Підтримка, що приносить величезні вигоди: як Польща надає допомогу "недячній" Україні, отримуючи вигоду для себе

#Політика #політика та державне управління

Екс-посол Польщі в Україні Марек Зюлковський створив для Фонду імені Стефана Баторія звіт під назвою "Допомога Польщі Україні: об'єктивні дані та сумний висновок".

Цей детальний документ безумовно заслуговує на вашу увагу.

Ми представляємо вам огляд українською мовою, підготовлений редакцією sestry.ua.

У 2022 році Польща стала одним з головних тилів України, йдеться у дослідженні.

Саме в це місце приїхали мільйони українських біженців, тут розгорнулася безпрецедентна хвиля громадянської підтримки, а польська влада першою почала масово постачати Україні озброєння. Проте через чотири роки, як зазначає Марек Зюлковський, польські обговорення щодо допомоги все більше нагадують не підтримку союзника, а облік боргів.

В Україні 2022 року ми відчули ейфорію, пережили моменти поту та сліз, але сьогодні стикаємося з розчаруванням, спотворенням статистичних даних та суперечливими оцінками щодо наданої і ненаданої допомоги, які залежать від внутрішньої політичної гри. Здається, питання України відійшло на другий план, тоді як все частіше звучать слова: "Це не наша війна", – зазначає автор.

У наведеному нижче тексті представлено основні ідеї та висновки доповіді, які можуть вразити багатьох. Це особливо актуально в контексті нинішніх внутрішніх обговорень у Польщі.

Найзначніша хвиля підтримки

Перші місяці після вторгнення Росії стали особливим періодом для польського суспільства. Мільйони поляків, не чекаючи на державні вказівки, відкривали двері своїх домівок для українських сімей, організовували перевезення через кордон, купували медикаменти, створювали гуманітарні склади, безкоштовно надавали житло та допомагали з оформленням документів, працевлаштуванням і освітою дітей. Як зазначає Зюлковський, в цей час Україна на кілька місяців дійсно об'єднала Польщу.

"Квінтесенцією і сутністю польської допомоги Україні після лютого 2022 року стала безкорислива, цілодобова допомога мільйонів поляків мільйонам українців. У той час Україна консолідувала й об'єднала поляків - принаймні на кілька місяців".

На фоні цих подій державні інституції діяли винятково активно. Прийнято спеціальний закон, що передбачає підтримку українських громадян, оперативно запустили програми соціальної допомоги, а Польща зайняла провідну роль як логістичний хаб для західної допомоги Україні.

Автор наголошує, що поляки мають всі підстави пишатися цим етапом.

Але чи дійсно Польща була найбільшим спонсором?

Саме тут, на думку дипломата, починається проблема. Адже польська влада та значна частина медіа створили у суспільстві викривлене уявлення про масштаби польської допомоги.

Йдеться не про те, що допомога була маленькою. Вона була справді величезною. Однак, за словами Зюлковського, її почали представляти так, щоб Польща виглядала абсолютним світовим лідером. Для цього використовували незвичну методику підрахунку.

Замість порівнювати обсяг допомоги з ВВП відповідного року - як це зазвичай роблять економісти, OECD чи Євросоюз, - у президентських і урядових матеріалах допомогу за кілька років співвідносили з польським ВВП ще за 2021 рік. Оскільки польська економіка після цього зростала, такий спосіб автоматично збільшував відсоток допомоги. Так з'явилися гучні цифри.

Зокрема, у документах, виданих Канцелярією президента Польщі, зазначалося, що підтримка України в період 2022-2023 років становила 4,91% від валового внутрішнього продукту Польщі. Польща при цьому посідала перше місце у світі за обсягом допомоги Україні. Згідно з даними уряду, у фінансовому вираженні це склало понад 100 мільярдів злотих, що приблизно дорівнює 23 мільярдам євро.

Автор вважає, що ці розрахунки виконували більше політичну, ніж статистичну функцію.

"Ми не лише спостерігаємо за величезними зусиллями Польщі в наданні допомоги, але й за використанням - виключно в пропагандистських цілях - нетрадиційних методів збору статистичних даних, які ставлять Польщу на перше місце," - зазначив Зюлковський.

