Володимир Путін вже більше 25 років займає ключову позицію у політичному житті Росії, проте питання про його наступника залишається актуальним. Напередодні завершення парламентських виборів у Росії журналісти виділили семеро представників чинної еліти, які можуть мати шанси на здобуття найвищого посту.
Цю інформацію висвітлено в статті The Washington Post.
Чому й досі не відомий наступник Путіна?
На думку видання, влада, яку встановив Путін, фактично концентрує основні рішення в його руках. Це створює умови, за яких жоден політик не може здобути достатній рівень автономного впливу, щоб стати відчутним суперником або потенційним спадкоємцем президента.
Одночасно російська система влади значною мірою базується на співпраці кількох ключових груп — представників силових структур, армії та крупного бізнесу. Таким чином, зміна керівництва в майбутньому, як підкреслює The Washington Post, може бути визначена не лише через офіційні процедури, а й через угоди, які існують між цими елітами.
Мішустін та Дюмін
На першому місці у формальному списку кандидатів на пост президента перебуває прем'єр-міністр Михайло Мішустін. Відповідно до російської Конституції, саме він тимчасово виконує обов'язки президента у разі, якщо чинний глава держави залишає свій пост достроково.
До приходу в уряд Мішустін очолював Федеральну податкову службу і мав репутацію технократа, який займається управлінням, а не публічною політикою. Відтоді його вплив, зокрема у сфері економіки, розширився, а також йому доручили роботу в органі, пов'язаному з військовими закупівлями. Водночас для силової частини російської еліти він залишається радше зовнішньою людиною.
Інший претендент — Олексій Дюмін, який раніше виконував обов'язки охоронця Володимира Путіна. Згодом він займав різні посади в силових та військових органах. Серед його досягнень — посада заступника керівника військової розвідки ГРУ, командування Силами спеціальних операцій, а також посада заступника міністра оборони. Окрім того, він очолював Тульську область, і з 2024 року обіймає посаду секретаря Державної ради.
Близькість до Путіна та досвід роботи у військовій сфері давно привертають до Дюміна увагу як до можливого наступника. Після кадрових змін у Міноборони 2024 року йому доручили у Кремлі питання оборонної промисловості -- фактично він отримав роль, пов'язану з військово-промисловим комплексом.
Патрушев, Ковальчук і Мантуров
Ще одним можливим кандидатом на цю посаду є Дмитро Патрушев, який обіймає посаду віцепрем'єра. Він є сином колишнього керівника ФСБ та секретаря Ради безпеки Миколи Патрушева. Дмитро здобув значний досвід у банківському секторі, а його батько довгі роки є частиною найближчого кола президента Путіна. У 2024 році Микола Патрушев намагався просунути кандидатуру сина на пост прем'єр-міністра, проте в результаті Дмитро отримав посаду віцепрем'єра.
Борис Ковальчук також походить з впливового династії. Його батько, Юрій Ковальчук, є одним із найближчих соратників Путіна у бізнес-середовищі, а його активи в медіа, банківському секторі та науці надають родині значну вагу. У 2024 році Бориса Ковальчука призначили головою Рахункової палати після обговорень щодо його потенційного призначення на пост керівника однієї з провідних енергетичних компаній.
Серед зазначених осіб є й перший віцепрем'єр Денис Мантуров, який понад десять років очолював Міністерство промисловості та торгівлі. Після початку масштабного військового конфлікту він отримав нові обов'язки, пов'язані з оборонною промисловістю. Його діяльність тісно переплітається з військово-промисловим комплексом і воєнною економікою Росії, тому, на думку видання, подальша перспектива Мантурова значною мірою визначатиметься розвитком ситуації на фронті.
Собянин і Кирієнко
Мер Москви Сергій Собянін є одним із найтриваліших політиків у російській владі. Він обіймав посаду начальника адміністрації Путіна, брав участь у виборчій кампанії Дмитра Медведєва, а з 2010 року очолює столицю. Як зазначає The Washington Post, Собянін має тісніші зв’язки з бізнес-елітами, ніж з силовими структурами, а його управлінський досвід охоплює значно ширші території, ніж лише Москва.
Серед можливих кандидатів на спадщину згадується Сергій Кирієнко, який наразі обіймає посаду першого заступника керівника адміністрації президента Росії з питань внутрішньої політики. Він має досвід роботи на посаді прем'єр-міністра за часів Бориса Єльцина, а також керував "Росатомом". У Кремлі його обов'язки охоплюють організацію виборів, управління внутрішньою політикою та справи, пов'язані з окупованими територіями України.
Кирієнко зіграв ключову роль у координуванні політичних процесів, зокрема в організації конституційного референдуму 2020 року, що дозволив Путіну залишатися на посту до 2036 року. Окрім цього, він відповідає за програму "Час героїв", яка має на меті залучення ветеранів війни до державної служби, таким чином впливаючи на формування майбутнього кадрового резерву російської системи.
Що може визначити майбутнього керівника Росії
У списку, опублікованому The Washington Post, відсутні представники російської ліберальної опозиції. Всі семеро осіб мають певний зв'язок із сучасною державною системою, будь то через уряд, силові органи, Кремль, бізнес або військово-промисловий комплекс.
Отже, питання можливості зміни правління в Росії, згідно з цим аналізом, не обмежується лише особою, яка може формально зайняти місце Путіна. Ключовим аспектом є те, яка конкретна група в рамках російської еліти здобуде найбільшу вагу та вплив у процесі такого переходу.
Перспективи Путіна: яким чином може завершитися шлях диктатора.
Раніше аналізували можливі сценарії подальшого перебування Путіна при владі. У тому матеріалі окремо розглядалося питання, чи може зміна російського президента автоматично означати завершення війни проти України. Зазначалося, що сама зміна керівника РФ не гарантує припинення бойових дій, оскільки ключові суперечки навколо окупованих територій, гарантій безпеки України та європейської системи безпеки можуть залишитися.
Також зверталася увага на те, що майбутній сценарій значною мірою залежатиме від того, хто саме опиниться на чолі Росії та за яких обставин відбудеться зміна влади. Тобто питання наступника Путіна безпосередньо пов'язане і з тим, якою буде подальша політика Кремля.
У іншому дослідженні аналізувалися політичні загрози, з якими стикається Путін внаслідок війни. Зокрема, акцентувалася увага на впливі конфлікту на російське суспільство, економіку та еліти, а також на те, що навіть вибори, які проходять під контролем Кремля, можуть слугувати одним із індикаторів внутрішньої напруженості в системі.
Автор аналізу The Times також розглядав можливі проблеми для російської влади через мобілізацію, дефіцит робочої сили та наслідки завершення війни. Серед довгострокових викликів називали повернення великої кількості військових із фронту, їхню адаптацію до цивільного життя, соціальні очікування ветеранів і наслідки тривалого воєнного навантаження.
#Росія #Економіка #Міністерство оборони (Україна) #Мобілізація #Бізнес #Москва #Московський Кремль #Кремль (фортифікаційна споруда) #Володимир Путін #Прем'єр-міністр #Російська мова #Міністр оборони #Військово-промисловий комплекс #Повноваження #Бойові дії #Дмитро Медведєв #Конституція України #Еліта #Військова розвідка #Федеральна служба безпеки #Михайло Мішустін #Борис Єльцин #Микола Патрушев #Спеціальні операції #Диктатор #Сергій Кирієнко #«Вашингтон Пост» #Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй #Президент (урядова посада) #GRU (Офіційний вісник) #Сергій Собянін
