Путін у стилі Пекіна: стратегія нового "старшого брата" Кремля та причини, чому її варто врахувати.

викладач Києво-Могилянської Бізнес-Школи

Таким чином, парад у Москві та загалом візит Сі Цзіньпіна відобразили політичну дійсність: Росія стала васалом Китаю, сателітною нацією, що функціонує лише в межах впливу "старшого брата".

На відміну від Орбана і Фіцо, які здатні вільно пересуватися між Брюсселем, Москвою та Вашингтоном, а також від країн Центральної Азії, що можуть знаходити баланс між Москвою та Пекіном, Путін не має можливості для маневрів і варіантів для компромісів.

Гра в багатополярному світі завершилася для Росії тупиковою ситуацією.

Як і прогнозувалося ще в 2022 році, на сцену виходить гравець, який володіє всіма козирями. Ці сили були присутніми вже давно, але знадобилося три важкі роки для їхнього прояву. Тепер Китай має виявити свою позицію, але якою вона буде?

Стратегічна амбіція Китаю полягає у досягненні світового впливу, який представлений під гаслом "Спільнота спільної долі для людства".

Ця концепція, що стала офіційною зовнішньою політичною доктриною Китаю, базується на усвідомленні глобальних викликів, з якими світ не може впоратися самостійно. Тому важливо працювати разом, під проводом "старшого брата", який є найсильнішим і наймудрішим. Хто ж цей "старший брат"? Відгадайте самі.

(Загалом китайський погляд на світ полягає в тому, що Китай завжди був провідною цивілізацією людства, але його принизливо зігнали з цієї позиції в останні 200 років, й ось тепер він повертається на своє законне місце. Це не відповідає дійсності: Китай був провідною цивілізацією протягом 1200 років, умовно з 550 до 1750, але решту часу протягом більш-менш дослідженої 15-тисячолітньої історії людства він пас задніх.)

Яка позиція Китаю стосовно війни між Росією та Україною?

Чи потрібна Китаю перемога Росії? Ні, не потрібна, бо це означатиме посилення Росії, набуття нею більшого статусу, а також закріплення в міжнародній практиці права сильних змінювати кордони слабких. Це Китаю не потрібно.

Чи вигідна Китаю поразка Росії? Ні, оскільки це призвело б до посилення західних держав, серед яких, безумовно, є і Україна. Втрата Росією позицій також може спровокувати її фрагментацію, в результаті чого різні регіони намагатимуться дистанціюватися від Китаю, адже тюркські та монгольські народи мають до нього негативне ставлення. Проте деякі інші частини можуть прагнути до зближення з Китаєм.

Можливо, Китаю варто розглянути можливість безкінечного продовження конфлікту? Але це не так, адже подібні дії підвищують ризики в умовах погіршення економічної ситуації.

Який варіант є оптимальним для Китаю?

А той, що маємо зараз. Війна триває, але ніхто не перемагає. Війна триває, але ресурси для ведення війни вичерпуються. А водночас всі бояться ескалації, і це штовхає слабких в обійми Китаю, а сильних примушує робити помилки.

Для Китаю Росія є слабкою, проте агресивною; вона може виглядати цілісною, але насправді повністю залежна; конфлікт триває безкінечно, хоч і не є гарячим; існує можливість контролювати невизначеність і позбавляти інших цього контролю; є шанс використовувати Росію як засіб досягнення цілей, залишаючись при цьому в тіні та отримуючи вигоду.

З цього погляду, для Китаю все складається якнайкраще.

1. Росія не має можливості досягти перемоги.

2. Росія не має наміру зупинятися і продовжуватиме свої дії.

3. Китай не вступає у війну явно, але без нього Росія не може продовжувати. Китай може гнучко керувати інтенсивністю подій.

4. Росія не має можливості для маневру і не здатна створити баланс між Китаєм та іншими країнами.

5. Всі російські союзники, васали та сателіти об'єднуються і переходять під опіку Китаю.

6. Сполучені Штати зазнають поразки в цьому етапі беззастережно. Європа почувається збентеженою.

7. Весь світ розуміє, з ким тут треба домовлятися.

Основні виклики Китаю:

- сповільнення економіки, зростання безробіття,

- значна залежність від експорту,

- пастка середнього доходу: заробітки підвищуються, і тепер Китай вже не є "дешевою фабрикою".

- старіння населення, припинення зростання чисельності населення,

- значний дисбаланс між представниками чоловічої та жіночої статі,

- постійна потреба в дешевих ресурсах.

Тож китайська стратегія щодо Росії поєднуватиме:

- Поступове захоплення контролю над російськими ресурсами: фактичний контроль без політичної відповідальності, який можна реалізувати за допомогою китайських компаній та спільних ініціатив.

- демографічне проникнення в російські регіони,

- безпосередній політичний контроль над окремими регіонами без вторгнення, шляхом концесій тощо.

Яким чином проявляється український інтерес?

В наших інтересах, щоб Росія розвалилася й не могла служити китайським інструментом, але щоб це сталося акуратно й не хаотично, до того, як Китай візьме все під контроль.