Ukraine2EU: як Європейський Союз підтримує Україну в підготовці до євроінтеграції в умовах сучасних викликів.

Керівниця ініціативи Ukraine2EU Манте Макаускайте. Зображення: УП.

У найближчі місяці Кабінет Міністрів планує прийняти важливий документ, який, як очікується, не лише стане основою для реформ, необхідних для інтеграції України до Європейського Союзу, але й встановить строки, в які країна повинна підготувати своє законодавство до вступу. Цей документ, відомий як Національна програма адаптації законодавства до європейських норм, наразі частково готовий, проте потребує завершення та затвердження новим урядом.

"Ми запустили масштабний проєкт Європейського Союзу під назвою Ukraine2EU, що сприяє цій меті", - поділилася в інтерв'ю після свого відходу з посади Ольга Стефанішина, колишня віцепрем'єрка з питань європейської інтеграції. Вона також зазначила, що в рамках проєктів закладено дуже амбітний план - завершити цю роботу до 2027 року.

Як триває ця підготовка до вступу? І як так сталося, що Євросоюз допомагає Україні готуватися до вступних переговорів із самим Євросоюзом? Чи немає тут конфлікту інтересів?

А також, давайте не ігнорувати реальність: що робити, якщо, враховуючи останні події, старт переговорів затягнеться?

"Європейська правда" провела зустріч із представниками проєкту Ukraine2EU для детального аналізу цього питання.

Також ми дізналися, що уряд організовує "тренувальні" сесії для переговорів з Європейським Союзом, а також ознайомилися з ініціативами щодо підтримки українських аналітичних центрів та різних громадських організацій, діяльність яких пов'язана з питаннями інтеграції України до ЄС та іншим аспектам.

Детальніше про це - у статті.

Кожен, хто слідкує за європейськими подіями, напевно чув про те, що Україна активно прагне започаткувати перші кластери у процесі її європейської інтеграції, тобто розпочати переговори про вступ до ЄС. Проте, як це не дивно, слід зазначити, що співпраця з Брюсселем у контексті цих переговорів вже давно розпочалася.

З початку 2025 року, без зайвого розголосу і іноді навіть без публічності, Україна разом з Європейським Союзом, крок за кроком, здійснює аналіз нашого законодавства на відповідність нормам європейського права.

Мова йде про скринінг — технічний, але надзвичайно важливий етап, що є частиною передвступних переговорів. У процесі скринінгу Україна та Європейський Союз проводять детальний аналіз українського законодавства, визначаючи, в яких аспектах воно не відповідає нормам ЄС або вимогам, які ставляться до держав-членів.

А після того як ЄС погодиться відкрити відповідні переговорні кластери та глави - почнеться процес постійної "звірки" за цими пунктами, перш за все на базі скринінгового звіту. Чи виконав Київ вимогу №xxxx? Чи достатньо тих змін, які ухвалив парламент або уряд, щоб українське право у певному секторі відповідало європейському? Чи застосовуються певні закони в Україні так само, як в ЄС? Що ще необхідно підправити, щоби була відповідність?

У спрощеному вигляді, регулярні дискусії на ці теми можна вважати своєрідними "перемовинами про приєднання".

Завершення переговорів по конкретному розділу стає можливим лише тоді, коли Європейський Союз визнає, що Україна здійснила всі необхідні реформи.

Таким чином, переговори щодо вступу України до Європейського Союзу, незважаючи на свою назву, не є дискусією про умови приєднання чи членства. Більше того, аспект "переговорів" у цьому процесі займає другорядне місце; головною метою є спільна оцінка того, чи виконала Україна усі вимоги, які є універсальними для всіх держав-членів і закріплені в законодавстві ЄС (EU acquis).

Усвідомити це - суперважливо.

Коли серйозні переговори нарешті стартують, усвідомлення цього моменту стане вирішальним фактором їхнього успіху.

Отже, однією з ключових цілей європейських партнерів є трансформація сприйняття процесу інтеграції до Європейського Союзу. Хоча представники уряду, що займаються питаннями євроінтеграції, вже усвідомлюють цю реальність, багато політиків і чиновників все ще не мають цього усвідомлення.

