Між медіа-платформами та безладом: медіа-середовище Києва.

Олена Голуб, Оксана Романюк "Детектор медіа"

Актуальна версія матеріалу доступна на веб-сайті ІМІ за цим посиланням.

У часи криз і небезпечних обставин людям вкрай необхідна локальна інформація, проте її джерела можуть мати різний рівень достовірності та мотивації. Під час енергетичної кризи, яку ми пережили цієї зими, необхідно було отримати дані про графіки відключень, місця обігріву, аварійні ситуації, транспортні маршрути, укриття, гарячі лінії, ціни на генератори та інші практично важливі повідомлення. Інститут масової інформації вирішив дослідити київський медіапейзаж та його функціонування в умовах енергетичної нестабільності.

Російські атаки на енергетичні інфраструктури спричинили не лише перебої в електропостачанні, а й серйозні проблеми з централізованим опаленням. У багатоповерхових будинках сталися аварії внутрішніх систем, зокрема, прориви труб через замерзання. Деякі інциденти торкнулися також медіа-редакцій. Наприклад, внаслідок аварії в системі опалення затопило офіси Інституту масової інформації на вулиці Чикаленка, а також редакції Телебачення Торонто та "Реальної газети", яка переїхала до Києва з Луганської області.

Інформаційний ландшафт Києва можна розділити на декілька категорій: комунальні медіа, незалежні видання міського рівня, розділи "Київ" на платформах загальнонаціональних медіа, а також телеграм-канали, що охоплюють як гіперлокальні, так і районні новини.

Цікаво, що комунальні видання Києва так і не пройшли процес роздержавлення, передбачений Законом "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації", ухваленим у 2015 році. Після трирічної активної фази реформи жодне з трьох київських комунальних медіа — "Вечірній Київ", "Хрещатик" і "Українська столиця" — не було реформовано. Формальним кроком стало перейменування КП "Вечірній Київ" на КП "Центр публічної комунікації та інформації" у 2018 році, однак це більше нагадувало імітацію реформи. Хоча Київська міська рада офіційно перестала бути засновником друкованих видань, нові медіа залишилися під контролем підприємства, заснованого нею. На сьогодні Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація виступають засновниками або співзасновниками кількох медіа, що фінансуються з міського бюджету. До них належать інтернет-видання "Вечірній Київ", телеканал "Київ 24", газета "Хрещатик" та "Українська столиця". Незважаючи на різні формати та аудиторії, ці медіа об'єднує спільна інституційна залежність від своїх засновників.

Одне з найстаріших київських медіа Вечірній Київ видається з 1906 року. Після набрання чинності Закону "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" друкована версія газети припинила вихід з 1 січня 2019 року. На підставі рішення Київради від 29 листопада 2018 року КП "Вечірній Київ" було перейменовано на КП Київської міської ради "Центр публічної комунікації та інформації", яке сьогодні є юридичною особою - видавцем і провадить діяльність за адресою на вул. Богдана Хмельницького. Саме під брендом "Вечірній Київ" функціонує онлайн-ресурс vechirniy.kyiv.ua.

Незважаючи на те, що це міське видання, локальні київські питання, такі як проблеми з комунальними послугами, перебої у постачанні води та ремонтні роботи в різних районах, займають у ньому несправедливо малу частину. Натомість редакція щодня висвітлює зведення Генерального штабу щодо втрат противника, новини з інших міст України (таких як Харків, Полтавщина та інші), а також матеріали про спорт, культурні події та загальнонаціональні новини. Наприклад, ранком 9 березня 2026 року, коли у кількох київських районах не було водопостачання, на сайті видання не було жодної новини з цього приводу.

Випуски новин часто акцентують увагу на роботі комунальних служб, ініціативах соціального захисту, а також на міжнародних взаєминах керівництва столиці. Це включає зустрічі з дипломатами та іноземними парламентарями, а також загальне висвітлення діяльності Київської міської державної адміністрації (КМДА) та мера Віталія Кличка.

Знімок екрану Інституту масової інформації з журналу "Вечірній Київ".

Така тематична структура стрічки викликає питання щодо редакційних пріоритетів видання. Чи виконує "Вечірній Київ" функцію міського медіа, тобто сервісного джерела інформації для киян про те, що відбувається в їхньому місті? Чи фактично є майданчиком для ретрансляції загальнонаціонального новинного потоку з додаванням матеріалів про діяльність міської влади? Відсутність оперативного висвітлення комунальних збоїв - тих самих, про усунення яких влада має звітувати через це саме видання, - є яскравою ілюстрацією цієї суперечності.

