Перед виборами до Конгресу США Дональд Трамп збільшив тиск на Київ, обмежуючи доступ до розвідувальної інформації та ресурсів Starlink, намагаючись при цьому налагодити стосунки з Путіним. У той же час, Москва, не досягнувши значних успіхів на полі бою, орієнтується на зимовий терор, намагаючись завдати шкоди енергетичній інфраструктурі та іншим сферам.
Що приховують за собою напружені дискусії між Києвом та Вашингтоном, які сюрпризи може принести зимовий період, і чи існує надія на мирні переговори - дізнайтеся у статті РБК-Україна.
Основное:
* Передвиборчий тиск з боку США: У переддень листопадових виборів до Конгресу Трамп змінив свою позицію на більш лояльну до Москви та розпочав як публічний, так і прихований тиск на Київ.
* Механізми впливу: Сполучені Штати на певний час зменшили обсяг обміну розвідувальною інформацією щодо запусків балістичних ракет та встановили обмеження на швидкість роботи системи Starlink (~160 км/год), що ускладнює функціонування українських дронів-перехоплювачів.
* Зимова ставка Путіна: Оскільки РФ не має значних успіхів на фронті та зазнає високих втрат, Кремль робить головну ставку на нищення цивільної інфраструктури та енергетики України під час опалювального сезону.
* Відсутність перспектив миру: Жодна зі сторін поки не бачить реальних умов для секторального чи сталого перемир'я щонайменше до весни 2027 року, а ключова мета Путіна - контроль над всією Україною - залишається незмінною.
День 9 жовтня не віщував Україні нічого загрозливого. У Майамі мали відбутись чергові переговори української делегації з американською, а команду з Києва ще й посилили європейці.
Очікування від цієї зустрічі були, м'яко кажучи, невисокими: як повідомляло РБК-Україна, учасники переговорного процесу зазначали, що Росія навіть не була готова погодитися на обмежені перемир'я, не кажучи вже про можливість досягнення сталого миру.
"Досить давно росіяни почали асоціювати навіть енергетичне перемир'я зі скасуванням санкцій проти себе", - зазначив на початку місяця один зі знайомих із ситуацією джерел РБК-Україна в українському уряді. Водночас, здавалося, що американська сторона була більш прихильною до іншого підходу.
У вересні Конгрес нарешті затвердив довгоочікуваний законопроект санкцій Грема-Блюменталя. У жовтні планувалося, що він повинен почати діяти, хоча б частково, і в Україні на це покладали великі сподівання.
Трамп перевертає все з ніг на голову.
Натомість Трамп шокував майже всіх причетних до процесу, у своєму стилі "перевернувши стіл" і взявши прямо протилежний курс - максимально задобрювати Москву і атакувати Київ.
Найбільший резонанс викликала, безумовно, "дизельна угода" з Кремлем, яка несподівано принесла Москві підтримку з-за океану для її складної економічної ситуації (хоча в стратегічному плані потенційні доходи від експорту дизелю до США навряд чи істотно змінять її стан).
Невдовзі, крок за кроком, західні медіа відкрили, що "дизельна угода" є лише частиною нового підходу США до взаємодії з Росією.
"Американці свято вірять, що улещуваннями Росії вони зможуть посадити її за стіл переговорів, і вона погодиться на перемир'я чи мир. Плюс Дмітрієв їх активно спокушає усілякими історіями, як про багатства Арктики, які вони спільно можуть освоювати", - каже РБК-Україна обізнаний співрозмовник в українській владі.
Дійсно, серед варіантів, які, згідно із західними джерелами, американці готові запропонувати російській стороні, є навіть можливість відновлення постачання російського газу до Європи. Також обговорюється якась "рамкова угода з безпеки", яку нібито мають укласти європейські країни з Росією. Крім того, американські переговорники проявляють цілком практичний інтерес до заморожених активів російської компанії "Лукойл" та інших.
Навіщо це все Трампу (окрім ймовірних фінансових інтересів його оточення)? Відповідь очевидна - наближення виборів до Конгресу США, запланованих на 3 листопада.
Незважаючи на те, скільки Трамп говорить про успіхи в США під час його президентства, про те, що війна з Іраном "майже виграна", і що всі соціологи нібито потрапили під вплив демократів, це ніяк не збільшує ймовірність того, що Республіканська партія зможе зберегти контроль над обома палатами Конгресу.
