Чи наближаємося ми до сірої зони? Втрата американської підтримки для українських медіа становить серйозну загрозу для демократичних цінностей та свободи слова.

Ми ризикуємо втратити здобутки трьох десятиліть роботи і посилити загрози для державності, демократичних цінностей і прозахідної орієнтації України.

27 січня Сполучені Штати Америки призупинили фінансування міжнародних програм допомоги по всьому світу. Ця пауза триватиме 90 днів. У цей час планується провести оцінку програм, аби визначити їхню ефективність та відповідність "американським цінностям і інтересам".

В Україні призупинення американського бюджетного фінансування може мати серйозні наслідки для різних секторів, включаючи відновлення інфраструктури, охорону здоров'я, антикорупційні ініціативи та підтримку приватних фермерських господарств. Більш детальну інформацію про негативний вплив на економіку та соціальну сферу можна знайти в оглядах "Економічної правди" та Бі-бі-сі. Громадський діяч і колишній державний службовець Макс Нефьодов зазначає, що мова йде не лише про грантові програми для українських організацій, а, прежде за все, про пряму фінансову підтримку з державного бюджету та закупівлі необхідних товарів для України. Для більш глибокого розуміння механізмів міжнародної технічної допомоги ознайомтеся з матеріалом Віталія Руденького на "Текстах". У колонці фотожурналіста Владислава Соделя представлені вражаючі приклади американської допомоги, про які громадяни могли й не здогадуватися.

Сфера медіа не є найзначнішим отримувачем фінансової допомоги зі США. Як показує інфографіка "Слова і діла", в структурі витрат USAID — одного з основних, хоча й не єдиного джерела державної підтримки України — домінують фінансування економічного розвитку та гуманітарних проектів. Проте для становлення та прогресу незалежних українських медіа підтримка з боку американських донорів, як матеріальна, так і експертна, зіграла і продовжує відігравати важливу роль. Внесок США в розвиток українських медіа, починаючи з середини 90-х років, заслуговує на окрему увагу. Для "Детектора медіа" це також частина нашої власної історії, оскільки наш проект був заснований і значну частину своїх 23 років існування розвивався завдяки грантам, переважно від американських партнерів.

На жаль, як широкі маси, так і частина медійного середовища та політичної еліти України до цього часу не усвідомлюють значущість цього внеску або сприймають його як щось само собою зрозуміле. Дискусії, які наразі точаться у соціальних мережах, переповнені непрофесійними думками та поверхневими оцінками прихильників вже відомого (частково підбурюваного Росією) нарративу про "грантожерів". Однак, навряд чи таку реакцію можна пояснити лише впливом російської пропаганди чи ультраконсервативного "антимайдану". Частково в цьому винні й самі медіа, які протягом усіх цих років не роз'яснили своїй аудиторії та суспільству, яку цінність вони створюють за кошти американських платників податків. І чому збереження цієї цінності без іноземної підтримки є неможливим. Наразі з'явилися такі пояснення, і деякі читачі щиро здивовані — виявляється, що репортажі "Громадського телебачення", фільми Ukraїner або YouTube-шоу "Ебаут" не створюються безкоштовно. А команди, які займаються розслідуваннями, у часи війни та економічної кризи не можуть водночас викривати корупцію і бути комерційно успішними.

Тим часом різні гравці медійного і навколомедійного простору шукають заміну американським грошам -- можливо, тимчасову, а може, й постійну. Медіарух звернувся до міжнародних організацій і іноземних донорів із закликом підтримати українські медіа у цій нелегкій ситуації, а також закликав наші бізнеси і громадян допомагати, чим зможуть. Влада теж шукає комплексні рішення, які, скоріш за все, передусім стосуватимуться втрачених доходів державного бюджету України. Власні способи розв'язання проблеми шукають і громадські організації, які працюють у сфері медіа, і самі редакції, які звертаються по підтримку до бізнесу і своїх читачів.