Телеканал "Київ 24" (КП КМР "ТК "Київ") представляє собою комунальне підприємство, створене Київською міською радою. Він функціонує як інформаційний ресурс міського масштабу, зосереджуючи свою увагу на висвітленні новин, що стосуються роботи місцевої влади. Канал регулярно транслює оперативні звіти про функціонування комунальної інфраструктури, а також інформацію про рішення міського голови та ініціативи, спрямовані на підтримку мешканців столиці в умовах війни.

На відміну від "Вечірнього Києва", "Київ 24" швидко відреагував на комунальні проблеми 9 березня. О 9:43 на їхньому веб-сайті з'явилося повідомлення про зниження тиску у водопровідних мережах у кількох районах, таких як Солом'янський, Святошинський, Голосіївський та Подільський, що стало наслідком аварійного відключення електроенергії, викликаного компанією ДТЕК. Це свідчить про те, що редакція активно слідкує за важливими подіями у місті. Проте, загальний тематичний контент "Київ 24" виходить далеко за рамки міських новин. Значна частина публікацій стосується ходу війни на різних фронтах, звітів Генерального штабу, міжнародної дипломатії, зовнішньополітичних коментарів закордонних медіа та спортивних новин. Судячи з контенту, видання позиціонує себе більше як загальнонаціональне, а не лише як міське медіа.

Частка новин, які стосуються безпосередньо київського порядку денного - роботи транспорту, стану доріг, комунальної інфраструктури, районних подій, рішень Київради, - у загальній стрічці є помітно меншою за контент загальноукраїнського та міжнародного рівня. Такий редакційний вибір ставить під сумнів відповідність видання своєму декларованому статусу міського комунального медіа. Бо, якщо більшість матеріалів, які виходять під брендом "Київ 24", могли б без змін вийти на будь-якому загальнонаціональному ресурсі, виникає питання, яку унікальну функцію для мешканців столиці таке видання фактично виконує і чи обґрунтовано фінансування цієї функції з міського бюджету.

Газета "Хрещатик" (сайт khreshchatyk.kyiv.ua) є офіційним виданням Київської міської ради, доступним як у друкованому, так і в онлайн форматі. Це видання вважається найдавнішим серед комунальних друкованих медіа Київради. Редакція позиціонує себе як джерело постійної та всебічної інформації для мешканців столиці, висвітлюючи життя Києва та діяльність органів державної і місцевої влади. Газета орієнтована, зокрема, на керівників міських установ та комунальних підприємств і розповсюджується за передплатою.

У реальності газета "Хрещатик" стала платформою, що спеціалізується на спростуваннях. Основну частину контенту на її веб-сайті складають матеріали двох категорій:

Частота публікацій новин на даний момент є вкрай низькою. У березні 2026 року, протягом перших восьми днів, було опубліковано лише дві статті, а в лютому загалом з’явилося менше ніж десять матеріалів. Видання, яке фінансується з міського бюджету, фактично не виконує функцій повноцінного медіа: воно не висвітлює актуальні події в місті, не створює репортажі та аналітичні матеріали, а, зокрема, не відреагувало на проблеми з водопостачанням 9 березня жодною публікацією. За своєю редакційною політикою "Хрещатик" більше нагадує корпоративний ресурс, що виходить за графіком, визначеним не актуальністю новин, а зручністю для самої редакції чи її засновника.

Всі згадані медіа мають спільну редакційну модель, що відображає позицію та дії засновника – Київської міської ради та КМДА – без належного критичного аналізу. Закон 2015 року "Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ" мав на меті сприяти редакційній незалежності таких медіа, проте на практиці інституційна залежність більшості київських комунальних видань залишилася незмінною.

На відміну від комунальних видань, незалежна журналістика Києва має кілька важливих представників. Ці медіа об'єднує те, що вони не підпорядковуються Київраді, що суттєво відрізняє їх від комунальних ЗМІ. Це дозволяє їм виконувати функцію, яку комунальні медіа фактично не здатні забезпечити—незалежний моніторинг діяльності міського управління на користь громадян.