Якщо використовувати традиційний підхід, тобто порівняти обсяги допомоги з валовим внутрішнім продуктом у ті роки, коли ця допомога була надана, ситуація виглядає зовсім по-іншому.

Сумарна допомога Польщі у 2022-2023 роках становила приблизно 1,7% ВВП.

Отже, це було фактично втричі менше, ніж те, що озвучувалося під час президентських виступів. Проте навіть ці цифри стали значним досягненням.

"Мобілізація близько 1,7% ВВП була політично сміливим і необхідним рішенням, але не становила серйозної загрози для державних фінансів", - йдеться у звіті.

Водночас автор звертає увагу на ще одну цифру - понад 100 млрд злотих допомоги Україні за 2022-23 роки, про що звітував уряд.

Протягом того ж часу Польща інвестувала в освіту, охорону здоров'я та оборону приблизно вісім разів більше, ніж у допомогу Україні. Відтак, він вважає, що заяви про те, що підтримка України завдала шкоди польським державним фінансам, є безпідставними.

Ще одна важлива деталь: до загальної суми допомоги уряд включав не лише кошти, безпосередньо передані Україні, а й витрати на прийом українських біженців у Польщі, роботу державних установ, місцевого самоврядування та соціальні виплати.

Безумовно, сума, що перевищує 100 мільярдів злотих, справляла набагато більше враження, ніж фактичні бюджетні перекази в Україну.

На думку автора, це призвело до певних політичних наслідків. Польське населення стало переконане, що Польща досягла для України практично неймовірного. В результаті, все частіше почало очікувати відповідних дій з боку України.

"Вдячність - це не повідець"

На думку Марека Зюлковського, найбільшою помилкою польської політики стало не зменшення допомоги Україні, а те, що ця допомога почала використовуватися як інструмент у політичних суперечках. Він підкреслює, що міжнародна допомога має свої правила, сформульовані протягом багатьох років міжнародними організаціями та державами-донорами. Її основна мета полягає в підтримці країн у кризових ситуаціях, а не в отриманні політичних вигод чи вимаганні компенсацій.

"Допомога має сенс, якщо служить бенефіціару, а задоволення донора має полягати в переконанні, що бенефіціар правильно використав цю допомогу", - вважає ексдипломат.

На його переконання, саме це відбулося в Україні.

Збройні сили України та її громадськість змогли максимально ефективно скористатися міжнародною підтримкою.

Таким чином, підтримка здійснила своє основне завдання.

Натомість у Польщі, стверджує автор, поступово почала домінувати інша логіка. Допомогу дедалі частіше стали пов'язувати з історичними питаннями, економічними поступками, політичними очікуваннями та вимогами вдячності. Особливо помітною ця тенденція стала в 2025-2026 роках.

"Очікування компенсації або вдячності, а також політичні умови надання допомоги, продовжують бути актуальними темами в польських ЗМІ та у стратегіях численних політичних груп. Протягом останніх місяців це явище стало звичним як у медійному, так і в політичному контекстах."

Це призвело до неочікуваних наслідків. Україна вже не сприймає Польщу як надійного партнера, від якого можна розраховувати на тривалу підтримку.

"Оскільки інші донори не ставлять подібних умов, українська сторона де-факто вже не домагається допомоги від Польщі", - зазначає він.

Один з розділів доповіді зосереджується на реакції українців на польську риторику. Автор досліджує українські соціальні мережі та подає кілька типових висловлювань, що дедалі частіше виникають у дискусіях: "Вдячність не є повідцем або нашийником!", "Допомога не є правом власності", "Солідарність не дає права на приниження".

Таке сприйняття українцями стало результатом внутрішніх дискусій у Польщі. Коли допомога стає предметом політичних дебатів, вона втрачає свою роль як засіб зміцнення союзницьких зв'язків.

Зюлковський підкреслює ще один важливий аспект, який, на його думку, в Польщі практично забули обговорювати. Після краху комуністичного режиму саме Польща протягом багатьох років користувалася значною міжнародною підтримкою.

Захід фінансував економічні реформи, допомагав створювати нові державні інституції, підтримував розвиток місцевого самоврядування, модернізацію законодавства, екологічні програми та розвиток ринкової економіки.

При цьому жодна з країн-донорів не ставила полякам умови щодо політичної вдячності.

