Еволюція інвестиційних підходів у галузі відновлювальних джерел енергії в Україні.

Дмитро Лукомський — досвідчений підприємець і інвестор, що спеціалізується на відновлювальних джерелах енергії. Він обіймає посаду генерального директора компаній групи "Авенстон".

Чому якість проєктів, партнерств і готовність до інвестування стають дедалі важливішими

У 2026 році деякі компанії продовжують розробляти інвестиційні стратегії, ніби період 2022-2025 років був лише затишшям перед поверненням до старих підходів. Це не лише обережність, а й ризиковане припущення, яке може призвести до втрати конкурентних переваг на ринку, що вже зазнав змін.

Йдеться не лише про наслідки війни. За останні кілька років змінилася сама економіка відновлюваної енергетики: підходи до управління ризиками, моделі створення вартості, поведінка інвесторів і критерії оцінки проєктів.

Ці трансформації спостерігаються не тільки в Україні. Світовий ринок відновлювальних джерел енергії також поступово переходить від акценту на збільшення встановлених потужностей до бізнес-моделей, в яких все більше значення набувають системи зберігання енергії, гнучкість, управління активами та нові методи отримання прибутку від електричної енергії.

Навіть після закінчення війни та відновлення пошкоджених частин енергосистеми, український ринок функціонуватиме за новими принципами.

Що залишається в минулому?

Що саме ми маємо на увазі, коли говоримо про модель 2018-2021 років?

Її можна охарактеризувати наступним чином: концепція проєкту → виробництво мегаватів → залучення фінансів → процес будівництва → запуск в експлуатацію → очікуваний прибуток.

Для значної частини ринку центром інвестиційної логіки був окремий генеруючий актив. Його економіка будувалася навколо механізму підтримки, а основною одиницею масштабу були мегавати. Завданням девелопера було пройти шлях від земельної ділянки та технічних умов до готової електростанції.

Це не свідчить про те, що ринок у той час був легким. Взаємодія з земельними питаннями, процеси приєднання, фінансування, будівництво та регуляторні ризики вимагали великих зусиль. Проте економічні принципи були значно простішими і зрозумілішими.

Сьогодні цей ланцюг функціонує зовсім по-іншому. Натомість виникає нова логіка: портфель проєктів → партнерства → синергія технологій → адаптивність → управління ризиками → розширення. Хоча війна прискорила цей процес, він є складовою більшої трансформації на ринку.

Від електростанцій до створення інвестиційних можливостей

У минулі роки конкурентна перевага здебільшого зумовлювалася вмінням оперативно зводити нові генераційні об'єкти. Для багатьох гравців на ринку запуск електростанції в експлуатацію вважався фінальним етапом створення цінності. Однак тепер введення станції в експлуатацію стало не кінцевим результатом, а лише першим кроком на шляху.

На основі моїх спостережень, все більше інвесторів звертають увагу на те, як команда може систематично генерувати нові інвестиційні можливості. Сьогодні якість портфеля визначають наступні аспекти:

* рівень готовності проєкту до реалізації;

* чітка схема розподілу ризиків;

* присутність потужних місцевих і глобальних партнерів;

* уміння колективу швидко пристосовуватися до змінюваних обставин у процесі виконання завдань.

Готовність проєкту до інвестиції стає частиною його вартості. Інвестору важливо побачити потенційний актив і зрозуміти, наскільки він готовий перейти від ідеї до рішення про інвестування. Конкурентною перевагою стає здатність створювати нові інвестиційні можливості системно, а не лише реалізувати окремий успішний проєкт. Це змінює і роль компаній на ринку. Важливими стають не лише девелоперські компетенції, а й здатність об'єднувати різних учасників, вибудовувати партнерства, структурувати проєкти та доводити їх до реалізації в умовах постійних змін.

Свіжа економіка відновлювальних джерел енергії

Системи зберігання енергії (BESS) часто розглядаються як нова технологія, що з'явилася на українському ринку. Однак, насправді, вони є яскравим свідченням трансформації, що відбулася в економіці відновлювальної енергетики.

Нові енергетичні ініціативи все частіше інтегрують різноманітні технології. Вони можуть охоплювати сонячну або вітряну генерацію, системи зберігання енергії, різноманітні методи управління активами, а також декілька джерел економічної вигоди. Мегавати вже не є єдиним критерієм оцінки якості проєкту. Тепер важливими аспектами є гнучкість, прогнозованість, контрольованість і здатність активу адаптуватися до нових умов енергетичної економіки. Системи зберігання енергії (BESS) змінюють підходи до проектування, експлуатації, фінансування та оцінки енергетичних активів.

І це не суто українська тенденція. У 2025 році у світі було введено 108 ГВт нових потужностей батарейного накопичення -- на 40% більше, ніж роком раніше. Близько 80% нових потужностей припало на великі BESS, підключені до енергосистем. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, батарейне накопичення дедалі більше використовується для перенесення електроенергії в часі та забезпечення гнучкості систем із високою часткою сонячної та вітрової генерації.

Це не просто резервуар для зберігання енергії на випадок збоїв. Економіка, що базується на системах накопичення енергії, розвивається у відповідь на зміни в енергетичній інфраструктурі.

Критерії відбору інвесторів також зазнають змін.

Разом із ринком змінюється і те, що саме інвестори вважають якісною можливістю.

На мою думку, все більшою мірою значення набирають такі аспекти, як якість підготовки проекту, передбачуваність процесів, професіоналізм команди, надійність локальних партнерів та можливість реалізації проекту в разі необхідності внесення змін до початкового плану. Хоча фінансові показники конкретного активу залишаються важливими, вони вже не забезпечують повного розуміння ситуації.

За останні два роки я дедалі частіше бачу одну й ту саму зміну під час переговорів із партнерами. Якщо раніше першою була розмова про потужність проєкту, то сьогодні -- про команду, управління ризиками та здатність реалізувати проєкт у разі зміни початкових умов. Це свідчить про зміну критеріїв інвестиційного рішення.

За моїми спостереженнями, вузьким місцем ринку поступово стає не сама наявність капіталу, а здатність підготувати достатню кількість якісних, зрозумілих для інвестора можливостей. У наступному інвестиційному циклі конкуренція, ймовірно, точитиметься саме за цю здатність -- за довіру інвесторів, а не за доступ до фінансування. Перевагу матимуть ті, хто зможе запропонувати не лише перспективний актив, а й зрозумілу модель його реалізації.

Нові правила вже набули чіткої форми.

У перші роки після завершення війни багато компаній намагатимуться з'ясувати, коли український ринок відновиться до свого попереднього стану. Проте це не зовсім коректне питання. Ринок 2018-2021 років функціонував на основі іншої економічної логіки. Наразі інвестиційна привабливість формується на основі поєднання готовності проєкту, якості команди, технологічної адаптивності, партнерських відносин і вміння управляти ризиками.

Компаніям варто терміново переглянути не лише окремі проєкти, а й загальний підхід до формування інвестиційних можливостей. Ці зміни є складовою більш масштабної трансформації глобальної енергетики, що вже вносить корективи в вимоги до генерації, зберігання, управління активами та моделей інвестування.

Наступний етап інвестиційного циклу буде залежати від уміння систематично розробляти якісні проєкти, які легко можуть бути зрозумілі, оцінені та профінансовані інвесторами. Я вважаю, що компанії, які зможуть швидше за інших створювати подібні інвестиційні можливості, отримають значну конкурентну перевагу.