Безпрецедентний державний борг: яким чином будемо гасити зобов'язання?

Україна має борг перед іноземними та вітчизняними кредиторами, який складає близько семи трильйонів гривень, що дорівнює 88% очікуваного валового внутрішнього продукту цього року.

Наприкінці 2024 року державний і гарантований державою борг України досягнув 6,98 трлн гривень, що перевищує 166 мільярдів доларів. Основна частина цієї суми складає заборгованість перед іноземними кредиторами, серед яких міжнародні фінансові організації, іноземні держави, а також приватні кредитори, як юридичні, так і фізичні особи. Ця складова становить 5 трлн 50 млрд гривень. Крім того, внутрішній борг України наближається до 1,93 трлн гривень.

Тільки протягом минулого року борг України зріс на 1,46 трильйона гривень.

Очікувати на зменшення державного боргу країни, що перебуває у стані війни, є недоцільним. Наші витрати, які не пов'язані з військовими потребами, в основному фінансуються за рахунок грантів та кредитів від міжнародних союзників, а також завдяки зовнішнім і внутрішнім комерційним запозиченням.

Але чи можливо було б хоча б частково зменшити запити на кредити, адже рано чи пізно борги потрібно буде погашати? Оцінки ситуації різняться. Деякі політики та експерти вважають, що обмежити запозичення можна, не вдаючись до надмірних економічних обмежень, а скоротивши витрати на другорядні потреби. Як приклад наводять фінансування "необов'язкових" інфраструктурних проектів та витрати на деякі державні установи, працівники яких, судячи з їхніх зарплат, начебто не відчувають наслідків війни в країні.

Ще одним важливим аспектом є неефективне використання доступних фінансів. Це підтверджують, наприклад, десятки мільярдів гривень, які залишаються невитраченими на рахунках територіальних громад станом на кінець 2024 року. Цей фінансовий ресурс можна було б спрямувати на підтримку наших захисників або ж, принаймні, ефективно використовувати для реалізації місцевих програм. Це могло б сприяти прискоренню обігу коштів, що, в свою чергу, позитивно вплинуло б на економічний розвиток, зменшення державних субсидій та, як наслідок, полегшило б потреби країни в комерційних запозиченнях.

Однак більшість експертів вважає, що це не призведе до суттєвих змін у ситуації, оскільки накопичення державних боргів під час війни є об'єктивною реальністю.

До повномасштабного російського вторгнення державний і гарантований державою борг становив майже 50% нашого внутрішнього валового продукту, а 2022-го, за прогнозами, мав би скоротитися до 45% ВВП.

У 2020 та 2021 роках, а також з огляду на перспективи 2022-го, ситуація з управлінням державним боргом виглядала досить обнадійливо. Проте, з початком масштабної війни, економіка зазнала значних втрат. У перший рік конфлікту наша країна втратила майже третину свого ВВП, що призвело до суттєвого скорочення бюджетних надходжень. Разом із цим, витрати на безпеку та оборону різко зросли. За попередніми прогнозами, такі видатки на 2025 рік становитимуть близько 25% нашого ВВП, що у 13 разів перевищує середній рівень у країнах НАТО, - зазначає економіст і колишній радник президента Олег Устенко.

Тож грошей на інші видатки катастрофічно не вистачає. Звідси потреба в безповоротній допомозі від партнерів, пільгових позиках від них та, оскільки й цей ресурс обмежений, у комерційних позичаннях. Тому всі ці роки, з нинішнім включно, Україні доводиться активно нарощувати борги.

- На кінець 2025 року співвідношення держборгу до ВВП може сягнути 100 відсотків (за розрахунками, під час підготовки бюджету-2025 ідеться не менш як про 97%. - Країна). Тобто пропорція буде удвічі гірша, ніж на початку повномасштабної війни, - прогнозує Олег Устенко.

Водночас багато країн мають борги, що дорівнюють або навіть перевищують їхні внутрішні валові продукти. Наприклад, державний борг США становить майже 120% від ВВП, Італії - близько 170%, а Японії - приблизно 230%. Однак розвинутим державам набагато легше і дешевше справлятися зі своєю заборгованістю, завдяки високому рівню довіри з боку кредиторів та інвесторів. Кредити, які вони отримують, зазвичай мають тривалі терміни погашення і відрізняються низькими відсотковими ставками - часто менш як 1% на рік. І навіть у випадках, коли країна тимчасово стикається з нестачею ресурсів для своєчасного виконання боргових зобов'язань, вона має можливість швидко отримати нові позики на вигідних умовах.

Для України умови кредитування на глобальних ринках завжди були значно суворішими, навіть у найкращі періоди, не кажучи вже про те, як військові ризики впливають на вартість позик. Відтак, ключовим завданням є зменшення витрат на державний борг та максимально можливе розподілення майбутніх платежів.

Є суттєва різниця між розглядом цифрових показників боргу та обговоренням так званої боргової політики. У будь-якій державі її основна мета полягає в тому, щоб подовжити термін погашення боргу та знизити його вартість. Чим більше розтягнуте повернення боргів, тим легше це для фінансової системи, оскільки зменшується обсяг щорічних виплат. Адже необхідно повертати не лише відсотки, але й основну суму кредиту. Тому для країни важливо здійснювати погашення боргу меншими частинами.

Тому не варто дивуватися, що, обговорюючи питання рекордного державного боргу, представники Міністерства фінансів акцентують увагу на зусиллях, спрямованих на подовження термінів погашення вже отриманих та нових кредитів, а також на їх здешевлення, - пояснює Олег Устенко.

