Політичний "біполярний синдром": чому президент Сербії відвідав Україну та як зрозуміти його дії

Президент Сербії Александр Вучич вперше з початку конфлікту прибув до України в рамках одноденного візиту, де взяв участь у саміті "Україна - Південно-Східна Європа", що відбувся в Одесі. Ця поїздка викликала суперечливі відгуки. І це зрозуміло, адже після його участі в параді в Москві, прибуття до України могло здатися дивним багатьом політикам, але не для Вучича. Він має можливість діяти, адже його основний девіз протягом кількох років звучить так: "усім по частині надії - від кожного по порції "пирога". Візит до України яскраво ілюструє цю концепцію.

"Зранку і до обіду" - він прагне порозумітися з ЄС, "заклятий" друг України, підтримує її територіальну цілісність, надає гуманітарку і навіть готовий відбудувати пару українських міст, хоч і невеликих. Але вже "з обіду і до ранку" - він заклятий друг "братньої Москви", не вважає її за агресора, категорично проти будь-якого тиску щодо неї та санкцій і "ніколи її не зрадить", тому й не підписав підсумкову декларації з засудженням агресії РФ. Такий собі політичний "біполярний розлад".

Однак, Вучич вже не вперше ухиляється від підписання подібних документів. На всіх попередніх форумах він чинив так само, і ніколи не підтримував засудження російської агресії. Єдине нове в даній ситуації полягає в тому, що цього разу він навіть відмовився вшанувати пам'ять загиблих українських захисників. Це викликає слушне запитання: навіщо Україні дозволила Вучичу відвідати захід у такому форматі? Сподіваємося, не тільки для того, щоб, як зазначив президент України Володимир Зеленський, "побачити війну на власні очі". Якщо, наприклад, йшлося про "потайки" обговорити питання виробництва зброї в Сербії, яка раніше через треті країни надходила в Україну, але тепер цей процес може загальмуватися під тиском Москви, то це було б корисно. Але якщо ситуація інакша, і Вучич просто отримав шанс знову продемонструвати свою "багатовекторність", мовляв, я побував і в Москві, і в Одесі, то це стане поразкою для України та успіхом сербського лідера.

Сьогодні важливо усвідомити, що Вучича оточують одночасно представники Китаю, США, Росії та Європейського Союзу, і всі вони вважають Сербію важливою фігурою на світовій арені. Лідер Сербії вміло переконує усіх, що він або на їхньому боці, або на шляху до потенційного альянсу з ними. Проте серби вже починають розуміти цю гру Вучича і наразі закликають його залишити свою посаду мирним шляхом. Після трагічних подій минулого року, коли внаслідок неналежного ремонту інфраструктури загинули люди, громадяни усвідомили, що мають справу з тісним злиттям мафії та уряду. Вони вже кілька десятків років підпадають під управління людей, які обманюють одну частину населення, стверджуючи, що прагнуть до ЄС, в той час як іншим говорять, що виступають проти цього Євросоюзу, який намагається їх поневолити і відірвати від рідної Росії. Схоже, що ця політика наближається до свого завершення, і незабаром Вучич муситиме визначитися, з ким він остаточно.

У статті OBOZ.UA розглядається, які цілі переслідує президент Сербії в Україні і як він намагається зберігати рівновагу між ключовими світовими акторами.

Від Красної площі до вулиці Дерибасівської.

Щодо української політики, Сербія активно засуджує будь-які спроби порушення територіальної цілісності України. Країна бере участь у Кримській платформі на рівні прем'єр-міністра та підтримує думку, що дії Росії в цьому контексті є серйозним порушенням міжнародного права. Сербія має стабільні та взаємовигідні дипломатичні відносини з Україною, ґрунтуючись на принципах взаємної підтримки: Україна захищає свою територіальну цілісність, а Сербія не визнає Косово як незалежну державу. Протягом останніх років війни президенти обох країн, Володимир Зеленський і Александр Вучич, зустрічалися шість разів. Водночас, 20 жовтня 2024 року Вучич повідомив, що вперше за два з половиною роки провів телефонну розмову з російським президентом Путіним, у той час як багато політиків уникають таких контактів.

