Сполучені Штати стоять на межі політичної кризи, що може призвести до заколоту проти Трампа. Інтерв'ю з Безсмертним.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп відзначив перші 100 днів свого президентства без значних досягнень як на світовій арені, так і всередині країни, де його популярність опинилася на найнижчому рівні за останні 70 років. Обіцяючи "мир за один день" для України, Трамп спирався на концепцію "силового миру". Проте, після ста днів на посаді стало очевидно, що замість посилення тиску на Кремль відбуваються поступки, а спроби налагодження відносин із Путіним йдуть за рахунок українських інтересів. У команді Трампа були витіснені ті, хто підтримував жорсткий підхід, натомість з'явилися ті, хто готовий до компромісу з агресором. Водночас представники адміністрації США не виключають можливість виходу країни з переговорного процесу.

Зустріч між президентами США та України в Римі, на якій Володимир Зеленський намагався переконати Дональда Трампа, заявляючи про готовність України до безумовного припинення вогню, в той час як Путін цього не хоче, не принесла суттєвих змін, як могло здатися спочатку. Схоже, що Трамп не відмовляється від своїх намірів визнати Крим частиною Росії та ініціювати процес зняття санкцій з Москви.

Водночас Кремль продовжує свою тактику затягування часу. Погодившись публічно обговорити можливість прямих переговорів з Володимиром Зеленським, якого нещодавно в Росії вважали нелегітимним президентом, Москва знову звертається до того, що вміє найкраще - "обговорення деталей щодо усунення першопричин конфлікту". Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров підкреслив, що Росія вимагає визнання всіх анексованих територій, включаючи чотири області України, контроль над якими вона не має, а також наполягає на демілітаризації та "денацифікації" України, вимоги, які раніше зникли з публічних заяв кремлівських чиновників. Путін проявляє впевненість, але чи не стане це для нього проблемою, зважаючи на рішуче бажання Трампа досягти миру, поки що залишається невідомим.

В українському дипломаті та політику Роману Безсмертному вдалося висловити свої погляди на ці та інші важливі теми в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA.

- З моменту другої інавгурації Дональда Трампа минуло 100 днів. До цього рубежу 47-й президент США підійшов з рекордам - за опитуваннями він найнепопулярніший президент за останні десятиліття. Рейтинг Трампа через 100 днів після вступу на посаду нижчий, ніж у будь-якого президента за останні 70 років, згідно з даними опитування, які показує, що 59% американців не схвалюють його роботу. Головне - його спроби переконати Росію шляхом переговорів щодо України та протистояти Китаю шляхом ескалації торгової війни не приносять очікуваних результатів. І навпаки, у Трампа досить добре виходить руйнувати відносини з союзниками - Європою, Канадою, Україною та іншими. Внутрішні справи також не досить добре йдуть. Більшість американців вважає, що економіка погіршилася, а лідерство США у світі ослабло. Навіть у питаннях імміграції більшість не схвалюють його діяльність.

Якщо говорити про невдачі Дональда Трампа, то на першому місці я б виокремив порушення довіри до США як політичного, економічного і військового союзника. Це серйозно підриває міжнародні позиції країни. По-друге, варто зазначити зниження довіри до долара. Хоча долар залишається основною резервною валютою, його ослаблення вказує на загальну нестабільність довіри до США, що може призвести до світової рецесії.

Третій етап - це знищення світового порядку, який був створений на основі правил, запроваджених самими США. Трамп ставить під сумнів основи територіальної цілісності, як це було в ситуації з Гренландією та Панамою. Це викликає серйозні занепокоєння. Четвертий аспект - він фактично відновлює авторитарного лідера Путіна у світовій політиці, надаючи йому підтримку. Поєднання цих чинників разом із руйнуванням установлених норм веде до формування нової світової системи, що ґрунтується не на демократичних принципах, а на ідеологіях авторитарних держав, таких як Росія, Китай, Іран та Північна Корея.

Звичайно, існують й інші виклики, такі як ситуація на Близькому Сході або економічна політика, яка іноді виглядає абсолютно нелогічною. Вона становить загрозу не лише для економіки США, але й для світової економіки в цілому. Наразі система залишається міцнішою за Трампа, однак його дії завдають істотної шкоди. Його висловлювання на кшталт "я керую світом" не є просто словами. Він справді здійснює інформаційний та політичний тиск, підриваючи стабільність як усередині країни, так і на міжнародній арені.

