Мова — це не лише засіб спілкування, а й спосіб сприйняття світу, через який людина формує своє уявлення про реальність. Конфлікти та ракетні обстріли сприяли популяризації української мови більше, ніж роки політичних дебатів.
Чому українська мова все ще під загрозою та як ракети Путіна стали найпотужнішим інструментом українізації — про це в проєкті РБК-Україна "Не перебивайте!" поділилася своїми думками письменниця та активістка Лариса Ніцой.
Основное:
* Про загрозу для української мови: Мовний сплеск після 2022 року без зафіксованої державної політики може змінитися новим відкатом московізації, як це вже траплялося після попередніх українських революцій.
* Мова як світоглядний інструмент: Мова виконує не стільки комунікативну, скільки світоглядну й психологічну функцію.
* Міф про "недостатність українського контенту": Заява про брак українського контенту вказує на те, що особа живе в російськомовному інформаційному середовищі.
* Мовне середовище в навчальних закладах: Школи мають стати повноцінними україномовними просторами, де українська мова панує не тільки на уроках, але й під час перерв, у їдальнях, а також у спілкуванні між вчителями та батьками.
Мова – це не лише засіб спілкування, а й відображення нашого світосприйняття.
Після 2022 року спостерігається значний зріст інтересу до української мови в різних частинах країни. Чи можемо стверджувати, що нині українська мова перебуває в безпеці, чи все ж існують певні ризики?
Ні, українська мова все ще перебуває під загрозою. Кожного разу, коли в Україні відбуваються потрясіння або революції, спостерігається потужний сплеск інтересу до мови. Але, на жаль, жодна з різних влад за всі ці роки не підтримала цю народну ініціативу систематично. Як наслідок, після кожного підйому завжди йде спад, і новий етап московізації. Сьогодні ми знову стаємо свідками тих самих помилок: московщина в Україні знову намагається заявити про себе.
З іншого боку, суспільство демонструє зростаючу зрілість. Мене дуже вражає, як активно люди реагують на мовні конфлікти – пригадую хоча б реакцію на висловлювання Насті Каменських.
- Її заяви - це питання світогляду чи прагнення заробляти гроші?
- Думаю, все разом. Нас десятиліттями навчали, ніби мова - це лише засіб комунікації. Це хибна, викривлена теза. Комунікація - це лише одна з функцій, але головна роль мови - світоглядна.
Якою мовою ти спілкуєшся, такою ж стаєш і ти – усвідомлюєш світогляд народу, до якого приєднуєшся. Мова, немов магніт, притягує до себе історію, культурні традиції та розповіді цього народу, і ти починаєш відчувати себе його невід’ємною частиною.
Відомий лінгвіст Олександр Потебня започаткував новий напрям у мовознавстві, зосередившись на етнічній психології. Кожен народ володіє унікальними психологічними рисами, які транслюються через його мову.
Німецький мислитель Вільгельм фон Гумбольдт у XVIII столітті підкреслював, що мова формує наше сприйняття світу. Тим часом британський економіст Джон Ст. Мілль стверджував, що в країні, де населення спілкується двома різними мовами, економічні реформування є неможливими. Це пояснюється тим, що люди, які говорять різними мовами, мають різні погляди на світ і обирають політичних лідерів, які ніколи не зможуть досягти консенсусу.
Подивіться на нас: чи є в нас хоч одна повністю вдала реформа, окрім впровадження ЗНО? Це підтверджує теорію Мілля.
Американські дослідники Сепір і Ворф довели, що мова виконує роль своєрідних окулярів, через які люди сприймають навколишній світ. Для тих, хто говорить українською, Степан Бандера завжди був символом героїзму, тоді як у змосковлених колах його образ сприймається інакше – "не все так просто". Хто ж закликав "Путін, прийди"? Цю фразу ніколи не почуєте в українському мовленні; її виголошували саме ті, хто потрапив під вплив москви.
Про патріотів, які говорять російською, вульгарні вислови та дитячі народні традиції.
Проте, чимало російськомовних громадян борються за Україну на передовій і виявляють справжній патріотизм. Яка може бути відповідь на цей аргумент?
Вони стоять на захисті цієї землі і безумовно є справжніми патріотами. Проте, для досягнення повноцінного патріотизму їм слід усвідомити важливість переходу до мови своєї нації. Як зазначав мовознавець Лео Вайсгербер, відмовляючись від рідної мови на користь іншої, люди втрачають свою ідентичність і стають частиною іншого народу.
