На думку польського експерта Кульпи, Сполучені Штати не володіють достатніми механізмами для впливу на ситуацію в Україні.

У Сполучених Штатах відбувається серйозне загострення ситуації, що виражається у незвичних заявах президента Трампа та його команди. Міністр оборони заявив про намір зменшити обсяги допомоги Україні, незважаючи на те, що програма військової допомоги все ще не реалізована.

З іншого боку, американці виходять на вулиці, що призводить до складних стосунків з губернаторами. Ми усвідомлюємо, що Сполучені Штати переживуть серйозну кризу. Одночасно спостерігаємо, як Путін не проявляє готовності до діалогу, а навпаки, жорстко атакує українські міста, усвідомлюючи, що США можуть ослабнути в даний момент.

Я спостерігаю за тим, як у Сполучених Штатах відбувається трагічний процес, подібний до венесуалізації. Це справжня катастрофа для американського народу. Крім конфліктів, які адміністрація Трампа розв'язала на міжнародній арені, зокрема з союзниками — це й тарифи, і територіальні претензії, і різноманітні погрози, тепер ми також спостерігаємо за внутрішньою боротьбою за владу. Не можна забувати про те, як президент Трамп неодноразово висловлював думку, що два терміни — це занадто короткий період для такої видатної особистості, як він, і що така ситуація взагалі недопустима. Те, що ми спостерігаємо, є проявом політичної війни всередині країни.

Ґевін Ньюсом - найпопулярніший політик демократичної партії, губернатор Каліфорнії, який міг би стати лідером від демократів на виборчих перегонах.

Тому ця внутрішня битва відбувається в Каліфорнії. Саме так на це можна дивитися, тому що мета Трампа - показати Ньюсому, що він не справляється. І виходить процес, я б сказав, неймовірної трагедії, бо насправді, як ви сказали, це послаблює Сполучені Штати і це послаблює союзників.

Якщо дивитися далі на відносини з Росією, Трамп робив усе, аби витягнути Путіна з зони ізгоїв.

Мирні переговори слугували лише виводом, оскільки не існувало жодних дій, які б можна було вважати нейтральними. Це, по суті, призводить до ослаблення позицій України. Однак, ми можемо бути вдячні за те, що потенціал українських Збройних сил та національної оборонної промисловості, а також передові технології дронів, настільки змінюють характер конфлікту на місцевості, що Сполучені Штати вже не мають можливостей прямо впливати на ситуацію в Україні.

Сьогодні можна стверджувати, що дії Трампа призводять до серйозної ізоляції США. Багато країн, включаючи близьких союзників, таких як Японія та Південна Корея, шукають можливості для співпраці без участі Сполучених Штатів. Також спостерігається, що Європа прагне зберігати певну дистанцію як від політичних рішень Трампа, так і від Китаю. Таким чином, формується світовий порядок, у якому позиції США стають дедалі слабшими.

А Росія слабка до такої міри, що вона вже у стані безнадійності та безвідповідальності. Адже ті атаки, які ми бачимо, - це прояв безнадійності, вони нічого не можуть змінити.

Проте їхні дії призводять до загибелі людей. Ми усвідомлюємо, що це не змінює стратегічну ситуацію на фронті, але вони виявляють неймовірний рівень жорстокості. Україні потрібна була активна реакція з боку США — не лише публікації в Twitter про те, що Путін є божевільним, а конкретні дії, яких, на жаль, бракує.

Я скажу більше, США та адміністрація Трампа поводяться злочинно, тому що вони урівноважують жертву та агресора, показуючи ніби еквівалентність, адже тут цього нема.

Перш за все, це неефективно, адже дивлячись на ситуацію: на початку 2024 року в Херсоні проживало 78 тисяч осіб, з яких близько півтори тисячі загинули або постраждали. Проте до кінця року кількість мешканців зросла до 98 тисяч. Це свідчить про те, що така стратегія не працює, оскільки людей не залякаєш. Вони намагаються організовувати "Дні Харкова", "Дні Херсона" в Києві та інших містах, але насправді можуть досягти "Днів Херсона" в Москві. Це мій погляд на ситуацію, і я вважаю, що це неминуче.

Всі дії Трампа, які скеровані на послаблення України, навпаки, її зміцнюють, також зміцнюють друзів України, їхню згуртованість навколо підтримки України.

А з іншого боку - ті, які не мають наміру, ослаблюють Росію, тому що тарифи, що запровадив Трамп, послаблюють очікування щодо глобального росту, а це знижує попит на енергоресурс. Таким чином, те, що бачимо в Росії, - економічне падіння, найбільший із часів Єльцина дефіцит, тому їм доведеться в цьому році мінімум один раз, можливо і два рази, змінювати бюджет.

