Репресії, WhatsApp та картопля: як система Путіна продовжує існувати.

У Росії посилюються репресії. Символом нових часів стала смерть Романа Старовойта -- перше самогубство топчиновника за всю путінську епоху. Раніше підозрілі суїциди скоювали тільки топменеджери російських компаній.

Для високопосадовців, які стежать за різними гілками влади в Кремлі, це є тривожним сигналом, що з 2022 року політичні умови в Росії зазнали значних змін. Недивно, що члени еліти відчувають занепокоєння.

Історія зі звільненням і загибеллю міністра транспорту, колишнього курського губернатора Старовойта, якого могли затримати за обвинуваченням у розкраданні коштів, виділених на будівництво оборонних споруд у Курській області, продемонструвала російській еліті: за умов посилення авторитаризму режиму Путіна репресії перестали бути вибірковими. І багато з раніше недоторканних представників істеблішменту можуть стати наступними жертвами молоха.

Це ще не 1937-й. Але вже точно дуже схоже на похмуре семиріччя 1946-1953 років.

В останні місяці ряд кримінальних справ, порушених проти чиновників, перестав обмежуватися лише менеджерами державних корпорацій, міністрами регіональних урядів, мерами та віцегубернаторами. У списку обвинувачених опинився колишній перший заступник головнокомандувача Росгвардії Віктор Стрігунов, екс-заступники міністра оборони Тімур Іванов (якого засудили до 13 років позбавлення волі), Дмитро Булгаков та Павло Попов, а також заступник начальника Генштабу Вадим Шамарін та інші високопрофесійні військові.

Фігуранти антикорупційних розслідувань належать до різних впливових груп, серед яких браття Ротенберги, секретар РНБО Сергій Шойгу, глава Росгвардії Віктор Золотов та інші. Нещодавно вони виглядали абсолютно недоторканними. Проте їхні покровителі не змогли захистити своїх токсичних підопічних. Одна з причин цього полягає в тому, що кремлівські еліти стали менш самостійними, а режим Путіна - більш авторитарним. У таких умовах стало легше порушувати всі попередні угоди.

Кримінальні справи -- наслідок не стільки прагнення режиму вести боротьбу з недобросовісними боярами та необхідності задовольнити запит суспільства на справедливість. Головна причина -- у Росії зменшується "кормова база", і еліти починають битву за допуск до ресурсів. Ця боротьба, що набула форми рейдерства та антикорупційних розслідувань, не є загрозою для режиму. Вона навіть вітається в Кремлі, оскільки дозволяє контролювати істеблішмент і не допустити появи нового Прігожина.

Жертвами нових обставин стають не лише державні службовці, але й мільярдери. Яскравим прикладом є Константін Струков, який є власником третьої найбільшої золотоносної компанії в Росії під назвою "Южуралзолото". Генеральна прокуратура Росії через суд вимагає передати активи холдингу "Южуралзолото" у державну власність. Влада РФ почала процес вилучення приватних активів після початку конфлікту з Україною, що стало наслідком санкцій та бюджетного дефіциту. У середині березня генпрокурор Ігор Краснов доповів про націоналізацію компаній на суму 2,4 трлн рублів, підкресливши, що до цього списку увійшли також п'ять стратегічних підприємств.

Не дивно, що за цих умов у російській системі влади підсилюється роль тих, хто займається антикорупційними розслідуваннями. Наприклад, у міру появи нових справ розширюються не тільки повноваження Генпрокуратури РФ, а й зростає вплив її керівника Ігоря Краснова, який стає самостійним гравцем, з яким усі хочуть дружити. Парадоксально, але в цій ситуації падає вплив глави Слідчого комітету Алєксандра Бастрикіна: архаїчний персонаж, який не відчуває віянь часу.

Традиційно розширюються повноваження ФСБ. Нещодавно Путін затвердив закон, який обмежує можливості російських науковців у спілкуванні з іноземцями без контролю з боку спецслужб. Крім того, Державна дума ухвалила законопроект, що надає ФСБ право створювати і управляти власними слідчими ізоляторами. Згідно з новим указом президента Росії, починаючи з 21 липня 2025 року, вхід іноземних суден до російських портів буде дозволений лише за узгодженням з капітаном гавані та співробітником ФСБ.

Те, що Кремль планує посилити контроль, а країна стає дедалі більш авторитарною, підтверджується не лише розширенням повноважень силових структур, але й зусиллями щодо відновлення радянської системи цензури. За словами спецпредставника Путіна з міжнародного культурного співробітництва Міхаіла Швидкого, російській владі слід офіційно заснувати інститут цензури, взявши за приклад радянське Головне управління з охорони держтаємниць у пресі (Головліт).

У той же час Росія наслідує приклад Китаю, запроваджуючи цифровий контроль через різноманітні заходи та технології, що сприяють посиленню цензури, спостереження та "суверенізації" національної частини Інтернету. Справа не тільки в блокуванні Інтернету в усіх регіонах країни: у червні 2025 року було зафіксовано 655 відключень, що перевищує загальну кількість відключень у світі за рік. Російські урядові структури аргументують це необхідністю захисту від українських безпілотних літальних апаратів.

