Не слід дозволяти Росії визначати умови ведення війни, - зазначив колишній керівник військової розвідки Фінляндії.

#Політика

Екс-глава військової розвідки Фінляндії та нинішній депутат Європарламенту Пекка Товері в інтерв'ю з ведучим програми "Студія Захід" Антоном Борковським на телеканалі "Еспресо" висловив свої міркування про військові дії Росії проти Західних країн, підготовленість Фінляндії до можливого конфлікту та роль Європи у підтримці України.

Російські сили систематично вчиняють провокаційні дії; ми стали свідками вторгнень російських безпілотників на території Польщі, Румунії та Данії. Ситуація в Балтійському морі залишається вкрай напруженою. Можливо, Європа опинилася на порозі масштабного збройного конфлікту.

Я стверджую, що це яскравий приклад російської гібридної стратегії. Обидві ці дії викликають у людей відчуття страху та невизначеності, що створює загрози для безпеки авіаційного руху. Однак, вони також забезпечують певний рівень заперечення щодо причетності, хоча всі усвідомлюють, що за цими подіями стоїть Росія.

На жаль, подібна активність зростає вже протягом десятиліття і продовжуватиме зростати, доки ми не змусимо Росію за це платити. Якщо неможливо встановити винуватця, у Росії немає стимулу припиняти такі операції, бо вона бачить, що це працює.

Ми повинні змусити Росію платити економічними санкціями, наприклад запроваджувати санкції щоразу після таких інцидентів. Розвідслужби повідомляють, що російські танкери з тіньового флоту використовуються як платформи для цих дронів. Тому по тіньовому флоту потрібно завдати рішучого удару.

Росіяни налаштовані на подальше загострення ситуації. Європейський Союз та Сполучені Штати готові реагувати санкціями, а також, ймовірно, можуть вивчити можливість постачання "Томагавків" нам.

Якщо говорити про позицію Європейського Союзу стосовно підтримки України - чи не буде згортатися ця підтримка з урахуванням того, що росіяни дедалі збільшуватимуть кількість провокацій? Вони демонструють готовність до ескалації. Має діяти 5-та стаття Євроатлантичного договору, але це не заважає дронам залітати на територію країн Балтії, Данії тощо.

Росія чинить на нас тиск через різні засоби. Вона формує військову небезпеку, а також проводить гібридні дії проти нас.

Її основна мета полягає в тому, щоб дестабілізувати єдність НАТО та Європейського Союзу, оскільки саме ці структури стримують Росію від захоплення України та подальшого розширення в Європі. Тому вона використовує всі можливі засоби для атаки. Я вважаю, що не слід сподіватися на те, що американці почнуть діяти першими.

Перш за все, відповідальність за реагування на російську агресію покладена на Європу. Нам необхідні як НАТО, так і ЄС. НАТО виступає військовим щитом, який охороняє Європу вже більше восьмидесяти років. Однак, у відповіді на гібридні загрози НАТО має обмежені можливості. У той же час, Європейський Союз, використовуючи свій економічний потенціал, здатний вводити санкції та завдавати ударів по вразливих ділянках російської економіки.

У той же час, необхідно й далі надавати підтримку Україні. Це не лише фінансова проблема.

Якщо Європейський Союз вирішить самостійно надати підтримку Україні, замість односторонньої американської допомоги, це обійдеться приблизно в 0,3% від валового національного продукту ЄС щорічно. Це є меншою сумою, ніж більшість європейських країн витрачають на розвиток в Африці та на Близькому Сході.

Це питання політичної рішучості. Я переконаний, що ми зможемо її знайти, адже більшість європейських керівників усвідомлює: якщо Україні не допомогти, Путіну цього буде недостатньо – він піде далі.

Коли розпочалася масштабна агресія Російської Федерації проти України, наші військові звернули увагу на досвід Фінляндії, зокрема, аналізуючи радянсько-фінську війну та радянську агресію. Наразі багато європейських країн, а, можливо, й усього світу, починають вивчати український досвід.

Які ключові висновки з організації української оборони роблять у Фінляндії? Ваша країна стала частиною НАТО. Ми усвідомлюємо, як рішуче та агресивно Кремль реагує на розширення альянсу. Існує ймовірність, що наступною провокацією може стати саме напад на Фінляндію.

Фінляндія була готова самостійно забезпечувати свою оборону, навіть будучи частиною Європейського Союзу. Ми розробили механізм, який мобілізує всі наявні національні ресурси для захисту країни.

Конфлікт в Україні підтвердив, що це вірний вибір: коли Росія завдає удару, постраждають не лише військові, а й вся країна в цілому - суспільство стає жертвою атаки.

