Щороку в Україні спостерігається зниження кількості громадян, які мають офіційне працевлаштування. У 2025 році в країні працювали та сплачували ЄСВ 10,96 мільйона осіб, тоді як за період з січня по липень 2026 року ця цифра вже впала до менше ніж 9,5 мільйонів. Видання Бізнес Цензор досліджувало, чому, незважаючи на очевидний дефіцит кадрів, рівень зайнятості продовжує знижуватися, а також які кроки можна вжити для заохочення офіційного працевлаштування.
Дані дослідження сервісу ОLX Робота та Європейської Бізнес Асоціації показують, що 78% опитаних роботодавців відчувають кадрову кризу, зокрема 67% з них очікують погіршення ситуації у наступному році (цей показник у 2026 році зріс у 1,7 раза порівняно з 2025 роком). Найскладніша ситуація з кадрами в галузі виробництва, оптової торгівлі, будівництва та сфери послуг.
Дослідження виявило, що лише 54% респондентів серед бізнесів здійснюють офіційне працевлаштування своїх працівників із повною заробітною платою. 21% компаній пропонують роботу без оформлення договору, що свідчить про нелегальне працевлаштування (цей показник тіньової зайнятості зріс на 6% у порівнянні з минулим роком). Крім того, 20,4% опитаних активно співпрацюють із фізичними особами-підприємцями, 13,6% використовують цивільно-правові угоди, а майже 15% офіційно оформляють працівників на мінімальну зарплату, доплачуючи решту у готівці.
Визнання поширення нелегальної зайнятості стало офіційним на рівні держави. У "Стратегії зайнятості населення України на період до 2030 року", затвердженій урядом у січні 2026 року, праця без належного оформлення трудових відносин охарактеризована як одна з ключових структурних рис ринку праці в Україні.
У 2021 році частка тіньового працевлаштування в Україні складала приблизно 19,3% від загальної кількості зайнятих осіб, що еквівалентно більш ніж 3 мільйонам людей. Проте, за прогнозами, зробленими Інститутом демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи НАН України, у 2024 році цей показник зріс до 23,6%, що вже становить практично чверть всіх працівників.
У 2025 році Державна служба України з питань праці (Держпраці) на підставі кількісного крос-секційного дослідження оцінила рівень зайнятості без оформлення трудових відносин у 23,4 % що відповідає 2,6 млн працівників.
Найвищій рівень використання праці без оформлення спостерігається:
У сфері тимчасового розміщення та організації харчування, зокрема в діяльності готелів і ресторанів, цей показник становить 40,4%.
* діяльність у сфері охорони - 40%;
* ремонту автотранспорту - 38,9%;
* сфера будівництва - 38,2%;
* комерції - 32,2%.
Використання неоформленої праці має помітні гендерні відмінності: серед людей, які працюють без офіційного оформлення трудових відносин, 60% становлять чоловіки, а 40% - жінки. Тіньова зайнятість зустрічається як у сільських районах (53,6%), так і в міських (56,7%).
Приблизно 40% працівників, які мають неофіційне працевлаштування, працюють на фізичних осіб-підприємців.
Чому тінізація зайнятості в Україні зростає?
"З точки зору роботодавців основною метою є зменшення витрат, а також 'оптимізація податків' на заробітну плату. Для тих, хто шукає роботу і не потребує офіційного оформлення, це створює можливість отримувати фактично більшу винагороду від компаній завдяки цій 'оптимізації'," - зазначає Марія Абдулліна, керівниця платформи OLX Робота та співголова HR-комітету Європейської Бізнес Асоціації.
Згідно з останніми дослідженнями, фактор офіційного оформлення працевлаштування займає четверте місце у списку пріоритетів при виборі місця роботи. Наразі найважливішим для кандидатів залишається розмір заробітної плати, який є головним критерієм для 90% осіб, що шукають роботу, і за останній рік цей показник зріс на 9%. Другу позицію займає зручність розташування роботи від місця проживання, а також можливість мати гнучкий графік.
"Офіційне працевлаштування для шукачів роботи важливе, але гроші важливіші. Якщо їм пропонують оформитись на мінімалку, але "по-сірому", "по-чорному" отримувати більше, кандидати схильні на це погоджуватись. Відбувається збідніння населення, дуже гостра нехватка грошей", - розповіла Бізнес Цензору Марія Абдулліна.
Офіційне працевлаштування на сьогоднішній день не є пріоритетом для багатьох, зокрема через питання мобілізації. Це, в свою чергу, допомагає зрозуміти, чому така значна частка чоловіків працює в неофіційній сфері, адже компанії зобов’язані вести облік військовозобов'язаних.
