"Телеграф" поспілкувався з експертами, щоб дізнатись, яка зараз ситуація в українській економіці
Питання потенційного дефолту України в 2025 році активно обговорюється як експертами, так і рядом медіа. Тривога викликана наслідками політики, що її реалізували попередні керівники країни. Українці, охоплені панікою після прочитання тривожних матеріалів, ставлять питання: "Що ж буде далі?" Крім того, 4 червня міжнародна рейтингове агентство S&P Global визнало відмову України від виплат за облігаціями фактично дефолтом.
"Телеграф" розбирався у тому, чи можливий "справжній" дефолт у 2025 році, якими можуть бути його наслідки для пересічного українця та хто заклав "бомбу" під бюджет країни.
Термін "дефолт" походить з англійської мови і означає "неспроможність виконати зобов'язання". Це стосується ситуації, коли умови кредитного договору не виконуються, зокрема, коли відсотки або основна сума боргу не сплачуються в установлені терміни відповідно до угоди про випуск облігацій або позики.
Якщо розглядати термін "дефолт" простими словами, то це означає ситуацію, коли країна або компанія не може своєчасно розрахуватися за боргами. Іншими словами, це неможливість виконати свої фінансові зобов'язання.
Існує два основних типи дефолту: банкрутство та технічний дефолт. У випадку банкрутства держава не в змозі виконати зобов'язання щодо виплати боргів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Це може призвести до фінансової кризи, девальвації національної валюти або ж до переговорів про реструктуризацію боргових зобов'язань. Технічний дефолт, з іншого боку, виникає, коли позичальник не виконує умови угоди. Наприклад, це може бути неспроможність сплатити відсотки за кредитом або порушення термінів та умов платежів.
Коли країна оголошує дефолт, зобов'язання і суперечки повинні бути вирішені на міжнародній арені.
S&P (Standard & Poor's) є глобальним рейтинговим агентством, яке займає одну з провідних позицій у світі. Його основна діяльність полягає в аналізі кредитоспроможності як держав, так і корпоративних структур, а також фінансових інструментів, шляхом присвоєння їм кредитних рейтингів.
Кредитний рейтинг являє собою аналіз ризиків, що визначає ймовірність того, що позичальник, будь то країна чи компанія, зможе своєчасно і в повному обсязі виконати свої фінансові зобов'язання, тобто погасити борг.
Чим вищий рейтинг, присвоєний агентством S&P, тим більша надійність боржника. У протилежному випадку, низький рейтинг свідчить про підвищені ризики неплатоспроможності.
S&P надає інвесторам інформацію для прийняття рішень щодо доцільності інвестування в конкретні активи, а також допомагає урядам і компаніям залучати капітал на фінансових ринках.
Ще в середині весни видання FT випустило тривожну статтю про можливий дефолт України у найближчий час. У Вашингтоні в цей час відбулася зустріч представників України з власниками боргу на 2,6 мільярда доларів, під час якої країна не змогла досягти угоди про реструктуризацію державного боргу. У Міністерстві фінансів України заявили журналістам, що після провалу переговорів "розглянуть усі доступні варіанти".
"Київ має прийняти рішення щодо можливого оголошення дефолту по платежу приблизно у 600 мільйонів доларів, який заплановано на кінець травня. Це питання тісно пов'язане з економічними показниками 2023 року, якщо уряд не зможе досягти угоди про реструктуризацію вчасно", -- зазначили журналісти.
30 травня Міністерство фінансів України оголосило, що країна не змогла виконати виплату у розмірі 665 мільйонів доларів за борговими зобов'язаннями перед власниками ВВП-варантів у визначений строк, що спливе 2 червня.
Мова йде про боргові зобов'язання, які виникли в Україні в 2015 році. Це так звані варанти на основі зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), які є державними цінними паперами, виплати за якими залежать від темпів зростання ВВП країни-емітента. Цей борг було оформлено під час президентства Петра Порошенка. У той час міністр фінансів Наталія Яресько здійснила реструктуризацію частини державного боргу, в результаті чого 20% зобов'язань було переведено з безпосереднього боргу держави у форму державних деривативів.
Більше інформації про варанти Яресько.
Держава, зменшивши боргове зобов'язання на 3 мільярди, запропонувала кредиторам угоду, згідно з якою вони повинні виплачувати відсотки на основі цієї суми протягом 20 років. При цьому умова полягає в тому, що валовий внутрішній продукт України, який на той момент скоротився вдвічі, має зрости на 20% від свого мінімального значення.
Простіше: коли ВВП України зростає більш ніж на 3%, ми маємо виплачувати відсотки.
"Телеграф" звернувся до економіста Олега Пендзина, щоб отримати його оцінку поточної ситуації в Україні в умовах обговорення можливого дефолту.
В Україні існують єврооблігації, відомі як "євробонди", а також варанти, які були випущені під керівництвом Яресько і у 2016 році були пов'язані з ростом валового внутрішнього продукту країни.
За державними облігаціями немає жодних зауважень з боку кредиторів. Що стосується варантів, то тут ситуація є більш заплутаною, оскільки варант пов'язаний із зростанням валового внутрішнього продукту, — зазначив експерт.