Від Польщі чекали іншого - щоб вона ефективно використала отриману допомогу. І саме це зрештою стало вигідним усім. Польща стала успішною економікою, інтегрувалася до Європейського Союзу, а країни-донори отримали стабільного партнера в Центральній Європі.

Саме так, вважає Зюлковський, варто підходити до питання підтримки України.

Не як на подарунок. Не як на кредит. І тим паче не як на інструмент політичного тиску. А як на інвестицію у стабільність і безпеку всього регіону.

Польща не лише надавала допомогу, але й отримувала вигоду.

Один з основних розділів доповіді зосереджений на військовій підтримці, яку отримала Україна. Автор підкреслює, що в початкові місяці масштабного конфлікту Польща проявила активність, що перевершувала дії багатьох інших партнерів. Саме Польща стала однією з перших країн, яка надала Україні танки Т-72, самохідні гаубиці Krab, переносні зенітні комплекси Piorun та інші види озброєння.

До середини 2026 року вартість військової допомоги, наданої безкоштовно, становила приблизно 16,45 мільярдів злотих. При цьому близько 90% цієї підтримки Україна отримала в період 2022-2023 років.

Після цього обсяги нових постачань значно зменшилися. Основною формою підтримки залишилася логістика через хаб у Ясьонці, а також окремі незначні передачі техніки.

Крім того, частину витрат, понесених Польщею, вже покрив Європейський Союз після відновлення діючих механізмів фінансування. Це означає, що реальний фінансовий тягар для польського бюджету виявився меншим, ніж зазвичай зображується в національних обговореннях.

Окрім безкоштовної військової підтримки, Польща значно збільшила обсяги комерційного експорту озброєнь до України. Згідно з інформацією, наданою Міністерством закордонних справ Польщі, у 2024 році польський військовий експорт досяг історичного максимуму в 3,14 мільярда євро. Левова частка цього експорту, а саме 79%, була спрямована саме до України.

Протягом 2022-2024 років Польща здійснила експорт озброєнь на суму, що перевищує 6 мільярдів євро, з яких близько 4,8 мільярда євро було реалізовано саме в Україні.

Ці показники не мають ніякого відношення до безкоштовних військових поставок. Мова йде про звичайний комерційний експорт. На думку Зюлковського, саме цей аспект став одним із найзначніших досягнень польської оборонної промисловості за останні десятиліття.

"У звіті зазначається, що за останні 25 років Польща не демонструвала таких високих показників у сфері експорту зброї."

Але Польща сьогодні значно більше говорить про те, що "допомогла Україні", ніж про те, що одночасно отримала потужний імпульс для розвитку власного оборонного сектора. І саме ця диспропорція, на думку автора дослідження, спотворює суспільне сприйняття польсько-українських відносин.

Українці відкрили десятки тисяч компаній

Однією з ключових ідей доповіді є те, що польська дискусія щодо підтримки України практично не акцентує увагу на іншому аспекті ситуації - а саме на тому, що протягом цих років Польща також отримала вигоди від співпраці з Україною.

Автор визнає значний рівень підтримки з боку Польщі. Однак підкреслює, що для оцінки відносин потрібно розглядати ситуацію в цілому. В першу чергу - економічні аспекти.

Згідно з оцінками компанії Deloitte для Управління верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR), українські біженці виявилися не лише споживачами гуманітарної допомоги. Вони оперативно адаптувалися до польського ринку праці і вже через кілька років почали активно сприяти економічному зростанню Польщі.

Згідно з результатами цього дослідження, українські біженці роблять свій внесок у валовий внутрішній продукт Польщі, який становить:

* 1,5% ВВП у 2022 році;

* 2,3% - у 2023 році;

* 2,7% - в 2024 році.

Автор звіту звертає увагу на символічний збіг.

Саме стільки - приблизно 1,7% ВВП - Польща витратила на допомогу Україні у 2022-2023 роках.

"Тобто, по суті, стільки, скільки ми вклали у вигляді допомоги, польська економіка заробила завдяки праці українських біженців", - підкреслює автор.

І саме ця цифра повинна звучати в польській публічній дискусії не рідше, ніж дані про витрати держави.

