Пишний: на Заході відбулося суттєве зрушення у ставленні до російських активів.

Попри війну, українська економіка продовжує вистояти. Отримання нового кредиту у розмірі $50 млрд від Групи семи підтверджує, що наші союзники дійсно налаштовані на серйозну економічну підтримку України.

Цей "історичний" крок може стати лише першим на шляху до конфіскації російських державних активів, що складають $280 млрд. Такими сподіваннями подилівся голова Національного банку України Андрій Пишний, який провів минулий тиждень у Вашингтоні на зустрічах з міжнародними союзниками під час щорічних зборів МВФ та Світового банку.

Журналістка Української служби Голосу Америки Оксана Бедратенко поговорила із Пишним про те, куди підуть кошти кредиту G7, чи працюють санкції проти Росії, дедоларизацію та те, якими мають відносини МВФ з Росією.

Інтерв'ю було відкориговано для покращення зрозумілості та гладкості викладу.

Оксана Бедратенко, Голос Америки: Сполучені Штати, країни Європи, Великобританія та Канада визначили свої частки в кредиті Групи семи, що складає 50 мільярдів. Яке значення мають ці фінансові вливання для економічної стабільності України?

Андрій Пишний, керівник Національного банку України, зазначив: "Це надзвичайно важливо. Це фактично завершення угод, досягнутих на політичному рівні в Апульї навесні. Пам’ятаєте? Тоді, коли зібралися лідери G7, виникла ідея ERA loans (програма екстреного кредитування), яка надає Україні можливість використати доходи від заморожених активів."

Ті висловлювання, які надходять з Європи, США, Великої Британії, Канади та Японії, спонукають нас вважати, що ситуація розвивається позитивно, і Україна має шанси на отримання цих фінансових ресурсів.

У даному рішенні містяться два надзвичайно важливі аспекти:

Відбувся значний зсув у ставленні до російських активів, які були заморожені на початку війни. Якщо раніше питання про можливість їх використання підіймалося обережно, а іноді й заперечувалося, то тепер ми чуємо заяви від країн G7 про те, що ці активи залишаться замороженими. Це свідчить про зміну позиції, і ми розглядаємо виділений кредит у розмірі $50 млрд як перший крок до доступу до самих "основ" цих заморожених активів. Хоча цей процес не буде ані простим, ані швидким, я вважаю, що ми спостерігаємо позитивні зміни в цьому напрямку.

- Друга важлива річ, що ці 50 млрд кредиту включені в базовий сценарій, який ми погодили з колегами з Міжнародного валютного фонду під час п'ятого перегляду. Це означає, що вони розглядаються МВФ як стале джерело фінансування бюджетної потреби.

О.Б.: У програмі Міжнародного валютного фонду передбачено, що ці кошти будуть виділені на тривалий період для забезпечення економічної стабільності. Наразі наші союзники зазначають, що частина цих фінансів може бути використана для оборонних потреб. Чи може це стати проблемою для України?

А.П.: Позиція української сторони залишається незмінною: нам необхідно забезпечити фінансування бюджету. Ми розраховуємо, що ці кошти будуть доступні без будь-яких обмежень. Цей діалог ще не завершений, і мені видається, він дасть нам можливість отримати максимально оптимальне для українських інтересів рішення. Ці кошти нам потрібні цього, наступного року, частина, можливо, буде доступна і в 2026.

В фокусі обговорень щодо п'ятого перегляду програми з МВФ також була міжнародна допомога. До речі, Україна пройшла вже п'ять переглядів. Ми так далеко ніколи не заходили з МВФ, навіть в мирні часи.

Кожен перегляд являє собою унікальний план реформ, що містить специфічні амбіційні цілі, законодавчі ініціативи та трансформацію різних аспектів суспільного, політичного та правового життя. Це важливі елементи, що складають загальну картину.

Цього року були впроваджені нові зміни. Програма тепер включає дві основні складові: внутрішні ресурси та пакет фінансової підтримки, який має на меті закрити фінансовий дефіцит. Раніше, під час обговорення програми, ми визначили розрив у сумі 120 мільярдів доларів у базовому сценарії, а в негативному — 140 мільярдів. Враховуючи нові оцінки тривалості та інтенсивності конфлікту, підтримка від наших партнерів зросла і наразі складає 151,4 мільярда доларів. У негативному сценарії ця сума також збільшилася до 187 мільярдів доларів.

Це погоджені цифри, підкріплені відповідними запевненнями учасників нашої донорської коаліції, які і формують цей пакет фінансової підтримки в межах програми МВФ.

О.Б.: Ви ведете діалог з керівниками центральних банків держав G7. Які у них є побоювання стосовно безпосередньої передачі Україні заморожених російських активів?

А.П.: Голова Центральних банків, як правило, є особою обережною, але ми дещо відрізняємося від цієї тенденції. Іноді ми виявляємося досить рішучими у своїх висловлюваннях і закликах, адже наша ситуація потребує негайних дій. У нас просто немає часу на дотримання протоколу, тому важливо говорити максимально чітко.