Проте варто усвідомлювати, що загроза для українських медіа, пов'язана з можливим зменшенням американської підтримки, є набагато більшою проблемою, ніж просто кілька непродуманих подкастів, часткові скорочення штату редакцій або закриття окремих проєктів. Негативні наслідки будуть відчутні не лише в медіаіндустрії: вони торкнуться громадського та політичного життя, процесу відновлення, що триває після війни, а також формування демократичних інститутів, суспільних комунікацій і міжнародних відносин. Це вплине й на ту організаційну та ціннісну трансформацію, яку ми називаємо "рухом до Європи".

Це лише кілька областей та напрямків, де відсутність фінансової підтримки з боку США може призвести до повної зупинки або значного скорочення діяльності. У довгостроковій перспективі це може викликати регрес і втрату тих позитивних змін і досягнень, яких ми досягли за останні десятиліття.

Свобода висловлювань. "Свобода не є подарунком, вона не може бути просто надана", -- зазначав Сергій Жадан. Українське громадянське суспільство та медійна сфера досягли нинішнього рівня свободи слова та можливості виражати свої думки завдяки великим зусиллям і значним жертвам.

Велику частину цих зусиль було і продовжують витрачати на протидію спробам політиків, чиновників та олігархів контролювати та цензурувати медіа-простір. Фінансова та політично-дипломатична підтримка США відіграє ключову роль у цьому процесі, допомагаючи прогресивним представникам медіа-середовища в їхній боротьбі проти політичного і економічного впливу власників та їхніх політичних покровителів.

У нас немає жодних підстав вірити, що актуальні політичні еліти або їх можливі наступники, які можуть з’явитися внаслідок майбутніх (у невизначеній перспективі) виборів, відмовляться від бажання контролювати, обмежувати та експлуатувати медіа. Також зрозуміло, що медіа, які переживають фінансові труднощі і відчувають невпевненість у завтрашньому дні, стають значно більш вразливими до загроз, підкупу, а також адміністративного та економічного тиску. Не можна не згадати і про занепад громадського сектору, який відіграє важливу роль у забезпеченні прозорості влади, наданні юридичної допомоги тим, хто стикається з тиском, а також у привертанні уваги міжнародної спільноти до порушень прав людини та необґрунтованих обмежень громадянських свобод в Україні. Хто знає, можливо, нам доведеться знову активізувати рух "Стоп цензурі", який об’єднував демократичні медійні сили в часи правління Януковича.

Журналістські розслідування. Це видатний український феномен, що поєднує зусилля кількох десятків професійних команд журналістів-розслідувачів, якому можуть позаздрити навіть деякі країни Європейського Союзу. Викриття, які з'являються у ЗМІ, стали невід'ємною складовою української стратегії у боротьбі з корупцією. Без публічності та доказів, зібраних журналістами, Україні навряд чи вдалося б досягти значних успіхів у цій галузі. Проте, незважаючи на важливість розслідувальної журналістики, можливості для її фінансування у мирний час залишаються обмеженими. Виробничий процес є дорогим, і навіть у благополучних та стабільних країнах цей жанр журналістики потребує дотацій. В Україні ж він значною мірою залежав від грантів, переважно з США.

"Ми сподіваємося на підтримку нашої аудиторії, але усвідомлюємо, що лише за рахунок краудфандингу та реклами ми не зможемо забезпечити роботу нашої розслідувальної команди з тринадцяти осіб. Мабуть, нам доведеться перейти на формат лайфстайл-блогів," – іронічно зауважує головний редактор рівненського видання "Четверта влада" Володимир Торбіч.

В умовах війни, коли механізм зміни влади через вибори виявляється неефективним і може залишатися таким надовго, співпраця між громадянським суспільством, розслідувальними медіа, антикорупційними структурами та міжнародними партнерами стає найпотужнішим інструментом, який забезпечує дотримання демократичних принципів і стримує зловживання. Важливо також підкреслити ще один аспект роботи розслідувачів: виявлення та документування військових злочинів, скоєних російськими агресорами, а також ідентифікація винних та донесення правдивої інформації про війну до міжнародної спільноти. Цим займається безліч учасників, як у медіа, так і в громадянському секторі та правоохоронних органах, проте кількість невивчених і незафіксованих випадків залишається значною.