Ще один аспект, який майже не обговорюється в політичних дебатах, - це українське підприємництво. Після початку широкомасштабної війни багато українських компаній частково перемістили свою діяльність до Польщі або заснували нові бізнеси на польській території. Протягом кількох років українці зареєстрували в Польщі приблизно 30 тисяч підприємств.

І це означає не лише сплату податків. Йдеться також про створення робочих місць, інвестиції та розширення економічних зв'язків між двома країнами.

Не менш показовою є й зовнішня торгівля. Після 2022 року товарообіг між країнами не скоротився, а навпаки - продовжив зростати.

За даними, наведеними у доповіді:

У 2022 році обсяг двосторонньої торгівлі досягнув приблизно 73 мільярдів злотих.

У 2023 році сума склала 71 мільярд злотих.

У 2024 році ця сума сягне 77 мільярдів злотих.

При цьому Польща постійно має позитивне торговельне сальдо. Тобто продає Україні більше товарів, ніж купує.

Проте цей аспект рідко викликає обговорення в суспільстві. Замість цього, набагато частіше обговорюються лише витрати, що супроводжують надання допомоги.

Післявоєнне відновлення: Польща прагне виступати інвестором, а не донором.

Особливий розділ звіту зосереджений на перспективній відбудові України.

Марек Зюлковський нагадує, що вже через кілька місяців після повномасштабного вторгнення міжнародні партнери почали обговорювати післявоєнне відновлення української держави. Йдеться про проєкт вартістю у сотні мільярдів євро, який часто порівнюють із післявоєнним Планом Маршалла.

Польща брала участь у всіх міжнародних конференціях з відбудови України. Проте робила це вже в іншій ролі, ніж у 2022 році. Якщо тоді Польща була одним із ключових донорів допомоги, то тепер вона дедалі більше позиціонує себе як майбутній економічний партнер та інвестор.

Показовою стала конференція з відбудови України, що відбулася у Гданську у 2026 році. Польський уряд говорив насамперед про:

значні вливання капіталу

* підприємницькі ініціативи;

фінансові інструменти кредитування

* забезпечення для підприємств.

Замість того, щоб анонсувати значні державні гранти, Польща фактично стала організатором платформи для міжнародного бізнесу, а не одним із ключових фінансових донорів.

Згідно з думкою Зюлковського, подібна трансформація ролі є цілком природною. Однак справжня проблема полягає в іншому.

Польська внутрішня риторика продовжує акцентувати увагу на тому, що Польща "внесла значний вклад в підтримку України". Проте зараз вона все більше виграє від економічної взаємодії між країнами.

Європа надає більше підтримки.

Ще один ключовий аспект доповіді стосується ролі Польщі у колі міжнародних партнерів України. Після 2024 року європейські держави стали основними фінансовими підтримувачами України.

Згідно з інформацією Kiel Institute, у проміжку між січнем 2024 року та жовтнем 2025 року країни Європи надали Україні близько 100 мільярдів євро допомоги. Водночас, допомога з Польщі склала приблизно 3 мільярди злотих, що еквівалентно 700 мільйонам євро.

На фоні цих подій країни Північної Європи та Балтії продовжують виділяти близько 1% свого валового внутрішнього продукту на допомогу Україні, тоді як провідні держави Західної Європи виділяють лише близько 0,4-0,6% ВВП.

Польща ж вже опинилася наприкінці першої двадцятки донорів

Тому Київ все частіше ініціює важливі переговори з різними партнерами. Зюлковський не вважає це неправильним кроком з боку України і наводить просте пояснення для такого підходу.

Держави формують свої рішення, спираючись на фактичний внесок партнерів. Коли обсяги допомоги варіюються, це впливає на політичну значущість країни. Тому, за словами Зюлковського, Польща все більше втрачає статус одного з ключових центрів ухвалення рішень щодо підтримки України.

Це є одним із найбільш тривожних сигналів, що містяться в доповіді.

"Отже, кому саме слід зараз висловити свою вдячність?"

У завершенні своєї доповіді Марек Зюлковський викладає, напевно, найвагоміший результат всього дослідження. При підрахунку всіх представлених даних виникає абсолютно новий образ, який суттєво відрізняється від тієї картини, що сьогодні переважає в польських публічних обговореннях.

Польща дійсно надала підтримку Україні. Проте, варто зазначити, що:

* українські біженці зробили помітний внесок у польський ВВП;

* В Польщі українці заснували приблизно 30 тисяч бізнесів.