Проте я усвідомлюю, що мої колеги з центральних банків починають піднімати цю тему, зосереджуючи увагу на ризиках. Проте я дотримуюсь іншої думки: якщо на рівні лідерів прийнято політичне рішення, то з ризиками потрібно активно працювати. Слід проявляти більше рішучості, адже ситуація в Україні, що триває вже 975 днів війни (інтерв'ю було записане у Вашингтоні 25 жовтня - ред.), повністю змінила глобальний порядок денний.

У питанні, чи зобов'язані росіяни здійснити оплату, можна помітити, що учасники процесу починають проявляти більшу впевненість у своїх рішеннях. Відбуваються обговорення технічних аспектів, а також сфери покриття різних ризиків, хоча готового рішення на даний момент ще не існує.

Ми приділяємо значну увагу комунікації в даному питанні. Це питання обговорюється на найвищому рівні, включаючи голову Національного банку України та міністра фінансів. На кожній зустрічі це питання порушується так чи інакше. Воно залишається в центрі уваги президента, прем'єр-міністра та української дипломатії. Ми не дозволяємо жодної паузи в його обговоренні.

Вражає швидкість, з якою розвивається це питання. Політичне рішення було ухвалене в травні, а вже в жовтні ми спостерігаємо угоди, які об'єднали бюрократії США, Канади, Великої Британії та ЄС. І все це відбувається на фоні виборчих процесів у цих країнах.

О.Б.: Міністерка фінансів США Дженет Єлен, анонсувала нові потужні санкції проти Росії. На вашу думку, які саме санкції потрібні?

А.П.: Ми постійно підтримували ідею, що весь фінансовий сектор Російської Федерації має бути під санкціями. Повністю.

Комунікуючи з колегами з Європейського Союзу, Сполучених Штатів, ми постійно надаємо інформацію про те, які схеми обходу санкцій ми виявляємо в фінансовій сфері, які платіжні сервіси, сервіси обміну інформацією, платіжними даними намагаються створити для того, щоб обійти санкційний тиск.

Ми щиро вдячні нашим партнерам за їх зусилля у вдосконаленні санкційних пакетів. Нещодавно до цих пакетів приєдналися провідні ІТ-компанії, що працюють з фінансовим сектором, і це вже приносить швидкі результати.

Ми раді повідомити про те, що вторинні санкції будуть негайно введені проти фінансових установ, які намагатимуться ухилятися від санкцій. Ми спостерігаємо вплив цих заходів вже на наступний день.

О.Б.: Який конкретно вплив ви помічаєте?

А.П.: Відмовляються від проведення розрахунків, закривають рахунки, ускладнюють ситуацію, блокують, наприклад, спроби дати простір платіжній системі "Мир", яку просуває російська Федерація, або намаганням створити заміну SWIFT.

Належні застереження, а також практичні кроки спонукають тих, хто навіть теоретично розглядає можливість участі в створенні альтернативної фінансової платіжної системи та співпраці з росіянами, серйозно замислитись над потенційними ризиками та наслідками.

Ми висловлюємо вдячність Європейському Центральному банку, який однозначно визначив, що Raiffeisen Bank International зобов'язаний надати конкретний календарний план із зазначенням обсягів та цифр, що стосуються зменшення своєї присутності в Росії.

Санкції мають ефективність, проте їх необхідно регулярно вдосконалювати, оскільки російська сторона постійно шукає способи їх обійти.

О.Б.: Як ви вважаєте, чи вдасться Raiffeisen покинути російський ринок?

А.П.: Я вважаю, що цей процес вже поступово триває, ми бачимо, як скорочується активність. Ми хотіли би більшої ясності, більшої динаміки.

На рівні Національного банку ми встановили принцип нульової толерантності щодо будь-якої діяльності в Росії. Інакше кажучи, якщо ви є податковим резидентом, маєте бізнес у цій країні або ваша материнська компанія там функціонує, Національний банк матиме всі підстави вважати вашу репутацію сумнівною, що може мати серйозні наслідки. Наша взаємодія з багатьма міжнародними компаніями значно активізувалася.

Ключовими факторами цього процесу є рішучість та ініціатива Європейського центрального банку, а також постійний інформаційний обмін між нами. Я вірю, що завдяки нашим спільним зусиллям ми зможемо переконати Raiffeisen Bank International виконати свої обіцянки та вийти з небезпечного російського ринку.

О.Б.: Росія прагне знайти способи обходу санкцій, розробити альтернативну платіжну систему та зменшити залежність від долара. Як ви вважаєте, чи можливо це реалізувати?

А.П.: Я вважаю, що ні, але вони роблять спроби і продовжуватимуть їх робити.

Ключовим аспектом, на який повинні зосередити увагу як наші американські партнери, так і Європейський центральний банк, є застосування цифрових віртуальних активів для здійснення фінансових операцій. Саме в цьому напрямку російська сторона зосередить свої зусилля, намагаючись знайти обходи санкційного тиску, і тому необхідно вжити відповідних заходів.

О.Б.: Критики кажуть, що санкції проти Росії змушують країни відмовлятись від долара. Чи справді є загроза дедоларизації?