- Стосовно останнього, що ви зазначили - фрази "я керую світом". Якщо повернутися до опитувань, то більшість американців бачать сьогодні президента, який прагне розширити свою владу та нехтує верховенством закону. Вони також погодилися із твердженням, що президент Дональд Трамп - "небезпечний диктатор, чиї повноваження мають бути обмежені, доки він не зруйнував американську демократію", випливає з результатів опитування Public Religion Research Institute..

Слід підкреслити, що Дональд Трамп не є першим у американській історії, хто намагається зосередити владу у своїх руках і підпорядкувати собі Конгрес, штати, представницькі органи та Федеральну резервну систему. Яскравим прикладом є Джордж Буш-молодший і його віцепрезидент Дік Чейні, які реалізували ідеологію, близьку до тієї, яку нині намагається втілити Трамп. Проте між ними існує одна важлива різниця: команда Буша і Чейні діяла стратегічно, розробляючи політику і плани. Натомість Трамп, здається, не має чіткої стратегії — він просто говорить, вважаючи, що цього достатньо для змін у світі та проведення реформ.

Спроби централізувати все, знищити суди, парламентське представництво, нейтралізувати роль штатів, перетворити президента на короля чи імператора - вже були в американській історії. Але з Дональдом Трампом, це набуває нової гостроти. На сьогодні вже очевидно: Трамп фактично підпорядкував собі Конгрес і намагається максимально проштовхувати необхідні йому рішення. В той же час ми бачимо сигнали, що дедалі більше республіканців у Сенаті та Палаті представників підтримують демократів - це свідчення, що ми перебуваємо на порозі політичного заколоту. Йдеться, передусім, про імпічмент. І нинішні прояви лише перші промені цього процесу, який надалі буде посилюватися.

По-друге, існує зростаюче суспільне незадоволення. Ви абсолютно праві, звертаючи увагу на стрімке падіння рейтингів - ця тенденція, ймовірно, продовжиться. Чи вистачить підтримки в Конгресі та суспільстві для усунення Трампа? Зараз вже є чимало охочих, але їх поки недостатньо. Ми вперше спостерігаємо, як Трамп намагається підпорядкувати собі судову гілку влади. Він, по-перше, ігнорує рішення суддів, хоч і стверджує, що їх виконує. По-друге, відкрито вступає з ними в суперечки, ставлячи під сумнів їхню легітимність, і просто не виконує винесені рішення. Це створює надзвичайно небезпечний прецедент. Тому важливо, щоб суспільство та Конгрес проявили рішучість, здійснили політичний тиск, щоб змусити президента дотримуватися законодавства та виконувати судові рішення. Я не виключаю, що обговорення можливої участі Трампа у виборах 2028 року може бути пов’язане не лише з політичними амбіціями, а й з прагненням остаточно зміцнити свою владу та розширити диктаторські повноваження.

Щодо ведення переговорів, між США та Європою існують різні стратегії стосовно завершення конфлікту. Дональд Трамп і Володимир Зеленський нібито провели конструктивну бесіду у Ватикані, проте позиція американського президента залишається незмінною: він пропонує офіційно визнати передачу Криму Росії та зняти санкції. Росія, в свою чергу, заявляє про готовність до перемир'я "без попередніх умов", але водночас висуває свої вимоги, які виглядають як капітуляція для України. Яким, на вашу думку, буде подальший хід подій?

- Заяви Кремля спрямовані на затягування ситуації і вплив на Дональда Трампа. Вони тягнуть час, щоб переконати його у своїй позиції, і в цьому вони мають певний успіх. Позиція Трампа змінюється в залежності від того, хто з ним контактує і яку інформацію йому надають. Кремль, маніпулюючи інформацією, намагається змусити Трампа змінити свою думку, щоб вплинути на його політику.

Щодо Європи, її позиція є досить зрозумілою і наразі висловлюється в Парижі, Лондоні, а незабаром і в Берліні. Європейська єдність в питанні підтримки територіальної цілісності України підкріплюється лідерами провідних європейських країн, зокрема прем'єр-міністеркою Італії Джорджією Мелоні. Однак існують окремі політики, такі як Орбан, Вучич і Фіцо, які прагнуть співпрацювати з Кремлем, намагаючись підірвати цю єдність. Проте їхній вплив на загальну ситуацію залишається обмеженим.

