Після двох років протестів серед студентів, Сербія опинилася на порозі важливих змін, адже 25 жовтня відбудуться вибори, які можуть покласти край 14-річному правлінню Александара Вучича. Яким чином його керівництво вплинуло на розвиток економіки країни?
Александр Вучич вже понад десятиліття займає провідні позиції в сербській політиці, спочатку як прем'єр-міністр, а згодом як президент. Для своїх прихильників він постає як практичний керівник і "рятівник нації", який, вміло маневруючи між Європейським Союзом, Китаєм та Росією, зміг забезпечити країні стабільність і стійке економічне зростання після тривалих наслідків Югославських війн і глобальної фінансової кризи 2008 року.
Опоненти та критики звинувачують його в авторитарних методах управління, порушенні демократичних принципів, корупційних схемах і гальмуванні реформ, що заважають прогресу країни на шляху до Європейського Союзу. Водночас незалежні аналітики підкреслюють, що до того "економічного дива", про яке неодноразово говорив президент Сербії, країна ще має пройти значний шлях.
Ще більше, зростаючі акції протесту, що виникли внаслідок обвалу навісу над залізничним вокзалом у місті Нові Сад 1 листопада 2024 року, який забрав життя 16 осіб, призвели до тривалої політичної кризи.
Саме протести, а також погіршення відносин з основним донором країни - Європейським Союзом - змусили Вучича вжити заходів, які включали зміну політичного курсу: він достроково залишив свій другий і останній президентський термін, сподіваючись після позачергових парламентських виборів 25 жовтня знову зайняти керівну позицію в уряді. Відповідно до Конституції Сербії, прем'єр-міністр є головою виконавчої влади, тому у разі успіху Александар зможе зберегти свій вплив на політичну ситуацію.
Проте його перемога на виборах не є певною: "Студентський список - студенти перемагають" висунув 250 кандидатів і має реальні шанси обійти правлячу Сербську прогресивну партію (SNS).
Як Белград під керівництвом Вучича перетворився на "вхідні двері" для Китаю, що прагне зайти на ринки Європейського Союзу, а також став центром для російських бізнесменів і олігархів, що потрапили під санкції? У якому стані перебуває економіка Сербії напередодні виборів? Які причини звинувачень Вучича у руйнуванні демократичних інститутів?
Економіка, що не є чудом.
Напередодні виборів 25 жовтня Віденський інститут міжнародних економічних досліджень опублікував оцінку економічних показників Сербії за 14 років правління SNS, спростувавши тезу уряду про "економічне диво".
Партія Вучича отримала економіку, що все ще переживала наслідки світової фінансової кризи — в період з 2009 по 2011 рік ВВП Сербії знизився на 1,5%. Новому уряду не вдалося миттєво зупинити падіння: протягом перших трьох років ВВП зменшився ще приблизно на 2%.
"Стійке економічне зростання відновилося лише у 2015 році. Після цього його темпи залишалися на помірному рівні. За весь період правління SNS середньорічний реальний приріст ВВП склав 2,4%, тоді як у 2001-2011 роках, коли при владі була колишня демократична опозиція, цей показник досягав 4,2%", - зазначає економіст з Віденського інституту Бранімір Йовановіч.
Серед економік балканських країн, темпи економічного зростання Сербії під керівництвом Вучича виявилися вищими лише за показники Північної Македонії та, з незначною перевагою, Болгарії. У той же час, Косово, Албанія, Чорногорія, Румунія, Боснія і Герцеговина, а також Хорватія демонстрували кращі результати. Це ставить під питання основну передвиборчу позицію SNS, що стосується економічного успіху, зокрема, підвищення заробітних плат, створення нових робочих місць, залучення іноземних інвестицій та розвитку інфраструктури.
Найвагоміший аргумент правлячої партії - ринок праці. Офіційний рівень безробіття дійсно знизився із 23% у 2011-2012 роках до менше 9% у 2025-му. Але, підкреслюють у Віденському інституті, значна частина цього покращення насправді відображала відновлення після краху 2008 року, а не стійке розширення можливостей для працевлаштування.
У 2008 році кількість працюючих досягла позначки у 2,8 мільйона людей, але до 2012 року цей показник знизився до 2,2 мільйона. Після цього спостерігалося зростання, і до 2019 року кількість працевлаштованих знову становила 2,9 мільйона. Проте з того часу рівень зайнятості залишався стабільним, а у 2025 році навіть зафіксовано незначне зниження.
