З 14 по 16 лютого, під час роботи Мюнхенської конференції з безпеки, представники Білого дому планують обговорити зі своїми європейськими колегами, як покласти кінець війні в Україні. Однак для того, щоб переговори призвели до міцного врегулювання, США та їхні союзники мають показати, що вони готові забезпечити його дотримання.
На сьогоднішній день диктатор Росії Володимир Путін не проявляє суттєвого інтересу до ініціатив щодо миру. Москва навряд чи погодиться на серйозні переговори, допоки витрати на ведення війни не перевищать витрат на встановлення миру. Це, ймовірно, вимагатиме посилення економічного та військового тиску з боку західних країн, а також надійних і тривалих зобов'язань щодо безпеки України. Чи готовий Захід, зокрема США під керівництвом президента Дональда Трампа, до таких дій - це питання, на яке ми можемо отримати відповідь під час зустрічі в Мюнхені.
Унікальні погляди на нещодавні коментарі про мирне врегулювання конфлікту в Україні висловив Андрій Веселовський, дипломат та колишній надзвичайний і повноважний посол України, який також обіймав посаду представника України при ЄС у 2008-2010 роках, у ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA.
Цьогорічна Мюнхенська конференція з безпеки обіцяє бути надзвичайно важливою для України. Спеціальний представник Трампа з питань України та Росії, Кіт Келлог, підкреслив, що на заході він планує обговорити шляхи досягнення миру та дізнатися про позиції України й європейських країн щодо ключових аспектів врегулювання конфлікту. Радник президента США з національної безпеки, Волтц, зазначив, що Сполучені Штати також будуть обговорювати з партнерами питання гарантій безпеки, які, за його словами, мають лягти на плечі Європи. Він також акцентував на намірі США "компенсувати" витрати на підтримку України через співпрацю в галузі природних ресурсів. Окрім того, запланована зустріч між віцепрезидентом США Венсом і президентом України Володимиром Зеленським. Які ваші прогнози щодо результатів цих важливих обговорень?
У Мюнхені, крім звичних заяв про позиції, відбудеться численні двосторонні та багатосторонні переговори між лідерами делегацій та експертами. На цих зустрічах планується обговорити широкий спектр питань безпеки, серед яких питання України поряд із ситуацією на Близькому Сході, ймовірно, стане найактуальнішим.
Отже, представники США, України та Європи висловлюватимуть свої спільні наміри та бачення щодо можливого врегулювання трагічного конфлікту між Росією та Україною. Проте, варто зазначити, що це відбуватиметься на фоні того, що Російська Федерація не має наміру зупиняти військові дії. На мою думку, Путін налаштований продовжувати війну і не проявляє зацікавленості в серйозних переговорах.
Також варто пам'ятати, що за два дні до конференції відбудеться зустріч президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн із віцепрезидентом США Венсом. І на цій зустрічі серед трьох важливих питань, які сторони оголосили, буде третім і питання України. Питання щодо України значною мірою залежатиме від обговорення перших двох - трансатлантична єдність й економічна взаємодія, а точніше, судячи з того, що говорить останніми днями президент Трамп, то економічна боротьба, яка цілком може перетворитися на торговельну війну. Тож, поговоривши про перші два питання, співрозмовники або у хорошому гуморі, або у поганому, дійдуть до третього - що робити з Україною. Отже, Венс приїде до Мюнхена, вже знаючи загальний настрій у керівництві ЄС.
Американці будуть просувати свої інтереси, і я особисто не очікую значних пропозицій з боку США. Наприклад, питання безпеки, яке американці бажають, щоб європейці взяли на себе, виглядає абсолютно нереалістично. Європейські країни не мають спільних збройних сил, єдиної військової політики або централізованого військового командування. Кожного разу, коли потрібно ухвалити важливі політичні чи військові рішення, країни повинні узгоджувати їх з Європейською радою, де присутні 27 лідерів держав. В умовах відсутності необхідних ресурсів для протидії Російській Федерації та збройних сил, європейські країни, очевидно, намагатимуться переконати Сполучені Штати, що забезпечення безпеки та підтримка України мають бути в рамках НАТО. У такому випадку, НАТО, включаючи США, матиме відповідні розвідувальні та військові можливості, що створить певні шанси для діалогу з Москвою.