Найбільш концептуально орієнтованими є:

Хмарочос — це київський міський журнал, який був заснований у 2008 році. Він зосереджується на питаннях містобудування, архітектури, екології, мобільності та планування міського середовища. Це видання функціонує як громадська організація, фінансуючи свою діяльність за рахунок внесків читачів та грантів. Завдяки незалежності редакції від міської влади, журнал має змогу об'єктивно аналізувати рішення Київської міської державної адміністрації щодо розвитку столиці. У своїх аналітичних статтях Хмарочос розглядає питання відновлення міста після обстрілів, проблеми реконструкції та взаємодії між мешканцями і міською адміністрацією. Такі матеріали часто містять різні точки зору, включаючи коментарі представників влади та досвід громадян. Наприклад, у випуску Хмарочоса від 9 березня 2026 року розглядаються питання, пов'язані із судовим рішенням щодо забудови природоохоронної зони "Протасів Яр", проблеми з консервацією пошкоджених київських будівель після обстрілів, а також спроби житлового комплексу "Комфорт Таун" від'єднатися від Дарницької теплоелектроцентралі. Ці теми безпосередньо стосуються міської інфраструктури, прав мешканців та якості управління міським простором.

Окрім київських тем, наше видання також знайомить читачів з матеріалами про урбаністику та архітектурні практики в інших містах та країнах. Це не просто заповнення інформаційного простору, а створення контексту для глибшого розуміння міських процесів. Такий підхід відповідає концепції тематичного міського медіа, яке сприймає громаду не лише як аудиторію, а як активного учасника. "Хмарочос" детально аналізує конфлікти між інтересами забудовників та місцевих жителів, рішення Київради щодо використання міського простору, а також проблеми, які традиційні комунальні видання або ігнорують, або висвітлюють лише з позиції офіційних коментарів КМДА.

Київ у фокусі "Твого міста": варто відзначити київську версію проєкту "Твоє місто", що виникла на базі львівського медіахабу. Цей проєкт зосереджується на питаннях міського життя, економіки та суспільних дебатів. Новини, що стосуються подій у Києві, зазвичай мають характер надзвичайних ситуацій або пов'язані з інфраструктурою. Тематика публікацій охоплює численні аспекти щоденного життя мешканців, такі як зміни в транспортній системі або загроза знищення зелених зон. Видання регулярно надає аналітику рішень Київської міської державної адміністрації та коментарі представників влади, проте, на відміну від традиційних комунальних медіа, воно також пропонує критичну точку зору.

Серед восьми аналізованих платформ виразно виокремлюються два лідери - "Суспільне Київ" і LB.ua, - які поєднують оперативність, регулярність та авторські матеріали. На середньому рівні перебувають NV і ТСН - оперативні, але без системного міського фокуса, його розмивають загальнонаціональні новини в стрічці. Рубрики "Київ" на сайтах УНІАН (Українське Національне Інформаційне Агентство Новин) і Korrespondent функціонують як агрегатори з розмитою рубрикацією. "Обозреватель" є найпомітнішим майданчиком просування Кличка серед аналізованих. Novyny.live суттєво поступається всім іншим за частотою і якістю публікацій і фактично не виконує заявленої функції оперативного міського медіа.

Київський розділ Суспільного мовника є найповнішим і найзбалансованішим серед усіх аналізованих платформ. Стрічка оновлюється кілька разів на день і охоплює широкий спектр тем: від наслідків атак та руху потягів у метро до акцій громадянського суспільства та стану здоров'я населення. Принципова відмінність від більшості конкурентів - наявність кількох власних журналістів на місцях і помітна кількість репортажних та аналітичних матеріалів, а не лише репосту офіційних повідомлень. Приміром, двоє кореспондентів Суспільного працювали над новиною про позачергове засідання Київради, ще одна кореспондентка відвідала акцію в центрі Києва на підтримку полонених, інші журналісти й редактори готували новини про перебої з водопостачанням у Києві, зміни в русі транспорту тощо - тобто редакція одночасно веде кілька самостійних тематичних ліній. Суспільне не уникає критичних матеріалів щодо міської влади, але водночас дотримується професійних стандартів і етики. Київський розділ фактично виконує функцію регіональної редакції з власним редакційним пріоритетом, а не просто агрегує столичні новини.