У цій системі, з одного боку, ми маємо справу з кримінальною, бандитською війною. Ваші зауваження щодо нерішучості США підтверджують це. Проте важливо усвідомити одне: незалежно від того, чи діють Путін і Трамп разом, чи окремо, вони не здатні на значні зміни, оскільки обидва є слабкими фігурами.

Сполучені Штати за часів президенства Трампа зазнали значного ослаблення, що призвело до втрати здатності встановлювати мир.

Сьогодні світова стабільність неможлива без участі Китаю. Лише той, хто зможе встановити мир у цій глобальній кризі, зможе визначити майбутні правила гри. У цьому контексті Сполучені Штати виявили свою уразливість. Лише після укладення угоди між США та Китаєм можна буде говорити про формування мирних умов та обмеження амбіцій Путіна, які насправді є нереалістичними. Китай відіграватиме стримуючу роль, адже Росія не в змозі продовжувати війну без підтримки Китаю. Отже, ми чекаємо на укладення важливої угоди між США та Китаєм.

Переговори розпочалися, і Китай демонструє жорстку позицію, вимагаючи повного скасування мит. Проте діалог триває. Якщо вдасться налагодити стосунки між Китаєм і Сполученими Штатами, з'явиться можливість для зупинки російської агресії проти України. Без цього досягнення про мир не може бути й мови, адже все виглядає як гра слів і процесів, які не ведуть до завершення конфлікту. Чому так? Справа в тому, що Китай остерігається, що закінчення війни Росії проти України звільнить сили РФ, які можуть загрожувати безпеці Європи. Це, в свою чергу, може примусити Європу ще більше підпорядкуватися США, чого Китай прагне уникнути.

Таким чином, Китаю вигідно, щоб Росія залишалася обмеженою у своїх діях, а Європа відчувала менший страх. Це створює можливості та час для підтримки невизначеності. Як ви слушно зауважили, йдеться про злочинну невизначеність — особливо це стосується Сполучених Штатів, які підривають єдність Заходу. Події, які ми спостерігаємо в Європі, спрямовані на її розділення та впровадження політики, схожої на трампізм. Проте, насправді, сьогодні ця політика відкриває Україні більше шансів і можливостей, ніж Трамп міг би уявити, а також Венс, коли в Мюнхені проголошував цю безвідповідальну і небезпечну стратегію.

Ми усвідомлюємо, що Путін є лише інструментом у цій великій політичній грі, проте він сам також виступає активним гравцем. Його агресивні дії проти України, а також загрози на адресу Європейського Союзу часом слугували інтересам Китаю. Путін не припиняє своїх агресивних дій; нещодавно, 9 травня, відбулася його зустріч із Сі Цзіньпіним, де він нібито висловив готовність до переговорів. Проте буквально через кілька днів бразильський президент Лула да Сілва прибув до Москви, але не отримав зустрічі з Путіним. Також нещодавно відбулася розмова між лідерами США та Китаю, під час якої Трамп запросив Сі Цзіньпіна відвідати Америку і висловив готовність самостійно відвідати Пекін. Як ви сприймаєте ці останні події в контексті загальної картини?

Перш за все, тривають переговори щодо тарифів, а також обговорення питань торгівлі, адже економічні фактори формують поведінку політиків, які їх представляють. В основі всього лежать питання безпеки. Існують глобальні протиріччя, оскільки Китай прагне зберегти систему, що існувала раніше, з безмитною торгівлею та відкритими ринками. Політики США відчували, що можуть зазнати поразки в цій стратегії.

На сьогоднішній день існує ризик глобальної рецесії, що може призвести до економічного спаду, який негативно вплине на багато країн. У цьому немає жодних сумнівів.

Те, що ми спостерігаємо сьогодні, свідчить про визнання Трампом його поразки в тарифній війні. Зауважте, він встановив надзвичайно високі тарифи на рівні 145%, але тепер змушений їх знижувати. На сьогодні вже обговорюються варіанти зниження до 60% і 30%, однак Пекін не готовий йти на поступки, поки тарифи не будуть повністю скасовані. Для Китаю це питання має велике значення з точки зору престижу; важливо, щоб США усвідомили, що Китай більше не є другорядним партнером у цих взаємозалежних відносинах.

І на сьогодні виходить так, що ці переговори тривають, вони створили собі простір на два місяці, поки не розпочнеться нова хвиля тарифної війни. Але це вже не тарифна війна, а торговельна, бо Китай запровадив заходи у відповідь, які пов'язані із забороною на експорт рідкісноземельних металів. Також є загроза фінансової війни, тому що США можуть обмежувати ліквідність. Ми бачимо, що все йде до падіння.