На сьогоднішній день кількість зайнятих у Сербії наближається до показників, що спостерігалися до глобальної фінансової кризи, проте залишається нижчою, ніж на початку 2000-х років, оцінюючи в 2,7-3 мільйона, включаючи тіньовий сектор та самозайнятих фермерів. У той же час, понад 200 тисяч осіб залишаються безробітними, а економічно неактивна частина населення, яка включає людей віком від 15 років, які не мають роботи та не шукають її (серед яких студенти, пенсіонери та домогосподарки), становить близько 2,5 мільйона.
Ще один суттєвий чинник, який має негативний вплив на економічну ситуацію, полягає в тому, що багато людей, здатних працювати, просто покидають країну на користь держав Європейського Союзу. В основному, вони обирають такі країни, як Хорватія та Німеччина для заробітків, тоді як Словенія в останні роки стала популярним місцем для навчання серед студентів. Згідно з офіційними даними, в період з 2013 по 2024 роки до країн ЄС емігрувало близько пів мільйона сербів.
Правляча партія також вважає своїм досягненням збільшення середньої заробітної плати (перерахованої з динарів у євро), яка зросла з 370 євро у 2012 році до 1000 євро у 2025 році. Однак варто врахувати, що разом із цим зросли й витрати на життя. Для типової родини з чотирьох осіб дві середні зарплати батьків у 2012 році покривали 63% сімейних витрат, тоді як у 2025 році цей показник зріс до 67%. Це свідчить про те, що хоча доходи зросли, доля витрат, яку можна покрити за рахунок зарплат, майже залишилася на тому ж рівні.
Хоча "мінімалка" цьогоріч перетнула межу в 500 євро, майже п'ята частина 6,6-мільйонного населення Сербії перебуває під загрозою бідності. Лише мінімальний споживчий кошик у травні 2026 року, розрахований Мінторгівлі, для малозабезпеченої сім'ї становив 57 188 динарів (487 євро) - стільки родина мала виділити на найнеобхідніші й найдешевші товари. Якщо до цього додати оренду житла та рахунки за електроенергію, питання, чи залишиться хоч щось, стає риторичним.
Крім того, соціальна нерівність значно зросла, що стало однією з основних причин масових протестів проти уряду. Частка доходу після сплати податків, яка припадала на найбіднішу п'яту частину населення, зменшилася з 4,3% у 2011 році до 4,1% у 2024 році, в той час як частка доходів найбагатших 10% сербів зросла з 35,5% до 37,6%.
Державні соціальні виплати, за винятком витрат на охорону здоров'я та пенсії, стабільно знижувалися – з близько 4% від ВВП у 2011 році до 2,8% у 2023 році.
Ключовою складовою економічної стратегії уряду є прямі іноземні інвестиції, які у 2021-2025 роках у середньому становили 5,7% ВВП на рік. Торік їх приплив знизився до 3,9% ВВП (3,5 млрд євро). У той же час доходи іноземних інвесторів у 2024 та 2025 роках зросли до понад 5% ВВП. Тобто Сербія приносить їм більше доходу, ніж отримує у вигляді нового капіталу.
Віденський інститут міжнародних економічних досліджень також підкреслив проблеми, пов'язані з низькими показниками внутрішніх приватних інвестицій, які є наслідком корупційних практик, неефективного управління та відсутності реформ у галузі верховенства права.
"Якщо партія Вучича здобуде перемогу на виборах, можна очікувати, що економічна модель залишиться зосередженою на залученні іноземних інвестицій і будівництві автомобільних шляхів. Водночас, питання нерівності та підтримки місцевого бізнесу, ймовірно, залишаться поза увагою. Зміна уряду не обов'язково призведе до покращення економічних показників, але може створити можливості для перегляду існуючої політики", - підкреслили експерти.
Маневри між ЄС і Росією і боргова пастка КНР
Вучич одночасно просуває євроінтеграційний процес Сербії, вважає Путіна своїм союзником і здійснює закупівлі російського газу, водночас перетворивши країну на своєрідні "ворота" для китайських інвестицій у Європейському Союзі.
У своїй геополітичній стратегії лідер SNS нагадує колишнього прем'єра Угорщини Віктора Орбана. З одного боку, Європейський Союз є найбільшим фінансовим донором Сербії: з 2000 року він надав цій країні понад 7 мільярдів євро у вигляді грантів та допомоги для правових і соціально-економічних реформ. З іншого боку, через відкат у судовій реформі, Єврокомісія цього року "заморозила" фінансування в рамках Плану зростання ЄС. Подібні дії з боку уряду Орбана також призвели до санкцій з боку Брюсселя.