Небезпека російськомовних патріотів полягає в тому, що вони несвідомо прагнуть до споживання московської культури – музики, літератури, театральних вистав, що, в свою чергу, знову вплітає ворожі наративи у нашу реальність.
Війна розпочалася через те, що ми не змогли вчасно виявити ворога, оскільки спільна мова створила ілюзію близькості. Польська, чеська та румунська мови здавалися нам чужими, натомість російська асоціювалася з рідною.
Спробуйте провести повну детоксикацію від російських товарів. Протягом одного-двох місяців ви відчуєте, як зникає завіса з ваших очей, змінюється ваш погляд на світ, а ви відкриваєте для себе величезний багатий світ української мови та музики.
Деякі люди висловлюють занепокоєння щодо недостатньої кількості якісного контенту при переході на українську мову...
Це неправда. Подібна заява лише вказує на те, що особа досі користується московськими джерелами. Алгоритми соціальних мереж підбирають інформацію відповідно до інтересів користувача, створюючи певну інформаційну бульбашку. Наразі в усіх сферах доступно чимало якісного українського контенту.
- Ви також звертали увагу на відмінність між українською та російською лайкою. У чому вона полягає?
Російські лайки в основному зосереджені на сексуальних девіаціях і оскверненні матері, яка для українців має священне значення. В українській мові ненормативна лексика інша — вона звертається до природних відходів або фізіологічних аспектів (такі як "лайно" чи "гімно"), але не переходить межі сексуальних збочень.
Це видно і у фольклорі. У казках росіян (якщо прибрати "Колобка", якого вони вкрали, бо в них немає слова "коло", а є лише "круг") описуються порнографічні та збочені стосунки між родичами як норма. А народний фольклор - це інструкція до життя.
Український Котигорошко, зустрічаючи Змія Горинича, на запитання "битися чи миритися?" завжди відповідає: "Битися!". Це слугує нам уроком: з лихом неможливо укладати угоди!
Загроза сепаратизму на Закарпатті та мовне питання в школах
- Чи забезпечує держава необхідну інфраструктуру для дорослих, які бажають вивчити українську мову, наприклад, безкоштовні курси та іншу підтримку?
- Держава абсолютно не справляється. Влада в нас ментально залишається змосковщеною. Так, можновладці навчилися говорити українською на камери, але в побуті та в корупційних оборудках вони спілкуються російською. Вони не відчувають болю цієї нації, бо відірвані від неї ментально.
Не існує масових безкоштовних курсів. Більш того, ситуація гальмується. Наприклад, у сфері освіти. Коли був прийнятий закон про мову, я наполягала на тому, щоб було чітко вказано: "українська мова є мовою спілкування на всій території навчального закладу". Відповідь була, що це не є необхідним.
Внаслідок цього виникає серйозна проблема: вчитель проводить заняття українською мовою, але під час перерви спілкується з учнями та колегами російською. Шкільні коридори, подвір’я та їдальні все ще залишаються під впливом російської мови.
Законодавча ініціатива народної депутатки Наталії Піпи щодо створення україномовного "освітнього простору" вже протягом кількох років залишається без руху у Верховній Раді.
Яка ваша думка щодо випадків, коли в окремих київських навчальних закладах батьки чи керівництво самостійно встановлюють правила і штрафи за використання російської мови під час перерв?
Я цілком з цим погоджуюсь! Законодавство в сфері освіти надає навчальним закладам право встановлювати власні правила. Якщо школа запровадила правило про україномовне середовище, його необхідно дотримуватись. Якщо це не влаштовує, варто розглянути інші варіанти навчання. Батьків, які чинять опір і створюють конфлікти з мовного питання, слід карати та притягувати до відповідальності.
Зверніть увагу на Італію: прем'єр-міністр Джорджія Мелоні ініціює законодавчі акти, що вимагають суворого дотримання італійської мови в освітніх закладах. У випадку, якщо батьки не дотримуються цієї політики, держава може поставити такі сім'ї під контроль.
Нещодавно спостерігається значний суспільний резонанс навколо дій угорської меншини в Закарпатті. Які ж саме ризики це викликає?
- Це катастрофічний документ, підписаний за участі урядовців. Згідно з цими домовленостями, якщо у школі на Закарпатті є хоча б один клас, де дві третини дітей є представниками угорської меншини, уся школа отримує статус школи національної меншини. Це означає, що вся комунікація, документи, списки предметів та іспити переводяться на угорську мову.
