"Не можна просто відтворити успішний український бізнес": як біженці відкривають власні підприємства в Німеччині.

Цей звуковий запис створений за допомогою штучного інтелекту.

Протягом п'яти днів на тиждень Олег Оврамець працював водієм на пивоварному заводі в Німеччині, а у вихідні разом із дружиною Марією займався створенням власного фудтраку. Всі зароблені гроші чоловік інвестував у закупівлю матеріалів, а рік пройшов від моменту придбання причепа до старту продажу м’ясних страв на грилі.

Олександр Дзусь до ФРН приїхав із готовою бізнес-моделлю, яка вже успішно працювала в п'яти країнах. Він планував відкрити мережу перукарень і тут, але від ідеї довелося відмовитися ще до запуску, втративши при цьому декілька тисяч євро. Невдала спроба зрештою стала поштовхом до створення спільноти українських підприємців у Німеччині.

Як українці відкривають власні справи у Німеччині, з якими викликами вони зустрічаються та які помилки варто обходити стороною - про це ділиться проєкт "Ти як?" від Радіо Свобода.

Від індивідуального бізнесу до об'єднання підприємців.

Олександр Дзусь ділиться, що його донька страждає від рідкісного (орфанного) захворювання. За його словами, в Україні лікування виявилося недоступним, і єдиним варіантом були США та Німеччина. Внаслідок цього родина вирішила переїхати до Німеччини, де їхня донька отримала необхідну медичну допомогу. Зараз, за словами батька, їй потрібно проходити терапію щодня до досягнення 17-річного віку. Таким чином, на найближчі дев'ять років сім'я буде тісно пов'язана з Німеччиною.

На початку, як розповідає Олександр, він отримав тимчасовий захист, але згодом вирішив перейти на інший вид дозволу на проживання, який базується на його підприємницькій діяльності. В Україні він також був активним у бізнесі - володів мережею салонів, що зараз налічує більше 180 закладів у п'яти різних країнах. Це перукарні з фіксованими доступними цінами, без необхідності попереднього запису.

"Ми мали намір адаптувати цю бізнес-модель тут. Навіть вдалося залучити інвесторів для створення мережі салонів і знайти перше приміщення. Проте, коли ми приступили до запуску, виявилося, що для відкриття перукарні в Німеччині необхідно мати дипломованого майстра-перукаря, який пройшов навчання протягом приблизно семи років і може підтвердити свою кваліфікацію."

За словами Олександра, деякі претенденти прагнули отримати половину бізнесу, в той час як інші були готові формально надати документи за значну щомісячну плату, яка дорівнювала вартості оренди приміщення. Сім'я відмовилася від таких умов. В цілому, процес пошуку спеціаліста тривав кілька місяців і вимагав витрат у кілька тисяч євро на консультації.

Олександр розповідає, що ця історія спонукала його глибше вивчити механізми підприємництва в Німеччині. У результаті, у 2023 році він заснував спільноту українських бізнесменів під назвою UA Well Community.

На початку це не була бізнес-ініціатива, а прагнення зібрати українських підприємців разом. Ідея полягала в тому, щоб досвідчені бізнесмени надавали підтримку тим, хто лише робить перші кроки у своїй справі. Ми самі відчували потребу в такій спільноті, але оскільки її не було, вирішили створити її власними силами. Довгий час усі витрати покривалися з нашого бюджету.

З часом, як він зазначає, утворилась команда, з'явились співробітники та постійні витрати. Тому на сьогодні річний внесок для членів становить 1200 євро. Він стверджує, що ці кошти дозволяють забезпечувати діяльність команди, організовувати заходи та сприяти розвитку самої спільноти.

"Зараз бізнес-клуб об'єднує понад 100 активних учасників - українських підприємців у Німеччині, які ведуть бізнес тут, в Україні чи інших країнах. Ми організовуємо зустрічі з представниками влади та німецького бізнесу, нетворкінги й освітні заходи з маркетингу, фінансів, оподаткування, міграційного права та масштабування бізнесу. Я також консультую підприємців у Німеччині з питань розвитку бізнесу, маркетингу та франчайзингу".

На даний момент, Олександр повідомляє, що команда займається створенням програми, яка дозволить учасникам знаходити підприємців за геолокацією або за певними сферами діяльності, а також взаємодіяти з ними та налагоджувати співпрацю безпосередньо на місцях.

За словами спікера, найбільш активно спільнота функціонує в таких містах, як Мюнхен, Штутгарт і Нюрнберг. У найближчій перспективі - відкриття представництва у Франкфурті.

"Приніс оплату в магазин будівельних матеріалів."

Олег Оврамець і Марія Гладко-Прохоренко - подружжя з Одеси, яке виховує трьох дітей. Спершу, розповідає Олег, сім'я мала бізнес з приготування та продажу м'яса на грилі. Згодом чоловік вирішив також продавати самсу з тандирів біля супермаркетів.

"Я інвестував у цей проект величезну суму: взяв кредити, позичив кошти - фактично вкладав усе, що мав, і навіть більше. І раптом розпочалася війна (повномасштабна - ред.). Усі мої фінансові зусилля - оренда складу, ремонт, підведення води та електрики - розсипалися, як картковий будиночок. Тепер ми залишилися лише з боргом у 12 тисяч доларів."

Після початку повномасштабного вторгнення родина виїхала з України. Спершу - до Молдови на декілька тижнів, а потім - до Німеччини.