Прозорість та громадський контроль над владою, починаючи з найвищих рівнів і закінчуючи місцевими громадами, є надзвичайно важливими. Нещодавнє дослідження Media Development Foundation під назвою "Новинні пустелі 2.0" виявило, що в Україні існує безліч громад, які не мають доступу до життєздатних незалежних медіа або ж мають лише кілька редакцій, що не підпорядковуються місцевим "елітам" чи органам влади. Незалежність і ефективність цих медіа часто залежать від грантового фінансування. Якщо журналісти, які ставлять під сумнів дії влади, аналізують фінансові звіти, надсилають запити та не бояться висвітлювати зловживання і недоліки, зупинять або обмежать свою діяльність, це призведе до розширення корупційних схем та інших недемократичних явищ по всій країні. "Припинення американської допомоги неодмінно вплине на прозорість державного управління, збільшить кількість корупційних практик та правопорушень, а також посилить недбалість посадових осіб у виконанні своїх обов'язків," — зазначає головна редакторка запорізького видання Soda Катерина Рождественська.

"Це може бути значним подарунком для Росії та деяких українських політиків. Адже ані тій, ані інший стороні вільні медіа в Україні не є бажаними," -- зазначає Валерій Болган, головний редактор видання "Інтент" та керівник одеського Центру публічних розслідувань.

Висвітлення війни. Відрядження журналістів і знімальних груп у зону бойових дій -- це не тільки небезпечно, це також дорого. Транспорт, житло, страхування, спеціальна техніка і засоби безпеки -- все це на додачу до витрат на виробництво контенту. Цей контент, до речі, апріорі "некомерційний" -- його практично неможливо монетизувати; навпаки, редакції ведуть відчайдушну боротьбу проти ботів і алгоритмів соціальних платформ, аби репортажі з фронту дійшли до глядачів, слухачів і читачів. Менше відряджень на фронт означає менше фактів і кадрів, добутих власноруч і показаних із суто українською оптикою. Журналісти будуть вимушені більше переказувати новини про війну з чужих слів, а не показувати те, що бачили на власні очі. "Туман війни", який розвіюють професійні воєнкори, стане густішим.

Під загрозою також виживання і стабільна робота медіа з прикордонних і прифронтових регіонів, які часто першими висвітлюють наслідки російських обстрілів. Наприклад, "Кордон.медіа" з Сумщини, про яке розповідав "Детектор медіа", зупинило кілька проєктів і шукає альтернативне фінансування. Керівниця видання Альона Яцина, повернувшись із місця чергового російського удару, написала у фейсбуку: "ДСНС суттєво фінансувалася програмами з США, які наразі призупинені. Матеріали, якими волонтери забивають вікна, дахи, тощо, теж закуплені за програмами з США, які наразі призупинені. Робота воєнкорів і журналістів, які про все це розказують вам і світові, теж частково фінансувалася програмами з США, які наразі призупинені. Допомога, яку отримували постраждалі люди на відновлення; оснащення лікарень і реанімацій, де зараз знаходяться поранені, частково профінансовані програмами з США, які наразі призупинені".

Евакуйовані редакції та медіа, які працюють для окупованих територій, опинилися у складній ситуації. Їхні читачі, глядачі та слухачі часто також переживають труднощі, розподілені між Україною та іншими країнами, або ж залишаються під окупацією. Сподіватися на те, що ці медіа зможуть забезпечити себе через рекламу чи продаж контенту, не видається реалістичним. У відсутності грантового фінансування їм доведеться або зменшити штат і витрати, або ж зовсім припинити свою діяльність.