Це чистий мовний сепаратизм, який неминуче веде до сепаратизму територіального. Ми це вже пройшли на Донбасі та в Криму. Ще у 2016 році в секретному прогнозі американського аналітичного центру Stratfor, який мені довелося читати, було чітко вказано: загрози сепаратизму в Україні виникнуть на Сході, Півдні та на Закарпатті.
Схід і Крим у нас відтиснули, а тепер ми самі відкриваємо скриньку Пандори на Закарпатті. Болгарія вже каже: "Ми теж так хочемо". Замість того, щоб інтегрувати меншини та навчати їх державної мови, держава капітулює.
Голодомор як засіб мовного впливу та Путін як українізатор.
- Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що за 33 роки незалежності найефективнішим українізатором України виявилися російський шовінізм та Путін?
Цілком з вами згодна! Путін і його ракети стали найефективнішими агентами українізації. Це найяскравіша відповідь тим, хто підтримує "м'яку українізацію". Що виявилося результативнішим: 30 років м'яких маневрів чи ракетні удари? Виявилося, що для багатьох людей тільки ракети мають реальний вплив.
Ворожа денацифікація прагнула позбавити нас національної ідентичності та знищити нашу націю, проте спричинила протилежний ефект — потужний підйом українського духу.
Часто можна почути, що південні та східні регіони України "вековічно розмовляли російською". Чи відповідає це історичній дійсності?
Це оманливе уявлення і неправда. Пригадайте Голодомор. У селах забирали всі ресурси і залишали людей на межі виживання, в той час як у містах видавали пайки. Але щоб отримати цю допомогу, потрібно було прийти і вимовити російською: "Дайте мне кусочек хлебушка". Таким чином, україномовні села знищувалися, а міста навмисно підтримувалися й піддавалися русифікації.
Після цього відбувся червоний терор та репресії, під час яких українську інтелігенцію, педагогів і письменників вивозили та розстрілювали. Наступним етапом стало створення словників, в яких українські терміни, такі як "книгарня", "взуттярня" та "білявка", виключалися як "націоналістичні" і замінювалися російськими відповідниками.
Жодна країна Європи не проходила такого геноцидно-мовного шляху, тому ми не можемо копіювати чужі сценарні моделі, а повинні жорстко відстоювати власні.
Казкова терапія, діти конфлікту та бачення майбутньої тріумфу.
Ви є авторкою дитячих книг та спеціалістом у казкотерапії. Яким чином ваші твори підтримують дітей у важкі часи війни?
- Казкотерапія коригує поведінку та допомагає долати страхи. Я одна з небагатьох авторок, хто пише дітям про війну. За книжку "Незламні мураші" отримала найвищу державну нагороду в галузі дитячої літератури, а книжка "Автомобільчик-рятівник" описує події в Ірпені та Бучі очима машинки.
Окрім цього, кожного літа я організовую тренінги в дитячих таборах. Протягом 10-12 днів діти отримують інтенсивний український курс, який еквівалентний року навчання в гуртках. Вони усвідомлюють, що ми не просто країна, яка просить допомоги, а справжня колиска європейської цивілізації.
На наших онлайн-курсах казкотворчості ми разом із дітьми створюємо магічні об'єкти для боротьби зі злом. І для всіх малюків, без винятку, найбільшим злом є Росія, росіяни та Путін. Одна дитина висловлює ідею: "Я б запустив чарівний камінчик, щоб там з'явилася пустка." На що інша відповідає: "Ні, це шкідливо для природи! Краще кинути насінинку, щоб виріс густий ліс, через який ніхто не зможе пройти. Ліс - це легені нашої планети." Наші діти вражають своєю мудрістю, добротою та глибиною думок, перевершуючи багатьох дорослих.
Як ви уявляєте собі Україну після завершення війни? Чи існує ймовірність, що інтерес до патріотизму поступово зменшиться?
Існує певний ризик, якщо уряд знову не відреагує на потреби суспільства. Однак, якщо ми звернемо увагу на нашу спадщину та оживимо її, ми зможемо стати надзвичайно привабливими для світу. Наші Різдвяні вертепи, традиції, культурні особливості та обслуговування можуть перетворити Україну на справжню мекку для міжнародного туризму.
Проте конфлікт спалахує тоді, коли порушується гармонія Всесвіту. Ми зазнали перекосу: наша прихильність до ворога переважала над любов’ю до рідного. Нині ж баланс починає відновлюватися.
Коли ж настане мир? Мир запанує, коли в Україні виникне достатня кількість людей, які свідомо відстоюватимуть українську мову та світогляд. Як тільки ми остаточно утвердимося як справжня українська нація - війна завершиться.
#