За словами Пендзина, якщо зростання ВВП понад три відсотки, все, що вище, оплачується власниками варантів.
"У 2022 році наша країна зазнала втрат у 30% від ВВП. Тепер, коли ми починаємо відновлення, темпи зростання виглядають вищими, оскільки базова цифра для порівняння зменшилась. Проте власники варантів не готові на це йти. Існують певні труднощі, але на даний момент Україна не має доступу до міжнародних фінансових ринків," — зазначає співрозмовник видання.
Раніше фінансовий експерт Дмитро Олексієнко в інтерв'ю "Телеграфу" охарактеризував схему з ВВП варантами як "чистий грабіж".
"У 2023 році ВВП зріс більше і ми повинні заплатити 600 млн доларів відсотків. Але ситуація, порівняно з 2015 роком, коли підписували ці боргові зобовʼязання, сильно змінилися. Через війну чинний уряд не визнає ці зобовʼязання та не бажає їх платити
На мою думку, ці зобов'язання є кабальними і потребують оскарження та перегляду. Схема з ВВП-варантами виглядає як відверте пограбування навіть у мирний час, не кажучи вже про військові дії, коли наш ВВП зменшився більш ніж на 30%, а потім, на фоні низької бази, розпочав процес відновлення, – зазначає Олексієнко.
Україна нагадала власникам Державних деривативів, що відповідно до рішення Уряду від 27 серпня 2024 року діє мораторій на виплати за цими інструментами, який діятиме до завершення процесу їхньої реструктуризації.
У серпні 2024 року з умов державних деривативів було виключено пункт про крос-дефолт. Це свідчить про те, що дотримання мораторію на виплати за державними деривативами не призводить до крос-дефолту щодо зобов'язань за облігаціями зовнішньої державної позики, а також не створює ризику для фінансової стабільності країни.
Зупинка платежів за державними деривативами є складовою більшої стратегії, оголошеної Україною в серпні 2024 року в процесі реструктуризації державного боргу. Ця стратегія має на меті забезпечення справедливого та рівноправного підходу до всіх вимог кредиторів, що підпадають під реструктуризацію, з метою відновлення боргової стійкості в рамках програми Міжнародного валютного фонду.
Україна залишається відданою конструктивному діалогу з усіма зацікавленими сторонами та продовжує консультації задля досягнення справедливої та комплексної реструктуризації державних деривативів, яка забезпечить довгострокову боргову стійкість, не створюючи загрози для відбудови та відновлення країни", -- заявили у Мінфіні.
Іншими словами, Україна, усвідомлюючи труднощі, пов’язані з варантами для свого бюджету, не має наміру виплачувати цей борг на даний момент. Натомість країна веде переговори з власниками цих фінансових інструментів з метою реструктуризації боргових зобов'язань, тобто зміни умов їх погашення.
Економіст, екс-член ради НБУ Віталій Шапран у коментарі "Телеграфу" пояснив, що для оголошення дефолту у повній мірі Україні необхідно не платити за зобов'язаннями.
"Щодо ВВП-варантів, українська сторона однозначно висловила свою точку зору, вважаючи цю ситуацію форс-мажором, що виник унаслідок коливань у динаміці ВВП в умовах війни. Міжнародні рейтингові агенції реагують на цю ситуацію, оскільки мають побоювання щодо можливих судових позовів від власників варантів, але їхня позиція не матиме жодного впливу", -- зазначив він.
Він зазначив, що фінансування під час війни в Україні значно змінилося в бік державних кредиторів. Наша держава практично не здійснює ринкові запозичення на міжнародних ринках.
Крім того, Україна продовжує виконувати свої міжнародні зобов'язання.
"Упевнений, що нашому Мінфіну не слід піддаватися шантажу фондових спекулянтів та міжнародних рейтингових агентств", -- підсумував Шапран.
Олег Пендзин зазначив, що для звичайного українця обставини залишаться без змін, і він не відчує жодних нововведень.
На сьогоднішній день основні запозичення України, які забезпечують макроекономічне фінансування, тобто покриття дефіциту бюджету, зійдуться за рахунок українських партнерів, які надають гроші нашій країні як суверенній. Не за облігаціями.
"Отже, у цій ситуації ми фактично перебуваємо в стані технічного дефолту з 2022 року. Ми постійно переглядаємо наші фінансові зобов'язання. Незважаючи на це, ми все ще отримуємо фінансування. Наприклад, на 2025 рік країни G7 надали кредит у розмірі 50 мільярдів", – зазначив Пендзин.
Експерт також підкреслив, що Україна має як внутрішні, так і зовнішні зобов'язання з боргу.
"Щодо внутрішнього боргу немає жодних зауважень. Облігації ОДП випускаються та повертаються вчасно. Мова йде лише про реорганізацію зовнішніх запозичень", — резюмував він.