Щодо війни Росії проти України, це одна з ключових відповідей на запитання про майбутнє світу. Якщо США та Китай зможуть досягти угоди, стратегія Пекіна стане зосередженою на створенні умов для міжнародної співпраці, що означатиме готовність до обмеження конфліктів.

Якщо не буде досягнуто угоди, Китай може зацікавитися в тому, щоб конфлікти виникали в різних частинах світу. Це дозволить зменшити вплив США, демонструючи всім повторно, що Сполучені Штати не здатні діяти.

Насправді те, що сталося, має величезне значення. Це був перший ключовий момент, коли президент Зеленський у Білому домі продемонстрував, що руки Трампа занадто короткі, щоб диктувати вільному народу, який бореться за своє виживання, умови, що суперечать міжнародному праву, справедливості та честі нації. Зеленський також підкреслив, що це питання не може бути вирішено між Сполученими Штатами та Росією без участі України.

Потім були зустрічі в Парижі та Лондоні, де Європа показала, що без неї цього питання також не вирішити. А далі з'явився Китай, як ви сказали, на параді, і також висловив готовність взяти участь. Ось зараз стає зрозуміло, що потрібно створити якусь систему глобальної рівноваги, але її складно створити, коли найсильніша країна у світі - США перебуває у відсутності рівноваги. Адже у Сполучених Штатах внутрішні та зовнішні проблеми є одним конфліктом - некерованість. А некерованість є найстрашнішою, тому що всі пропозиції, що йдуть від адміністрації Трампа, не мають значення. Я говорю про тарифні та торговельні пропозиції, за якими нічого не стоїть, - нема ніяких підрахунків, відсутня якась стратегія.

Сьогодні ми всі опинилися в ситуації, подібній до того, як у літаку ми не можемо бути впевнені, чи є пілот на місці, або ж він вже втратив контроль над управлінням. Це і є справжня трагедія.

Венесуелізація США сьогодні створює основний ризик для глобальної системи. Ми бачимо, що всі, хто може, відходять від долара, тихо купляють золото, намагаються створювати диверсифікацію, ідуть на інші ринки. І тут ми зустрічаємося з відсутністю солідарності та розпадом Заходу. Бо зараз саміт НАТО - це спроба словами засипати цей великий простір, який виник між США та Європою, включаючи Канаду. Це безпрецедентна ситуація.

Варто усвідомити, що Україна виступає стабілізуючою силою в цій ситуації. Не Сполучені Штати, ані якісь містичні структури на кшталт НАТО забезпечують безпеку Центральної Європи та всієї Європи в цілому, а 120 українських бригад і оборонно-промисловий комплекс України.

Єдиний та найефективніший спосіб підтримати безпеку та глобальну стабільність - концентрувати зусилля у підтримці України. Нема у нас сьогодні більш ефективного способу, ніж масштабування потенціалу українського ОПК, який є найпередовішим.

Ми потребуємо оперативних дій; ви цілком вірно підкреслили важливість впровадження додаткових механізмів підтримки, але також необхідно вжити відповідальних військових заходів. Україна захищає Європу, враховуючи нові інформаційні кампанії з боку Кремля, які вимагають виведення військ НАТО з Литви, Латвії та Естонії. Ймовірно, Альянс не піде на такі поступки. Проте важливо мати єдину позицію, щоб європейські країни також взяли на себе відповідальність і були готові діяти швидко. Росіяни усвідомлюють, що європейці готуються, але Москва демонструє свою готовність продовжувати конфлікт. Ми розуміємо, що економіка має велике значення, але досвід Північної Кореї свідчить про те, що росіяни можуть жити в умовах тяжкої економічної ситуації.

Необхідно виділити два важливі аспекти. По-перше, російські сподівання стосовно Польщі та балтійських держав ілюструють один ключовий принцип — нерозривність безпеки країн Міжмор'я: України, Польщі та балтійських націй. Цей принцип має надзвичайно велике значення.

Помилка НАТО полягала в тому, що в Альянс були інтегровані лише балтійські країни та Польща, тоді як Україна залишилася поза його межами.

Отже, ми спостерігаємо за формуванням різних рівнів безпеки в регіоні Міжмор'я, що завжди може призвести до конфліктів. Щоб запобігти новій війні, необхідно забезпечити рівнозначний статус безпеки для України, країн Балтії, Польщі, а в перспективі й Білорусі. Лише в єдності ми зможемо обійтися без зовнішніх гарантій безпеки. Коли ж ми залишаємося розділеними, війна може знову охопити наші території, завдаючи шкоди. Це вкрай важливий аспект.