Тому армія потребує великих резервів. У війні немає нічого певного, окрім загиблих і поранених, тож потрібні значні людські ресурси, щоб вести бій довше, ніж це під силу невеликим професійним арміям. Водночас необхідні найсучасніші технології: далекобійні засоби ураження, сильні повітряні сили, системи радіоелектронної боротьби. Ми закупили 64 F-35, крилаті ракети великої дальності, потужну артилерію й бронетехніку та підтримуємо одні з найбільших резервів у Європі.

Разом із цим потрібно захищати й цивільне суспільство - те, що ми називаємо тотальною обороною. Уся країна має бути готова до війни: укриття для 70% населення, цивільні органи, здатні діяти в умовах атаки, та громадяни, навчені діяти і виживати в кризових ситуаціях.

Весь соціум повинен бути підготовлений до можливих дій з боку Росії — будь то кібернетичні атаки, інформаційні кампанії чи військові дії.

Світ перебуває на межі можливого спалаху Третьої світової війни. Хотілося б, щоб Росія усвідомлювала всі ризики та загрози, які виникають внаслідок її дій. Ключовим є ставлення США та Китаю до цієї ситуації. Оптимальна стратегія для європейських країн полягає в належній підготовці. Які приблизні терміни можна обговорювати, якщо мова йде про ескалацію конфлікту на європейському континенті?

Я повністю погоджуюсь, що напруга в даний момент досягла критичного рівня, і ми опинилися на гребені геополітичного вибуху, оскільки Сполучені Штати та Захід виявили свою уразливість. Диктаторські режими, такі як Росія та Китай, сприймають це як шанс отримати те, що їм хочеться.

Один із ймовірних варіантів розвитку подій полягає в тому, що Китай, який протягом багатьох років готувався до військового захоплення Тайваню, вирішить, що настав час діяти. Напад на Тайвань може змусити Сполучені Штати зосередити свої зусилля у Тихоокеанському регіоні, водночас коли в Європі наростатиме напруга.

Якщо Збройні сили США не зможуть долучитися до оборони Європи, я б не був занадто песимістичним. Я впевнений, що Європа має потенціал для самозахисту навіть без підтримки американців.

У нас втричі більше винищувачів, значно більше бронетехніки, ніж у Росії, а також війська, які мають кращу підготовку і вищу мотивацію. Звичайно, без спільних зусиль і керівництва з боку США, оборона Європи стане набагато складнішою, і ми понесемо більші втрати. Проте, ми є зрілими націями з достатніми ресурсами – ми зможемо впоратися самостійно, якщо приймемо таке рішення.

Генерали зазвичай готуються до минулих, попередніх воєн. Зараз відбувається переосмислення стратегії новітньої війни з безпілотниками. Росія активно масштабує їх виготовлення, українські командири серйозно попереджають: усім треба переосмислювати стратегію своєї національної ПВО. Чи є зараз відчуття, що треба якнайшвидше змінювати стратегію оборони європейського неба? Адже кількість дронів, які виготовляють росіяни (можливо, їм допомагають північні корейці), вражає. А це ж не просто дрони - це смерть, яка летить із неба.

Слід усвідомлювати, що в історії військових конфліктів рідко можна знайти "чарівну кулю" — жоден окремий вид зброї не здатний вирішити війну. Дрони стали новим елементом на полі бою. Коли з'являється нова технологія, вона на деякий час отримує перевагу, поки не розробляються ефективні засоби для її нейтралізації. Наразі ми займаємось розробкою систем протиповітряної оборони для безпілотників, а також удосконалюємо наші наступальні дронові можливості. Незабаром вплив безпілотників повернеться до більш звичного балансу.

Найголовніше - не дозволити Росії нав'язати свої умови ведення війни. Росія обрала війну на виснаження і використовує дрони в дуже статичний спосіб.

Якщо ми опинимося на російській території, треба воювати по-західному: домінувати в повітрі, знищувати з повітря систему управління і контролю, логістику та підсистеми забезпечення противника, а потім вводити механізовані підрозділи і вести маневрену війну - те, що росіяни роблять погано.

Для цього нам потрібно одночасно захищатися від ворожих безпілотників і активно застосовувати свої. Найголовніше — не давати росіянам можливість визначати правила ведення бойових дій.