З метою посилення цифрового контролю, Держдума цього тижня ухвалила в третьому читанні законопроєкт, що передбачає накладення штрафів за пошук "екстремістського" контенту. Одночасно, використання VPN було визнано обтяжуючою обставиною. Після підписання закону президентом Путіним, штрафи почнуть діяти з 1 вересня 2025 року. Міністр зв'язку Росії Максут Шадаєв обґрунтував необхідність цього закону, наголосивши, що в іншому випадку владі доведеться закрити доступ до західних платформ, таких як Google і WhatsApp.

При цьому Кремль не збирається відмовлятися від ідеї заборонити іноземні месенджери, зокрема WhatsApp, замінивши його "національним застосунком" MAX, який перебуває під прямим контролем російських держструктур. У Росії WhatsApp є найпопулярнішим месенджером: його щодня використовують близько 84 мільйонів людей. Але Кремль має намір посилити цензуру та підсилити забезпечення контролю над поширенням інформації в інтересах просування вигідного владі політичного порядку денного.

Хоча Росія зміцнює авторитарний режим, ринкова економіка продовжує існувати, що дозволяє Кремлю вирішувати проблеми з постачанням продуктів, які періодично виникають. Наприклад, минулого року країна стикалася з дефіцитом яєць, а цього року – з нестачею картоплі. Проте, через міжнародні санкції та акцент на військовому виробництві, російська економіка перебуває у складному становищі, про що не приховували своїх думок представники влади на ПМЕФ.

Станом на сьогодні російська економіка, після періоду активного розвитку, переважно обумовленого військовими витратами, починає демонструвати ознаки уповільнення. Прогнозується, що цього року зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) складе 1,3-1,5%, що є значним зниженням у порівнянні з попередніми показниками. Інфляція залишається на високому рівні, що негативно впливає на стандарти життя населення. Ціни на основні продукти продовжують зростати.

Оборонні промисловості продовжують функціонувати майже на максимальному рівні і залишаються ключовим фактором економічного розвитку, але їх можливості для подальшого розширення наближаються до завершення. Невійськові сфери економіки стикаються з серйозними викликами, такими як високі відсоткові ставки, зменшення споживчого попиту та нестача робочої сили. Виробництво в цивільному секторі демонструє тенденцію до зниження.

Федеральний бюджет стикається з серйозними викликами. На травень 2025 року бюджетний дефіцит вже становить близько 90% від запланованих показників на рік. Це обумовлено зростанням військових витрат та зменшенням доходів від продажу нафти і газу. Водночас ліквідні активи Фонду національного добробуту значно зменшилися з лютого 2022 року, а заморожені резерви Центрального банку обмежують можливості проведення монетарної політики.

У цілому в короткостроковій перспективі російська економіка стабільна завдяки високим державним витратам (в основному на оборону) і адаптації до санкцій. Але вже 2025 року вона зіштовхнеться зі структурними дисбалансами, уповільненням зростання, високим бюджетним дефіцитом та інфляцією. Усе це вказує на довгострокові проблеми.

Сьогодні Росія опинилася на важливому перехресті: чи продовжувати війну проти України та конфронтацію із Заходом, чи ж закінчити "спеціальну військову операцію", що може призвести до серйозних наслідків для економіки країни. Деякі представники російської еліти подають сигнали про намір згорнути "СВО". З одного боку, вони залишаються вірними Путіну, але з іншого — в еліті є діти, яким хочеться дати можливість насолоджуватися життям на Заході.

По-перше, у разі відставки Путіна та виникнення хаосу еліти можуть залишитися без доступу до фінансових і ресурсних можливостей. По-друге, в умовах, коли Росія поступово переходить від авторитарного режиму до тоталітарного, роль Путіна як головного арбітра посилюється, адже він сприймається елітами як певний гарант їхньої особистої безпеки.

Та й росіяни не виходять на вулицю з вимогою припинити війну. Хоча соцопитування й показують, що число громадян РФ, які бажають припинення війни, зростає, але рейтинг Путіна нині дуже високий. Навіть із урахуванням різкого підвищення комунальних тарифів (у середньому на 13,4%) і масових відключень Інтернету: за даними Фонду "Общественное мнение", рейтинг схвалення діяльності Путіна за тиждень із 29 червня до 6 липня опустився лише на 4 пункти -- з 83 до 79%.

Що довше Путін балансуватиме між зовнішньою агресією та внутрішнім тиском, то вищий ризик, що одного разу контроль буде несподівано втрачено. Історія Росії вже неодноразово знала ситуації, коли режим, що здавався незламним, руйнувався за лічені дні. Кардинально ситуацію в країні може змінити смерть Путіна. Вплинути -- ситуація в Чечні, де глава республіки Рамзан Кадиров відчуває серйозні проблеми зі здоров'ям і намагається передати владу сину Адаму.

Чечня може стати серйозною перевіркою для режиму: чи зможе адміністрація президента РФ зберегти баланс між страхом, фінансами та лояльністю, або ж система почне розпадатися в регіонах. Якщо Кремль не впорається з ризиками в цьому регіоні, це свідчитиме про втрату контролю над країною. У такому випадку те, що сьогодні здається жорстким порядком, може швидко перетворитися на неконтрольований хаос, де кожен залишиться наодинці зі своїми проблемами.