"Ситуація вже починає змінюватися - проте це поступовий процес. У багатьох людей в Україні все ще переважає погляд на Угоду про асоціацію, але шлях до ЄС є значно ширшим. Навіть терміни, які ми використовуємо, змінилися. Раніше акцентували на "зближенні" з європейським законодавством, а тепер говоримо про "повну гармонізацію". За винятком деяких специфічних галузей, Україні потрібно не лише наблизитися, а й повністю імплементувати норми європейського права", - зазначає литовська експертка Манте Макаускайте, керівниця ініціативи Ukraine2EU.

Україна, до слова, тут не унікальна. Подібний шлях, у тому числі зміну усвідомлення, проходили також інші держави, що йшли до вступу в ЄС.

Литва, яка сьогодні стала ключовим гравцем у проєкті технічної підтримки України на її європейському шляху, сама колись отримувала схожу допомогу. "Ми, литовці, мали аналогічну підтримку від Данії під час наших переговорів про вступ", - згадує Даріус Жеруліс, що очолював департамент стратегії євроінтеграції в уряді Литви перед її вступом до ЄС. У той час Швеція виступала "куратором" Латвії, допомагаючи уряду в Ризі, а Фінляндія надавала підтримку Естонії.

В українському випадку допомогу побудували, утім, дещо інакше: Ukraine2EU фінансують одночасно сам ЄС, а також Литва, Данія і Швеція, а втілює Литовське центральне агентство управління проєктами. "Також тривають переговори з деякими іншими державами-членами, які розглядають можливість долучитися", - додає Манте Макаускайте.

Як функціонує ця ініціатива підтримки процесу вступу?

Стисло кажучи, його концепція полягає в тому, щоб підтримувати Україну протягом усього етапу переговорів, надаючи саме ту допомогу, яку вона буде шукати.

"Ми, по суті, підтримуємо всі ключові українські інституції, які займаються процесом інтеграції до Європейського Союзу, і якщо буде потреба в нашій допомозі, ми готові відгукнутися. Звичайно, це можливо лише за умови, що запит відповідає вимогам вступного процесу", - зазначила керівниця Ukraine2EU, підкресливши, що навіть на цьому етапі, до початку відкриття переговорних глав, проєкт уже може надати значну підтримку.

Один з найпомітніших інструментів, що виявився корисним для українського уряду, в рамках проєкту отримав назву mock sessions. Якщо перекладати українською, це звучить як "постановчі сесії". "Ви можете називати їх симуляціями", - зазначає Макаускайте.

Це функціонує наступним чином.

Перед офіційною скринінговою зустріччю з Єврокомісією всі українські посадовці, в тому ж складі, що й на цих переговорах, збиратимуться для обговорення з "псевдо Єврокомісією".

"Ці симуляції імітують зустрічі з представниками Європейської комісії. У них бере участь модератор, котрий виконує роль представника Комісії, а також залучаються міжнародні та національні експерти з відповідних тем. Це надає українській делегації можливість отримати коментарі щодо матеріалів, які вони планують презентувати в Брюсселі. Ми аналізуємо всі матеріали, презентації та опитувальники, і наші зауваження допомагають Україні вдосконалити їх підготовку," - поділилася вона про процес проведення цих симуляцій.

Для українських міністерств ці інструменти виявилися справжньою знахідкою. Найяскравіше це підтверджують статистичні дані.

До завершення червня ініціатива Ukraine2EU сприяла підготовці України до двосторонніх переговорів з Європейською комісією, охоплюючи 13 тематичних розділів. В кожному з цих "тренувань" взяли участь від 20 до 100 осіб.

Як жартують у владних колах, "Україна вперше стає частиною ЄС", тому Київ іноді не зовсім усвідомлює, які саме дані є найважливішими для європейських чиновників. Необхідно знайти найкращі способи представлення стану певної галузі чи сектора, а також зрозуміти, які аргументи можуть бути переконливими для західних партнерів, а які – ні.

І це далеко не єдина сфера, де є простір для дій навіть зараз, коли змістовні переговори за кластерами ще не відкриті.

Наприклад, Ukraine2EU долучена до підготовки переговорної позиції України за частиною переговорних кластерів, де Україна просить про таке долучення. Це важливий документ, який Київ повинен мати до відкриття переговорів - і на ролі європейських експертів у його підготовці варто окремо зупинитися трохи згодом.