Крім дронів є ще стратегічна й тактична російська авіація. Нещодавно росіяни порушили повітряний простір Естонії. Відповіді не було, говорять, що це був ситуативний, епізодичний момент. Чи є готовність зупиняти російські авіаційні провокації? Вони були й раніше, росіяни провокували і британців, і американців. Але зараз уже не провокації - це демонстрація готовності до ескалації. Дональд Трамп сказав: нехай європейці збивають російські літаки. А російський посол у Франції публічно заявив, що збиття російського літака означатиме війну.

Я вважаю, що головна ідея полягає в тому: щоразу, коли щось чи хтось порушує ваш повітряний простір без вашої згоди — будь то дрон, великий шахед або винищувач — ви маєте право на захист, відштовхування або знищення цього об'єкта, якщо він не підкоряється вашим вказівкам.

Проблема в тому, що Росія добре знає процедури НАТО і правила застосування сили. У Балтійському регіоні, наприклад, місія повітряного патрулювання НАТО носить оборонний характер і намагається уникати застосування сили. Потрібно змінити правила і оголосити це місією повітряної оборони.

Повітряний простір Балтики має захищатися із застосуванням сили за необхідності. Треба прибрати найслабшу ланку в ланцюгу командування - політиків. В інциденті в Естонії італійські F-35 супроводжували російський літак і намагалися змусити його залишити простір, але рішення про застосування сили залежало від італійського прем'єра.

Тривалий ланцюг командування затримує процес ухвалення рішень, поки інформація не досягне лідера і не буде отримано його затвердження. Необхідно оголосити місію з повітряної оборони та передати військові повноваження для застосування сили, аби, наприклад, об'єднаний центр повітряних операцій, який відповідає за захист регіону Балтійського моря, міг діяти автономно.

Далі діяли б відповідно до встановлених правил. У випадку порушення повітряного простору, літак НАТО перехоплює зловмисника, вимагає покинути зону, робить попереджувальний постріл у разі ігнорування вимоги та, якщо це необхідно, знищує його.

Я вважаю, що навіть цього було б достатньо, щоб зупинити багато російських порушень повітряного простору, бо вони зрозуміли б, що НАТО готове застосувати силу і що рішення про її застосування делеговано військовим командувачам, які можуть діяти негайно.

Існують певні прямі військові індикатори, які свідчать про можливість того, що Росія прагне розширити свої агресивні дії або підвищити рівень напруженості. Окрім того, є також непрямі ознаки, що вказують на мілітаризацію суспільства та формування образу нового ворога. Ця інформація не є секретною. Російські громадяни починають висловлювати думки про "непорядну Європу, яка готується до війни проти Росії", що може бути сигналом готовності країни до подальших дій. Якою ж є дистанція між російською пропагандою та реальними підготовчими заходами до масштабної війни? Хоча наразі немає спільних військових сил Європи, кожна з країн НАТО має достатню кількість як сухопутних військ, так і авіації.

Цілком погоджуюсь. Наша проблема не зводиться лише до особи Путіна. Вона полягає в самій системі Росії. Путін інвестував величезні ресурси у внутрішню пропаганду, переконуючи населення, що Захід загрожує Росії, нібито прагнучи знищити її як державу та культуру. Він стверджує, що країні потрібна нова Велика Вітчизняна війна для захисту від західної агресії. Багато росіян живуть під режимом Путіна все своє життя і не мають уявлення про іншу реальність.

У Фінляндії деякі особи наразі висловлюють думку, що ми, мовляв, є фашистами, які прагнуть відновити території, втрачені після Другої світової війни. Це абсолютно неправильно, проте число тих, хто в це вірить, зростає. Вже в дитячих садках дітей піддають впливу пропаганди, формуючи в них почуття готовності пожертвувати своїм життям заради Батьківщини в умовах уявної загрози з боку Заходу.

Водночас Росія готується до нового етапу конфронтації із Західними країнами, формуючи стратегічні резерви. Не всі мобілізовані військовослужбовці відправляються на фронт в Україні; деякі з них розміщуються в гарнізонах на західних кордонах країни. Не вся нова техніка, зокрема танки та артилерія, йде на український фронт; багато зразків техніки відводять для підкріплення західного напрямку. Частина ракет також не використовується проти України і зберігається на складах. Загалом, Росія зосереджує свої сили на протистоянні із Заходом.

Ситуація стає особливо небезпечною, якщо Дональд Трамп залишиться при владі, бо його реакція на невелику обмежену військову операцію проти країни НАТО була б невизначеною. Путін ненавидить демократію, зневажає те, що він вважає західною слабкістю, і вірить, що якщо натиснути достатньо сильно, Захід не відреагує і розсиплеться як доміно. Він готовий ризикувати та жертвувати тисячами солдатів, щоб перевірити, чи дасть Захід відсіч. Ми маємо бути готові.