Рубрика "Київ" на LB.ua - одне з небагатьох загальнонаціональних видань, де київський розділ наповнюється систематично і підписаними матеріалами кількох конкретних журналістів. Стрічка на 9 березня охоплює такі теми, як нездатність Київради ухвалити план стійкості через відсутність кворуму, викриття каналу незаконного збуту зброї, схеми з фейковими науковими працівниками для ухилення від мобілізації, падіння тиску води в чотирьох районах та обмеження руху транспорту. Кожен матеріал підписаний автором - Наталкою Лотоцькою, Танею Матяш, Іванною Капустянською, - що вирізняє LB на тлі безіменних стрічок. Тональність незалежна: видання публікує і звіти КМДА, і матеріали про провали Київради, і репортажі з протестів (зокрема, про захист Протасового Яру). Новина про падіння тиску води в Києві 9 березня вийшла оперативно і з поясненням причин. Загалом LB.ua - один із двох найсильніших гравців серед аналізованих платформ.

Київська редакція NV вирізняється чіткою структурою та швидкою реакцією на важливі події в столиці. Наприклад, повідомлення про відключення електрики на об'єктах водоканалу та низький тиск води на правому березі з'явилося зранку 9 березня. В рубриці висвітлюються не лише кризові ситуації, але й важливі міські питання, наприклад, реконструкція мосту Патона подається з точки зору НАНУ ("ще є шанс на порятунок"). Видання також самостійно висвітлює місцеві події, зокрема, публікуючи детальний репортаж про Марш жінок, що свідчить про активну присутність журналістів на місцях подій. Тон щодо КМДА зазвичай залишається нейтральним, при цьому Кличко згадується як джерело інформації, а не як центральна фігура. У порівнянні з іншими платформами, NV займає проміжну позицію між провідними ресурсами (Суспільне, LB.ua) та агрегаторами: з одного боку, у видання є власний контент і редакційний підхід, а з іншого — київська рубрика залишається частиною загального сайту, а не окремим редакційним проектом.

Сторінка Novyny.live в Києві має чітко виражену структуру: основний матеріал дня, бічна колонка з актуальними заголовками, тематична сітка публікацій та окремий розділ "Топ-5 новин". Стрічка новин на 9 березня охоплює різноманітні теми: від плану стійкості Київради, проблеми з водопостачанням та аварійних відключень до цін на паливо на автозаправках і стану мосту Патона. Оновлення публікуються досить регулярно, з кількома новинами щодня. Проте найбільш помітним елементом є спеціальний блок з хештегом #ВіталійКличко, в якому зібрані матеріали про міського голову. Такий підрозділ є рідкісним на проаналізованих платформах і свідчить про певну редакційну упередженість. Кличко тут постає як окремий персонаж, що потребує постійного спостереження, причому з вираженим критичним акцентом.

УНІАН (Українське Національне Інформаційне Агентство Новин)

Київський розділ УНІАН (Українське Національне Інформаційне Агентство Новин) існує без виразної редакційної концепції, серед найсвіжіших матеріалів домінують погодні зведення. Погода фактично відіграє роль наповнювача, який маскує низьку частоту редакційних публікацій. На цьому тлі виділяються лише поодинокі матеріали, повідомлення КМДА про мокрі плями в метро чи про стан мосту Патона. Саме видання є одним з найбільших агрегаторів новин в Україні, стрічка рясніє гороскопами, місячними календарями, рецептами та порадами про розсаду поруч із новинами - тобто рубрикація розмита і не утворює самостійного міського порядку денного. УНІАН (Українське Національне Інформаційне Агентство Новин) активно публікує офіційні повідомлення від КМДА та Кличка і практично не генерує власних критичних матеріалів про міську владу. Рубрика "Київ" на сайті фактично є набором тегів, а не самостійним редакційним продуктом.

Скриншот ІМІ із сайту УНІАН (Українське Національне Інформаційне Агентство Новин)

Кореспондент демонструє яскраво виражений таблоїдний стиль у висвітленні новин з Києва. Поряд із локальними матеріалами, такими як зміна маршрутів тролейбусів та кримінальні події, розміщуються повідомлення про удари по Харкову та Одесі, діяльність контррозвідки ЗСУ і терористичні акти в США. Київський контент зводиться лише до інформації про надзвичайні ситуації, злочини та зміни у транспортній системі, без жодних ознак аналітичного підходу, репортажів чи розслідувань. Хоча рубрика оновлюється досить регулярно, це відбувається переважно через ретрансляцію, а не через редакційне опрацювання. Відсутні критичні коментарі щодо КМДА або мера Кличка, але це не свідчить про лояльність, а радше про брак системного інтересу до міської політики в цілому.