Другий аспект - українська армія та підтримка України. Тут важливо підкреслити неймовірний прогрес, якого досягла країна, і цей потенціал потрібно використовувати терміново. Це стосується не лише організації армії, а й оборонно-промислового комплексу, а також взаємодії між ними. Саме ці фактори вивели Україну на передові позиції у світі. Без цього процесу в рамках НАТО не буде жодного прогресу, і розмови зводитимуться лише до фінансів, які не підвищують бойову здатність. Люди, залучені до дроноцентричної війни, не є інженерами, але усвідомлюють, що техніка, така як Abrams, HIMARS, ATACMS, частково надана Україні без необхідних модифікацій. Сьогодні один танк дорівнює вартості двох з половиною недорогих дронів.

На мою думку, не тільки настала демократизація насилля, а також створюються такі засоби, що оборона дуже сильно перевершує атаку. Відповідно, ті методи, про які я знаю і які впроваджує Україна, зроблять неможливими територіальні поступки, просування росіян, якщо це буде впроваджено, використовуючи штучний інтелект, автоматизацію.

Більшість штабів і військово-промислових комплексів Європи навіть не підозрюють про існування таких методів ведення війни, тому потрібно відкривати очі.

Так само як зміна відносин між цивільними та військовими. Зараз військові мають дуже малі можливості захищати країну, бо насправді цивільна оборона та мобілізація - саме це буде працювати.

Щодо Росії, вони дійсно небезпечні, бо через відсутність фінансування війни у РФ зроблять мобілізацію так, щоб народ воював за безплатно. Таким чином якоюсь мірою збережуть ресурси. А ті ресурси, якими можна було продовжувати війну, будуть відібрані у населення через інфляцію або через заморожування. Ті ресурси, які є у РФ, уже вичерпані. А ціни на нафту роблять Росію великою бюджетною дірою. Відповідно, цей процес буде дуже сильно обмежувати РФ.

Не існувало жодного такого жахливого диктатора, який зміг би вести війну без необхідних ресурсів, тому його час добігає кінця.

Резервів, щоб назбирати з росіян, - близько двох трильйонів доларів. Тобто є ще потенціал, але це вже буде на інших принципах, принципах Північної Кореї, і такі порівняння - абсолютно адекватні.

Як вважаєте, який обсяг наступального потенціалу має Росія на сьогодні? Мова йде про надзвичайно складну кампанію в літньо-осінній період. Чи буде РФ готова до перемовин, якщо ми застосуємо певні непередбачувані ходи проти супротивника? Варто зазначити, що російська логістика, як у військовій, так і в політичній та економічній сферах, по суті, зосереджена на двох містах - Москві та Санкт-Петербурзі. І вони дуже стурбовані, якщо ця логістична структура буде зруйнована чи знищена.

На фронті наразі не існує безпосередніх загроз, і українські військові впевнено виконують свої завдання. В даний момент спостерігається активний процес дронізації: близько 80% всіх використаних засобів — це саме дрони. У цій сфері Україна має певні переваги, проте існує проблема з масштабуванням виробництва. Російська сторона може не лише копіювати технології, але й розширювати їхнє використання, що дозволяє їм зберігати конкурентоспроможність. Фактично Україна досягає технологічної переваги, і критично важливо отримати підтримку з боку Європи — не лише у вигляді фінансування, а й у забезпеченні територій для налаштування більш масштабного виробництва. Ще однією важливою складовою є необхідність змін у законодавстві, адже сьогодні основний тягар боротьби лягає на українських солдатів, тоді як європейці, які бажають приєднатися до оборони України, в своїх країнах можуть бути визнані злочинцями.

Важко висловлюватися, коли спостерігаємо за бомбардуванням Києва та інших українських міст. Іноді виникає бажання, щоб удари припали й на Москву, і на Петербург. Проте варто підкреслити, що Україна веде свої бойові дії з дотриманням гуманності, без тієї сліпої ненависті.

Велику роботу роблять українські стратегічні дрони по всій території РФ, від Балтійського моря до Чечні, усе це буде посилюватися. Простір російських територій, який буде зазнавати ударів, тільки розширятиметься. Вважаю, що росіяни не будуть у змозі нічого концентрувати, бо дрони розіб'ють їм логістичні шляхи.

У Путіна немає жодних переконливих аргументів, навіть попри його спроби справити враження сили перед Стамбулом. Одна акція українських інтелектуалів зруйнувала всі його плани, і тепер росіяни опинилися в ганебному становищі, розмірковуючи про наступні кроки. Це війна, яка завершується перемогою, і Росія буде змушена повернути все, що вкрала, до останнього сантиметра.

Наступне ключове питання стосується майбутнього Росії, оскільки Сполучені Штати побоюються можливих наслідків її розпаду.