"Ми провели продуктивну, відверту, тривалу та насичену дискусію," - зазначив політик. "Олександр Вучич висловив вдячність Володимиру Путіну за坚定ну позицію Росії щодо підтримки територіальної цілісності Сербії," - йдеться у заяві Кремля.

Президент Сербії вперше з початку війни відвідав Україну, взявши участь у саміті "Україна - Південно-Східна Європа", котрий відбувся в Одесі. Олександр Вучич обговорював свою присутність на заході з Володимиром Зеленським ще в кінці травня. Тоді президент України повідомив у своєму телеграм-каналі, що вони з Вучичем "узгодили розклад та домовилися підтримувати зв'язок". Ця розмова відбулася після того, як сербський президент відвідав Москву, де взяв участь у параді на Красній площі 9 травня, незважаючи на негативну реакцію та загрози з боку Європейського Союзу. Він тоді підкреслив "значення незалежності Сербії при ухваленні рішень".

В Одесі все розпочалося з оптимістичної ноти. Вучич оголосив про свою підтримку територіальної цілісності України та пообіцяв сприяти відновленню українських міст, підкреслюючи, що Сербія залишається відданою принципам міжнародного права і Статуту ООН, включаючи захист українського суверенітету. Однак він чомусь не згадав, що ці міста зруйновані внаслідок дій тих самих росіян, з якими продовжує підтримувати "братерські" зв’язки. Це виглядає як політичний біполярний розлад: з одного боку, Вучич готовий допомагати у вирішенні проблем, а з іншого — він не усвідомлює, хто саме винен у цих бідах. Сербський лідер не вважає, що Росія або її диктатор Путін мають будь-яку відповідальність за численні злочини, скоєні на українській землі.

Проте трохи пізніше президент Сербії все чітко розставив по своїх місцях - відмовився підписати підсумковий документ саміту "Україна - Південно-Східна Європа", в якому засуджувалась агресивна війна Росії проти України, а також був заклик посилити санкції щодо Москви. Ба більше, вже після саміту український вояж сербського президента викликав чимало запитань у сербських ЗМІ, насамперед серед тих, які є давніми розповсюджувачами проросійських наративів. Як наслідок, Вучичу довелося виправдовуватися: "Я єдиний, хто не ухвалив декларацію. На відміну від інших учасників саміту, які б прийняли проти Росії все, все, що можуть", - зазначив Вучич. За його словами, ніхто не вимагав від нього підписання документа, а причина, через яку він відмовився підтримати декларацію, пов'язана з антиросійськими санкціями. Вучич заявив, що не зраджував Росію, незважаючи на участь у саміті в Україні, і наголосив, що Белград, на відміну від інших, не підтримує ініціативи, спрямовані проти РФ. Ще через день президент Сербії заявив, що "Україна завжди була дружньою країною Сербії", наголосивши, що Сербія цінує таку позицію і не відчуває ворожості до України.

Чотири потужні удари по Росії.

Нещодавно, під тиском Сполучених Штатів, Вучич оголосив про намір викупити частку "Газпрому" в сербській компанії NIS (Нафтова індустрія Сербії). Ця компанія є важливим елементом російського впливу не лише в Сербії, а й у всьому регіоні. Інший вагомий крок був зроблений на початку цього року, коли Белград скасував угоди на постачання озброєнь з Російською Федерацією. Сербія все частіше звертається до нових постачальників зброї, серед яких є країни Європейського Союзу та Китай. Наприклад, країна уклала угоду з Францією на придбання 12 винищувачів Rafale за 2,7 мільярда євро.

Третій удар по Росії полягав у тому, що Сербія до недавнього часу через треті країни постачала Україні величезні обсяги зброї та боєприпасів, що налічують сотні мільйонів одиниць. Президент Вучич відкрито підтвердив, що країна дійсно експортувала боєприпаси до США, Іспанії, Чехії та ряду інших держав, загальна вартість яких досягла 800 мільйонів євро. Четвертий удар стався нещодавно, коли Вучич оголосив новий склад уряду, в якому вперше за тривалий час не знайшлося жодної явно проросійської особи. Нав навіть Олександр Вулін, колишній міністр внутрішніх справ та важлива проросійська фігура, який через тісні зв'язки з Москвою потрапив під санкції США, не увійшов до нового складу. Це може свідчити про те, що Росія сприйняла такі зміни як порушення невисловлених угод, про які публічно не було оголошено. У відповідь Москва висунула Сербії претензії стосовно постачання боєприпасів в Україну, на що Вучич пообіцяв "максимально вирішити цю проблему".

