Однак у період 2024-2025 років ситуація з виробництвом та експортом металургійної продукції почала повільно стабілізуватися. Крім того, ця галузь продовжує відігравати важливу роль у підтримці державного бюджету України.
Найскладнішим для українських металургів став 2022 рік. Спад галузі за обсягом виробництва внаслідок повномасштабного вторгнення перевищив 66%, а експорт скоротився майже на 70%. Зовнішня кон'юнктура також виявилася несприятливою: світове виробництво зменшилося на 4,3%, а споживання - на 2,3%.
У 2023 році ситуація в українському металургійному секторі стала більш стабільною, проте загалом галузь залишалася в стагнації. Випуск чавуну зменшився на 6,1%, тоді як виробництво сталі скоротилося на 0,6%. Натомість, обсяги виробництва прокату показали невеликий зріст на 0,4%.
У 2024 році спостерігається тенденція до відновлення та зростання. За підсумками року металургійні компанії підвищили обсяги виробництва чавуну на 18,3%, досягнувши 7,1 млн тонн, сталі - на 22,6%, до 7,6 млн тонн, а виробництво сталевого прокату зросло на 17%, склавши 6,2 млн тонн.
У 2025 році позитивна динаміка зберігається. Хоча й не у всіх сегментах. Випуск чавуну за січень-серпень зріс на 8% до 5,1 млн тонн, у тому числі в серпні - на 16,1%. Виробництво сталі за 8 місяців скоротилося на 6,8% до 4,9 млн тонн, а виробництво прокату - на 1,4% до 4,3 млн тонн.
Виробництво металургійної продукції в Україні у період з 2022 по 2025 роки.
За даними асоціації "Укрметалургпром"
В цілому, обсяги випуску металургійної продукції досі залишаються значно нижчими в порівнянні з довоєнним періодом. Наприклад, в 2021 році загальна продукція сталі, чавуну та прокату перевищувала обсяги 2024 року в три рази, який, тим не менш, став одним з найбільш успішних років з початку повномасштабного вторгнення.
Металургія, подібно до агропромислового комплексу, є однією з основних галузей, що орієнтуються на експорт в економіці. Обсяги експорту залежать не лише від глобальних ринкових умов, але й від внутрішніх чинників, таких як рівень завантаження виробничих потужностей, стабільність логістичних процесів та інші аспекти.
Європейський Союз залишається ключовим ринком для українських виробників, в той час як Китай активно нарощує свій експорт у цей регіон. Приблизно 80% української сталі постачається саме до ЄС, що створює серйозні виклики для вітчизняних металургів через присутність китайських товарів. Крім того, варто зазначити, що з літа 2025 року умови для доступу українських товарів, особливо з агропромислового комплексу, на європейський ринок стали менш сприятливими. На щастя, металургійний сектор не зазнав негативного впливу: Євросоюз продовжив пільговий безмитний експорт заліза та сталі з України до 2028 року.
Але питання захисту інтересів українських металургів на ринку ЄС все одно залишається на порядку денному. 7 жовтня Єврокомісія анонсувала новий регламент тарифних квот на всі основні категорії сталевої продукції, який, зокрема, передбачає 50% мито на поставки понад ці квоти.
Проте у проекті документа підкреслюється, що інтереси України, яка претендує на членство в ЄС, повинні бути враховані при визначенні квот у майбутньому. Це свідчить про те, що з наявністю потужної переговорної позиції у України є можливість встановити вигідні умови для постачання металургійної продукції до Європейського Союзу.
Окрім цього, витрати на виробництво продовжують зростати, і це пов'язано не лише з підвищенням цін на енергоносії та проблемами з постачанням сировини, але й через ускладнення в логістичних процесах та брак робочої сили. Як наслідок, українські товари втрачають конкурентоспроможність на міжнародних ринках через ціновий фактор.
Проте, обсяги експорту продовжують збільшуватися. Згідно з інформацією Державної митної служби, у 2024 році українські металургійні компанії реалізували продукцію за кордоном на суму 4,44 млрд доларів, що є на 14% більше в порівнянні з попереднім роком. У перші вісім місяців 2025 року експорт металургійної продукції склав 3 млрд доларів, що на 1% перевищує показники за аналогічний період 2024 року.
Серед країн, що найбільше імпортують українську сталь, чавун та прокат, можна виділити Польщу, Болгарію, Румунію, Італію, Нідерланди, Єгипет, Туреччину та Сполучені Штати.
Проте експерти вважають, що за підсумками 2025 року металургійний експорт з України може залишитися на рівні 2024 року. Це, можна сказати, позитивний сценарій. При посиленні негативних чинників, таких як зниження світових цін на залізну руду та сталь, зменшення попиту на сировину (коксівне вугілля зокрема) та затягування бойових дій, експорт може скоротитися рік до року на 15-20%.
Експорт металургійної продукції з України
Згідно з інформацією Державної митної служби
Металургійна галузь залишається важливою ланкою у формуванні українського ВВП. За словами директора GMK Center Станіслава Зінченко, у 2024 році компанії сектору сформували 7% ВВП країни, забезпечили 15% усього експорту та згенерували 20% інвестицій в українську промисловість. А металургійні компанії, що увійшли до рейтингу 100 найбільших платників податків, тільки за 1 півріччя 2025 року сплатили до держбюджету більше 20 млрд грн.
Якщо тенденція до відновлення збережеться, у 2025 році галузь може продемонструвати зростання на рівні 3-5%.
За даними об'єднання "Укрметалургпром", ринок металопрокату, що є важливим для будівництва, інфраструктури та машинобудування, найближчим часом демонструє ознаки швидкого відновлення. Серед факторів, які сприяють подальшому зростанню, можна відзначити стабілізацію морських логістичних маршрутів, зростання глобального попиту на продукцію, а також збільшення споживання в Україні, що значною мірою зумовлено потребами оборонної промисловості.
Водночас, українські металурги змушені вступати у жорстку конкуренцію на світовому ринку, особливо з китайськими виробниками, які пропонують нижчу ціну своєї продукції. На галузь тиснуть зростаючі витрати на енергоносії, а також дефіцит коксівного вугілля та коксу через призупинення роботи шахт у Покровську, який знаходиться в епіцентрі бойових дій. Не додають позитиву проблеми з відшкодуванням ПДВ, що вимиває обігові ресурси із промисловості.
Прес-служба "АрселорМіттал Кривий Ріг", яка займає 19-те місце у рейтингу, зазначила, що загалом позитивні прогнози для металургійної промисловості в значній мірі залежать від завершення війни та отримання необхідної державної підтримки для формування сприятливих економічних умов, що сприятимуть розвитку бізнесу.
Станіслав Зінченко вважає, що після завершення війни конкурентоспроможність металургійної галузі в Україні суттєво зросте, перш за все завдяки залученню інвестицій в енергетичний сектор. Країна має всі перспективи стати важливим центром для енергоємних промислових виробництв, здатних виготовляти низьковуглецеву продукцію, яка користується зростаючим попитом по всьому світу, особливо в країнах Західної Європи.
#бюджет #сталь #Європейський Союз #Україна #Товари #Китай (регіон) #Європейська комісія #Логістика #Експорт #Польща #Попит #Валовий внутрішній продукт #Туреччина #Ринок (економіка) #Українська мова #Нідерланди #Болгарія #Документ #Італія #тонна #Єгипет #Бойові дії #Івано-Франківськ #Металургія #Металургійне вугілля #Підприємницька діяльність #Мито (податок) #Світовий ринок #Інтенсивне землеробство #Чавун #Металопрокат