Дефолт в різних країнах має свої особливості, проте може викликати значні економічні труднощі. Серед потенційних наслідків можна виділити:
Приклади дефолтів у різних країнах:
Росія (1998):
Дефолт відбувся через внутрішні зобов'язання, що спричинило різке падіння курсу рубля і економічну кризу, яка стала однією з найсерйозніших в історії Росії. Основними причинами цієї кризи стали два зовнішні чинники: раптове зниження світових цін на енергоресурси, які є ключовими для російського експорту, і економічна криза, що розпочалася в середині 1997 року в Південно-Східній Азії, яка призвела до обвалу валют Малайзії, Індонезії, Бангладеш, Бірми та Таїланду. Усе це відбувалося на фоні складної економічної ситуації в країні, що погіршувалася неефективною макроекономічною політикою уряду.
Вплив кризи суттєво відобразився на економічному та державному розвитку. Протягом менш ніж шести місяців курс рубля знизився в 3,2-3,5 рази: у неділю, 16 серпня, він складав 6,8 рубля за долар перед дефолтом, а до 1 січня 1999 року зріс до 21-22 рублів за долар.
Негативні наслідки виявилися в зниженні довіри з боку населення та іноземних інвесторів до російських фінансових установ і держави, а також до рубля. Значна кількість малих підприємств зазнала банкрутства. Банківська система пережила серйозну кризу, яка тривала щонайменше півроку, в результаті чого кілька банків були змушені оголосити про свою неплатоспроможність.
Аргентина, год 2001:
Економічна криза в Аргентині — це складний період, який відбувався наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років. З макроекономічної точки зору, цей кризовий етап стартував зі скорочення реального ВВП у 1999 році і тривав до 2002 року, коли країна почала відновлювати економічне зростання. Проте, причинний корінь колапсу аргентинської економіки і його наслідки для населення залишаються відчутними й до сьогодні. Деколи кризу вважають лише явищем 2001-2002 років.
Піком кризи стали події грудня 2001 року, коли країну охопила хвиля насильства та мародерства. Саме в цей період Аргентина оголосила про свій найбільший дефолт в історії, сума якого склала 80 мільярдів доларів.
Наслідки: У короткостроковій перспективі в Аргентині різко впав рівень ВВП, значно знизилася купівельна спроможність населення, значно збільшився рівень бідності. За даними Світового банку, кількість населення за межею бідності в Аргентині зросла з 28,9% у 2000 році до 35,4% у 2001 році і досягла піку у 2002 році (54,3%), після чого почала знижуватися та досягла 9,9% у 2010 році. У 2001 році співвідношення зовнішнього державного боргу до ВВП становило 56,9 % від ВВП, але через дефолт і падіння ВВП до 2002 року цей показник зріс до 153,2 %, після чого почав знижуватися на 20 -- 40 % на рік. З 2001 року в Аргентині знижувалося безробіття (18,3% у 2001 році, 17,9% у 2002 році, 16,1% у 2003 році; у 2009 році -- 8,6%).
Дмитро Олексієнко, який займає пост віце-президента ICC Ukraine (Національного комітету Міжнародної торгової палати в Україні), поділився своїми поглядами на потенційні варіанти розвитку боргової політики України в майбутньому.
"Невиконання Україною зобов'язання щодо платежу в 665 мільйонів доларів США за ВВП-варантами 2 червня 2025 року стало завершенням тривалої суперечки з кредиторами щодо боргових зобов'язань, укладених урядом А. Яценюка в 2015 році, які були прив'язані до темпів зростання ВВП," - зазначив експерт.
За його словами, станом на кінець квітня 2025 року загальний державний та гарантований державою борг України досяг 179,97 млрд дол. Це приблизно 92% 74,5% посідає зовнішній борг (134,08 млрд. дол. США). Така пропорція відображає обмежені можливості внутрішнього ринку та критичну залежність від міжнародної підтримки.
Серед ключових кредиторів:
Олексієнко підкреслив, що українська боргова політика в майбутньому має два сценарії:
Оптимістичний. Припускає досягнення стійкого миру та масштабне міжнародне фінансування відновлення на пільгових умовах. У цьому випадку Україна могла б скористатися "дивідендами миру" для прискореного економічного зростання та поступового зниження боргового навантаження. Проте навіть за такого сценарію необхідне додаткове списання боргу або суттєве продовження термінів погашення для забезпечення довгострокової стійкості. Без продовження зовнішньої підтримки на подібних умовах Україна швидко стикнеться з кризою боргової стійкості. Це робить країну заручником геополітичних рішень та позицій інших держав.
Нагадаємо, що раніше "Телеграф" повідомляв про те, що у 2025 році державний борг України досяг нової рекордної величини.
#бюджет #Національний банк України #Росія #Економіка #Україна #Київ #Інвестор #Міністерство фінансів (Україна) #Облігація (фінанси) #Державний борг #Вашингтон, округ Колумбія #Валовий внутрішній продукт #Стратегія #Економічна криза #Рубль #Борг. #Валюта #Держава (політичний устрій) #Індонезія #Азія #Малайзія #Петро Порошенко #Телеграф #Банкрутство #Аргентина #Таїланд #Дефолт (фінанси) #Кредитор #М'янма #Бангладеш #S&P Global Ratings #Дериватив #Наталія Яресько #Loan