Американська делегація оголосила про свою подорож до Європи, аби вислухати думки європейців і України щодо різних аспектів конфлікту та відновлення миру. Як ви вважаєте, чи дійсно їх мета – почути, чи ж вони мають намір відстоювати певні позиції? Адже відомо, що ставлення Трампа та деяких членів його адміністрації до інтересів України та Європи викликає занепокоєння, і це не обіцяє нічого доброго ані для українців, ані для європейців. Нещодавно Трамп знову натякнув на своє бачення світу під час свого президентства, розмістивши в своїй соцмережі коментар путінського режиму про те, що Європа "западе до ніг хазяїна". Чого ж очікувати далі?
- Щодо почути, то один лише президент України за останній тиждень, мабуть, наговорив годин 20 інтерв'ю іноземним впливовим кореспондентам, і все, що хотіли б почути у Білому домі, вони могли почути. Тобто план України розкритий повністю. Щодо цього використання путінських слів Трампом, ми не повинні мати ілюзії, нібито Україна займає важливе місце у міжнародній політиці нового американського президента й у його погляді на світ. Він займається не цим. Він займається послідовним, скажімо так, залученням тих країн, із якими Сполучені Штати мають серйозні відносини, до такого стану, в якому вони виконують те, що йому потрібно. Або принаймні майже виконують те, що йому потрібно. Ось був хороший приклад із Колумбією, але був більш важливий приклад із Мексикою та з Канадою. Це великі економіки, і вони загалом-то виконали те, чого бажала американська адміністрація. І досить швидко.
На сьогоднішній день основна мета Трампа в Європі полягає в економічному підриві Німеччини, яка виконує роль "основи" європейської економіки та активно співпрацює з Китаєм, що викликає роздратування у президента США. У цьому контексті Ілон Маск починає відкрито висловлювати презирство до провідних німецьких політиків і підтримує ультраправі рухи, намагаючись внести політичну дестабілізацію в країні, що в подальшому полегшить економічний тиск. Трамп має намір порушити існуючу економічну рівновагу між країнами ЄС і США, сприяючи розколу всередині Європейського Союзу, щоб ослабити його позиції. Першою ціллю є Німеччина, а згодом, після її ослаблення, прийде черга Франції і менш значних держав. В цьому контексті Україна стає певною "прикордонною" територією — важливою, але не критичною для Трампа, яку він може швидко "перегорнути". Лише якщо європейці усвідомлять, що ослаблена і залишена на розграбування Росії Україна відкриває двері для Москви в Європу, вони можуть зреагувати. Росія загрожує військовою силою, а США вдаються до економічного шантажу. Така, на жаль, нині ситуація.
Важко спрогнозувати, як європейці та американці впораються з цією ситуацією. Чи зможе американське суспільство знайти достатню кількість людей, які усвідомлюють руйнівні наслідки цієї ситуації? Руйнівні, адже ослаблена Європа не спроможна забезпечити надійну підтримку США, а без такої підтримки Америці буде важко вести економічну боротьбу з Китаєм.
- Все ж таки, на ваш погляд, у Мюнхені американці саме продавлюватимуть свою позицію, як вони бачать закінчення війни й загалом подальший розвиток подій щодо України?
На мою думку, американці можуть обрати підхід, коли всі витрати покладуть на європейські країни та Україну, а самі отримають усі прибутки. Таким чином, тягар війни ляже на плечі Європи та, звісно, України, в той час як ресурси вартістю в сотні мільярдів доларів залишаться у їхніх руках. Хотілося б сподіватися, що держсекретар Рубіо та радник з національної безпеки Волтц зможуть підійти до ситуації більш стратегічно, а не імпульсивно, як це робить Трамп у даний момент. Сподіваюся, вони зрозуміють всю складність цієї ситуації і донесуть свої думки до американського керівництва. Проте, чи не призведе це до їхнього звільнення з посад? Це залишається під знаком питання. Чи готові вони висловити свої побоювання? Це також невідомо. Залишається чекати на розвиток подій.