Нещодавно ми провели опитування серед наших читачів, одне з питань якого стосувалося готовності платити за інформацію, -- ділиться менеджерка видання "Новини Донбасу" та голова громадської організації DII-Ukraine Любов Раковиця. -- Більшість респондентів виявили, що не можуть дозволити собі платити. Це зрозуміло, адже наша основна аудиторія складається з мешканців окупованих територій, населених пунктів, що знаходяться в зоні бойових дій, та переселенців, тобто людей, які опинилися в непростих умовах. Також ми не плануємо вводити передплату, оскільки наша мета -- полегшити доступ до контенту для аудиторії, адже на неї обрушується велика кількість безкоштовної інформації з прокремлівських джерел. Проєкт Relocated Media Cluster, який підтримує медіа в евакуації, зупинив частину своїх напрямків через відсутність фінансування; 12 редакцій, що перемістилися з Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запоріжжя, не отримають субгранти.

Ганна Бокова, головна редакторка порталу "Бахмут.in.ua", який був змушений переміститися на вільну територію після захоплення Бахмута, висловлює своє занепокоєння щодо "необхідності повідомляти людям, які пройшли з нами важкий шлях, поділяють наші цінності та є висококваліфікованими професіоналами, що ми не можемо продовжити співпрацю". Для журналістів, які також є переселенцями, втрата роботи стає додатковим важким випробуванням, від якого буде складно оговтатися. "Вважаю, що ця ситуація найбільше вдарить по незалежним і якісним медіа, що створить простір для маніпуляцій і пропаганди", -- підкреслює Ганна.

"Непопулярні" соціальні теми. Без грантової підтримки висвітлення важливих соціальних тем в українських медіа було би значно менш інтенсивним і глибоким. Потреба заробляти на хліб спонукає редакції зосереджуватись на більш резонансних і "клікабельних" темах, а також відмовлятись від великих і ґрунтовних матеріалів заради новин. Бо створення великих якісних матеріалів вимагає ресурсів, яких більшість українських медіа не має де взяти. Завдяки грантам медіа більше писали про переселенців, ветеранів, волонтерів, суспільну згуртованість, права жінок, національні та інші меншини, про історію, культуру, психологію, децентралізацію, енергоефективність, відновлення і багато інших речей, важливих для суспільства (навіть якщо ця важливість не завжди конвертується в кількість переглядів). Завдяки грантам розвивалась журналістика рішень.

Ось як описує цю роботу, що робилася коштом іноземної допомоги, мережа медіа і громадських організацій "Вікно відновлення": "За 2024 рік спільною роботою з партнерами медіамережа опублікувала 842 матеріали. Ці репортажі, історії, аналітику, розслідування та експлейнери прочитали 24 млн людей у соцмережах, на сайтах та інших платформах. Регіональні та національні медіа із мережі розповідали історії та перипетії відновлення людей, бізнесів, територій, інституцій. З'ясовували, звідки і куди йдуть гроші та чому виникають затримки у відбудові, пояснювали, як постраждалим від російської агресії скористатися сервісами підтримки, з допомогою експертів аналітичних центрів звертали увагу на недопрацювання в механізмах допомоги і прогалини в законодавстві. Громадські організації та аналітичні центри ділилися результатами досліджень щодо реальних можливостей досягнення енергоефективності, "зеленого" відновлення, щодо настроїв громадян у різних регіонах та їхнього бачення відновлення України тощо, таким чином створюючи запит на більш якісні рішення".

Усе це, звісно, не зникне враз через припинення американського фінансування, однак без цієї підтримки інформаційний порядок денний буде пласкішим і біднішим, а суспільство -- менш скомунікованим. Менше конструктивних дискусій, нових ідей, інновацій, менше взаємопідтримки й толерантності, таких потрібних українцям у час війни.

Дані в журналістиці. Ефективна візуалізація даних здатна кардинально змінити погляди суспільства на певні проблеми або детально пояснити тенденції набагато краще, ніж будь-який текст. Проте проекти, що займаються аналізом і візуалізацією даних, є дорогими та вимагають значних ресурсів; тому ця форма журналістики часто є "повільною" і потребує спеціалізованих знань та безперервного навчання. "Ми повинні зберегти фахівців у нашій команді, оскільки дата-журналісти та журналісти-розслідувачі не є продуктом масового навчання, яке пропонують університети, – зазначає Ірина Подоляк, директорка з розвитку NGL.media. – Це безперервний процес розвитку, навчання, потреба у глибоких аналітичних навичках, широкому світогляді, постійному вдосконаленні навичок та готовності до ризиків". Якщо дата-журналісти залишать медіа після завершення фінансування, буде вкрай важко знайти їм гідну заміну.

