Ми не повинні зосереджуватись на відносинах між окремими особами або їхнім оточенням. Основна наша увага має бути прикута до майбутнього України, що наразі перебуває під серйозною загрозою. Інтерв'ю з Веселовським.

Після конфлікту в Овальному кабінеті з українським президентом Володимиром Зеленським, президент США Дональд Трамп віддав наказ про зупинку військової допомоги Україні. Це рішення Трампа стосується всього військового обладнання, яке ще не досягло українських кордонів. Це означає, що навіть літаки, які вже прилетіли до Польщі з озброєнням і боєприпасами, не будуть доставлені в Україну.

"Не існує підстав сумніватися в тому, що висловлювання американської сторони є лише словами. Це, безумовно, ускладнює ситуацію для Європи, України та Польщі," - зазначив прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск.

У такій ситуації Європа опиняється перед важливими питаннями: які кроки вжити, як продовжувати своє життя та яким чином надавати підтримку Україні, в той час як американські союзники все більше відходять від цього процесу та конфлікту з російським президентом Путіним, навпаки, активно розвиваючи з ним конструктивний діалог.

У своєму ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA Андрій Веселовський, дипломат, який обіймав посаду надзвичайного і повноважного посла України та представляв нашу країну в Європейському Союзі у 2008-2010 роках, висловив свої погляди на відносини між Україною та США, а також на дії Європи щодо підтримки України.

Трамп оголосив про призупинення будь-якої військової підтримки Україні. Польський представник МЗС, Павел Вронський, повідомив, що США не проводили консультацій і не інформували своїх союзників ані в рамках НАТО, ані в рамках "Рамштайн" перед ухваленням цього рішення. Це рішення стало несподіванкою як для України, так і для її європейських партнерів, які тепер повинні взяти на себе збільшення підтримки. Саме тому екстрений саміт у Лондоні, ініційований британським прем'єр-міністром Стармером, мав на меті обговорити ці питання. Європейські країни висловили свої думки та окреслили плани надання допомоги Україні, проте практично всі вони закликали Володимира Зеленського знайти спільну мову з Дональдом Трампом, підкреслюючи, що без підтримки США важко досягти стабільного миру в Європі.

Цей саміт мав дві основні мети. Перша полягала в тому, щоб висловити підтримку Україні, а також обговорити спільні дії в поточний момент. Друга задача полягала в налагодженні контактів між Україною, зокрема з президентом Трампом, та Сполученими Штатами Америки. У першому випадку було досягнуто певного консенсусу: усі учасники однозначно підтримали Україну, використовуючи всі доступні та законні інструменти. Це важливий крок, який нарешті почав реалізовуватися, але тепер істотно, як європейські країни здійснять його в життя. Що стосується налагодження відносин між Трампом і Зеленським, то, на жаль, прогресу не спостерігається.

Ще один момент, на який слід звернути увагу. Незважаючи на проголошену всіма європейцями єдність, вже через 12 годин після закінчення зустрічі у Лондоні виявилося, що у французького міністра закордонних справ існує свій власний план, який загалом-то не збігається з точкою зору інших. І британці дозволили собі публічно сказати ні про що таке подібне ми не домовлялися. Плюс до цього, ЄС призупиняє, сподіваємося, що не надовго, розробку нового пакета військової допомоги Києву на 20 млрд євро через Угорщину. Ось в якій ситуації ми знаходимося зараз, на тлі того, що не тільки літаки не будуть вивантажувати зброю, але і та зброя, яка вже вивантажена з попередніх літаків і чекає на відправку на поїздах чи на вантажних автомобілях до України, вона там на складах в Польщі і залишиться.

Однак процес заморожування військової допомоги може виявитися ризикованим кроком і для Трампа. Президент США, як і раніше, прагне, щоб угода щодо українських надр була реалізована, але він не готовий втрачати обличчя і хоче, щоб Зеленський вибачився за конфлікт в Овальному кабінеті. Та якщо вся ця неприємна ситуація все ж збережеться надовго, а Україна постраждає, це посилить переговорні позиції Росії. А значить, що європейців ставитимуться до політики адміністрації Трампа та до нього особисто з ще більшою антипатією.