Відповідно до останніх даних, шанси Трампової партії на утримання більшості в Палаті представників становлять 11,5%, тоді як у Сенаті цей показник досягає 27,6%, згідно з інформацією проекту Race to the White House.
Різке зміщення позицій Дональда Трампа в напрямку Росії цілком виправдано супроводжувалося його критичними висловлюваннями на адресу України та особисто Володимира Зеленського. У його арсеналі з'явилися практично всі звичні образи та аргументи: мова йшла про "неохоту Зеленського до укладення миру", про потребу українцям "обрати нового лідера", про величезні суми, які спритний Зеленський нібито отримав від Джо Байдена, а також про те, що в усьому цьому винен і Барак Обама.
Не обійшлося без нових відкриттів: виявилося, що Україна активно займалася торгівлею американськими крилатими ракетами Tomahawk на відкритому ринку, хоча насправді жодних поставок з США вона не отримувала. Цю інформацію підтвердив Трамп, зокрема, посилаючись на інтерв'ю колишньої прес-секретарки Зеленського, Юлії Мендель.
Ситуація почала дуже нагадувати події початку минулої весни, після сумнозвісного скандалу в Овальному кабінеті - за тієї різниці, що цього разу важко було б дорікнути Зеленському чи українській команді в тому, що вони не так вдягнулися чи якось хибно себе вели.
"Необхідно уникати поспішних або емоційних висновків. Обдумана та зріла позиція України, президента та нашої дипломатії допомогла повернути ці відносини у правильне дипломатичне русло після згаданих вами подій. Я впевнений, що так буде і цього разу", - зазначив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга в інтерв'ю РБК-Україна, відповідаючи на запитання про паралелі між теперішніми та минулими подіями.
Очевидна проблема в тому, що самі по собі словесні випади з боку Трампа цілком можна було би перетерпіти. Однак, у США є й цілком конкретні, значно болючіші інструменти впливу на Київ, які американська сторона і продемонструвала за останній тиждень.
Розвідувальні дані та Starlink: які події розгортаються на фоні американського тиску.
Одразу після новин про "дизельну угоду" Вашингтона і Москви та чергових закликів Трампа до припинення українських ударів по російських НПЗ, джерело у владі запевнило РБК-Україна: якщо енергетичного перемир'я не буде, то удари триватимуть.
Проте 11 жовтня Трамп, вдруге за короткий період, заявив про нібито укладене енергетичне перемир'я між Україною та Росією.
Для Києва ця заява стала сюрпризом: українська сторона не підтверджувала існування домовленості, однак погодилася утримуватися від ударів по російських НПЗ за умови, якщо цього перемир'я зі свого боку буде дотримуватись і Москва.
Протягом кількох наступних днів Україна справді не атакувала російську нафтопереробку, тоді як Кремль все одно продовжував інтенсивні удари по українських енергооб'єктах. Україна тим часом сконцентрувала далекобійні удари на російській цифровій інфраструктурі - були атаковані дата-центри "Яндекса" у різних регіонах РФ.
Один зі співрозмовників РБК-Україна пояснив, що значна частина російської цифрової інфраструктури більш централізована та локалізована, ніж українська. Тому ураження великих дата-центрів може одночасно створювати проблеми для багатьох сервісів і спричиняти серйозні незручності.
Зрештою, 15 жовтня Київ відновив атаки на російську нафтопереробку.
Проте з проблемами в отриманні американських розвідданих про пуски російської балістики та обмеженнями роботи Starlink Україна зіткнулась ще до цього. З 12 жовтня щонайменше під час двох атак балістикою по Києву необхідного американського попередження Україна не отримала.
Американські джерела, згідно з інформацією західних ЗМІ, пояснювали ці збої "недостатньо сприятливими погодними умовами", проте українські співрозмовники висловлюють сумніви щодо такої версії. Сам Дональд Трамп спростував зупинку розвідувальної підтримки. 16 жовтня президент Зеленський зазначив, що Україна отримує розвідувальні дані від багатьох країн, але саме інформацію про пуски балістичних ракет Україна отримує виключно від США.
