Перезброєння без участі США: три підходи, які забезпечать Європі додаткові ресурси для оборони.

Як Європі профінансувати необхідне зростання військових інвестицій? Адже масштаб виклику справді вражає

Чи можуть європейські нації підвищити військові витрати, якщо їх економічна ситуація залишається нестабільною, державні бюджети під тиском, а значна частина населення виступає проти зменшення витрат у інших секторах?

Насправді варіантів не бракує - і зважаючи на те, що Сполучені Штати обирають власний шлях, відкладати більше не можна.

Європа терміново потребує переозброєння. Вторгнення Росії в Україну та ширша загроза, яку режим Владіміра Путіна становить для Європи, вимагають саме цього.

Адміністрація Дональда Трампа, президента Сполучених Штатів, також підкреслила, що ні Україна, ні країни-учасниці НАТО не можуть сподіватися на продовження підтримки з боку Вашингтона.

Цей надзвичайно потужний сигнал, можливо, нарешті спонукатиме європейські уряди вийти з стану самозадоволення.

Якщо так, то головне питання: як профінансувати необхідне зростання військових інвестицій?

Масштаб виклику дійсно вражає.

Росія адаптувалася до воєнних умов економіки, її збройні сили отримали досвід у бойових діях, а також країна володіє значними резервами ядерної арсенали.

Хоча економіка Європи значно перевищує російську, за оцінками Міжнародного інституту стратегічних досліджень, з урахуванням купівельної спроможності військові витрати Росії минулого року ($462 млрд) були навіть вищими, ніж у Європи ($457 млрд).

Великі європейські країни й без того мали труднощі з реалізацією раніше узгодженої цілі НАТО — витрачати не менше ніж 2% від свого ВВП на оборонні потреби. Франція та Німеччина ледь змогли подолати цей поріг минулого року, у той час як Великобританія досягла показника 2,3% ВВП.

Проте і такі цифри є абсолютно недостатніми в епоху, коли війна повернулася на континент, і Європа має сама подбати про свою безпеку.

Трамп хоче, щоб європейські члени НАТО підняли оборонні витрати до 5% ВВП, тоді як генеральний секретар НАТО Марк Рютте визнає необхідність "значно більше ніж 3%".

Це реально. Зокрема, Польща вже збільшила свої військові витрати до понад 4% ВВП з метою досягти 5%, а інші прифронтові держави, такі як Естонія та Литва, не сильно відстають. Тепер решта Європи має наслідувати їхній приклад.

Але як фінансувати ці витрати? В умовах стагнації європейських економік та фінансових труднощів багато урядів не хочуть підвищувати податки або скорочувати соціальні витрати.

Хоча подібні кроки можуть виявитися неминучими в майбутньому, на даний момент найочевиднішим політичним вибором є залучення позик. Це також має економічну обґрунтованість, оскільки збільшені витрати на оборону слугують інвестицією в майбутнє континенту.

Отже, значний державний борг, європейські бюджетні норми та внутрішньополітичні обмеження ускладнюють проведення додаткових запозичень.

Однак існує як мінімум три альтернативні підходи для розв'язання цієї задачі.

Перший - виключити оборонні інвестиції з фіскальних правил ЄС, які загалом обмежують державні запозичення 3% ВВП.

У минулому році Європейська комісія розпочала "процедуру надмірного дефіциту" стосовно Польщі, аргументуючи, що зростання державних запозичень є необхідним для забезпечення захисту як самої країни, так і всієї Європи від посилюючої російської загрози.

На щастя, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, схоже, погоджується з польською позицією. Вона пропонує активувати положення Пакту стабільності та зростання (яке дозволяє вищі запозичення під час криз) для збільшення інвестицій в оборону.

Попри те, що Німеччина та інші країни з фінансово консервативними підходами раніше виступали проти подібних ініціатив, їхні погляди можуть зазнати змін після виборів у Німеччині, що відбудуться 23 лютого, враховуючи зростаюче усвідомлення власної вразливості.

Сама ж Німеччина має низький рівень державного боргу та невеликий бюджетний дефіцит, тож фіскальні правила ЄС не заважають їй брати більше позик для модернізації своїх слабких оборонних сил.

Але її обмежує власне "боргове гальмо" в конституції, введене канцлером Ангелою Меркель у 2009 році та суворо контрольоване Конституційним судом. Проте після виборів може з'явитися більше готовності змінити цей механізм.

Фіскальні правила - не єдина перешкода.

На ринках облігацій існують певні ризики. Державний борг Франції вже перевищує 110% від валового внутрішнього продукту, і коаліція уряду стикається з труднощами при ухваленні бюджету, спрямованого на зменшення дефіциту, який становить 6,1% ВВП.

Ситуація у Франції стає все складнішою, що призводить до зростання вартості її боргових зобов'язань у порівнянні з німецькими. Насправді, минулого року процентна ставка за французьким боргом на короткий час перевищила ставку Греції.

Другий підхід полягає у здійсненні колективного запозичення з метою фінансування одноразових інвестицій у сферу оборони, як це запропонував президент Франції Емманюель Макрон.

Існує вже прецедент: фонд відновлення Європейського Союзу після пандемії COVID-19 на суму 750 мільярдів євро. Додатковий раунд колективного запозичення в обсязі 500 мільярдів євро (3% від ВВП ЄС) міг би зміцнити витрати на оборону, оптимізувати процеси закупівлі озброєння та надати підтримку європейським оборонним підприємствам.

Перешкодою тут є позиція прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який відкрито підтримує Путіна.

Також проблемою може стати позиція чотирьох нейтральних країн ЄС: Австрії, Ірландії, Кіпру та Мальти. А на додачу фінансово консервативні північні країни ЄС традиційно виступають проти додаткових запозичень.

Одним із потенційних варіантів є формування коаліції країн, які мають спільні інтереси, здатної випускати колективні облігації поза межами Європейського Союзу. Важливо залучити до цього процесу також нейтральні держави, наприклад, Норвегію та Великобританію.

Для нової лейбористської адміністрації Великої Британії цей варіант міг би виявитися привабливим, враховуючи її бюджетні обмеження.

І на завершення, третій варіант полягає у розширенні повноважень Європейського інвестиційного банку (EIB).

Наразі банк фінансує лише проєкти подвійного призначення (цивільно-військові), проте 19 урядів ЄС запропонували дозволити йому фінансувати суто військові проєкти, такі як виробництво танків і боєприпасів.

Яким би не було джерело фінансування, Європі потрібно переозброїтися вже зараз.

Збільшення витрат на оборону для запобігання поразці України та стримування Росії є значно менш витратним, ніж ведення війни. Інакше, як попереджає Рютте, європейці можуть опинитися в ситуації, коли їм доведеться вивчати російську мову або шукати притулок у Новій Зеландії.