з Росією". Які мотиви стоять за зовнішньою політикою Японії?

- Я є послом в Україні, тому не відповідаю за відносини з Росією і не знаю всіх деталей. Однак те, що я постійно повторюю українцям, зокрема урядовцям, - позиція Японії особливо не змінилася. Політика щодо підтримки України та продовження санкцій проти Росії залишається незмінною.

Існує одна важлива проблема, яку Японії потрібно вирішити у стосунках з Росією як із сусідньою державою. Це стосується можливості відвідування могил на Північних територіях. Після завершення Другої світової війни колишні мешканці цих територій мали змогу майже щороку відвідувати місця спочинку своїх предків на чотирьох островах. Однак у зв'язку з пандемією COVID-19 та початком масштабного вторгнення ці відвідування стали абсолютно неможливими.

У той же час колишні мешканці старіють, і тепер їхній середній вік перевищує 90 років, що призводить до того, що багато з них відходять з життя. У таких умовах вони бажають хоча б ще раз відвідати могили своїх предків, щоб вшанувати їхню пам'ять. Уряд Японії прагне задовольнити це їхнє прагнення.

Коли мова заходить про відновлення відвідування могил, Росія ставить умову щодо зняття санкцій. Міністр закордонних справ Мотеґі, після переговорів з Лавровим, підтвердив, що Японія продовжить свою політику санкцій стосовно Росії. Однак останнім часом японський уряд накладав санкції на Росію лише у вересні 2025 року. Виходячи з цього, у мене є два питання: чи планує Японія зберігати чинні санкції проти Росії до закінчення війни, і чи готова вона ввести нові санкції проти РФ?

Японія залишається на позиції продовження санкцій у тісній співпраці з групою G7, і це її ставлення залишається незмінним. Щодо термінів впровадження санкцій, то Японія планує діяти відповідно до раніше визначеної політики, без змін у своїй стратегії.

Посольство Японії в Києві регулярно робить заяви та висловлює осуд щодо дій Росії після серйозних атак на столицю та інші населені пункти. Проте 3 липня генеральний секретар Кабінету міністрів Японії Мінору Кіхара вказав на "глибоку стурбованість" у зв'язку з нападом на Київ. У дипломатичному контексті терміни "стурбованість" і "засудження" мають різні значення, причому "стурбованість" є менш рішучою реакцією.

Що ви як людина, яка на власні очі бачила страждання жителів та руйнування Києва, думаєте про ці російські атаки?

Як вам відомо, посольство працює в межах політики уряду Японії, тому ми не можемо висловлювати альтернативні оцінки. Як заява генерального секретаря Кабінету міністрів, так і наші комунікації засновані на єдиній послідовній стратегії.

Проживаючи в Києві, я не можу не помітити, що кількість ракетних атак з боку Росії дійсно зросла. Тепер нам значно частіше доводиться ховатися в укриттях під час повітряних тривог. Я особисто став свідком численних зруйнованих житлових будинків, а також енергетичних об'єктів, які зазнали страшних пошкоджень. Величезні руйнування, які я бачив, залишили глибокий слід у моїй пам'яті. Зважаючи на все це, ми зобов'язані продовжувати підтримувати Україну. Саме ці думки супроводжують мене під час виконання моїх обов'язків.

- Нещодавно в Харкові згорів склад видавництва "Ранок" та інших компаній, де внаслідок цього були знищені і японські дитячі книжки, перекладені українською мовою.

Новина про те, що на складі знищилися переклади японських дитячих книг, вразила мене до глибини душі. Ми докладали багато зусиль, аби книги, створені в партнерстві між японськими громадянами та українськими компаніями, дійшли до якомога більшої кількості читачів. Тому ця подія стала для нас справжнім ударом.

Росія завдає ударів не лише по "Ранку", а й по численним складам і логістичним центрам, що викликає глибоке занепокоєння. Виникає питання: чи дійсно вони свідомо намагаються знищити навіть склади з книгами? Важливо пам'ятати, що Росія систематично атакує культурні установи та музеї.

Японія співпрацюватиме з Україною, щоб забезпечити належну підготовку до зимового сезону.