Кір Стармер активно залучений до питання підтримки України і шукає можливості для налагодження діалогу з адміністрацією США та Трампом, прагнучи стати основним посередником у цій справі. Він підкреслює, що "США не можна ігнорувати", вважаючи це ключовим елементом для досягнення миру як в Україні, так і в Європі. Крім того, прем'єр-міністр Великої Британії висловився проти думки, що США є ненадійним союзником.

- Думаю, те, що лідер Британії зараз основний посередник між Європою, Україною та Трампом, є правдою. Британці дійсно дуже активізувалися останнім часом, але це не має жодного значення для відновлення відносин між Україною і США. Нічого не зміниться, поки українська сторона не зробить те, на що очікують у Вашингтоні. Ми знаємо кілька сигналів, які надійшли протягом останніх днів. Розмова конгресмена Браяна Фіцпатріка з головою офісу президента Андрієм Єрмаком, два інтерв'ю віцепрезидент США Венса, коротка відповідь самого Трампа на запитання журналістів. Всі вони мають один і той же сигнал - американці чекають на вибачення. На жаль, всі "стармери" цього світу не змінять цієї ситуації.

Отже, сьогодні тільки особистий візит президента України Володимира Зеленського до президента США Дональда Трампа здатен вплинути на покращення двосторонніх відносин, які наразі мають негативний характер?

- Так. Причому з кожним днем, з кожною годиною важкість цього кроку зростає. Причому його було зробити порівняно легко у Вашингтоні під час інтерв'ю Fox News через дві години після сварки в Овальному офісі. Зараз ми не дискутуємо про те, чи винний президент Зеленський у цій ситуації. Чи має він вибачатися. Яку інтонацію, які слова треба підбирати. Ми зараз говоримо про інше. Позиція США полягає ось в цьому - якщо вона не буде задоволена так, як це бачать у Трампа, то припиниться не лише постачання озброєння України, але в подальшому можуть розпочатися значно більш серйозні заходи проти України. Ось чого треба боятися.

- Ви вважаєте, цього вистачить - особистих вибачень Володимира Зеленського? Чи не знайдеться в адміністрації Трампа, особисто у нього інших якихось причин звинувачувати президента України у "неповазі, невдячності та небажанні миру"? Адже багато хто вважає, що ситуація у Овальному кабінеті не була випадковістю, вона потрібна Трампу для того, аби отримати засіб зняти з себе докори, що він не може встановити мир в Україні, як обіцяв.

На даний момент складається враження, що саме вибачення є тим, чого очікують. Потрібно знайти влучне слово. Водночас в адміністрації стверджують, що угода щодо надр не втратила своєї актуальності. Вона залишається відкритою для підписання та реалізації. Таким чином, саме цього чекають, цієї важливої формальності. Ми взаємодіємо з тими країнами, які можуть надати необхідну підтримку у боротьбі з агресором. Якось Черчилль зазначив, що готовий мати справу навіть з самим дияволом, аби тільки перемогти Гітлера, а не лише змагатися зі Сталіним. Сьогодні ми стикаємося з аналогічною дилемою. Чи готові ми до співпраці з нинішнім президентом США, щоб подолати Путіна? Потрібно бути готовими, оскільки інших варіантів, на жаль, немає.

Чи існує ймовірність, що в наших стосунках зі Сполученими Штатами настане момент, коли повернення стане неможливим?

Можливо, існує ще більша можливість для замороження конфлікту. Чи стане це моментом, з якого неможливо буде повернутися назад? На мою думку, ні. Проте важливо зрозуміти, що залишиться від України внаслідок цього замороження. Нам не слід зосереджуватися на стосунках окремих осіб чи їхнього оточення. Нашою головною турботою повинна бути доля України, яка перебуває під серйозною загрозою. Ця загроза існує вже 33 роки, але тепер вона значно посилилася. У російському керівництві відчувають підйом через те, що Сполучені Штати, нібито, відійшли від підтримки України. Отже, мова йде про реальні ризики для нашої держави, і якщо це продовжиться, то український народ може опинитися на межі зникнення.

