Індустріальна стратегія — основа для досягнення успіху та ефективного інтегрування в Європейський Союз.

П'ять років тому, ще до повномасштабного вторгнення, я писав про важливість розвитку промислової політики для економічного зростання та забезпечення стійкості України в умовах глобальних викликів.

Тоді в структурі експорту частка сировини сягала 70%, а частка переробної промисловості в ВВП стрімко падала. Було очевидно, що відсутність чіткої стратегії індустріалізації призведе до значного скорочення чисельності населення, зниження економічного потенціалу та зростання розриву між Україною та високорозвиненими країнами.

Безумовно, найбільші збитки ми понесли внаслідок повномасштабної агресії.

Проте я впевнений, що нестача промислової політики в ті часи є ключовою причиною слабкості економіки та оборонно-промислового комплексу. Для виготовлення озброєнь, будь то балістичні ракети, системи протиповітряної оборони або звичайні снаряди, необхідно залучати численні компанії, які спеціалізуються на виробництві військової, подвійної та цивільної продукції.

Тож, якби ми мали розвинену промисловість і наявність на озброєнні сотень або навіть тисяч "Нептунів", "Соколів", "Сапсанів", "Точок", не кажу вже про "Сатану", то 24.02.22 для всіх нас було би звичайним днем, про який сьогодні навряд чи хтось згадував.

На даний момент, через п’ять років з того часу, у нас є можливість оцінити ті прогнози у світлі складних викликів, з якими країна стикається у нинішній війні. Хоча багато з цих передбачень виявилися трагічно точними, ситуація не є безнадійною. Більше того, сьогодні ми повинні почати звертати увагу не лише на втрати, а й на нові можливості, які постають перед Україною на шляху до економічного відновлення та отримання членства в Європейському Союзі.

Війна, безсумнівно, має катастрофічні наслідки для економіки, але до цього додається ще один важливий чинник, який підриває національну безпеку та стабільність — це недостатня потужність оборонно-промислового комплексу, на який можна було б покластись. Питання стосується не тільки військової продукції, але й цілої низки суміжних секторів, які забезпечують технології подвійного призначення. Промисловість здатна не лише виготовляти озброєння, а й сприяти розвитку як цивільних, так і військових технологій, що є критично важливим для забезпечення безпеки держави.

Стан переробної промисловості України у 2023 році залишався вкрай тривожним. Протягом останніх десятиліть частка цього сектора у валовому внутрішньому продукті країни знизилась з 18,5% у 2007 році до 9,1% у 2023 році. Цей показник суттєво нижчий за середньосвітовий рівень (16,7%) і навіть за показники сусідніх країн: у Польщі він становить 17,3%, у Словаччині – 22%, а в Румунії – 21%. Особливо критичною ситуація виглядає у машинобудівній галузі, де обсяги виробництва досягли лише чверті від рівня 2007 року.

Заради виживання необхідно терміново реформувати економіку та відновити базові промислові можливості, аби зменшити залежність від імпорту та мати здатність до виробництва власної продукції. Йдеться не лише про потреби оборони, а й про перспективи переробки як сировини у сфері сільського господарства, так і критичних матеріалів, про забезпечення потреб держави, підприємств і населення у цивільній продукції.

Вже робляться перші позитивні кроки. Яскравим підтвердженням цього є впровадження політики "Зроблено в Україні". Приємно бачити, що це не лише формальність на папері, а й реальні інструменти, які активно впроваджуються, зокрема:

-- адаптація в сфері державних тендерів;

фінансові та податкові заохочення для промислових зон і спеціальних інвестиційних угод;

знижені процентні ставки на кредити

-- програми часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та іншої продукції промислового виробництва, виготовленої в Україні;

-- захист інвестицій від військових загроз та сприяння розвитку несировинного експорту.

Це лише кілька етапів у процесі відновлення промислового потенціалу. Проте вже впроваджені інструменти надають підстави для помірного оптимізму. Важливо зазначити, що в бюджеті на наступний рік передбачено необхідне фінансування для цих програм — це суттєвий індикатор позитивних змін у розвитку промислового сектору.