Польща демонструє позитивний баланс торгівлі в стосунках з Україною.

Польська оборонна індустрія досягла безпрецедентного рівня експорту завдяки попиту з боку України.

* польський бізнес уже готується до участі у повоєнній відбудові України.

Саме з цієї причини письменник порушує питання, яке, на його думку, практично не обговорюється в Польщі в наш час.

"Кореляція даних, які я представив у доповіді - вагомий внесок українських біженців у польську економіку, позитивне торговельне сальдо, рекордний експорт польського озброєння та водночас уже маргінальна польська допомога Україні - парадоксально складається в картину істотного українського внеску в наше економічне благополуччя. То, можливо, запитаймо протекціоністськи: хто кому сьогодні має бути вдячний?".

Автор не ігнорує це питання і надає на нього відповідь.

Він вважає, що підняття питання через призму "вдячності" є неправильним. Допомога не повинна ставати предметом політичних розрахунків. Її справжня мета полягає в тому, щоб зміцнити країну, що бореться проти агресії.

Україна здолала випробування не лише завдяки отриманій підтримці, а й у тісній співпраці з нею.

Зюлковський підкреслює, що незважаючи на більше ніж чотири роки масштабних військових дій, Україна не стала "failed state", як це іноді намагається показати російська пропаганда. Навпаки, ситуація зовсім інша.

Україна зберегла керованість держави, втримала фронт, адаптувала економіку й створила одну з найефективніших у світі систем співпраці держави, бізнесу та громадянського суспільства для підтримки армії.

У доповіді особливо підкреслено український волонтерський рух.

Тільки завдяки громадським ініціативам українська армія отримала приблизно 100 мільярдів гривень, а великі компанії постійно підтримують військові частини, виробництво зброї та допомогу ветеранам.

Ось чому важливо по-іншому оцінювати міжнародну підтримку.

"Можливо, варто говорити ще відвертіше: саме завдяки українському суспільству й українській армії допомога виявилася корисною, а не навпаки - що без нашої допомоги Україна не вижила б".

І цей висновок стосується не лише Польщі, а всіх союзників України.

Зюлковський не стверджує, що Польща повинна відновити рівень підтримки 2022 року за будь-яку ціну. Проте він вважає, що сама логіка, яка все частіше відчувається в польській політиці, є стратегічно невірною.

Автор прямо зазначає, що вислів "менше допомоги - краще" є "стратегічною проблемою та поразкою в зовнішній політиці". Він підкреслює, що підтримка України повинна залишатися складовою частиною довгострокової зовнішньої політики Польщі не лише за вимогою Києва, а тому, що це відповідає національним інтересам Польщі.

Автор також закликає польські медіа відповідальніше працювати зі статистикою, не маніпулювати цифрами та однаково чесно говорити як про витрати на допомогу, так і про вигоди, які отримала Польща завдяки співпраці з Україною.

Не менш значущим є також історичний урок.

Польща сама десятиліттями була отримувачем міжнародної допомоги, але сьогодні майже не згадує про це. А країна, яка свого часу скористалася підтримкою Заходу для власної модернізації, не повинна забувати цей досвід, оцінюючи допомогу Україні.

Sure! Here’s a unique version of your text: "#####" If you have a specific text you'd like transformed, feel free to share!

Незважаючи на критичний настрій доповіді, її основний висновок не зосереджується на статистичних даних чи політичних рейтингах. Автор підкреслює, що найзначнішим досягненням 2022 року є створення атмосфери взаємної довіри між польським і українським народами.

Саме вона, на його думку, сьогодні опинилася під найбільшою загрозою.

Зюлковський підкреслює важливість підтримки тих ініціатив, які продовжують функціонувати, незважаючи на політичні зміни. Це стосується волонтерських проектів, громадських організацій, місцевих органів влади, підприємців та всіх, хто сприяє співпраці між Україною та Польщею. Саме ці люди та організації сьогодні підтримують дух добросусідства, що виник унаслідок початку повномасштабної війни. Їхня діяльність матиме вирішальне значення для формування польсько-українських відносин у період після війни.

Оригінал цього тексту спочатку з'явився на платформі Sestry.eu.

публікується з незначними корективами за погодженням з редакцією