Позиція України у цій ситуації чітка та оптимальна. Українська сторона відкидає погляди Кремля і не підтримує стратегії Вашингтона. Отже, можна стверджувати, що позиції всіх учасників конфлікту є досить ясними та зрозумілими.

Щодо США, то для досягнення успіху Сполученим Штатам слід дотримуватися стратегії "мир через силу". Така стратегія можлива тільки за умови повної єдності з Європою і підтримки союзників України. Якщо США намагатимуться грати роль посередника, як це було на Близькому Сході або в переговорах з Іраном, це призведе до провалу. Росія не шукає миру, для неї війна - це не просто політичний інструмент, це спосіб існування. Путін використовує час для зміцнення своїх позицій і підготовки до тривалої війни, а не для досягнення мирної угоди.

Одразу після зустрічі з президентом України Дональд Трамп висловлює сумніви щодо Володимира Путіна, а потім знову звучать звинувачення на адресу України, мовляв, "невдячні, без підтримки, скоро зникнуть і повинні шукати компроміс". Як ви гадаєте, яким чином Трамп може діяти далі? В Європі та Україні існують побоювання, що він може вийти з мирних переговорів. Чи можливий тиск з його боку на Україну, або ж він зосередиться на Росії? Наприклад, він може погодитися з думкою сенатора-республіканця Кеннеді, який зазначив, що "поки Путін не усвідомить, які наслідки можуть бути для нього і Росії, ситуація не зміниться".

- Почнемо з тієї фрази, яку ви згадали. Для Путіна війна - спосіб життя. Він існує в умовах агресії, йому зручно функціонувати саме в стані війни. Саме тому його цілком влаштовує нинішня позиція Дональда Трампа: залишатися осторонь і дозволяти Росії продовжувати воювати. Дональда Трампа сьогодні мотивує одне - заробляння грошей способом мародерства. Це його стратегія в нинішній ситуації. Йому не цікаві навіть гроші за зброю, він хоче контроль над активами: Запорізькою АЕС, територіями, інфраструктурою. Він мислить масштабно, і все це - мародерство на фоні людського горя й трагедії. Саме це утримує його у процесі. Він не піде добровільно, його тримає не стратегія, а жадоба.

Погляньмо на його поведінку на Близькому Сході: він вже "створює" бізнес-проекти в Газі, марить там "рив'єрою", запускає підприємства на замінованих територіях, які вважалися "сірою зоною". Туди планували залучати корейців, в'єтнамців, робити "інвестиції". Цей світ марень, який він сам собі вигадав, він і досі вважає реальним. Так само в ситуації з Іраном: Трамп, руками свого спецпредставника Віткоффа, хоче паразитувати на ядерній угоді. Але на Близькому Сході його вже попросили піти. Там ситуація дійшла до точки, де, як сказав прем'єр-міністр Ізраїлю Нетаньяху, "залишилося тільки воювати". Те саме відбувається на кожному напрямку. Він не здатен зрозуміти глибину ситуації. Його ініціативи - це наївність рівня: "давайте просто перестанемо стріляти", що ми чули у 2019-му. Але війна так не зупиняється. Для цього потрібна колосальна дипломатична робота, домовленості, документи. А вони весь час повертаються до теми Криму. При цьому жоден з них не взявся сформулювати реальний пункт по Криму, бо це неможливо. Згідно з українською Конституцією й законодавством США кримінальний злочин. Ні Україна, ні Сполучені Штати не підуть на це. Про яке "визнання" йдеться? Це нереалістично навіть з точки зору американської доктрини.

Він не справляється з поточною ситуацією і не може її зрозуміти. Москва це майстерно використовує у своїх інтересах. Трамп не сприймає ні європейських партнерів, ні Україну. Його мета полягає в тому, щоб наживатися, а не досягати компромісів. В результаті, ситуація стає дедалі критичнішою. З кожним днем його авторитет стрімко знижується. Настане час, коли всі почнуть говорити: "Ти багато обіцяєш, але не виконуєш жодних дій". Немає ні угод, ні підписаних документів. Світ почне усвідомлювати, що це лише порожні слова. Долар втрачає силу, а довіра до США зменшується, але він продовжує "керувати" світовими справами, виголошуючи безглуздість. Це веде до безвиході. Наслідки такого стилю управління можуть бути руйнівними. Проте, наразі ця ситуація вигідна Трампу. Якщо проаналізувати його висловлювання та дії, стає зрозуміло, що дестабілізація йому потрібна. Поки Путін веде війну та анексує території, Трамп говорить про плани "забрати" Гренландію, Панаму та Канаду.