- За даними дослідження Кільського інституту, Японія наразі посідає шосте місце за загальним обсягом допомоги Україні, причому особливо помітною є допомога в енергетичному секторі. Чи можемо ми розраховувати на нову енергетичну допомогу від Японії?

Прогнозується, що ця зима буде надзвичайно холодною, тому Японія вживає всіх необхідних заходів для надання максимальної підтримки.

Перед тим, як завітати сюди, я провів зустріч із міністром енергетики Денисом Шмигалем, під час якої ми обговорювали можливості отримання енергетичної підтримки від Японії на зимовий період.

Енергетичне обладнання вимагає тривалого часу для транспортування. Наприклад, генератори та трансформатори не є товарами, які можна легко придбати на ринку та отримати протягом тижня; їхня доставка може займати від шести місяців до майже року.

Ми організовували підготовку за підтримки JICA та UNDP, і вже почали отримувати різноманітне обладнання. Японія виявляє бажання співпрацювати з Україною, щоб допомогти їй ефективно підготуватися до зимового періоду.

Японські підприємці звертаються з проханням про підтримку Україні в боротьбі з корупцією.

- Минулого місяця Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) повідомили про підозру колишньому держсекретареві МЗС Олександру Банькову в привласненні коштів допомоги. Згідно з матеріалами судового засідання, серед цих коштів були й пожертви з Японії (ідеться не про допомогу уряду Японії, а про кошти, які перераховували пересічні громадяни Японії Посольству України в Токіо, - ред.). У японському суспільстві, звісно, лунають обурення та розчарування.

Одночасно Японія вже тривалий час надає підтримку антикорупційним структурам України, зокрема Національному антикорупційному бюро та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Це сприяло формуванню системи, що дозволяє виявляти корупційні правопорушення та притягувати відповідальних осіб до судового розгляду.

У чому полягає значення підтримки антикорупційної та судової реформ в Україні для Японії? Чи продовжуватиметься така підтримка у майбутньому?

Щодо даного випадку правопорушення наразі тривають відповідні процесуальні дії. Якщо факти підтвердяться, виявиться, що кошти, які японці жертвували українському посольству в Токіо, були використані не за призначенням. Це є зрадою довіри японського народу, що є абсолютно неприйнятним. Ми надіслали українській стороні рішучу вимогу провести всебічне розслідування, надати всю необхідну інформацію та суворо покарати винних.

Я вважаю, що підтримка боротьби з корупцією в Україні є важливою. Як я вже казав, японські компанії прагнуть долучитися до відбудови України і роблять різні кроки в цьому напрямі, але від цих самих японських підприємців ми чуємо прохання подолати корупцію в Україні. Підтримка боротьби з корупцією в Україні, безумовно, важлива для самої України, але вона також сприяє підтримці японського бізнесу, тому ми повинні наполегливо працювати над цим.

Тепер ми надаємо підтримку НАБУ та САП, а ще одним напрямом, над яким Японія активно працює, є підтримка реформи української митниці.

Ви правильно підмітили, що принцип верховенства права відіграє ключову роль у зовнішній політиці Японії щодо України. Що стосується створення Спеціального трибуналу для розслідування злочинів агресії з боку Росії, Японія є частиною "Основної групи" (Core Group), але наразі не приєдналася до "Розширеної часткової угоди". Яким чином Японія планує брати участь у діяльності Спеціального трибуналу в майбутньому?

Японія активно долучалася до обговорень, пов’язаних із притягненням Росії до відповідальності за її агресивні дії. Щодо того, якою буде наша подальша участь, існує безліч факторів, тому, наскільки мені відомо, ми плануємо розглянути це питання спільно з нашими партнерами.