Та все ж не треба перебільшувати ці "антиросійські кроки" Вучича. Сербія залишається відданим союзником Москви. І про це неодноразово говорив сербський лідер особисто, який якраз напередодні свого приїзду до Одеси зробив все можливе, щоб припинити постачання зброї, яка виробляється у Сербії для потреб українських збройних сил. Росія залишається стратегічним партнером, про що нинішня влада балканської країни періодично заявляє. Сьогодні Росія продовжує вкладати шалені кошти як у сербську економіку, так і скуповуючи політиків, громадських діячів, представників культури та інших, аби не втратити свій вплив у регіоні.

Вучич неодноразово заявляв, що Сербія на шляху до ЄС, але не буде вводити санкції проти Росії і не дозволить використовувати свою територію для "антиросійських" дій. Остання його заява: "Белград не приєднається до санкцій проти Москви, поки він обіймає посаду глави держави, а також висловив упевненість у тому, що Сербія завжди підтримуватиме братні відносини з Росією". Поки що не лякає Вучича і позиція Єврокомісії, яка повідомляє, якщо Сербія не запровадить санкції проти Росії, вступити до ЄС не зможе.

"Літієві обійми" з ЄС

Проте Вучич також дарує Європейському Союзу надію і цінні запаси літію. 19 липня 2024 року відбувся офіційний візит канцлера Німеччини Олафа Шольца до Сербії, під час якого була укладена надзвичайно важлива угода про відновлення видобутку літієвих родовищ у цій країні. За інформацією німецьких ЗМІ, ЄС, як один із підписантів угоди, а також Німеччина, отримають ексклюзивні права на постачання літієвої сировини. Компанія Rio Tinto, яка отримала ліцензію на видобуток сербського літію, повідомляє, що планується забезпечити 90% потреб ЄС у цьому ресурсі завдяки сербським родовищам. У рамках цієї угоди Сербія отримає близько 6 млрд євро інвестицій від Європейського Союзу, а також підтримку у створенні заводу з виробництва акумуляторів на своїй території.

Китай також є союзником.

Сьогодні Сербія займає ключову позицію в китайській регіональній стратегії на Балканах завдяки своєму значному доступу до європейського ринку. Китай активно формує європейську базу в цій країні, інвестуючи в інфраструктурні проекти, такі як будівництво автострад і залізниць, з амбітними планами на майбутнє. Підтвердженням важливості Сербії для КНР є той факт, що минулого року під час візиту китайського лідера Сі Цзіньпіна до Європи, він обрав для відвідин тільки три країни: Францію, Угорщину і Сербію. Як зазначив представник Держдепартаменту, візит глави КНР до Угорщини і Сербії, ймовірно, свідчить про прагнення створити "нову ось друзів" для китайського режиму в Європі, які мають підтримувати китайську експансію на європейських ринках.

Подарунок для Трампа

Незважаючи на всі ці обставини, Сербія під керівництвом Вучича активно налагоджує зв'язки зі Сполученими Штатами. Посол США в Белграді зауважив, що нинішні відносини між країнами є найкращими за останні роки, починаючи з часів Балканської війни. Вучич висловлює позитивні думки про президента США Дональда Трампа, але вважає, що цього недостатньо. Тим часом компанія Джареда Кушнера, зятя Трампа, отримала безкоштовну оренду на 99 років і право на будівництво розкішного готельно-житлового комплексу та музею на місці зруйнованої НАТО будівлі генерального штабу колишньої Югославії. Загальна сума інвестицій складає приблизно 500 мільйонів доларів. Таким чином, Кушнер має намір перетворити сербські руїни, спричинені американськими бомбардуваннями, на елітний готель з 175 номерами та 1500 резиденціями. Однак нещодавно будівництво розкішного Trump Tower у Белграді зіткнулося з труднощами — сербський антикорупційний орган звинуватив одного з чиновників у підробці підпису на дозвільному документі. Прокуратура Сербії вважає, що колишній голова державного органу, відповідального за збереження культурної спадщини, зловживав своїми повноваженнями, підробивши підпис на документі, який пропонував скасувати охоронний статус будівлі Міноборони. Схоже, Вучичу потрібно більше уваги з боку Трампа.