А.П.: Цей наратив активно тиражується з самими росіянами, як власне і те, що санкції не працюють, як власне і те, що від санкцій потерпають більше ті, хто накладає ці санкції, - так давайте їх знімати.

Ні. Ми, проаналізувавши ті доповіді, які були зроблені (на зборах Світового банку та МВФ - ред.), не бачимо ризиків для поточного статусу-кво для євро і для долара як глобальних резервних валют.

О.Б.: В ході цих зборів Міжнародного валютного фонду та Світового банку ви ділилися з колегами українським досвідом. Які аспекти нашої країни викликали найбільший інтерес у керівників центральних банків та фінансових експертів світу?

А.П.: Дійсно, я мав унікальну можливість виступити в публічному діалозі з директором Європейського департаменту Альфредом Кеммером і розказати про український досвід, і запропонувати цей український досвід нашим друзям, партнерам, МВФ.

Ми здійснюємо це усвідомлено, оскільки питання операційної стійкості, безперервності роботи та реагування у кризових ситуаціях базуються не лише на теоретичних моделях, а на практичному досвіді, здобутому через численні виклики. Це наш спосіб висловити подяку та запропонувати партнерам те, що є для них дійсно цінним і унікальним.

Блекаут може виникнути не лише внаслідок ракетних атак, а й через кібератаки. Крім того, кліматичні виклики здатні суттєво вплинути на операційну стійкість, що, в свою чергу, може відобразитися на безперервності функціонування систем.

Ми шукаємо рішення, які дозволяють нам за рік знизити інфляцію в п'ять разів, активізувати кредитування, відновити ринок внутрішнього боргу і попри війну вже два роки не здійснювати емісійне покриття бюджетного дефіциту. Коли ми про ці речі говоримо, банкіри розуміють рішення, які ми ухвалювали, моделі, які ми зробили, прогнозування, які ми провели, калібровку нашого інструментарію, відновлення трансмісійних механізмів.

Я, слухаючи доповіді на зустрічах Світового банку та МВФ, ловлю себе на думці, що ми живемо в одному і тому самому порядку денному. Для нас так само важливо, яка ситуація у наших основних торгівельних партнерах, які глобальні процеси, цифровізація, діяльність небанківських фінансових установ, віртуальні активи, іпотека, зелений перехід, сталий розвиток, - це й наш порядок денний, адже ми йдемо до Європи.

О.Б.: Якими повинні бути взаємини між Міжнародним валютним фондом, Світовим банком і Росією в умовах війни?

А.П.: В той день, коли до Києва прибула місія Міжнародного валютного фонду, з'явились повідомлення, що МВФ починає місію за статтею четвертою з Росією.

Це було перше запитання, яке ми озвучили: чому ситуація раптом змінилася? Чому ми знову обрали курс на відновлення? В підсумку це рішення було зупинене, місія не відбулася, і ми вважаємо, що так і має залишитися. Росія не повинна бути залучена до глобального процесу, їй слід усвідомлювати свою відповідальність за дії в Україні.

Крім того, будь-які консультації не нададуть місії об'єктивної інформації. Немає віри в те, що дані, які будуть розкриті, відобразять реальний стан справ.

Користі від проведення цієї місії буде значно менше, ніж шкоди, адже сам факт відкриття місії Путін і Кремль вчергове використають для своєї геополітичної легітимності.

Ми вважаємо, що будь-яке відновлення цієї взаємодії не відповідає теперішнім обставинам, які є цілком очевидними: війна триває вже 975 днів. Нещодавно Організація Об'єднаних Націй оприлюднила дані, які свідчать про те, що у вересні в Україні загинуло найбільше цивільних осіб. Щодня країна піддається бомбардуванням, атакують бойові дрони, і гинуть невинні люди, тому в таких умовах неможливо говорити про відновлення відносин. Я вдячний за те, що було ухвалено рішення зупинити цей процес, і місія не відбулася — це було мудре рішення.

О.Б.: Які основні труднощі, на вашу думку, можуть постати перед Україною цієї зими?

А.П.: Війна є найзначнішим викликом, адже вона формує ризики, шоки, наслідки, а також нашу потребу і загальний настрій. Це те, що неможливо ігнорувати, коли міркуєш про завтрашній день. Сьогодні нам потрібно пережити зиму, яка, без сумніву, стане однією з найважчих в історії України.

Це зумовлено тим, що російські війська цілеспрямовано атакують українські енергетичні об'єкти та генераційні потужності. Так, це створить значні труднощі, і, безумовно, може призвести до збільшення міграційних потоків.

Проте я усвідомлюю, що ми активно залучені у цей процес, спостерігаючи за зусиллями уряду, президента та Ставки верховного командування, які прагнуть успішно подолати цю зиму. Наші міжнародні партнери також надають значну підтримку, однак основна відповідальність лягає на нас, і, звичайно, на інтенсивність ведення війни.

Судячи з того, що я бачу щодня, росіяни не зменшують кількість обстрілів. Війна триває, і це головний ризик, все решта - це похідні від тієї першопричини, яку створює війна, її інтенсивність і тривалість.