Нещодавно я спілкувався з комісаром із питань європейської оборони та космосу Кубілюсом. І він запевнив, що є консолідованість позиції стосовно грошей. Але ми розуміємо, що, крім грошей, для забезпечення держави під час можливого нового нападу потрібно переозброєння, додатковий випуск зброї і систем ПВО. Як ви оцінюєте темпи запевнення, підготовки, випуску основного ресурсу для того, щоб вести оборону?

На мою думку, важливо ретельно підходити до визначення відмінностей між ролями НАТО та ЄС. НАТО є організацією, що забезпечує безпеку Європи і має відповідні стратегії та командні структури для реалізації цієї місії.

Роль ЄС - створювати інструменти для підтримки НАТО і відновлення нашого оборонно-промислового комплексу, щоб ми могли виробляти озброєння, боєприпаси та все необхідне. Ми також повинні інвестувати в наукові дослідження й розробки. Хоча зараз усі вимагають більше артилерійських снарядів і танків, через двадцять років потрібні нам спроможності можуть бути зовсім іншими.

Саме зараз настав час розробляти й впроваджувати нові можливості - автономні безпілотники, системи на основі штучного інтелекту або оборонні комплекси для їхньої протидії. У це треба вкладати значні зусилля. Водночас ми маємо вдосконалювати військову мобільність. Як ви зазначили, у Європи є значний військовий потенціал, але він часто розташований не там, де його слід мати.

Щоб перемістити мільйони солдатів за потреби зі Західної Європи на схід або на південь, нам потрібні кращі можливості військової мобільності. Їх має створювати ЄС. Коли йдеться про виробництво озброєнь, важко передбачити, скільки триватиме війна. Путін думав, що захопить Україну за три дні, а тепер ми переживаємо четвертий рік війни. Ніхто не планував запаси боєприпасів для чотирирічної війни.

Ключовим аспектом є розширення можливостей оборонно-промислового комплексу, щоб мати змогу оперативно збільшити виробництво в разі необхідності. Нам потрібно забезпечити наявність достатньої кількості складів і виробництв боєприпасів для швидкого нарощування їх випуску.

Необхідно збільшити запаси, щоб забезпечити стабільність протягом перших шести місяців, поки оборонна промисловість нарощує свої виробничі можливості. Європі потрібно діяти більш скоординовано. Ми маємо чіткіше дотримуватися стандартів НАТО, адже наразі лише близько 50% з них реалізовано в Альянсі.

Потрібна промисловість, яка виробляє однакові продукти за спільними стандартами в різних країнах. Потрібні спільні проєкти, щоб уникнути майбутньої плутанини з несумісними типами основних бойових танків чи винищувачів. Також треба розвивати нові спроможності, які заміщуватимуть або доповнюватимуть те, що постачають США: командування і управління, розвідка та цілевказування, стратегічні повітряні перевезення, дозаправлення в повітрі та далекобійні системи озброєння. Європа має вміти будувати ці системи, якщо американці не зможуть їх надати.

Виробництво у відповідній кількості і швидкості - це універсальний рецепт. Не випадково російська сторона нині погрожує державам Європейського Союзу можливою ескалацією конфлікту. Вони прагнуть, щоб Європа почала обмежувати ті ресурси, які ми отримуємо від наших європейських партнерів. Однак у балтійських країнах та Данії панує значне занепокоєння. Люди, які до нещодавнього часу жили в мирі, не можуть зрозуміти, що їх може спіткати військова провокація.

Протягом останніх шести місяців представники американської адміністрації постійно дивують і насторожують нас стосовно стратегії підтримки України. Невідомо, які заяви можуть зробити Дональд Трамп чи Джей Ді Венс завтра, і це відображається на нашій обороноздатності та планах. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зазначив, що НАТО і Європа не зможуть вічно підтримувати Україну. Нам не потрібна безмежна підтримка — лише до моменту нашої перемоги. Однак шлях до цього ще попереду.

Попри те, що розвиток оборонної промисловості в європейських країнах відбувався вельми повільно, цей процес все ж триває.

Коли промисловість набирає обертів, зростання відбувається дуже стрімко. Наприклад, до російського нападу Європа виробляла ледь 300 000 артилерійських снарядів на рік; наступного року виробництво перевищить три мільйони і продовжує зростати. Промисловість відновлюється, а спроможності зростають.