"Ми також беремо участь у розробці надзвичайно важливого документа за назвою Національна програма адаптації законодавства до права ЄС. Ми підтримуємо уряд у розробці нацпрограми за кластерами, а надалі - готові надати підтримку у її впровадженні і моніторингу", - пояснює керівниця проєкту.

Національна програма, яка в жаргоні Європейського Союзу відома як NPAA, є внутрішнім урядовим документом України. Її затвердження не потребує погодження з ЄС і, загалом, не є юридично зобов'язуючим для держави-кандидата.

Але у питанні розширення ЄС багато речей відбуваються "за традицією".

Аналогічно і з NPAA. Кожна країна, що прагне стати кандидатом, має своє урядове рішення, яке носить однакову назву, і його значення, як вірно зазначила Макаускайте, є дійсно величезним. Це особливо актуально для України, оскільки ми прагнемо якомога швидше виконати всі свої зобов'язання, як тільки офіційні переговори розпочнуть свій рух.

NPAA це - внутрішній план робіт держави з приведення законодавства України у відповідність до права ЄС. З дедлайнами. З конкретними вимогами - тобто європейськими актами, які треба зробити частиною українського права. Саме про нього кажуть в уряді, коли згадують про кінець 2027 року як ціль, до якої Україна має "завершити свою підготовку до членства".

Амбіційно? Відважно? Безумовно! Але давайте зосередимося на цікавому спостереженні.

У спілкуванні з "ЄвроПравдою" жоден з посадовців ЄК, що опікуються українськими питаннями, або фахівців із тих країн, які є безумовними друзями нашої держави, не дорікають Києву за таку амбітність. Хоча у країнах, де ментальність дуже відмінна від української, дійсно часом лунає скепсис і зауваження про те, що цілі мають бути більш "приземленими". В Ukraine2EU не приховують, що належать до першої групи.

"Я жартую, що наша програма розрахована на три роки, якщо Україна не вступить до ЄС раніше", - відповідає на це питання Манте Макаускайте.

Раніше ми згадували, що ініціатива Євросоюзу сприяє уряду у формуванні переговорної стратегії України щодо різних кластерів перемовин — цю тему варто розглянути більш детально.

Адже у багатьох читачів може з’явитися запитання: "А чи це було можливим?"

Якщо мова йде про переговори між Україною та ЄС, чи доцільно залучати європейських громадян і експертів, яких фінансує Євросоюз, до підготовки України до цих переговорів? Чи не виникає в такому разі конфлікт інтересів?

Це питання справді іноді виникає, визнає Манте Макаускайте:

Один із моїх українських друзів запитував: чому слід довіряти міжнародним експертам? Він вважав, що вони не діятимуть в інтересах України. Я відповів, що довіра можлива, якщо ви оберете тих, хто дійсно заслужив її. Існують країни-члени ЄС, які щиро прагнуть, щоб Україна стала частиною Європейського Союзу. Литва є однією з таких країн, а також є й інші, які бачать вступ України до ЄС вигідним для обох сторін.

"Таким чином, фахівці з цих країн мають можливість внести свої знання, експертний досвід та напрацювання, що сприятиме збагаченню внутрішніх обговорень та ухваленню рішень в Україні – як на рівні уряду, так і в суспільстві", – зазначила вона.

Справді, економічна конкуренція між Україною та Литвою (як і з іншими країнами Балтії) є досить обмеженою. Вільнюс неодноразово підкреслював своє бажання підтримати Україну на шляху до її інтеграції в Європейський Союз.

Також варто повернутися до ідеї, яка вже згадувалася на початку статті. Переговори щодо вступу до Європейського Союзу здійснюються принципово інакше, ніж традиційні міжнародні перемовини. Тому важливо не лише обговорювати переговорну позицію України з Брюсселем, а й робити це до її затвердження. Аналогічно, Єврокомісія має можливість ділитися з Києвом проєктом своєї позиції. Ці документи повинні відповідати інтересам всіх учасників, а їх попереднє узгодження є надзвичайно ефективним підходом. Про це детально писала "ЄвроПравда" в статті про "Кухню євроінтеграції".

Адже підсумком євроінтеграції України має стати повне впровадження права ЄС у законодавство України.

Так само це працює і для інших держав-кандидатів - і там також лунали подібні питання.