Професійна освіта і підвищення кваліфікації. Прогрес, який відбувся в державній професійній освіті медійників за останні десятиліття, значною мірою зумовлений грантовими проєктами. Якщо ж говорити про недержавні освітні і тренінгові програми, онлайн- і офлайн-школи для студентів і молодих журналістів, програми редакційного стажування і обмінів, закордонні ознайомчі поїздки, то тут втрата американського фінансування поставить на паузу значну частину, якщо не більшість проєктів. Компенсувати цю втрату неможливо ані коштом освітніх закладів, ані коштом самих студентів і медійників, охочих розвиватись, ані коштом галузі, яка сама в глибокій економічній кризі. Крім оплачених американськими грантами, є й інші можливості, але конкуренція за них посилиться. Ймовірний наслідок -- більше недовчених і погано підготовлених медійників.

Саморегулювання медійної сфери. Налагодження й посилення механізмів саморегулювання медійної галузі відбувається поволі -- повільніше, ніж хотілося б. Проте запит на цінність, яку дає саморегуляція, у медійній спільноті є, і потужний -- про це свідчить нещодавнє опитування, проведене Комісією з журналістської етики. Саморегуляція -- це не тільки розбудова галузевих інституцій, які розв'язують конфлікти і оцінюють контент. Це також впровадження редакційних політик, довгоочікувана національна прескарта, що унормує причетність до журналістського цеху, і масштабна просвітницька робота. Якщо медіасектору України не вдасться просунутись у напрямку життєздатної й ефективної саморегуляції, цю нішу може зайняти держава. А державний контроль і втручання влади в роботу медіа -- проблема, яку медійна громадськість лікувала багато років. Прикро буде починати з нуля.

Моніторинг та оцінка якості медіа. Ініціативи, такі як "білі списки", карта рекомендованих медіа, а також дослідження якості контенту телемарафону "Єдині новини" та Суспільного, мають на меті досягнення двох ключових завдань: мотивувати журналістів покращувати свою роботу, вказуючи на їхні недоліки, та допомогти аудиторії визначити, яким джерелам можна довіряти, а яким — ні. Більшість таких проєктів в Україні отримували фінансування від американських урядових структур, і зараз вони опинилися під загрозою. Це ставить під сумнів одну з небагатьох переваг якісних медіа в порівнянні з токсичними та ненадійними інформаційними ресурсами.

"Ми були першими, хто в далекому 2003 році розпочав моніторинг телевізійних новин в Україні, -- каже голова ГО "Детектор медіа" Наталія Лигачова. -- Це стало можливим саме завдяки американським грантам і мало великий вплив на події, скажімо, журналістської революції, яка передувала Помаранчевій революції. Завдяки моніторингам ми підтримували тих журналістів, які відстоювали засади свободи слова, та наочно демонстрували маніпуляції, до яких вдавалися телеканали, що працювали тоді за темниками від російських політтехнологів. Всі ці роки моніторинги є барометром свободи слова, плюралізму у нашому медійному просторі. Їхня втрата стимулюватиме згортання такого плюралізму та різноманітності голосів у медіа".

Протидія російській пропаганді та розвиток медіаграмотності є критично важливими для України, яка вже багато років страждає від інформаційних атак з боку Росії. Сьогодні, в умовах війни, потреба у протистоянні дезінформації та підвищенні медіаграмотності населення стає ще більш нагальною. Однак, знайти фінансування для медійних та освітніх ініціатив у цій сфері стає надзвичайно складно — особливо у воєнний час. Хоча держава може частково взяти на себе освітні функції, у медіасфері її підходи до боротьби з російськими наративами обмежуються лише спільним телемарафоном "Єдині новини" та активностями кількох державних організацій. Це призводить до уніфікації, монополізації та контролю з боку держави в медіапейзаже. Хоча такий метод міг бути доречним в умовах хаосу на початку великої війни, сьогодні він неефективний. Припинення програм, що займаються фактчекінгом, вивченням маніпуляцій і пропаганди, а також зменшення зусиль у сфері медіаграмотності для різних груп населення є серйозним ризиком для інформаційного захисту українців, особливо в критичний момент, коли суспільство є найбільш вразливим.