Схожа обставина мала місце навесні 2025 року, відразу після гучного скандалу в Овальному кабінеті. Тоді команда Трампа на деякий час зупинила постачання важливих розвідданих Україні, використовуючи це як інструмент тиску в рамках переговорів. Обмеження торкнулися, зокрема, даних, необхідних для українських атак на російські військові об'єкти.
Після переговорів між українською і американською делегаціями в Джидді 11 березня, Вашингтон відновив обмін розвідувальною інформацією та надання військової допомоги.
Проте, сучасні перебої, на думку співрозмовників РБК-Україна, не є настільки серйозними. Один з джерел видання зазначив, що з 14 жовтня Україна почала стабільно отримувати дані про пуски.
Крім того, за інформацією джерел, Україна отримує розвідувальну інформацію не лише від Сполучених Штатів, а й від Великої Британії, Німеччини, Франції та інших країн.
"Тож якщо перебої з американською інформацією або "погані погодні умови" стануть системними, підстраховувати нас зможуть інші партнери. Можливо, спектр їхніх можливостей вужчий, але катастрофи не станеться", - вважає одне з джерел видання.
Інший учасник розмови зазначає, що українські радіолокаційні системи здатні самостійно виявляти деякі балістичні ракети після їхнього потрапляння в зону радіолокаційного моніторингу. Однак, дані, отримані від США про сам момент запуску, надають додаткову перевагу у вигляді кількох хвилин.
"Для балістики, яка з північного напрямку може долітати до Києва за лічені хвилини, це суттєво. Але чи сильно рятують нас ці хвилини, якщо нам нічим її збивати? Тільки це дає нашим людям більше часу на те, щоб дістатись укриттів чи безпечних місць", - уточнює один із співрозмовників.
В кінці дня 18 жовтня, як повідомив сам Зеленський, обмін розвідувальною інформацією зі Сполученими Штатами, після деякої паузи, нарешті відновився.
Значно відчутнішими для військових, за словами співрозмовників РБК-Україна, стали обмеження Starshield - військового пакета супутникового зв'язку на базі Starlink. У ніч проти 14 жовтня українські підрозділи без попередження зіткнулися з обмеженнями роботи терміналів на рухомих платформах. Формальний ліміт становив близько 160 км/год, однак у різних підрозділах, за даними видання, зв'язок починав зникати вже на швидкості приблизно 60-80 км/год.
За словами одного зі співрозмовників РБК-Україна, українська сторона намагалася з'ясувати причину обмежень. У SpaceX ситуацію спочатку пояснювали технічним збоєм, хоча джерела видання ставляться до цієї версії скептично.
Громадські заяви виявилися суперечливими. Ілон Маск стверджував, що функціонування Starshield регулюється урядом США. Проте 15 жовтня агентство Reuters, посилаючись на американських та західних офіційних осіб, повідомило, що розпорядження про обмеження діяльності сервісу надійшло з Білого дому до Пентагону. В свою чергу, Трамп заперечив, що його адміністрація або Маск свідомо вжили заходів для обмеження роботи системи.
Згідно з новою інформацією, що надійшла від The Telegraph, саме Ілон Маск запропонував Дональду Трампу обмежити постачання військових "старлінків" для України, на що американський президент погодився. Проте жоден з них не прагне взяти на себе відповідальність за це рішення.
Увечері 14 жовтня ситуація частково покращилася: зв'язок почав відновлюватися зі швидкістю приблизно 160 км/год, хоча швидкісний ліміт залишився незмінним. Станом на 17 жовтня президент Зеленський підтвердив, що Starlink в Україні вимикається при досягненні швидкості 161 км/год. Він також зазначив, що перевірка подібних терміналів в країнах ЄС показала, що вони здатні працювати на вищих швидкостях.
Респонденти з видання у Силах оборони також зазначають, що максимальна швидкість, яка становить близько 160 км/год, залишається актуальною. Водночас у деяких випадках зв'язок може бути втраченим навіть при нижчих швидкостях.
Обмеження Starlink, як стверджують джерела РБК-Україна, в першу чергу позначаються на двох напрямках. Перший - це дрони-перехоплювачі, які Україна намагається розширити для протистояння реактивним "Гераням-4" та "Гераням-5". Ці російські безпілотники з кінця серпня стали одним з основних засобів майже безперервних атак на Київ та його околиці.