На жаль, роль України у цих процесах незначна. Усі можливі переваги, аргументи, включаючи емоційні, військові й економічні, а також питання продажу національних ресурсів Сполученим Штатам, зокрема видобутку корисних копалин, вже були чітко озвучені українською стороною. Вивчати щось нове чи слухати додаткові коментарі, напевно, немає сенсу.
Дональд Трамп висловив думку, що, імовірно, у нього буде можливість зустрітися з Володимиром Зеленським. Як ви вважаєте, чи може особиста зустріч між цими лідерами вплинути на позицію Трампа?
- Можливо, якщо під час зустрічі з Венсом, з іншими американськими посадовцями президент України зуміє висловити їм щось таке, що принаймні змусить їх замислитися над їхнім власним баченням, з яким вони приїхали з Вашингтона, тоді вони повернуться і скажуть, що з ним варто поговорити, пане президенте. Якщо ж такого не станеться, то не відбудеться й зустрічі, яка, на мій особистий погляд, малоймовірна, зважаючи на сьогоднішні реалії.
- Як ви прокоментуєте нібито "активний діалог" між Путіним і Трампом, принаймні останній підтвердив прогрес у переговорах із Росією щодо припинення війни в Україні. Може статися так, що американці з росіянами домовляться за спиною українців?
Серйозні питання неможливо вирішити лише через телефонні дзвінки. Зустрічей на рівні високих посадових осіб між Сполученими Штатами та Російською Федерацією не відбулося, що робить всі ці розмови лише порожньою балаканиною. Щодо активних переговорів і покращення взаєморозуміння, ми маємо певний досвід. Яскравим прикладом є переговори між президентом Трампом та північнокорейським лідером Кім Чен Ином, які включали три саміти. Проте їх результатом стало не просто невдача, а значні втрати. Після цих зустрічей Північна Корея значно посилила свою ядерну програму, вдосконалила ракетні технології і навіть досягла успіху у створенні стратегічних ракет, здатних досягати території США.
- Щодо серйозних розмов. 12 лютого відбувається чергова зустріч у межах формату "Рамштайн", і вперше за час повномасштабної війни вона без головування Сполучених Штатів. Цього разу Велика Британія буде на чолі країн-партнерів України. На ваш погляд - це черговий сигнал, що адміністрація Трампа, як і обіцяла, впроваджуватиме в життя свій меседж зменшення допомоги Україні або навіть припинення. Чи просто новий міністр оборони США Гексет у такий спосіб повільно входить у курс справ?
- Найімовірніше, що саме так. Новий міністр оборони, який не має ні досвіду великого державного службовця, ні досвіду великого військового організатора - це серйозний контраст із попередніми міністрами оборони США, коли на чолі Пентагону були серйозні фігури, генерали високого рівня. Тобто йдеться про те, щоб надати йому можливість познайомитися з цим форматом. Що буде далі, важко спрогнозувати. Можливість того, що Трамп скаже, а знаєте, нам формат такий не потрібен, вона існує. Ось уже американці говорять, що їм не потрібен "Голос Америки". Тому все можливо.
Те, що британський міністр оборони Джон Гіллі очолює ці процеси, є дуже позитивним сигналом. Він є досвідченим фахівцем, який представляє країну з потужним військовим досвідом. Виходячи з цього, можна сподіватися, що міністр зуміє ефективно об'єднати всіх учасників і продемонструвати, що цей формат співпраці є вигідним для Сполучених Штатів. Це дозволить їм впливати на важливі світові події, не обмежуючись лише використанням власних ресурсів та військової сили.
#НАТО #Дональд Трамп #Канада #Європейський Союз #Європа #Росія #Економіка #Україна #Президент (державна посада) #Українці #Володимир Зеленський #Президент України #Москва #Китай (регіон) #Європейська комісія #Сполучене Королівство #Німеччина #Володимир Путін #Голос Америки #Вашингтон, округ Колумбія #Західна Європа #Білий дім #Північна Корея #Міністр оборони #Ракета. #Сполучені Штати #Дипломат #Телефон #Франція #Міністр оборони США #Бойові дії #Американці #Військові #Диктатор. #Мексика #Військові справи #Мюнхен #Європейська Рада #Колумбія #Кім Чен Ин #Державний секретар Сполучених Штатів Америки #Мюнхенська конференція з безпеки