Інформаційна безпека та суверенітет у медіапейзаже. Зменшення кількості відповідальних, здатних і професійних медіа на ринку створює більший простір для інформаційних атак, проксі-медій, маніпулятивних кампаній та токсичних наративів, що підтримуються Росією. "...нас обмежують в інформаційному та культурному аспектах, фактично закидаючи нафтовими рублями. І чим менше коштів у цьому секторі, тим швидше росіяни зможуть встановити над нами контроль, подібно до того, як вони здобули інформаційне панування над Грузією після початку війни", -- зазначає керівник Ukraїner Богдан Логвиненко.

Частка анонімних російських телеграм-каналів, сміттєвих сайтів, псевдоспеціалістів та клікбейтних "новинних фабрик" у інформаційному просторі України буде зростати. У найближчому майбутньому можна очікувати активізації антидемократичних і антизахідних наративів, емоційної реакції на "Захід, який нас залишив", а також закликів шукати "свій шлях" поза межами Євросоюзу та НАТО. Це не лише зробить Україну більш уразливою та зменшить її шанси у боротьбі з інформаційною агресією з боку Росії, а й сприятиме розвитку ізоляціонізму та популізму, а також появі різноманітних "новітніх Распутінів", як їх називає американська історикиня Енн Еплбом.

"Українці завжди можуть залишитись наодинці з марафоном, Арестовичем і "Трухою", але суспільство, яке споживатиме тільки такий інформаційний сурогат, буде страшним генетично модифікованим організмом. Чи ми цього хочемо? Очевидно -- ні. Тому, якщо хочемо залишитися адекватними, то й підтримувати треба адекватних", -- каже Ірина Подоляк із NGL.media.

Отже, тимчасова втрата і подальше скорочення американського бюджетного фінансування не вб'є український медіасектор, але послабить його, зробить вразливішим, відкритішим до російських та інших токсичних впливів і втручань. Стимулює атомізацію медійної спільноти й ідеологічну поляризацію медіа (прагнення сподобатись платоспроможній аудиторії і спонсорам), знизить якість контенту і спонукатиме медійників відходити від професійних стандартів і перетинати етичні "червоні лінії". Чимало процесів, на які витрачені роки зусиль і мільйони доларів тієї ж таки американської допомоги, доведеться починати з нуля.

Также рекомендуем ознакомиться с:

Чи відбудеться очищення ринку від "паразитів", на яке сподіваються деякі радикальні коментатори? Це виглядає малоймовірним, адже попередні кризи не призводили до такого результату. Натомість ми станемо свідками посилення конкурентної боротьби за ресурси між добросовісними професійними медіа і квазімедіа, такими як телеграм-канали, агрегатори, сайти-одноденки та інші сумнівні платформи. У цій боротьбі якісні медіа можуть або зазнати поразки, або значно знизити рівень свого контенту.

Зворушлива стаття англомовного видання The Kyiv Independent, яке вже не підпорядковується американським грантам, завершується закликом до міжнародної спільноти підтримати українські медіа. У її підсумку сказано: "Ми точно знаємо одне: здорове суспільство неможливе без вільних медіа. Ефективність демократії залежить від них. У світі, який все більше страждає від дезінформації, справжня журналістика має величезне значення як ніколи раніше".

Золоті слова; залишається з'ясувати, наскільки важливим є збереження підвалин української демократії для нової влади країни, що зробила в розбудову вільних медіа в Україні найбільший внесок. І чи усвідомлює адміністрація Трампа, чим загрожує американським інтересам виникнення інформаційної "сірої зони" на мапі, де останні десятиліття дедалі утверджувалась західна цивілізація.