Однією з ключових тем для Японії є підтримка відновлення України. Японія може внести вагомий вклад у цей процес, застосовуючи свої унікальні технології. Ось кілька прикладів: 1. **Сейсмостійкі будівельні технології**: Японія, як країна, що часто піддається землетрусам, має розвинені методи зведення будівель, які витримують сильні коливання. Ці технології можуть бути застосовані для відновлення інфраструктури в Україні, покращуючи її витривалість. 2. **Екологічні технології**: Японія відома своїми інноваціями у сфері екологічно чистих технологій, таких як очищення води та управління відходами. Впровадження таких рішень в Україні може допомогти поліпшити екологічну ситуацію та забезпечити сталий розвиток. 3. **Агропромислові інновації**: Японські технології в сільському господарстві, такі як гідропоніка та автоматизація процесів, можуть значно підвищити продуктивність агросектору в Україні, що є важливим для відновлення економіки. 4. **Цифрові рішення**: Використання японських технологій у сфері інформаційних технологій та цифровізації може сприяти модернізації адміністративних процесів в Україні, що в свою чергу спростить управління ресурсами та відновлення інфраструктури. Таким чином, завдяки своїм розробкам та досвіду, Японія може зробити значний внесок у відбудову України, сприяючи її сталому розвитку.

В Японії зростає бажання багатьох громадян взяти участь у відновленні України, використовуючи японські технології. Уряд Японії активно підтримує ці ініціативи та робить все можливе для їх реалізації.

Наприклад, є технологія "дистанційного будівництва". Вона дає змогу керувати будівельною технікою з безпечного місця на відстані багатьох тисяч кілометрів. У Японії ця технологія розвивалася для використання в місцях природних катаклізмів, куди важко потрапити людині. Оскільки в Україні є багато дуже небезпечних ділянок, ця технологія може бути надзвичайно корисною під час відбудови.

Щодо аграрного сектору, однією з вражаючих японських інновацій є технологія шокового заморожування. Цей метод дозволяє миттєво заморожувати свіжі фрукти та овочі, що робить можливим їх транспортування по всьому світу. Завдяки таким технологічним рішенням Україна могла б значно полегшити експорт своєї високоякісної аграрної продукції на міжнародні ринки.

Існують також японські модульні будинки. Ця технологія дозволяє зводити якісні житлові приміщення за короткий термін і за доступною ціною. В умовах України післявоєнна відбудова житла стає серйозним викликом, тому ми можемо внести свій вклад у цю сферу.

- Цього року уряд Японії скасував правило "5 категорій", зробивши можливим експорт летального озброєння за певних умов. Проте Україна за нинішньої системи під це не підпадає. Водночас заступник керівника Офісу Президента України Ігор Жовква у лютому цього року заявив, що Україна та Японія планують укласти "Угоду про трансфер оборонного обладнання та технологій". Чи так це?

Щодо "п'яти категорій", навесні цього року японський уряд здійснив їх перегляд, однак у відносинах з Україною існує дві ключові перепони. По-перше, досі не укладено "Угоду про передачу оборонного обладнання та технологій". По-друге, Україна наразі перебуває в стані бойових дій. Внаслідок цього, країни, де тривають конфлікти, не є пріоритетними для постачання зброї, тому надати Україні військову техніку поки що неможливо.

Щодо "Угоди про передачу обладнання" з Україною, про яку міністр Мотеґі згадував у парламенті, наразі жодних рішень не ухвалено, і позиція Японії полягає в продовженні діалогу.

Я щиро прагнув на власні очі спостерігати досягнення справедливого та стійкого миру ще під час свого перебування на посаді.

Пане посол, ви довгий час були близьким соратником колишнього прем'єр-міністра Фуміо Кішіди. Мені на пам’яті залишається 17 липня 2014 року - день, коли над Сходом України був збитий літак Малайзійських авіаліній. Тоді ви знаходилися в Києві разом із тодішнім міністром закордонних справ Кішідою (я працював у Посольстві Японії в Києві). Чи згадуєте ви ті події та свої переживання? Які у вас нині відчуття, коли війна, що тоді почалася, продовжується, хоча і в іншій формі?

У 2014 році я опинився в Україні разом із тодішнім міністром закордонних справ Кішідою. У день нашого від'їзду сталася жахлива трагедія — збиття літака Malaysian Airlines. Я досі пам'ятаю, як міністр Кішіда терміново організував пресконференцію.