Другий аспект - це так звані місії середнього удару, або, інакше кажучи, атаки безпілотниками на помірну глибину. Проте, як зазначає один з інтерв’юерів РБК-Україна, обмеження не однаково впливають на всі такі системи. Для деяких безпілотників встановлений швидкісний ліміт не є суттєвим бар'єром, тоді як для інших це значно ускладнює їх функціонування.
"Виконання певних завдань стає все більш ускладненим, а деякі українські дрони стають легшими цілями. Проте ми завжди підлаштовуємося під нові умови," - зазначає одне з джерел.
Опитані представники видання зазначили, що в даний момент проходять переговори про відновлення нормальної функціональності Starshield, і у них є позитивні очікування щодо підсумків цих перемовин.
Викрут рук
Події останніх тижнів, пов'язані з обмеженням США розвідувальних даних та швидкості Starlink, співрозмовник РБК-Україна у владі називає нічим іншим, як викручуванням рук.
"Представники США закликають залишити Донбас, не пропонуючи жодних альтернатив. Вони не усвідомлюють, що наступним кроком росіяни вимагатимуть повернення Херсона та Запоріжжя. Для Трампа це всього лише бізнес-угода, не зважаючи на те, що це обернеться для нас великими втратами", - ділиться своїми думками співрозмовник.
Наразі ситуація на фронті не викликає у нього занепокоєння, значно більше турбує тил та постійні обстріли, особливо столиці. "Ми бачимо, що цілі ударів постійно змінюються. Після складів та дата-центрів ворог перекинувся на енергетику. Далі можуть бути інші промислові об'єкти зі збереженням ударів по мостах, енергетиці та воді", - допускає співрозмовник.
Обговорюючи зимові наміри уряду, він підкреслює, що нинішні ризики перевищують минулорічні - адже ситуація з протиповітряною обороною значно погіршилася.
Отже, в умовах, що склалися, Трамп, ймовірно, намагатиметься вирішити свої внутрішньополітичні виклики за допомогою зовнішніх стратегій, причому використовуючи для цього ситуацію в Україні, яка є більш вразливою.
Деякі джерела вважають, що після 3 листопада, коли відбудеться голосування, ситуація може дещо стабілізуватися, оскільки для Білого дому зникне тиск передвиборчого терміну. Проте, співрозмовники РБК-Україна висловлюють скептицизм щодо ймовірності досягнення стійкого, навіть якщо й секторального, мирного угоди між Україною та Росією до виборів або до весни.
"Принаймні, процес продовжиться до проміжних виборів. Однак, якщо Трамп зазнає значної поразки, йому потрібно буде продемонструвати своїм прихильникам, що Республіканська партія залишається міцною і не зазнала краху," - зазначає ще один співрозмовник РБК-Україна з українських владних кіл.
Як і решта, він не бачить жодних реальних перспектив завершення вогню. Зокрема й тому, що Путін не зміг досягнути своєї ключової мети - захоплення всього Донбасу.
"За нинішніх умов на Донбас у нього і кілька місяців може піти, і цілий рік, і більше. Якщо в нього вдаться, то він далі дивитиметься, наскільки ми ослаблені, якщо сильно - то він спробує піти далі", - міркує співрозмовник.
Втім, поки що, попри високий темп бойових дій та постійні атаки, Росії зараз не вдається досягти на фронті результатів, які могли б змусити Україну погодитися на політичні вимоги Кремля.
Сосредоточение на задней части.
Згідно з оцінками Інституту вивчення війни, у вересні російські збройні сили, в кращому випадку, не змогли досягти чистого приросту території, а враховуючи українські контратаки, є ймовірність, що вони навіть втратили більше земель, ніж захопили.
Згідно з оцінкою українського Генерального штабу, російські втрати в вересні досягли приблизно 46 тисяч солдатів. Водночас, як повідомляють джерела РБК-Україна, Кремль ще не ухвалив рішення щодо нової великої мобілізації, хоча організаційно Росія вже готова до реалізації такого сценарію.