В аналізі Національного інституту стратегічних досліджень широке використання тіньової зайнятості пояснюється окрім ризиків війни високим податковим навантаженням, бюрократичними бар'єрами для малого та мікробізнесу, низькою довірою до державних інституцій, труднощами в пошуку робочих місць бажаної якості, низькою заробітною платою за умов офіційного працевлаштування, намаганням уникнути мобілізації, відсутністю контролю з боку держави за невиплату офіційної заробітної плати тощо.
Розповсюдженість нелегальної зайнятості не тільки порушує соціальні права працівників, але й завдає серйозних економічних втрат через недоотримані податки та внески.
За розрахунками Держпраці, за неповний рік, дев'ять місяців 2025 року, втрати бюджету від несплати податків та єдиного соціального внеску через тіньове працевлаштування становлять 86,1 млрд гривень (у разі розрахунку з мінімальної заробітної плати) та 287,9 млрд гривень (виходячи з середньої заробітної плати того періоду).
У складі втрат найбільшу частку займає недоотримання єдиного соціального внеску, яке коливається від 42,5 млрд гривень до 140,8 млрд гривень. Це викликає сумніви щодо стабільності та ефективності системи пенсійного забезпечення в майбутньому.
Хто буде підтримувати пенсіонерів?
Лише 9,5 млн українців сплачували ЄСВ протягом січня-липня 2026 року. Тоді як станом на 1 липня, за даними Пенсійного фонду, в Україні було 9,98 млн пенсіонерів. Тобто на одного платника ЄСВ вже припадає більше одного пенсіонера. Грає в цьому свою роль зокрема й зміна демографічної ситуації.
Кількість населення в Україні зменшилась на 40% з 1991 року: з 52 млн до орієнтовно 31 млн осіб. Майже третина населення країни зараз - пенсіонери: в Україні проживає 10,3 млн пенсіонерів, 60% - це жінки, зазначається в дослідженні "Невидимі ризики для людського капіталу" Центру аналізу публічних фінансів та публічного управління при Київській школі економіки.
Близькі дані наводяться в урядовій "Стратегії зайнятості населення": з 42 млн осіб у січні 2022 року до 35,8 млн - у липні 2024 року, зокрема на територіях, підконтрольних Україні, проживають 31,1 млн. осіб.
Водночас кількість осіб з інвалідністю зросла на третину: на початку 2022 року в Україні їх налічувалося понад 2,7 млн людей, станом на початок 2026 року кількість досягла 3,5 млн осіб, що теж зокрема пояснюється фактором війни.
У Європейському Союзі рівень працевлаштування осіб з інвалідністю досягає приблизно 50%, тоді як в Україні цей показник складає всього 14%. Це свідчить про існуючі труднощі в адаптації ринку праці: частина людей з інвалідністю не готова до працевлаштування, а також поширені стереотипи серед роботодавців стосовно таких осіб.
За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи, в Україні частка людей, які не беруть участі в економічній діяльності, складає близько 46,5% від загального потенціалу робочої сили. Це майже половина усіх можливих працівників у країні.
Станом на 2024 рік українці віком від 15 років і старше становили 26,9 млн осіб, з них зайнятими були 13,3 млн осіб, шукали роботу - 900 тис. осіб.
Велика частка з економічно неактивного населення (12,5 млн осіб) не працює через вихід на пенсію, через навчання або інвалідність (9,7 млн осіб), відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами, відпусткою для догляду за дитиною (800 тис. осіб), веденням домашнього господарства та здійсненням догляду за особами, які його потребують за медичними показниками (700 тис. осіб), через складний психологічний стані внаслідок війни (200 тис. осіб), не можуть знайти підходящу роботу (200 тис. осіб), не мають належної освіти (40 тис. осіб), зайняті сезонною працею (90 тис. осіб).
Згідно з інформацією, наданою Європейською Бізнес Асоціацією, 74% підприємств, що функціонують в Україні, стикаються з проблемою браку кадрів.
Одночасно, згідно з результатами опитування, проведеного Державною службою зайнятості, лише 32% підприємств планують найм працівників у 2026 році. Серед них тільки 12% мають намір створити нові робочі місця. Це свідчить про те, що бізнес знаходиться в умовах "виживання" в ситуації війни.
Які заходи планує вжити уряд для боротьби з нелегальним працевлаштуванням?
Міністерство економіки України підготувало новий документ, який окреслює ключові напрямки розвитку ринку праці під назвою "Стратегія зайнятості населення до 2030 року". У цьому документі зазначається, що до 2030 року в Україні передбачається залучити на ринок праці не менше 2 мільйонів осіб, зокрема, з-поміж біженців, які нині знаходяться за межами країни.
Однією з цілей в документі зазначається виведення з тіні працевлаштування. Для легалізації працівників у Кабміні планують такі заходи:
створити та ухвалити новий підхід до встановлення і перегляду мінімальної заробітної плати;
* встановити правові рамки для регулювання зайнятості на платформах;
* Офіційно визнати зайнятість у галузях з високим рівнем неформальної праці, таких як домашня праця, сільське господарство, сезонні зайнятості, організація тимчасового проживання та харчування, охоронні послуги, ремонт автомобілів, будівництво та торгівля.