Які наші подальші кроки? Чекати практично чотири роки, поки Трамп залишить Білий дім? Імпічмент обговорюється, але, схоже, це поки що лише віддалена перспектива — навряд чи щось зміниться до наступних виборів у Конгрес, які призначені на наступний рік. Як ви вважаєте, чи є можливість, що ситуація зміниться раніше?

- Почнімо з головного - що нам робити? Позиція України вже формується, і, на мою думку, вона є абсолютно правильною. Її потрібно послідовно відпрацьовувати разом з європейськими партнерами, особливо в сфері оборонно-промислової співпраці. За останній тиждень відбулося п'ять зустрічей коаліції щодо виробництва військової продукції. Програми з виробництва техніки, озброєння, боєприпасів активізуються. Європа працює, і нам слід бути максимально інтегрованими в цей процес. Наразі завершується переформатування влади: прихід Мерца в Німеччині, Карні в Канаді - це вже серйозні сигнали. І як сказав Карні: "Ми пережили шок американської зради і тепер маємо будувати Канаду назавжди". Канадці вже чітко дали зрозуміти, що не сприймають Трампа. Те саме відбувається і в Європі - там домінують антиамериканські настрої.

Головне, що Європа та Канада чітко усвідомлюють: основна загроза - це московський лідер. Щодо Трампа, на нього слід дивитися як на провокатора. Важливо дистанціюватися від нього - економічно, політично та дипломатично. Іншими словами, нехай говорить все, що хоче, адже в підсумку він може опинитися під загрозою імпічменту або ж буде усунутий з посади американцями. Хоча це навряд чи відбудеться, оскільки не відповідає американській традиції, ризики все ж залишаються. Наразі говорити про імпічмент передчасно. Ви праві, це скоріше стратегічна тема для маневрів у Конгресі. Проте для нас зараз найважливіше - не чекати на імпічмент, а активно співпрацювати з Європою, розвивати спільну оборонну систему та узгоджувати наші позиції.

Це вимагатиме часу, якого, ймовірно, Путін нам не подарує...

Час завжди залишатиметься важливим ресурсом. Я неодноразово переконувався: якщо не почати діяти, часу завжди буде бракувати. Треба просто рухатися вперед, крок за кроком, досягаючи спочатку маленьких, а потім все більших успіхів. Це і є шлях до успіху. І ця траєкторія нам вже знайома: разом із Європою, Канадою, під проводом Великої Британії, Франції та Німеччини, ми формуємо незалежну систему безпеки. Це вже стає реальністю. Чи повернеться Америка до цього альянсу? Якщо не за Трампа, то під час наступного президентства. І це теж буде позитивним моментом. Нарешті, США сьогодні для нас - це джерело ресурсів. Але ми маємо припинити безглузді переговори з Вашингтоном, які лише створюють умови для експлуатації. Подивіться: Трамп більше говорить про угоди та корисні копалини, ніж про мир чи війну. Його основний інтерес - це гроші та вигода. Він не зацікавлений у створенні справедливих бізнес-відносин чи партнерства з Україною.

- Путін і це чергове оголошене перемир'я з 8 по 11 травня. На вашу думку, що за цим стоїть? Він справді боїться українських дронів під час параду, аби не налякати Сі Цзіньпіна? Чи, можливо, знову намагається дати Дональду Трампу шанс подати Росію як головного "миротворця"?

- І те, й інше. А ще для нього це спосіб просто тягнути час. Йому потрібно затягнути ситуацію. Але слід розуміти, що московський фюрер не хоче жодного справжнього перемир'я. Він не прагне дострокового миру. Він просто дурить голову Дональду Трампу і намагається виграти час, щоб продовжувати війну. Ці заяви не більше ніж прикриття. Мовляв, забезпечення безпеки для параду чи для своїх сателітів лише привід. У ці ж дні він продовжує диверсійні операції на фронті, як це вже було, наприклад, на Великдень. І важливо, щоб Україна разом з Європою доносила це до Вашингтона: Путін діє підступно, і жодного наміру до довготривалого перемир'я у нього немає.