Олег розповідає, що в ФРН одразу почали відвідувати мовні курси. Щоб повернути борги й потрохи відкладати гроші, чоловік влаштувався водієм на пивоварний завод, де розвозив пиво. Олег працював п'ять днів на тиждень, а у вихідні разом із дружиною будував фудтрак.

"Купили причіп для перевезення автомобілів і на його основі почали зводити конструкцію: зробили стіни та гриль. Від купівлі причепа до відкриття бізнесу минув цілий рік. Але не через якісь там складнощі, а тому, що в нас було небагато грошей. Тобто я працював, отримував зарплату за місяць - і ніс її в будівельний магазин, купував матеріали. Майже ні на що інше грошей не витрачали, усе вкладали в нашу мрію".

За словами чоловіка, придбання фудтрака коштувало близько 35 тисяч євро. Коли вони почали свій бізнес, родина мала борг у 20 тисяч євро, але наразі їм залишилося погасити лише 2,5 тисячі.

Ми змогли зекономити, оскільки виконали більшість робіт самостійно. Якщо б ми вирішили придбати готовий фудтрак, його вартість склала б близько 60 тисяч євро. Крім того, нам знадобилися додаткові кошти для початкової закупівлі товарів та оренди приміщення за перший і останній місяць. У підсумку, щоб розпочати цей бізнес, нам було потрібно приблизно 40-45 тисяч євро.

Олег і Марія нині розвивають сімейний бізнес в Аугсбурзі - фудтрак із м'ясними стравами Grillmetz. Підприємець розповідає, що їм дуже допоміг вступ до UA Well Community, де під час зустрічей вони могли обговорювати оформлення документів, податки та інші питання.

Були часи, коли ми не могли отримати податковий номер протягом трьох місяців через затяжні процедури. Але, чесно кажучи, якщо ти усвідомлюєш, які етапи потрібно пройти і в якій послідовності, все стає можливим. Наприклад, побудова фудтрака — це зовсім не очевидна справа, і ніхто не ділиться досвідом. Просто конструювати його недостатньо; необхідно також оформити всі документи, щоб він міг легально пересуватися дорогами. Ми успішно пройшли технічний огляд TÜV, і тепер наш фудтрак має можливість їздити по всьому Євросоюзу.

Після запуску, зазначає Олег, виникли труднощі з пошуком клієнтів. Тому подружжя створило акаунт у TikTok і почало викладати відео на цій платформі.

Переконати німців вперше спробувати щось нове - це не проста задача. Але варто їм тільки скуштувати, як вони вражені і повертаються знову. Наразі близько 70% наших відвідувачів - українці та інші російськомовні, тоді як 30% складають німці. У нас є клієнти з різних куточків світу.

Наразі, окрім Олега, у штаті працює двоє найманих працівників - сушист та кухар-заготівельник.

Ми пройшли непростий шлях, але досягли успіху завдяки чітко визначеній меті. На сьогоднішній день в наш бізнес інвестовано приблизно 80-90 тисяч. Після відкриття ми створили комфортні зони для відвідувачів, збудували додаткову кухню, а на парковці встановили сучасний туалет з каналізацією. Можу з гордістю сказати, що наш туалет є кращим, ніж у багатьох ресторанах. Усі зароблені кошти ми знову вкладаємо в розвиток нашої справи.

У майбутньому, каже Олег, подружжя хоче відкрити власний великий гарний ресторан, де буде більше простору для реалізації їхніх ідей.

Дзусь розповідає про три основні помилки, які допускають українці.

За словами Олександра Дзуся, перша помилка - намагатися вести бізнес у ФРН так само, як в Україні.

Тут ми маємо справу з абсолютно іншою аудиторією та культурою споживання. Це особливо помітно в сфері маркетингу. В Україні ми звикли до яскравих рекламних кампаній, промоутерів, масштабних акцій та гучних відкриттів. В Німеччині така комунікація часто може викликати зовсім інші реакції. Тут навіть традиційні газети та реклама, що потрапляє у поштові скриньки, можуть виявитися більш ефективними, ніж сучасні інструменти, до яких звикли українські бізнесмени.

Інша помилка, яку зазначає підприємець, полягає в спробах зекономити на податках, бухгалтерських послугах та професійних консультаціях.

"Українцям інколи здається: "Податковий консультант дорогий, я сам розберуся". А потім одна неправильно зроблена реєстрація, бухгалтерська помилка може коштувати тисячі євро. У Німеччині я б спочатку з'ясував усі юридичні, податкові та професійні вимоги до конкретної діяльності, ретельно проаналізував ринок - і лише після цього вкладав гроші".

Третьою помилкою Олександр називає спробу будувати в Німеччині бізнес для українців за українськими цінами.

Витрати в Німеччині включають оренду, зарплати, страхування та податки. Тому, якщо намагатись надавати масаж за 20 євро лише через те, що це звична ціна для українських клієнтів, буде дуже важко створити бізнес, який зможе забезпечити фінансову стабільність. Перед тим як інвестувати, я б обов'язково вивчив три ключові аспекти: чи дозволяє закон займатися цією діяльністю, чи існує попит на неї в Німеччині, а також чи відповідає фінансова модель бізнесу місцевим цінам та витратам. Для цього важливо залучити досвідчених консультантів та людей, які вже мають успішний досвід у цій галузі.

На 30 червня 2026 року в Німеччині понад 1,2 мільйона українців отримали статус тимчасового захисту, згідно з інформацією Євростату. Цей показник складає 29,2% від загальної кількості осіб, які мають такий статус в усій Європейському Союзі.