Таку політику колись проводив Кучма - нічого гарного із цього не вийшло

Візит президента Сербії до України є надзвичайно важливою подією в контексті наших двосторонніх відносин. Це безумовно позитивний момент. Проте, незважаючи на тиск з боку Брюсселя щодо узгодження позиції з економічних санкцій проти Москви, офіційний Белград так і не погодився на це. Він також не підписав декларацію, що була ухвалена на одеському саміті, про посилення санкційної політики щодо Росії. В Україні раніше існувала подібна політика, відома як багатовекторність, але згодом її визнали неприйнятною, зосередившись на європейській інтеграції та вступі до НАТО як основних напрямках зовнішньої політики. Сьогодні ми платимо високу ціну за наш курс на НАТО та ЄС, тоді як деякі вважають, що можна обійтися без таких значних жертв і дотримуватись політики "і вашим, і нашим". Це думка, яку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив український дипломат, колишній посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині (2010-2017) Олександр Левченко.

Як зазначив дипломат, Сербія офіційно не визнає Крим та тимчасово окуповані райони Донбасу українською територією, незважаючи на інші обставини. Це підтверджувалося під час голосування за відповідну резолюцію в Генеральній асамблеї ООН. Для України така позиція є надзвичайно важливою, тому Київ високо оцінює підтримку з боку Белграду. Проте, варто зауважити, що Белград не планує долучатися до санкційної політики щодо Росії.

Важливо усвідомлювати, що в сербському суспільстві існує чималий рівень русофільських настроїв з різних причин. Москва активно вплинула на інформаційний простір Сербії, встановивши контроль над численними медіа, порталами, телеканалами та соціальними мережами. Це дозволяє Росії, навіть без істотної економічної підтримки, здійснювати значний вплив на медіа-середовище Сербії, що, в свою чергу, може визначати важливі політичні рішення. Сьогодні Москва здатна усунути від влади будь-якого сербського політика, який потрапить у немилість Кремля, навіть на найвищих державних позиціях. Питання санкцій проти Росії є чутливою темою для Москви, про що добре відомо всім в Сербії, - зазначив Олександр Левченко.

За словами дипломата, стосовно можливих антиросійських дій Вучича, компанія NIS (Нафтова індустрія Сербії) опинилася під санкціями саме через те, що є російською власністю. Тому викуп її акцій може стати правовим виходом із ситуації, що склалася в контексті міжнародних санкцій. Таким чином, з повного блокування компанія зможе перейти до активної діяльності. У Москві це розуміють і не виявляють особливого опору. Що стосується одного з найбільш проросійських політиків Сербії, Вуліна, то його вимушено усунули з посади віце-прем'єра через акції протесту. Його тісні зв'язки з Москвою та керівництвом російських спецслужб відомі всім. На думку Олександра Левченка, він залишиться в російському політичному напрямку, перейшовши на посаду голови спостережної ради однієї з провідних сербських компаній - "Сербія газ". Це підтверджується й тим, що незабаром Вулін планує відвідати щорічний Петербурзький економічний форум, де буде лобіювати вигідні для Сербії ціни на постачання російського газу.

"Що стосується головного для України питання - зброї, то у Белграда є офіційна позиція не постачати її у регіони війн та збройних конфліктів. Отже це стосується як України, так і Росії. Між тим, давно існують схеми обходу таких рішень використовуючи при закупівлях фірми третіх країн. Очевидно, що цим користується багато країн, в тому числі Україна та Росія. Що стосується закупок російського озброєння Сербією, то воно здійснювалося протягом багатьох років. Москва також часто дарувала вже вживані зразки озброєнь. А от враховуючи шлях в напрямку євроінтеграції, Белград розуміє, що має мати і відповідні зразки західних озброєнь. Тому було прийнято політичне рішення щодо додаткової купівлі нових бойових винищувачів у Франції, а не в Росії. Москві це не дуже сподобалося, але Белград демонструє політику продуманого маневрування між Росією та Євросоюзом, тож Москва терпить", - констатував Олександр Левченко.