"Вони ж розповідають про фантастичні успіхи: мовляв, і до Запоріжжя підійшли, і Добропілля взяли, і Костянтинівку, і Куп'янськ відбили (заяви про захоплення названих міст не відповідають дійсності, - ред.). Як на тлі таких успішних успіхів проводити нову хвилю мобілізації? Схоже, вони побоюються внутрішньої дестабілізації та повторення соціальних наслідків мобілізації 2022 року. Ймовірно, вони ще не придумали привід чи загрозу, як цю мобілізацію виставити як виправдану", - розмірковує одне з інформованих джерел видання.
Водночас від своїх максималістських військових планів Москва не відмовляється. Однак розрив між російськими планами, офіційними заявами про захоплення нових територій та реальною ситуацією на фронті останнім часом тільки посилюється.
Згідно з даними, отриманими РБК-Україна, російське військове керівництво у найближчий період продовжує враховувати можливість наступу не лише на сході, але й на півдні, зокрема в регіоні Запоріжжя. Джерела видання вважають, що досягнення цих цілей у встановлені противником терміни виглядає малоймовірним.
Внаслідок нестачі успіхів на передовій, Москва все більше зосереджується на атаках на українські тилові позиції.
Починаючи з кінця серпня Росія суттєво розширила перелік цілей для повітряних атак. Під ударами опинялися склади й логістичні центри, підприємства різних галузей, об'єкти залізничної інфраструктури та АЗС. Від кінця вересня - початку жовтня одним із головних напрямків цієї кампанії стала енергетика та мости столиці.
Ударні дії по залізничному транспорту ускладнюють логістику перевезень, а проблеми на складах впливають на постачання товарів. Це, в свою чергу, негативно позначається на функціонуванні економіки підприємств. Напади на енергетичну інфраструктуру завдають шкоди одразу кільком критично важливим системам життєзабезпечення: електриці, опаленню та водозабезпеченню. В результаті всі ці дії збільшують навантаження на цивільне населення.
Ситуація ускладнюється тим, що українська енергетична система входить у новий опалювальний сезон, не встигнувши повністю відновитися після попередніх атак з боку Росії. Хоча деяке обладнання вдалося відремонтувати або замінити, не всі ушкоджені енергетичні потужності змогли відновити свою роботу.
Росія намагається вражати не лише самі електростанції, а й інфраструктуру передачі електроенергії. Зокрема, удари по енерговузлах навколо Києва мають ускладнити передачу електроенергії до столиці навіть за умови, що частина генеруючих потужностей продовжує працювати. Тобто проблема полягає не лише в нестачі виробленої електроенергії, а й у можливості доставити її споживачам.
За прогнозами частини співрозмовників РБК-Україна, зима 2026-2027 може стати найскладнішою за весь час повномасштабної війни. На їхню думку, Кремль розраховує, що удари по енергетиці створять для України значно більший тиск, ніж російська армія зараз здатна забезпечити просуванням на фронті.
Ці джерела вказують на те, що саме через це Москва не прагне укладати справжнє енергетичне перемир'я, оскільки удари по українських позиціях продовжують залишатися основним інструментом агресора.
Деякі експерти вважають, що Україні необхідно витримати зимовий період. Якщо російські атаки на енергетичну інфраструктуру не принесуть Кремлю очікуваних результатів, навесні може відкритись новий шанс для переговорів. Після завершення опалювального сезону один з основних засобів російського тиску стане менш дієвим, і Москва змушена буде переоцінити вартість продовження конфлікту.
Інша група учасників розмови не сподівається на суттєві зміни навіть у весняний період. Вони вважають, що Росія може завдати значних руйнувань в українському тилу, але не спроможна досягти вирішальних успіхів на фронті. Таким чином, Кремль наразі не має можливостей для силового здійснення своїх територіальних претензій, проте й не виявляє намірів переглянути їх.
Безвихідна ситуація
Згідно з даними РБК-Україна, незважаючи на обмін гострими висловлюваннями між Києвом та Вашингтоном, що тривав протягом минулого тижня, паралельно відбувалася неофіційна дипломатична діяльність з американською стороною. Зокрема, українська сторона запропонувала провести нову зустріч на європейських теренах, де в той час перебував із візитом Зеленський.
"Якщо вдасться організувати зустріч з Віткоффом і Кушнером, можливо, спробуємо підняти питання дронів у контексті співпраці з США та направити дискусію в цьому напрямку", - поділився інформацією один з поінформованих джерел видання на минулому тижні.