Київська рубрика ТСН фіксує гострі події, наприклад новина про зникнення води в чотирьох районах вийшла о 9:10 9 березня, тобто видання відреагувало доволі оперативно. Проте тематична структура стрічки еклектична, поруч із комунальною аварією - "дівчина випала з вікна", "чоловік зупинив рух метро посередині тунелю", "обвалилася стеля в підземному переході". По суті, це міський таблоїд, де порядок денний формується навколо надзвичайних подій, кримінальних хронік і курйозів. Показово, що в правій колонці сайту поруч із київськими новинами стоять матеріали про мирні переговори, Лігу чемпіонів і розлучення українського співака. Тобто редакційні межі між "Київ" і "все інше" дуже розмиті. Системних матеріалів про міську політику, бюджет, рішення Київради чи урбаністичні конфлікти в стрічці немає. Критики КМДА чи Кличка так само не видно, але не через просування мера, а тому, що міська влада як така ТСН цікавить переважно у форматі скандалів і надзвичайних подій, а не як предмет журналістського матеріалу.

Київський розділ "Обозревателя" яскраво демонструє відкриту підтримку Кличка серед усіх аналізованих медіа-платформ. У публікаціях можна знайти матеріали на кшталт "Кличко висловив вдячність Мерцю за допомогу Україні", "Кличко підкреслив, що цієї зими Київ потребуватиме значної підтримки" та "укладено угоду між КМДА та Берлінським сенатом". Контент у цьому розділі більше нагадує прес-релізи КМДА, а не незалежні журналістські матеріали. Критичні статті щодо діяльності міської влади фактично відсутні. "Обозреватель" також віддає перевагу сенсаційним та lifestyle-темам. Хоча оновлення контенту відбувається регулярно, тематична спрямованість є досить розмитою, і київський розділ не формує власного порядку денного, а лише повторює офіційні тези КМДА.

Скриншот ІМІ з видання Oboz.ua

Телеграм-канали займають ключову позицію в інформаційному середовищі Києва, адже вони здатні оперативно передавати локальні новини швидше, ніж будь-які інші онлайн-медіа, які ми аналізували. Саме завдяки цим каналам мешканці столиці отримують інформацію про повітряні тривоги, артобстріли, аварії на комунікаційних мережах та перекриття доріг — часто за кілька хвилин до того, як ці новини з'являються на веб-сайтах новин.

Найвідоміші київські телеграм-канали, такі як "Реальний Київ", "Київ Інфо", "Труха Київ" та "Київ Оперативний", функціонують як цілодобові хроніки подій та мають велику аудиторію. Однак їхня висока швидкість поширення інформації часто обходиться у вигляді недостатньої верифікації — більшість повідомлень публікуються без зазначення джерел, спираючись на анонімні свідчення або дані з соціальних мереж. Яскравим прикладом цього є публікації "Трухи Київ", що стосуються ймовірної "примусової мобілізації".

Знімок екрану з телеграм-каналу "Труха Київ" від ІМІ.

Крім низької надійності деяких джерел, такі канали виявляють чітку схильність до популярних тем і емоційного викладу, звертаючись до почуттів тривоги, обурення та сенсаційності. Це збільшує залучення аудиторії, але водночас знижує довіру до цих каналів і інформаційну цінність їх контенту. Інформація з таких джерел потребує додаткової перевірки.

Особливу категорію складають сервісні телеграм-канали, що належать офіційним установам, таким як ДТЕК Київські електромережі та Київтеплоенерго. На відміну від новинних агрегаторів, ці канали виступають безпосередніми джерелами інформації про стан інфраструктури. Вони регулярно публікують розклади відключень, інформацію про аварійні ситуації та терміни їхнього усунення. Достовірність таких повідомлень є значно вищою, оскільки вони походять від відповідальних інституцій, а не через редакційні норми. Проте, ці канали не можна вважати медіа в традиційному сенсі, оскільки їхня діяльність обмежується технічним інформуванням і не включає критичний аналіз чи більш широкий контекст міського життя.