Незадовго до вторгнення Росії в Україну Вучич говорив, що не буде протистояти політиці Кремля, оскільки "85% сербів завжди стануть на бік Росії, що б не сталося".
А прямо перед нинішніми виборами в інтерв'ю російській блогерці Ксенії Собчак він вихвалявся тим, що Белград єдиним із балканських столиць-кандидатів до ЄС не підтримав санкції проти РФ, пояснивши це залежністю від російських енергоносіїв, історичними та культурними зв'язками.
Країна приймає десятки тисяч росіян, надає громадянам РФ паспорти за прискореною процедурою, розширює авіасполучення та допомагає обходити санкції, хоча Вучич і обіцяв, що "ніхто не зможе обійти обмеження ЄС проти Росії через Сербію".
Улітку 2026 року керівник SNS влаштував дружню зустріч для президента Володимира Зеленського, в той час як Белград постачає країнам Європейського Союзу боєприпаси, які потім використовуються для підтримки Збройних Сил України.
У червні 2024 року Financial Times повідомила, що з початку великої війни обсяги експорту зброї з Сербії до України через посередників досягли 800 мільйонів євро. "Це складова нашого економічного відновлення, і для нас це дуже важливо. Так, ми постачаємо наші боєприпаси. Хоча ми не можемо безпосередньо експортувати в Україну чи Росію, у нас є безліч контрактів з американськими, іспанськими та чеськими партнерами... Як вони використовують цю продукцію в подальшому - це вже їхня справа", - заявив тоді Вучич.
Останнім часом Белград все більше інтегрується в економічну орбіту Китаю. Подібно до Угорщини, особливо в епоху правління Орбана, Пекін вважає Сербію стратегічними "воротами" до європейських ринків для широкого спектру товарів – від споживчих виробів і електричних автомобілів до сонячних електростанцій і виробничих потужностей.
У 2000-2022 роках КНР надала Белграду 7,7 млрд євро у вигляді грантів та переважно позик на інфраструктурні проєкти - мости, залізниці і заводи. Окрім інфраструктури, серед основних інвестицій китайців - мідний комбінат RTB Bor та металургійний завод в Смедерево.
Внаслідок цього, борг Сербії перед Китаєм досягнув 3,7 мільярда євро, що є у 12 разів більше, ніж у 2013 році, коли він складав лише 305 мільйонів євро. Тепер частка Китаю становить 8,4% від загальної зовнішньої заборгованості Белграда.
Таке розширення "кабального" партнерства викликає негативну реакцію з боку опозиційних сил, а також представників Вашингтона і Брюсселя, які вважають це явищем, що не що інше, як пастка боргів.
Занепокоєння США і ЄС пов'язані також із непрозорістю угод, систематичним обходом правил держзакупівель та потенційними наслідками для прагнень щодо вступу країни до Євросоюзу.
Проте Вучич відкидає застереження щодо боргової пастки. Як аргумент він використовує те, що співвідношення держборгу країни до ВВП сягає 45%, тоді як загальний показник у єврозоні - 88%, а в окремих країнах ЄС - понад 100%. А свою "багатовекторність" пояснює національними інтересами.
Серед великих інфраструктурних проєктів без належних тендерних процедур - підготовка Белграда до всесвітньої виставки Expo-2027 вартістю 18 млрд євро, якою керує китайська PowerChina на підставі спецзакону про надзвичайну необхідність. А також - будівництво нового мосту через річку Саву в Белграді та модернізація залізниці від Нові-Сада до угорського кордону.
Тема прозорості стала актуальною після обвалу оновленого бетонного навісу на вокзалі в Новому Саді в листопаді 2024 року. Проект модернізації залізничної інфраструктури реалізовував китайський державний консорціум CRIC-CCCC. Всі фінансові аспекти та технічні документи залишалися під грифом секретності.
Корупційні явища та обмеження свободи висловлювань
У звіті Індексу свободи преси-2026, підготовленому організацією "Репортери без кордонів", Сербія зайняла 104-те місце серед 180 країн (для контексту, Україна знаходиться на 55-му місці). Це є найгіршим результатом у історії країни та найнижчою позицією в регіоні ЄС-Балкани.
У Індексі сприйняття корупції-2025, опублікованому Transparency International, Сербія зафіксувала найгірший результат за останні двадцять років.
За оцінками "Репортерів без кордонів", щонайменше шість сербських журналістів перебувають в екзилі через загрози їхній безпеці в Сербії. Вучич, за даними місцевих неурядових організацій, щонайменше 182 рази за перші 9 місяців 2026 року словесно атакував журналістів і медіа.
#
