Податкові наслідки міжнародної транзакції слід оцінювати перед затвердженням платежу, а не після його здійснення.
Компанія підписує угоду з закордонним партнером. Послуги вже виконані, рахунок виставлений, фінансовий директор затверджує трансакцію, і 100 тисяч доларів перераховуються нерезиденту. Для бізнесу угода завершена. Проте для податкових органів це може бути лише початком нової історії.
Рекомендую розглядати питання оподаткування доходів нерезидентів ще на стадії узгодження договору. Це зумовлено тим, що до здійснення переказу коштів податкові ризики можна контролювати, тоді як після платежу залишається лише виправляти можливі наслідки. Іноді різниця в сумі може досягати десятків тисяч доларів.
15% - не універсальна ставка
У роботі з міжнародними договорами я бачу дві протилежні позиції. Перша - "ми оплачуємо послуги іноземної компанії, тож податку в Україні немає". Друга - "платимо нерезиденту, тож утримуємо 15%". Обидві можуть призвести до помилки.
Той факт, що отримувач є закордонною компанією, не визначає режим оподаткування. Необхідно з'ясувати, за що саме здійснюється платіж і як українське законодавство класифікує цей дохід.
Згідно з основними положеннями підпункту 141.4.2 Податкового кодексу, доходи нерезидентів з українських джерел оподатковуються за ставкою 15% у певних випадках, якщо інше не передбачено міжнародними угодами. Тому рекомендую розпочати аналіз не з обчислення ставки, а з ідентифікації типу доходу та його джерела.
У що перетворюються сто тисяч.
Компанія переказала нерезиденту 100 тис. дол., а потім з'ясувалося, що треба було утримати 15%. Здається, ціна помилки - 15 тис. дол., але вона більша.
Якщо податок не був утриманий із доходу під час виплати, Податковий кодекс вимагає виконання розрахунків за спеціальною формулою, що припускає, що сума вже "чиста" після сплати податку. Наприклад, для суми в 100 тисяч доларів за ставки 15% обчислення виглядає так: 100 000 × 100 / (100-15) - 100 000 = 17 647,06. Це означає, що транзакція на 100 тисяч доларів може обійтися компанії в 117 647 доларів, не враховуючи можливі додаткові податкові наслідки.
Тому фраза клієнта "ми вже заплатили" для адвоката часто означає, що найкращий момент для управління ризиком минув.
Міжнародний договір не гарантує пільги
Ще одна поширена помилка: компанія з'ясовує, що з країною контрагента діє договір про уникнення подвійного оподаткування, і вважає питання закритим.
Цей тип угоди дійсно може містити нижчі податкові ставки або альтернативні механізми оподаткування. Проте, наявність угоди та можливість конкретного нерезидента скористатися її умовами — це зовсім різні аспекти. Важливо запитувати не "Чи існує угода з цією країною?", а "Чи можемо ми застосувати певну статтю угоди до конкретного платежу цьому нерезидентові?". Від відповіді на це питання залежить фактична податкова ставка.
Для цього потрібно належно підтвердити податкове резидентство контрагента. Залежно від виду доходу треба також встановити, чи є нерезидент отримувачем доходу, тобто чи має він право користуватися і розпоряджатися коштами.
Наприклад, українська фірма перераховує кошти компанії А, яка, у свою чергу, незабаром переводить їх компанії Б. У такому випадку важливо враховувати не лише документи компанії А, але й її фактичну роль: які завдання вона виконує, чи має вона право самостійно розпоряджатися отриманими доходами та чому вона включена до цієї структури. Для холдингових компаній та у випадках виплати дивідендів, відсотків, роялті та проведення операцій через посередницькі фірми це питання може мати вирішальне значення.
Податкова служба зосередиться на економічному змісті.
Правила міжнародного оподаткування все більше акцентують увагу не на юридичному оформленні угод, а на їх економічному змісті. Одним із таких інструментів є тест основної мети (principal purpose test). Для підприємств це означає, що варто задатися питанням: яку мету переслідує ця компанія в структурі, і чому операція має саме таку форму?
Якщо єдине логічне пояснення структури пов'язане з прагненням знизити податкову ставку, це може поставити під сумнів право на пільги за міжнародними угодами. Тому перед здійсненням значних виплат важливо з'ясувати, чому саме цей контрагент отримує дохід, які функції він виконує, які ресурси має у своєму розпорядженні та яку бізнес-мету переслідує ця структура.
Що слід перевірити перед здійсненням виплати?
Суть платежу. Важливішим є не найменування угоди, а те, за що контрагент отримує фінансові кошти.
Податковий статус доходу. Чи має дохід джерело походження з України і які норми Податкового кодексу до нього застосовуються.
Міжнародна угода. Її доцільно вивчати ще до здійснення платежу, а не після отримання запиту від податкових органів. Необхідно перевіряти не тільки ставку податку, але й умови, за яких вона застосовується.
Нерезидента. Його податкове резидентство, функції в операції, право розпоряджатися доходом та обґрунтованість участі в структурі.
Умови угоди. Цей аспект бізнесу часто залишається без достатньої уваги. Важливими є не лише фінансові показники, але й те, чи враховані податки у цій сумі та хто насправді відповідає за їх витрати.
Уявімо ситуацію, коли дві сторони укладають угоду: контрагент має отримати 100 тисяч доларів. Однак перед проведенням платежу українська компанія виявляє, що з цієї суми потрібно сплатити податок, тоді як нерезидент наполягає на тому, що на його рахунок повинні надійти повні 100 тисяч доларів. Таким чином, податковий ризик призводить до виникнення договірного спору: хто ж нестиме витрати на податок?
Отже, в масштабних міжнародних угодах рекомендую детально визначити, хто відповідальний за сплату податків, а також чи має українська сторона право на утримання податку з здійснюваних платежів.
Так само варто визначити, чи збільшується сума виплати, щоб нерезидент отримав погоджену суму після сплати податку, які документи він має надати для застосування міжнародного договору і що буде, якщо документів немає або право на пільгу не підтверджене. Це вже питання ціни договору.
Запит, який потрібно розглянути щодо платежу.
Висновки аналізу можуть варіюватися, і не завжди становитимуть 15%. Це може бути як 10%, так і 5%, а в деяких випадках дохід взагалі не підлягає оподаткуванню в Україні. Існує також ймовірність, що компанія протягом тривалого часу вважала себе правомочною на податкові пільги, але результати аналізу виявили невідповідність критеріям. Дізнатися про це за день до терміну сплати набагато краще, ніж з'ясувати через два роки під час перевірки.
Податок на доходи нерезидентів не повинен відображатися в бухгалтерських документах на момент здійснення платежу. Це важливий аспект угоди, і його необхідно оцінити ще до її затвердження. Договір не слід підписувати, поки компанія не отримає відповіді на три ключові питання: який розмір виплати нерезиденту, яку суму потрібно сплатити до державного бюджету і хто покриє ці витрати.
Таким чином, правильніше буде запитувати не "чи є можливість переказати нерезиденту сто тисяч", а "яка вартість цієї операції". Відповідь може скласти як 100 тисяч доларів, так і 117 647 доларів. Важливо дізнатися про цю різницю до виконання платежу, а не під час перевірки з боку податкових органів.
#