Того дня я навіть не міг уявити, що колись відвідаю Україну як посол. Відтоді минуло вже 12 років. Протягом двох років, які я провів тут, я мріяв на власні очі побачити результати справедливого та стійкого миру ще під час свого перебування на цій посаді. Мені дуже шкода, що це досі не відбулося.

Японія може отримати цінний досвід від України.

Протягом двох років ви виконували обов'язки посла та перебували в Україні. Яким чином за цей період змінилося ваше особисте сприйняття цієї нації та її мешканців?

Хоч я й не є експертом у справах цього регіону, але після свого приїзду в Україну я був вражений кількома аспектами. По-перше, мене вразила потужність українських інновацій. У цій війні Україна протистоїть величезним ресурсам Росії, використовуючи технології безпілотників. Цей підприємницький дух і здатність постійно впроваджувати нові технології справили на мене глибоке враження.

Другий аспект – це потужність громадянського суспільства. У Японії домінує культура поваги до висловлювань влади, тоді як в Україні ситуація зовсім інша: тут не прийнято просто погоджуватися з урядовими рішеннями. Кожен має свою точку зору, і державні органи враховують ці думки при ухваленні рішень. Я відчув цю енергію дуже чітко.

Якщо звернути увагу на інші аспекти, що відрізняють Україну від Японії, слід зазначити, що на початку вітчизняної індустрії безпілотників в Україні функціонувало близько восьми компаній, тоді як тепер їх налічується вже сотні. Це досягнення викликає гордість у Україні, проте з японської перспективи така кількість підприємств може видаватися дещо надмірною.

Наприклад, якщо поглянути на війну між Росією та Україною, на початку росіяни налагодили масове виробництво й почали запускати по 1000 шахедів на день, і спочатку українська сторона не мала чим цьому протистояти.

У подібних ситуаціях, згідно з японською традицією, логіка вказує на необхідність скорочення кількості компаній, зосередження ресурсів на кількох ключових гравцях і переходу до серійного виробництва. Проте українці мають іншу думку: "Ні, це не так. Це повинно бути справою приватного сектора. Якщо уряд втрутиться і почне відбирати компанії, це призведе до корупції, і результат буде нульовим." Надання свободи приватному сектору та заохочення конкуренції, навпаки, сприяє виявленню інноваційного потенціалу. Це і є суть України. І ця українська енергія дійсно вражає.

Прем'єр-міністр Санае Такаїчі та інші японські лідери часто говорять про важливість підвищення автономності та стійкості. Я вважаю, що Україна реалізувала це на практиці в умовах дуже суворої війни. Що стосується озброєння, то спочатку ви просили у різних країн танки, винищувачі F-16, зброю середньої дальності.

Однак Україна розпочала активне збільшення власного виробництва озброєння та переходить до автономного забезпечення. Наразі більше ніж половину військової техніки країна виготовляє самостійно. Цей процес підвищення незалежності та стійкості дозволив Україні вже протягом чотирьох з половиною років успішно протистояти масштабному вторгненню з боку Росії.

Які уроки, на вашу думку, Японія може взяти від України?

До кінця року Японія планує створити Стратегію національної безпеки, в якій одним із ключових компонентів стане "Новий підхід до оборони". Важливо також посилити здатність до ведення тривалих бойових дій і підготуватися до затяжних конфліктів. Ці аспекти вже активно реалізуються Україною. Хоча стратегічні умови в Японії та Україні значно різняться, що ускладнює пряме перенесення досвіду, методи боротьби та захисту незалежності, які демонструє Україна, можуть стати цінним прикладом для Японії.

На завершення, які б слова ви хотіли залишити народам України та Японії, покидаючи Україну?

- Я вважаю, що Японії є чого повчитися в України. Ідеться не лише про те, що Японія підтримує Україну, а й про те, що, підтримуючи Україну, ми водночас вчимося в неї і в майбутньому зможемо перейти до відносин взаємодопомоги. Я вірю, що саме такий формат дасть змогу сформувати більш довгострокові та сталі відносини.

- Чи справді в Японії вважають, що варто вчитися в України?

Я не втомлююся це підкреслювати, хоча поки що таке усвідомлення не стало поширеним. Мені б хотілося й далі ділитися цією ідеєю.