Прем'єр-міністр Великої Британії оголосив про формування "коаліції охочих" з метою захисту мирної угоди в Україні та сприяння її стабільному врегулюванню. Кір Стармер підкреслив, що Великобританія несе значну особисту відповідальність за встановлення справжнього миру в Європі, тому країна повинна "зміцнити свої зусилля і взяти на себе провідну роль", а також "бути готовою підтримати ініціативи, використовуючи військові сили на місцях і авіацію в небі разом із партнерами". Термін "коаліція охочих" також є спробою Стармера звернутися до американської аудиторії, оскільки ця фраза була використана США для опису коаліції під час вторгнення в Ірак більше двадцяти років тому. Як ви вважаєте, чи буде ця ініціатива ефективною?

Щодо концепції "коаліції охочих", то це дійсно має коріння в історії Іраку, і варто зазначити, що Україна також брала участь у цій американській ініціативі. Такий формат абсолютно зрозумілий і наразі є єдиним можливим. З огляду на сучасні умови, присутність іноземних військових в Україні не може бути організована під егідою ООН, оскільки Росія, як член Ради безпеки, заблокує таку ініціативу. Операція під прапором НАТО також неможлива, оскільки, наприклад, Угорщина може завадити цьому. Що стосується ОБСЄ, то там кожна країна має право вето, а їх кількість складає 54. Таким чином, залишається лише один шлях — створити "коаліцію охочих".

Чи зменшує це її потенціал і спроможності? В жодному разі. Досить часто великі та впливові держави не здатні зрозуміти одне одного і допомогти, проте в даній ситуації, у світлі відчуття екзистенційної загрози не лише для України, але й для Європи та НАТО, ці країни можуть об'єднатися і діяти спільно.

Ще одна спроба Британії та Франції створити власний мирний план для припинення конфлікту в Україні, після чого вони планують обговорити його з США. Як зазначив Стармер, він і президент Франції Макрон вирішили почати переговори окремо від діалогів між США та Росією. Як ви вважаєте, наскільки ця ініціатива є реалістичною, враховуючи, що Трамп сьогодні не дуже позитивно ставиться до Європи?

- Якщо європейці зараз зберуться і свої заяви, зроблені 2 березня, розпочнуть реалізувати, а не закопають їх у своїх кабінетах. Розпочнуть реалізацію реалістичного плану щодо озброєння, щодо постачання, фінансування і політичної підтримки України і цей план буде представлений Сполученим Штатом, то чому б останнім це не підтримати? Це їм вигідно. Вони будуть мати можливість втручатися, додавати або віднімати на будь-якому етапі те, що вважають за потрібне. При цьому не несучи відповідальність за реальний результат, як воно буде здійснюватися на місці, на землі. В той же час, підкреслюючи свою верхню роль, свою стопроцентну необхідність для його здійснення. Тобто ця британсько-французька ініціатива дуже цікава, аби тепер вони це реалізували. Загалом же, 6 березня, під час саміту лідерів ЄС, відбувається реальна перевірка того, чи здатні держави Європейського Союзу до певної міри реалізувати те, що вони пообіцяли.

На фоні політики примирення з Дональдом Трампом, що проводиться європейськими лідерами, єдиним, хто відкрито висловив критику щодо його поведінки під час зустрічі з Володимиром Зеленським, виявився Фрідріх Мерц, потенційний канцлер Німеччини. Він вважає, що конфлікт між президентами України та США міг бути навмисно спровокований американською стороною. Мерц наголосив, що негативний тон, який панував під час зустрічі з Зеленським, гармонійно вписується в загальну стратегію нової адміністрації США, яка розпочалася з погроз на Мюнхенській конференції з безпеки.

Ці висловлювання Мерца будуть не раз згадані у Вашингтоні. З численних характеристик його потенційного портрету як майбутнього канцлера виникає враження, що він є людиною з певною емоційністю. Це часто пояснюють тим, що він тривалий час прагнув до своєї омріяної посади канцлера Німеччини. У цьому контексті можна припустити, що він знайде спосіб коригувати свої висловлювання, уникаючи зайвих крайнощів. Враховуючи, що сьогодні німецька економіка переживає труднощі, відносини з США залишатимуться надзвичайно важливими для німців.