Врешті-решт, зв'язок був встановлений, проте у форматі телефонної розмови. "Україна продовжує залишатися відкритою до конструктивної, чесної співпраці та досягнення реальних результатів. Я вдячний усім у США, хто підтримує саме такий підхід і нашу країну," - зазначив Зеленський після завершення розмови.
Але, ймовірно, говорити про серйозне потепління між США і Україною ще дуже рано.
"В даний час триває активний пошук таких формул, які могли б забезпечити Україні реальні гарантії безпеки в умовах післявоєнного часу. Проте на сьогодні жодна країна не виявила готовності їх надати. Багато готові стати посередниками, але не готові виступити в ролі гарантів," - зазначає в інтерв'ю з РБК-Україна один з українських високопосадовців.
Він зазначив, що одним із можливих варіантів забезпечення стабільності могла б стати інтеграція України в Європейський Союз, що відкрила б шлях до фінансових ресурсів для відновлення. Проте, як показує досвід цього року, неможливо "вирішити" питання вступу до ЄС без врахування думки самих держав-членів, закриваючи двері для відкритого діалогу.
Багато європейських дипломатів, які ведуть діалоги з Україною, не втомлюються наголошувати: підтримка нашої країни в умовах війни - це одне, тоді як процес інтеграції до Європейського Союзу - зовсім інша справа. Тому важливо не плутати ці два аспекти.
За словами деяких експертів, з якими спілкувалося РБК-Україна, навіть якщо Україні вдасться пережити цю зиму, до весняного періоду можуть не виникнути нові обставини, що сприяли б виходу Києва та Москви з існуючої безвиході.
"Оригінальні концепції", які час від часу озвучують учасники переговорів, часто виявляються лише повторенням раніше обговорюваних тем - наприклад, стосовно утворення демілітаризованої або вільної економічної зони в Донбасі.
Або ж ці "нові концепції" можуть бути заздалегідь відкинуті однією або кількома сторонами, подібно до пропозиції Сполучених Штатів щодо відновлення постачання російського газу до Європи.
На даний момент важко уявити, що може бути укладена будь-яка угода, яка передбачала б наші поступки чи визнання втрати територій. Це може стати каталізатором для подальших негативних наслідків. Водночас, ані ми, ані наші союзники не маємо чіткого плану для завершення конфлікту. Росія ж наразі зовсім не зацікавлена в мирних переговорах. Їхня основна мета лишається незмінною – домогтися нейтрального статусу України та визнання з боку Західних країн того, що ми знаходимося у сфері впливу Росії. Це єдина реальна амбіція Путіна, - зазначає добре обізнаний співрозмовник видання.
Питання-відповідь
Чому Сполучені Штати збільшили тиск на українську державу?
Основною причиною є наближення виборів до Конгресу США, які відбудуться 3 листопада. У зв'язку з великою ймовірністю втрати контролю в Сенаті та Палаті представників, Трамп намагається вирішити внутрішні політичні виклики за допомогою зовнішньої політики, прагнучи продемонструвати швидкі результати, зокрема через ситуацію в Україні.
Якими способами Сполучені Штати впливають на військову сферу України?
Американська сторона тимчасово обмежувала передачу розвідданих про пуски балістичних ракет, а також запровадила швидкісний ліміт (близько 160 км/год) для військових терміналів Starshield. Це ускладнило роботу українських дронів-перехоплювачів проти реактивних російських БПЛА.
Які стратегії обирає Росія у зв'язку з невдачами на передовій?
Оскільки Російська Федерація не здатна силою здобути контроль над Донбасом і побоюється соціальних наслідків нової мобілізації, Кремль змістив свою стратегію на підрив української інфраструктури. Головна ставка Москви полягає у здійсненні масштабних атак на енергетичні об'єкти, водопостачання та логістичні маршрути в період зимового опалювального сезону.
Чи є ймовірність досягнення миру в найближчому майбутньому?
Експерти, які спілкувалися з виданням, вважають, що до виборів у США чи навіть до наступної весни досягти сталого перемир'я навряд чи вдасться. В даний час немає прийнятних для обох сторін умов, а партнери не готові забезпечити реальні гарантії безпеки. При цьому основна мета Путіна – це підкорення України – залишається незмінною.
#