Спостерігається тенденція до збільшення термінів державного боргу та зниження його вартості, яка виявляється як у звітному періоді (2024 рік - Країна), так і протягом останніх кількох років. Зокрема, з 2022 року середня зважена вартість державного та гарантованого державою боргу зменшилася в 1,5 рази - з 7,79% до 5,09%, а середня зважена строковість зросла вдвічі - з 6,27 року до 12,26 року.

Серед причин, що позитивно вплинули на розвиток обслуговування державного боргу, варто виділити зростання частки доступного пільгового кредитування від міжнародних партнерів у його структурі.

Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло звертає увагу на врегулювання низки питань, пов'язаних із дорогою в обслуговуванні комерційною частиною боргу.

- Торік левову частку такої заборгованості реструктуризували. Досягли угоди з кредиторами, за якою частину боргу списали, частину перемістили в цінні папери з тривалими термінами погашення. Це дало змогу зменшити боргове навантаження. І тепер основ­ний приріст зовнішньої заборгованості відбувається майже винятково за рахунок дешевих суверенних або міжнародних кредитів.

Одним з ключових досягнень 2024 року стало вирішення питання фінансової підтримки України, що фінансується за рахунок доходів від заморожених російських активів на заході. Наприкінці грудня Сполучені Штати Америки надали Україні $1 млрд, отриманих від цих активів. У рамках ініціативи G7 загалом США планують передати Україні $20 млрд. Якщо реалізація цих планів відбудеться без перешкод, це суттєво знизить витрати на обслуговування державного боргу, оскільки така безповоротна допомога дозволить Україні частково замістити дорогі комерційні кредити.

Ярослав Жаліло висловлює свою думку:

Важливо усвідомлювати, що борговий формат нашої держави має свої особливості. Частина цього боргу складається з фінансів, які ми отримуємо в результаті угод щодо використання арештованих активів Росії. Зараз ці кошти враховуються як боргове зобов'язання. Однак у майбутньому планується механізм, який дозволить списувати цей борг за рахунок доходів, що виникають внаслідок використання цих активів. Це означає, що боргове навантаження з часом може зменшитися.

Проте лише на обслуговування та погашення боргів, які не вдалося реструктуризувати, цьогоріч у бюджеті заплановано понад 480 мільярдів гривень. Для покриття цих витрат, а також більшості інших невійськових видатків, Україні доведеться звертатися до нових запозичень. Згідно з бюджетними прогнозами, загалом країні потрібно буде залучити близько 1,66 трильйона гривень (в еквіваленті) від міжнародних кредиторів і 579 мільярдів гривень від внутрішніх джерел шляхом продажу облігацій внутрішньої державної позики. Отже, навіть з урахуванням очікуваного збільшення надходжень від безповоротних кредитів, забезпечених доходами від заморожених російських активів, в кінцевому підсумку обсяг державного боргу цього року, ймовірно, досягне нового рекорду.

Які фактори дозволять країні, якщо не повністю погасити свої борги, то принаймні знизити їх до більш прийнятних рівнів, таких як 40-50% від ВВП?

На думку Олега Устенка, вже тепер у Міністерстві фінансів мають готувати нову реструктуризацію наших боргів.

Після завершення війни перед країною постане безліч викликів та завдань. Серед них – організація конференції з кредиторами та обговорення можливих змін у нашій борговій політиці, а також реструктуризації боргів. Однак, наразі представникам влади не слід публічно висловлюватися на цю тему. Це питання потребує конфіденційності, оскільки воно є чутливим як для кредиторів, так і для України, а також для світових фінансових ринків.

Ярослав Жаліло підкреслює важливість проведення "боргових" переговорів з усіма зацікавленими сторонами в післявоєнний час. Незалежно від того, якими будуть підсумки цих перемовин, як Україна, так і її кредитори мають спільний інтерес у зміцненні економічних можливостей країни.

Для України надзвичайно важливо створити продуктивну та витривалу економічну систему, а також здійснити якісне відновлення після війни, щоб економіка могла ефективно справлятися, зокрема, з обслуговуванням боргу.

При обговоренні нової реструктуризації важливо запропонувати кредиторам компенсацію за потенційні втрати прибутків, на які вони сподівалися, коли надавали Україні фінансування. У цьому контексті представники держави та деякі економісти акцентують увагу на забезпеченні пріоритетного доступу для таких кредиторів та інвесторів до участі в процесі відновлення України. Після відомої заяви Дональда Трампа йдеться також про можливості в сфері використання українських природних ресурсів. Водночас необхідно підкреслити, що мова не повинна йти про просто фізичне видобування сировини, а про забезпечення впровадження сучасних технологій, організацію процесів переробки та залучення робочої сили – все це створить умови для взаємовигідного партнерства.

Ярослав Жаліло припускає імовірність домовленостей про погашення частини українського боргу за рахунок допуску міжнародних корпорацій до ведення бізнесу на території нашої країни, зокрема для видобування природних ресурсів.

- Українська влада повинна відігравати значну роль у забезпеченні дотримання міжнародних стандартів у цьому процесі. Адже, говорячи про європейське членство України, ми маємо на увазі також інтеграцію європейських норм управління природними ресурсами. У Європі існують суворі вимоги до видобувної галузі, - зазначає Ярослав Жаліло.

Україні також важливо скористатися позитивним мультиплікаційним ефектом інвестування у видобувну галузь. Ідеться про переробляння принаймні частини ресурсу на території країни, створення робочих місць, долучення місцевих супутніх сервісів і виробництв.

- Тобто має йтися не про висотування ресурсу, а про формування цілісних кластерів, які забезпечуватимуть ефективне використання певних українських природних ресурсів, - говорить Ярослав Жаліло.