Путін не в змозі здолати Україну на фронті, тому обирає стратегію виснаження.

Диктатор Володимир Путін більше не сподівається здобути перемогу над Україною на полі бою -- натомість він робить головну ставку на витривалість, розраховуючи, що росіяни витримають тягар затяжного протистояння довше, ніж українці

Про це пише в колонці для Bloomberg оглядач Макс Гастінгс.

За його словами, останній тиждень видався для Путіна невдалим і показав, наскільки крихкою стає ця ставка зсередини: Росія погрожувала Британії "розплатою" за постачання дронів Україні, головного економіста другого за величиною банку країни звільнили після його заяви про неможливість перемогти у "війні на виснаження", а чутки про можливу конфіскацію заощаджень громадян змусили росіян масово знімати гроші з рахунків.

І все ж, наголошує Гастінгс, розрахунок Кремля поки не працює: Україна тримається у цій війні, яка триває вже п'ятий рік, і найближчим часом здати позиції не готова.

Згідно з оцінкою експерта з російських питань Девіда Роша, режим Путіна опинився в "сірих водах" зростаючої вразливості. Економічний тиск значний, напруга серед еліт посилюється, а розбіжності між офіційними заявами та реальними умовами стають дедалі очевиднішими. Проте Рош також зауважує, що Росія ще не досягла "зони колапсу", що означає, що шанси на виснаження ще не втрачені остаточно.

Звідки береться ця витривалість, Гастінгс пояснює готовністю росіян терпіти труднощі, яку важко зрозуміти на Заході, та поширеністю наративу про Україну як "маріонетку Заходу". Сам диктатор заявляв у липні: "народ Росії неможливо зламати" -- тезу, яку, за словами оглядача, так само помилково переоцінювали свого часу Наполеон і Гітлер, зробивши ставку на непохитність росіян.

Водночас автор визнає: становище України справді краще, ніж будь-коли з осені 2022 року, -- і саме це змушує Путіна робити ставку не на зброю, а на терпіння. Глибинні удари дронів вивели з ладу приблизно третину потужностей з переробки нафти в Росії та зруйнували великі склади Wildberries. Розширена "зона ураження" вздовж лінії фронту підняла втрати російських військ до приблизно 30 тис. на місяць -- це більше, ніж темп поповнення особового складу РФ у 27 тис., тобто армія Путіна виснажується швидше, ніж встигає відновлюватися.

Гастінгс зазначає, що Європа компенсувала припинення безкоштовних постачань зброї від США в березні 2025 року й скасування фінансової допомоги у липні, а Вашингтон продовжує ділитися розвідданими. Санкції, попри пористість, боляче б'ють по економіці РФ: прогноз зростання ВВП на 2026 рік становить лише 0,4%, дефіцит бюджету за перше півріччя сягнув 73 млрд доларів замість запланованих 48,5 млрд, а на оборону й безпеку йде 40% усіх бюджетних видатків -- саме та ціна витривалості, яку Кремль перекладає на власну економіку.

Але, застерігає оглядач, кілька факторів усе ж можуть зіграти на користь Путіна і подовжити його ставку: призупинення поставок ракет Patriot через "іранську війну" Трампа вже вдарило по обороні українських міст, Росія нарощує випуск керованих авіабомб для ударів по енергетиці взимку, а атаки на Одесу й судноплавство в Чорному морі шкодять українському зерновому експорту. Гастінгс також очікує посилення "гібридних" атак Росії на Європу -- від дронів біля аеропортів до можливих ударів по підводній інфраструктурі, оскільки Путін розраховує, що солідарність європейців похитнеться, якщо їм доведеться платити реальну ціну.

Автор зазначає, що незважаючи на внутрішній тиск у Росії, Путін не бачить підстав для зміни своєї стратегії на витривалість – адже у нього фактично немає інших варіантів. Зміна влади в Москві виглядає малоймовірною, а можливий переворот у Кремлі, скоріше за все, призведе до приходу до влади ще більш жорстокого лідера. Таким чином, за оцінкою Гастінгса, найбільш ймовірним розвитком подій для Росії та України залишається продовження війни на виснаження, яка триватиме доти, поки одна зі сторін не виявиться в змозі витримати тиск.