Сьогодні важливо зосередитися не лише на короткострокових національних інтересах, а насамперед на реальних потребах України. Ми повинні бути готові до розумного ризику і витратити частину наших резервів, щоб забезпечити Україну необхідними ресурсами. Європа все ще має значні матеріальні запаси: понад 5 000 основних бойових танків, тисячі артилерійських систем і мільйони боєприпасів на складах, а також ми постійно збільшуємо виробництво щомісяця.

Якщо буде політичне рішення, ми зможемо надати Україні необхідну підтримку.

Однак важливо також аналізувати, як протікає ця війна. Ми не повинні прирікати Україну на затяжний конфлікт на фронті, де Росія використовує невеликі піхотні підрозділи та сподівається на артилерійські удари для завдання великих втрат. Необхідно активніше підтримувати можливості України для ведення далекобійних атак.

Українці продемонстрували, як потужними можуть бути місцеві дрони та ракети у боротьбі з енергетичною інфраструктурою Росії. Близько 25% нафтогазової інфраструктури країни зазнало пошкоджень, і дефіцит пального відчувається по всій території.

Ми повинні збільшити інвестиції в наші власні далекобійні системи, щоб суттєво наростити виробництво крилатих ракет, таких як Taurus і Storm Shadow, і скоротити терміни їх виготовлення. Крім того, важливо підтримувати Україну у розвитку подібних можливостей, що дозволить їй здійснювати більш ефективні удари на великі відстані. Завдяки таким системам Україна зможе суттєво ослабити російську військову промисловість і економіку.

Яким чином європейці нині сприймають події, що відбуваються в Україні? Нещодавно було прийнято тривожну резолюцію Європейського парламенту, присвячену цій країні. Ви очолюєте делегацію Європарламенту, що детально вивчає різні аспекти ситуації – що робиться, а що залишається не зробленим. Українці мають перед собою значну мету – незважаючи на війну, ми повинні підготувати нашу країну до вступу в ЄС.

Однак ситуація не така проста. Американці зверталися до Зеленського з запитаннями про проведення виборів. Але в нинішній обстановці проведення виборів може виявитися ризикованим для стабільності України, адже емоційний фон у суспільстві досить напружений, а також існує ймовірність політичних провокацій з боку Росії. Які ж думки в Європі щодо процесів демократизації в Україні?

Попри те, що еволюція оборонної промисловості в багатьох європейських країнах відбувалася вкрай повільно, цей процес продовжується.

Більшість депутатів Європарламенту та європейських лідерів розуміють: Європа не буде безпечною доти, доки не стане безпечною Україна, а Україна не буде безпечною, поки не стане членом ЄС і НАТО.

Наша місія в Європейському парламенті полягає в сприянні інтеграції України в європейське співтовариство, оскільки це критично важливо для її подальшого розвитку. У разі вступу до Європейського Союзу, Україна здобула б певні гарантії безпеки; зокрема, стаття 42(7) Договору про Європейський Союз зобов'язує країни-члени підтримувати одна одну.

Ще більш важливим є те, що членство сприятиме інтеграції української економіки в європейський ринок. Протягом останніх тридцяти років багато країн, що раніше належали до Варшавського договору, а також інші пострадянські нації, значно поліпшили свої економічні показники та рівень життя після приєднання до ЄС, одночасно зміцнюючи свої демократичні інституції. Тому варто зберігати цей курс, незважаючи на те, що деякі держави, зокрема Угорщина та Словаччина, намагаються уповільнити цей процес. Наша мета полягає в тому, щоб Україна стала частиною Європейського Союзу до 2030 року, і я щиро вірю, що це цілком реалістично.

Чи вважаєте ви, що є можливість для мирних переговорів з Росією? В будь-якій формі?

На жаль, я сумніваюся, що Путін дійсно зацікавлений у справжніх мирних переговорах. Він просто намагається виграти час, залишаючись у своїй інформаційній ізоляції, і ніхто не наважується повідомити йому, що ситуація на фронті складається не на його користь.

Він переконаний, що з часом і після ще одного наступу зможе змусити Україну здатися та реалізувати свої амбіції. Саме з цієї причини справжні переговори не ведуться, і ситуація залишається без змін.

Єдиний шлях створити умови для переговорів - значно посилити підтримку України і водночас жорстко вражати російську економіку санкціями та іншими заходами, щоб Росія була змушена сісти за стіл переговорів і погодитися на умови, прийнятні для України.

Щоб досягти цієї мети, нам потрібно продовжувати надавати підтримку Україні та вжити заходів проти Росії за її дії. Цей процес вимагатиме часу, і, можливо, затягнеться на понад рік, але відмовлятися від своїх зусиль зараз не можна.