До речі, в Ukraine2EU є фахівці з Балкан, які готові ділитися своїми корисними порадами та прикладами невдач. Серед них – Дріта Абдіу-Халілі, колишня заступниця головного переговірника Північної Македонії у процесі вступу до ЄС. Вона підкреслює, що її досвід показав: роль Єврокомісії в переговорах суттєво відрізняється від того, як це може здаватися на перший погляд.

"Комісія виступає в ролі захисника країни-кандидатки перед державами-членами, а також забезпечує процес переговорів. Це не противники, які ведуть вас в іншому напрямку", - пояснює македонська переговірниця, підкреслюючи, що спонсоровані Брюсселем проєкти, з її досвіду, надавали дійсно відчутну допомогу. Бо йдеться не про вибір того, які реформи має провести кандидат - це все визначено у законодавстві ЄС, і тут можливість вибору украй обмежена, - а про те, як саме провести ці реформи найефективніше, найприйнятніше для економіки.

Підтримка з боку Європейського Союзу супроводжується європейським фінансуванням. ЄС не обмежується лише вимогами: "Вам слід виконати цей список, дякуємо, чекаємо на результати". Натомість, вони пропонують: "Щоб ви могли досягти цих цілей, ми готові надати вам таку підтримку", - зазначає вона.

В Україні існує поширене переконання, що процес вступу до ЄС слід здійснювати, спираючись на досвід країн Центральної та Східної Європи, які успішно інтегрувалися до європейської спільноти в 2004 році. Вважається, що якщо цей шлях довів їх до успіху, то його варто наслідувати.

Представники цих країн підкреслюють, що хоча важливо враховувати попередній досвід, повторити його вже не вийде. Головною причиною цього є те, що Євросоюз суттєво змінився за більш ніж двадцять років. "З того часу правова система ЄС значно еволюціонувала, - зазначає Даріус Жеруліс, який займався інтеграцією Литви до ЄС. - Тому я б радив не зосереджуватися надто на минулому, а спробувати розглянути ситуацію з власної перспективи".

Втім, і відмовлятися від того, щоби вивчати лайфхаки, а також помилки інших держав, не варто. "Все ж є те, що може стати у пригоді. Наприклад - розуміння того, де можуть бути перехідні періоди, які можливі відступи, які питання чутливі. Хтось уже проклав цей шлях до вас. Але треба враховувати, що врешті-решт цю роботу мають виконати українські інституції", - додає Жеруліс.

І питання готовності інституцій - дуже серйозне.

У цьому контексті Київ постійно прагне знайти оптимальне співвідношення між можливостями держави та тим, що уряд і різні владні структури можуть передати недержавним учасникам. І варто зазначити, що мова зовсім не йде про проєкти Європейського Союзу.

У 2022 році уряд успішно заповнив складні опитувальники ЄС, які зазвичай вимагали багато місяців роботи від країн-кандидатів. Це вдалося зробити завдяки залученню незалежних експертів з неурядових організацій, які вже тривалий час займалися питаннями європейської інтеграції. Через три роки уряд продовжує покладатися на допомогу позаштатних фахівців.

Для ЄС такий підхід не є звичним (це багато в чому українська специфіка), але принципових заперечень щодо цього європейці не мають.

Ukraine2EU розробляє програму фінансової підтримки для організацій, які займаються процесом інтеграції України в Європейський Союз.

"Залученість громадянського суспільства в Україні є однією з найскладніших загадок, над якою я розмірковую від початку своєї роботи у вас, - зізнається Манте Макаускайте. - Часом українські громадські організації мають кращу спроможність, досвід і знання, ніж консалтингові компанії".

Проте жодна підтримка з боку Європейського Союзу, дружніх країн, аналітичних інститутів чи незалежних експертів не зможе замінити найважливіше. Держава, що бажає стати членом ЄС, повинна бути до цього підготовлена. Вона повинна демонструвати своє бажання та мати можливість реалізувати його на практиці.

"Процес вступу до Європейського Союзу є відповідальністю уряду. Якщо розглядати ситуацію з точки зору країн-членів ЄС, вони оцінюють здатність вашого уряду інтегруватися в ЄС і функціонувати в якості його члена," - підкреслює керівник команди Ukraine2EU.

Європейці готові надати Україні свою підтримку в цьому процесі, і вони вже активно це роблять. Проте, пройти цей шлях ми повинні самостійно.