Наступним етапом є успішне втілення цих ініціатив, що дозволить розширити та масштабувати зазначені програми.

Дослідження свідчать, що для відновлення промислового потенціалу України та приведення його у відповідність до європейських стандартів необхідно створити приблизно 570 нових сучасних виробничих потужностей у різних секторах. Це охоплює не лише машинобудування, а й такі галузі, як зелена металургія, харчова промисловість, деревообробка та виробництво будівельних матеріалів, що дозволить максимально ефективно використовувати наявні сировинні ресурси та зменшити залежність від імпорту, задовольняючи внутрішні потреби країни. Орієнтовний обсяг інвестицій для реалізації цих проектів становить близько 90 мільярдів доларів США.

Результати нещодавніх досліджень, проведених Інститутом інформатизації та моделювання економіки разом із CMD-Ukraine, свідчать про те, що реалізація плану зі створення в Україні 570 заводів відповідає основним принципам стратегічної автономії Європейського Союзу. Це, у свою чергу, забезпечить у довгостроковій перспективі:

-- для України: зростання валового внутрішнього продукту на 107%, обробної промисловості -- на 168%, експорту -- на 194%;

-- для ЄС: зростання ВВП на 8% (збільшення щорічного темпу зростання до 0,8% замість 0,1-0,2%!), скорочення імпорту з країн -- геополітичних конкурентів на Глобальному Півдні -- з 24 до 19%.

Таким чином, створення фабрик в Україні для переробки місцевих сировин (сільськогосподарських та деяких критичних матеріалів) і заміщення імпорту, зокрема з Росії та Білорусі, повинно стати основним двигуном економічного зростання як для України, так і для Європейського Союзу.

Окрім того, Європейський Союз через стимулювання промислового сектору в Україні зможе реалізувати ряд додаткових цілей.

а) змагаються з державами Глобального Півдня;

б) сприяють стабільності цін під час кризових періодів у Європейському Союзі;

в) скорочують ланцюги поставок;

г) гарантують стабільність на міжнародному ринку харчових продуктів.

Це дасть можливість Україні не лише стабілізувати економіку, а й стати нарівні з іншими європейськими країнами за показниками розвитку промисловості.

Стратегічна автономія ЄС без України фактично неможлива. Щоб досягнути взаємовигідних результатів, уже зараз необхідно фіксувати стратегічні орієнтири розвитку промисловості України на рівні державної стратегії або окремого закону, а також готувати проєкти і комерційні пропозиції щодо започаткування спільних проєктів на рівні країн -- членів ЄС і відповідних приватних структур, які забезпечать можливість для спільного виробництва продукції. Серед напрямів взаємодії найактуальнішими вважаю такі.

Якщо зосередитися на стратегічних цілях, зокрема на спільному виробництві товарів із використанням новітніх технологій, сировинних ресурсів та технологічних можливостей, а також враховуючи потреби ринку, цей підхід може стати фундаментом для економічного зростання та підвищення добробуту населення як України, так і країн Європейського Союзу.

Ми знаходимося на ключовому моменті в нашій історії, коли є можливість не лише відновити економіку, що зазнала руйнувань, але й створити нову, яка спиратиметься на сучасні технології та промисловість. Це дозволить забезпечити стабільний розвиток країни та зміцнити національну безпеку.

У зв'язку з цим постає необхідність визначити на національному рівні стратегічні орієнтири розвитку переробної промисловості України, обґрунтувати алгоритми реалізації цілей промислової політики в умовах війни та набуття членства в ЄС.

Нехтування промисловою політикою матиме руйнівні наслідки для економічної ситуації та добробуту громадян. Необхідно внести зміни в цю ситуацію. Ключовим є збереження шансів на відновлення індустрії, технологічне оновлення країни та вигідну інтеграцію України в Європейський Союз. Дії, вжиті сьогодні, можуть вплинути на наше майбутнє на багато років уперед.