У рамках оперативного плану впровадження Стратегії на 2026-2028 роки, мета легалізації працевлаштування буде реалізована через два основні етапи:
Бізнес Цензор надіслав запит до Міністерства економіки, яке займалося створенням Стратегії, з низкою запитань щодо нової методики нарахування заробітної плати та ініціативи з формалізації неформальної самозайнятості. Зокрема, ми поцікавилися, яким чином нова методика визначення зарплат може вплинути на легалізацію ринку праці. Що конкретно мається на увазі під терміном "формалізація неформальної зайнятості"? Чи може зменшення податкового навантаження на роботодавців розглядатися як стимул для легалізації працевлаштування? Або, навпаки, посилення контролю з боку державних органів і збільшення штрафів за нелегальне працевлаштування допоможе зменшити тіньову зайнятість? На жаль, ми не отримали відповіді з Міністерства.
Раніше Стратегію піддавали критиці через її невизначеність та надмірну кількість загальних фраз.
У проєкті домінують загальні формулювання, такі як "створення умов", "розвиток інструментів" та "інтеграція стандартів", але без чіткого визначення, хто, як, коли і з яких ресурсів має їх впроваджувати. У такій редакції документ більше схожий на ескіз намірів, ніж на стратегічний план дій, - зазначив експерт з соціальної політики Андрій Павловський під час обговорення перед затвердженням Стратегії. Він вірно зауважив, що в документі зовсім не вказані обсяги необхідного фінансування для заходів, спрямованих на розвиток ринку праці.
Згідно з прогнозами Світового банку, для відновлення ринку праці в Україні необхідно буде щорічно інвестувати щонайменше 50 мільярдів гривень.
Що можна було б зробити, щоб відійти від поширеної практики "сірого" працевлаштування?
На сьогоднішній день податкове навантаження на заробітну плату в Україні становить 45%. З цієї суми 23% утримується з зарплати працівника у вигляді податків і зборів, що включає 18% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору. Крім того, роботодавець додає ще 22% у вигляді єдиного соціального внеску.
На думку президента "Асоціації приватних роботодавців" Олександра Чумака, для зменшення тінізації ринку потрібно передусім знизити податкове навантаження на фонд оплати праці. "В пропозиціях, які останні 5-7 років звучать, фонд навантаження на оплату праці повинен складати 25%, максимум - 30%".
По-друге, важливо ввести механізми моніторингу за роботодавцями, які, перш за все, не зашкодять легальному бізнесу і будуть діяти виключно на основі ризик-орієнтованого підходу.
Для мікро- і малих підприємств, коли виявляється перше порушення, яке не становить загрози для життя чи здоров'я працівників, слід застосовувати припис з визначеним терміном на усунення. Суворі санкції повинні бути введені лише у випадку повторних порушень, умисного приховування працівників, затримок у виплаті зарплати або ж маскування постійних трудових відносин під цивільними договорами, зазначає Чумак. Він пропонує, що бізнесу можна надати, скажімо, шість місяців, протягом яких роботодавець зможе самостійно задекларувати своїх працівників, оформити трудові відносини та розпочати регулярні виплати без накладення штрафів за попередні періоди. Сумлінний мікропідприємець має отримати реальний і безпечний шлях для виходу з неформальної економіки.
На думку Марини Абдулліної детінізація ринку точно не відбудеться скоро, "за один крок", має пройти певна еволюція від теперішнього стану до моніторингу ринку, допомоги бізнесу шляхом спрощення оподаткування, щоб зберегти робочі місця та підвищити захищеність робітників.
У часи війни обговорення спрощення податкового навантаження для компаній-роботодавців не є актуальним. Скоріше, ситуація вимагає зворотного підходу.
"За сферу оподаткування у нас повністю відповідальне Міністерство фінансів. В нинішньому складі вони виступають постійно тільки за збільшення оподаткування, часто безпідставно, без використання реальних розрахунків, аналізу регуляторного впливу, просто тому що так було записано у "Стратегії національних доходів до 2030 року", яка писалась напочатку 2022 року з розрахунку, що у 2025 року війна закінчиться. Ця стратегія давно не відповідає реаліям", - резюмує Олександр Чумак.
#Українська гривня #Економіка #Україна #Уряд України #Мобілізація #Українці #Бізнес #Київська область #Демографія #Документ #Ринок праці #Європейська бізнес асоціація #Національна академія наук України #Оподаткування #Інвалідність #Пенсійний фонд України #Мінімальна заробітна плата #Єдиний соціальний внесок #Оптимізація #Державна служба України з питань праці #Птуха Михайло Васильович #Чому #Заробітна плата #Пенсії #Компаній #Європейський Союз #Зайнятість #Павловський Андрій Михайлович
